Зміст статті

Постанова проблеми. Усе бiльше i бiльше число країн свiту (США, Японiя, Арабськi Емiрати, Китай, Росiя, Іспанiя, Естонiя, Пiвденна Корея, Бразилiя i тощо) роблять ставку на будiвництво iдеальних малих, середнiх, великих i навiть великих мiст iз «Чистого листа».

Цим характерно поточне десятилiття новiтньої iсторiї. У настiльки несподiваному новому явищi головним є те, що нiхто не ставить задачу спиратися на класичний досвiд мiстобудування, повномасштабно i в найрiзноманiтнiших аспектах поданий у лiтературi. Бiльше того, усе вiдбувається з точнiстю «до навпаки»: з перших днiв розробки проекту старт починається з рiвня технологiй не стiльки завтрашнього дня, скiльки з технологiй iстотно вiддаленого вiд нас майбутнього. Подiбного пiдходу в еволюцiї планетарного людства ще не було. Але десятки незвичайних мiст уже ввiйшли в стадiю будiвництва. І їхнє завершення планується зробити в найближчi 10–20 рокiв у залежностi вiд країни й особливостей проектного задуму.

Другий напрямок сучасних пошукiв манiфестує наступне: екополiси – це всi тi ж мегаполiси з населенням вiд 18 мiльйонiв чоловiк i вище, але з технологiями, що дозволяють знизити небезпечнi викиди в атмосферу, у воду, у грунти, у бiоту в цiлому. Що, на думку апологетiв даного напрямку, створить високий комфорт проживання в хмарочосах i загальному середовищi мегамiста майбутнього. Популяризацiя даного напрямку розвитку екополiсiв активно проводиться й у фiльмах телеканалу Discovery science. У тому числi – лауреатом Нобелiвської премiї Д. Кеменом (США).

Який з двох напрямкiв правильний? А може, помиляються прихильники концепцiй i першого, i другого вектора еволюцiї мiст? Однак може бути i третє допущення: а що як з кожного напрямку дiйсно доцiльно вiдiбрати тiльки якiсь окремi рiшення по приватних питаннях органiзацiї технологiї життя, але генеральну iдею екополiса як матерiальну модель жилого середовища людини майбутнього розробити все-таки iншу. Але тодi яку?

Фактично проблема створення екополiса знову ставить людство перед вибором i черговим осмисленням пройденого. З позицiї iсторiї i фiлософiї питання аж нiяк не дозвiльне, i досить неоднозначне у вiдповiдi. Воно подiляє цивiлiзацiї, окремi культури, фiлософськi i релiгiйнi системи на два типи свiтогляду, на приналежнiсть до двох парадигм свiту. Перша транслює крiзь поколiння людей думку про те, що все краще було на Початку Шляху (наприклад, так зване «Золоте Столiття» та iншi стани людства), а Майбутнє – це лише черги падiнь i втрат. У пiдсумку треба слiдувати Давнiй Традицiї. Іншими словами, будувати життя на iмiтацiйних повторах типу «Роби як я (Предок, Древнiй Учитель, Засновник етносу, Джерело Релiгiї)». Людина Традицiї з дитинства знає, що прогрес неминуче приводить до виснаження всiх життєвих сил суспiльства i далi – природи i усiєї планети. Така картина свiту перейнята розумiнням неминучого кiнця всiх часiв i тiльки пiсля нього – початком нового циклу, вiдродження Праведної Традицiї. Традицiоналiсти спираються i на один iз ключових наукових висновкiв сучасностi, що говорить: усяка система, один раз виникнувши, прагне до свого самознищення.

Черга криз, що трясуть рiзнi сфери людського життя, в останнi роки дiйсно усе гострiше ставить питання про те, наскiльки в принципi правильний вектор розвитку людства, наскiльки обраний нами шлях пов’язаний з досягненням щастя, цiлiсностi, гармонiї. Куди в принципi ведуть обранi нами дороги?

Другий тип цивiлiзацiй – захiдне постхристиянське суспiльство останнiх сторiч, що зробило ставку на зовсiм iншi, прямо протилежнi iдеї, в яких прогрес розглядається як найважливiша задача буття кожної людини окремо й усього свiту у цiлому. Усе найкраще, дороге, свiтле спiввiдноситься саме з iдеєю прогресу, розвитку суспiльства. Минуле ж мислиться як темне, неосвiчене, жорстоке, повне воєн, епiдемiй, безглуздих забобонiв, закрiпачування особистостi часом.

При такому пiдходi неминуче виникає суспiльство, нацiлене на нескiнченний рiст запитiв, бажань, доходiв, ресурсiв, а можливiсть нескiнченного споживання є ознакою успiху, правильного розвитку, щастя.

Справа в тому, що мiсто, особливо сучасний мегаполiс, серйозно обмежує взаємодiю людини i традицiйних природних сил. Людина деградує по цiлому ряду напрямкiв, ранiше природних для неї. Людина усе бiльше «вiдключає» себе вiд спiвробiтництва з зовнiшнiми природними процесами. І з цього погляду, життя в якому-небудь поселеннi або на вiдiрванiй вiд мiста дачi, з позицiї повернення до природи – бiльш милостиве й об’єктивне. Людина не бачить зiрок на мiському небi i тому (не без пiдстав, до речi) думає, що i зiрки менше впливають на неї. Людина не вiдчуває природу у всiй повнотi цього слова. Людина слiпне... І не тiльки алегорично.

І з цього погляду мiсто як явище планетарної людської культури – тупикове, небезпечне, i навiть злочинне, якого варто якнайшвидше позбутися. Опоненти заперечать: концентрацiя населення на локальних територiях, органiзованих у мiсто, об’єктивно необхiдна для технократичної i соцiальної еволюцiї. Але це ще питання – якi ж способи концентрацiї колективного iнтелекту для цiлей еволюцiї iснують або можливi в принципi? І наскiльки вони оптимальнi? У цьому списку версiя колективного iнтелекту соцiуму мiста не ввiйде й у першу десятку...

Так, свiт навколо людини змiнюється, наповнюється iншими змiстами, реальнiсть починає перетiкати в iншi форми. Людина створила нову невидиму енергоiнформацiйну структуру простору на основi комп’ютерних i iнших високих технологiй. Але цi зв’язки ще бiльш вiддаленi вiд нашої фiзичної природи.

Чудово, що сучасна людина почала замислюватись про планету як про живий органiзм, але в той же час вона повнiстю позбавлена особистого досвiду взаємодiї з ним. Звiдси всi новi форми електронних i iнших реальностей, у тому числi ноосферних, породжених еманацiями колективних мислеформ у простiр, не погодяться з об’єктивними механiзмами функцiонування планети.

Трагiзм сучасної науки в тому, що ми не можемо сказати, глибше чи нi стає розумiння свiту людиною? Та й розумiння людиною себе? Це те питання, на яке цивiлiзацiя дасть вiдповiдь тiльки в мiру свого розвитку або руйнування.

Безумовно, з позицiї Творця Форми система прямих i зворотних зв’язкiв людини i природи – найважливiший аспект конструювання середовища мешкання. У тому числi – у формi екополiса. Але прямi i зворотнi зв’язки людини з природою виливаються у тi або iншi моделi економiки. А будь-яка модель економiки є продовження мiжособистiсних вiдносин – тобто теж зв’язкiв, але вже людини з людиною. Звiдси апрiорi випливає визначення: у структурi цих зв’язкiв головним є те, що люди називають щастям. Екополiс, таким чином, в iдеалi повинний стати мiстом щастя. Будь-яка парадигма свiту (а на сьогоднiшнiй день їх вiдомо до пiвтора десятка) зводиться саме до поняття «щастя».

Концепцiй щастя людство наплодило безлiч. Релiгiї зв’язують щастя з вiрою в Бога; науки бачать його в освiтi; бiзнес – у доходах; суспiльство – у сiмейних цiнностях... Фактично в кожного iснує своя версiя щастя. Це вiдбувається тому, що люди рiзнi. Вони неоднаково налаштованi на правильну взаємодiю iз середовищем. Вони мають рiзний коефiцiєнт когерентностi iз середовищем. Вони мають рiзнi здiбностi сприйняття гармонiї – головного критерiю вписування у Свiтобудову. Але звiдси випливає i нова iнтерпретацiя вищесказаного: кiлькiсть i мiра iснуючих i знову розбуджених (виведених зi стану латентностi) прямих i зворотних просторово-тимчасових зв’язкiв людини iз середовищем, помноженi на критерiї моральностi, безпосередньо визначають модель щастя. Тобто щастя не унiверсальне. А значить не може бути i єдиного ставлення до природи часу як аспекту iснування екополiса. Точнiше – нескiнченного числа екополiсiв, кожний з яких повинний бути зроблений пiд окрему людину! Тобто ми виходимо у володiння Його Величностi Абсурду.

Парадокс, але звiдси слiдує ще один навряд чи не шокуючий висновок: знецiнювання поняття унiверсальної правди в силу боротьби прихильникiв iдей рiзного щастя. Сучасну людину привчили до того, що кожне твердження обертається своєю протилежнiстю, удаванiстю, iлюзорнiстю. І число подiбних iнверсiй безупинно росте. Загнана у безодню вiртуального свiту, сучасна людина припиняє бути упевненою в усьому. Ми самi на себе начепили сонми масок i не встигаємо ними манiпулювати, забувши про свою справжню сутнiсть. Кожна маска – нав’язаний нам ззовнi алгоритм поведiнки... Якась роль... Але не ти.

Наступний обман нашого часу – завищена значимiсть iнформацiї. Правда в тому, що чим бiльше iнформацiї, тим менше дiйсного знання. Не зайве згадати знамениту фразу: «Усе генiальне просто». К. Боулiнг писав: «Ми завжди жертвуємо змiстом на користь узагальненостi... Однак десь мiж специфiчнiстю, що не має значення, i узагальненiстю, що не має змiсту, повинний iснувати, незалежно вiд конкретних цiлей i вiд ступеня абстракцiї, оптимальний рiвень спiльностi. Іншими словами, формальна логiка говорить, що iснує зворотне вiдношення мiж змiстом i обсягом мiстобудiвних понять; вона ж затверджує, що розширення обсягу поняття, тобто областi її застосованостi супроводжується зменшенням числа конкретних ознак поняття, збiднiнням його змiсту.

Однак у хвилях сучасного вiртуального комп’ютерного свiту є щось досить цiнне. Бiльш нiж цiнне. Подiбнi (правда, без комп’ютерних технологiй) процеси в iсторiї мiстобудування завжди вiдiгравали позитивну роль. Комп’ютернi технологiї вперше в iсторiї людської цивiлiзацiї вивели народи Землi остаточно в режим повного розмивання кордонiв мiж поняттями «тут» i «зараз». У доiсторичнi часи «тут» i «зараз» окреслювалося десятком кiлометрiв вiдстанi, доступної при пiшохiдному перемiщеннi протягом дня, що породило свої форми органiзацiї поселень. Потiм (освоєння верхової їзди) створило революцiйне розширення цих понять. Автомобiль, а потiм лiтак внесли новi стрибки... І от iнтернет виводить людину з фiзичного простору-часу мiсця перебування i робить її фактично всеприсутньою на планетi. Та й кiлькiсть фiзичних поїздок населення зростає багаторазово, i цi показники еволюцiонують далi. Змiнюється сама модель сприйняття буття. Присутнiсть конкретного iндивiдуума одночасно в декiлькох годинних поясах змiнює саме сприйняття часу. Час стає звичною просторовою координатою. Людина виходить за Межi Минулого. Вона наближається до можливостi реалiзацiї ранiше недосяжного правила, що говорить: щоб осягнути систему, треба вийти за її кордони. Глобалiзацiя мислення кардинально змiнює самосвiдомiсть себе в земному свiтi. Якщо в цьому ключi йти до немислимих рубiконiв i говорити про не реальну i чисто гiпотетичну для людини програму Максимум – то щоб пiзнати Бога, треба стати Богом.

Парадокс, але звiдси випливає несподiваний висновок: не важливо – розвивається чи деградує людство. Адже якщо час – ще одна складова бiльш складних просторiв, то в них одночасно iснує все те, що ми вважаємо i поганим, i хорошим. Дiйсна реальнiсть людства складається з усiх варiантiв одночасно. Це реальнiсть символiчного буття, де живуть архетипи. Саме туди спрямовується свiдомiсть людини на новому етапi. Цей рiвень множинностi значень має безлiч iмен: шар вищих архетипiв, Хронiки Акашi, Ноосфера, Семiосфера та iншi. (Хоча В. І. Вернадський i ввiв поняття «ноосфера», однак насправдi це ж поняття, але з iншими назвами, було сформульоване давнiми мудрецями ще тисячi рокiв тому i вiдоме в багатьох джерелах, написаних як на санскритi, так i iншими мовами). Стосовно до мiстобудування в цiлому, i до екополiсiв, як нової фази його розвитку, зокрема, додамо наступне: архiтектура i мiстобудування, володiючи безсумнiвно високою семантичнiстю (тобто уявною зв’язанiстю з архетипами), фiзично є єдиним у свiтi мистецтвом, побудованим мовою без образiв!!! Тобто мовi (якщо тiльки до цього явища слово «мова» ще застосовне), що веде до краю свiту образiв, i перехiдних далi в областi, розташованих вище архетипiв. Хоча не усi з цим погодяться. Навiть музика, iз усiєю її уявною абстрактнiстю, в усьому образна. Вона несе настрiй, що вiдразу виявляється. Висока архiтектура i високе мiстобудування (тотальнiсть сучасної еклектики в цих сферах – не враховується) завжди теологiчно i по-фiлософському багатошаровi, але не стiльки з позицiї класичної i буквальної образностi, скiльки з позицiї майже невловимої потворної духовностi. Рiзниця мiж ними в наступному: звичайний образ – продукт так званого астрального i ментального плану, тобто сфер, частково складових Свiту Наслiдкiв. Духовний символiзм – продукт бiльш високих свiтiв, тобто Свiтiв Причин, Свiтiв Бога.

Хтось заперечить: адже є поняття «архiтектурний образ». Йому учать студентiв-архiтекторiв. Про нього розповiдають на екскурсiях по мiстах свiту. Так i є. Але! Проблема в тому, що пiд цим мається на увазi нав’язана суспiльству споживання iдеологiя утилiтарно-функцiонального пiдходу до архiтектури (так само як i до мiстобудування), у рамках якої шукалися образи вiдповiдностi функцiї примiщень i геометрiї їхнiх обсягiв. Без натяку на теологiю. Адже це було часом революцiй.

Вогнищем появи подiбного пiдходу до архiтектури i мiстобудування був знаменитий нiмецький Баухауз, що виник пiсля революцiї в Нiмеччинi. Його iдеї пiдхопили i розвинули передовi архiтектори молодої бiльшовицької Росiї. А вже на їхнiх iдеях була створена уся свiтова архiтектура двадцятого столiття. Так стверджують критики рiзних країн. Так написано у вiтчизняних i закордонних пiдручниках по iсторiї свiтової архiтектури. Іншими словами, архiтектурний образ у трактуваннi Баухауза й архiтектурний образ з позицiї духовностi – дiаметрально протилежнi речi. Вони не сумiснi не порiвняннi.

Одна з проблем, яка постає перед сучасною людиною полягає в тому, що в людях майже втрачена мова, система образiв, за допомогою якої можна було б описувати власнi свiти. У тому числi свiти, що розкри вають моделi власного середовища мешкання, морфологiю її просторiв.

Прогрес занадто довго воював iз Традицiєю. У результатi цiєї боротьби ми намагаємося говорити про себе i один одного за допомогою безладного набору символiв i мiфiв, релiгiйних i iнших моделей, що належать рiзним культурам i часам, створенi при рiзних астрономiчних, природно-клiматичних, антропометричних i теологiчних та iнших ситуацiях. Архетипнi сюжети, що стоять за нашими словами, нам часто взагалi не зрозумiлi. Це приблизно те ж саме, якби слiпий розповiдав глухому про те, який гарний захiд сонця на березi океану.

Тому при створеннi простору Екополiса «Днiпровськi Пороги», при матерiалiзацiї цiєї нової хвилi обживання землi за межами мегаполiсiв, прийшов час усвiдомити все те, що людство пройшло, i те, до чого воно прагне.

У якомусь iнтуїтивно-ембрiональному станi цей процес уже заявив про себе в другiй половинi двадцятого столiття. На змiну iдеологiї урбанiзму з’явилися рiзнi версiї дезурбанiзму (повернення до малих поселень, деконцентрацiї населення, переходу на пряме спiлкування в процесi життя з природою). Фактично це був схований-пiдсвiдомий заклик обновити Простори Традицiй. Вiдродження неоiдей дезурбанiзацiї в нинiшньому свiтi неможливе, якщо цим не займуться саме мiськi люди. Не виключено, що це будуть нащадки тих, хто в минулому столiттi їхав у мiста.

Заможнi люди Заходу пiшли на свiй варiант вирiшення проблеми – вони почали здобувати друге, третє, ...десяте житло у найбiльш привабливих кутках усiєї земної кулi. Для цих людей примiською зоною стала вся планета.

У цих двох прикладах заявлено про iснування не просто Традицiї. Тут зазначено те, що насправдi є двi Традицiї – Схiдна i Захiдна. Людина Сходу переробляє себе пiд закони природи. Людина Заходу переробляє Природу пiд себе. Людина Сходу думає правою пiвкулею (живе у свiтi емоцiй i безперервної творчостi), людина Заходу – лiвою (до усього прагне дiйти доказовою логiкою i не вiрить нi в що, що неможливо побачити i поторкати). Геоцентризм проти антропоцентризму... Хоча i перше, i друге – досить небезпечно.

