Здрастуй, милий, Велесовий гаю,
Тут природа справді ще жива,
Тихо, мов побожно завмирає,
Слухаючи Велеса слова.
Тут людинозвір не походжає
І гілок із тріском не лама,
Так, немов святиню оскверняє,
Тут його гидких слідів нема.
Лиш лякливий зайчик прострибає
У свою засніжену нору,
Та невтомний дятел відбиває
З гілки мертву вже, суху кору.
Тут людська душа відпочиває,
Тіло набира життєвих сил,
Лікар - Бог од скверни очищає,
Наче піднімає із могил.
Здравнице-природо, будь із нами,
Велесе, поетів надихай,
Хай святиться усіма Богами
Твій священний неповторний гай.
7509 р. (Від Трипілля) (2001)
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira