Сідаю в сани я, криті бобрами, і соболями, і куницями. Як лисиці та куниці, бобри і соболі чесні і величаві між панами і відунами, між світом і селом, так мій нарождений син був би чесний і величний між панами і відунами, між світом і селом.
Їду на гадині я, вже поганяю, а сам дуж, у панів і суддів повен двір свиней, і я тих свиней з'їм. Суд судом, століття століттям! Сію мак. Розійдуться всі судді, а тія сидять, що мене їдять. Мене не з'їдять, у мене ведмежий рот, вовчі губи, свинячі зуби. Суд судом, століття століттям! Хто мій мак буде підбирати, той на мене буде суд давати. Сховаю я свій мак в залізну кладь, а кину кладь у океан-море. Океан-море не висихає, кладі моєї ніхто не виймає, і маку мого ніхто не підбирає. Суд судом, століття століттям! Замикаю зуби і губи злим сердцям, а ключі кидаю в океан-море, в свою залізну кладь. Коли море висохне, коли мак з кладі поїдять, тоді мені не бувати. Суд судом, століття століттям!
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira