За лісом-перелісом там хатка стоїть,
А в хатці престол стоїть,
На престолі рукавиці гаманиці мені,
А перелоги — дідькови в роги:

На морі на океані, на острові тому на Буяні, стоїть скриня залізна, а в тій скрині лежать ножі булатні.

Місяць, ти місяць, срібні ріжки, золоті твої ніжки. Зійди ти, місяць, зніми мою зубну скорботу, забери біль під хмари.

Сідаю в сани я, криті бобрами, і соболями, і куницями. Як лисиці та куниці, бобри і соболі чесні і величаві між панами і відунами, між світом і селом, так мій нарождений син був би чесний і

На великий день я народився, тином залізним відгородився і пішов я до своєї рідної матінки.

Розридалася я рідна, онука Даждбожа, у високому теремі батьківському, з червоною ранкової зорі, під чисто поле глядючи, на захід ненаглядного Дитятки свого ясного сонечка - такого-то.

Ой чи не в того лукомор’я зелена лоза —
Зелену лозу вітер сушить,
Вітер сушить — листи розносить:
Оден листочок у море впав,

Варіант перший
Ніч темна, ніч тишна,
сидиш ти на коні буланому,
на сідлі соколиному!
Замикаєш ти комори,

Нитка рветься,
Ниточки обриваються.
Листя падає і
Дерево сохне,

Птахи відлітають,
Звірі втікають,
Влада покидає (ім'ярек).
Він без влади