Отже, свiт iснує як сума протилежних тенденцiй. У ньому одночасно розмiщуються усi версiї буття. Ми постiйно ковзаємо мiж ними, часом зовсiм не помiчаючи цих механiзмiв. І не усвiдомлюючи того, що нам призначене побачити себе у всiх дзеркалах вiдразу. Але коли це вiдбудеться (а це вiдбудеться обов’язково), ми зрозумiємо, що придбали невiдомi ранiше якостi i стали краще.

Усе вищесказане об’єктивно актуалiзує необхiднiсть розробки справжнього розумiння сутi екополiса як нового етапу еволюцiї мiста. Насамперед з позицiї його формоутворення. З позицiї його планувальної i, частково, функцiональної структури. Іншi аспекти – теологiчнi, iсторичнi, фiлософськi, соцiологiчнi, полiтологiчнi, економiчнi, медичнi, екологiчнi та iншi будуть зачiпатися рiвно настiльки, наскiльки це допоможе розкриттю теми. Це важливо як стосовно до системи загальнопланетарних людських цiнностей i уявлень про мiстобудiвну культуру як продукт цивiлiзацiї в цiлому, так i стосовно до розроблюваної в даний час концепцiї Екополiса «Днiпровськi Пороги» мiж Днiпропетровськом i Запорiжжям, зокрема.

Іншими словами, матерiал статтi не претендує на всю повноту вирiшення нової проблеми, але, проте, розгортає її i прямо або побiчно служить своєрiдним технiчним завданням для багатьох iнших учасникiв цiєї нової програми.

Так що ж таке екополiс? Якi складовi цього неопоселення потрiбно переглянути? У якому напрямку?

Почнемо з префiкса «еко». Якщо ми працюємо в поняттєвому просторi екологiї, то перше, з чого нам треба було б почати, так це визначити саме екологiчнi умови життєдiяльностi людини. В екологiї iснує поняття «ареал мешкання виду», «ареал мешкання особи» та iншi. Людина хоч i процвiтала у питаннях iзоляцiї себе вiд природи, але залишається її частиною. Це означає, що треба визначити «у чистому видi», без технократичного аспекту, без впливу цивiлiзацiї, скiльки гектар потрiбно для життєдiяльностi людини на ландшафтах рiзних видiв? Скiльки чоловiк на гектарiв зможе прогодувати, забезпечити репродуктивнiсть, не порушити структуру внутрiшнiх харчових ланцюжкiв у системах «хижак-жертва» конкретний ландшафт? У яких дiапазонах пластичностi ландшафту, тобто здатностi сприймати i встигати адаптуватися до нових навантажень, ландшафт «згодний» прийняти на свою територiю людину?

Географiчна наука, а за нею й екологiя вже розiбралися з механiзмами видiлення ландшафтiв, з їхньою внутрiшньою топологiєю – розподiлом на серiї внутрiшньо-ландшафтних таксонiв (фiзико-географiчний район = ландшафт, пiдрайон, тип i пiдтип мiсцевостi, складне i просте урочище, складна i проста фацiя i парцели; в окремих випадках вводяться i кiлька додаткових типiв таксономiчних одиниць).

Парадокс у тому, що до цього дня не проведено жодного серйозного наукового дослiдження з класифiкацiї ландшафтiв з позицiї розгляду його як ареал мешкання людини. Не розроблена типологiя ландшафтiв по цьому принципу. Розмiр площi ландшафтiв у рамках територiї Днiпропетровської областi коливається, але нерiдко вiн наближається до площi окремого адмiнiстративного району цiєї ж областi. Карти ландшафтiв областi iснують. Закони повiльної або стрибкоподiбної змiни границь таксонiв усерединi ландшафтiв, так само як i самих ландшафтiв, дослiдженi. Ендогеннi, екзогеннi i навiть антропогеннi фактори, що ведуть до цих змiн, виявленi i продовжують вивчатися. Теорiя антропогенних ландшафтiв, основоположником якої у свiй час став професор Ф. Н. Мiльков (м. Воронеж), еволюцiонує в багатьох країнах. Є наука за назвою «екологiя людини» (Н.Ф. Реймерс та iн. автори). Є урбоекологiя, одним з батькiв-засновникiв якої став професор В. В. Владимиров (м. Москва). Є спецiальнi iнструкцiї для складання схем i проектiв районного планування, а також регiонального планування (обидвi сфери дiяльностi займаються питаннями дослi- дження i проектування територiальних систем розселення, у рамках яких окремо взяте мiсто або село – лише «пiщина» у складнiй системi структурування макропросторiв). І, нарештi, є державнi будiвельнi норми по проектуванню мiст (ДБН 360- 92**). Здавалося б, усе, що можна було врахувати, у них враховано. Однак це не так. Нi в теорiї мiстобудування i регiонального планування, нi в їхнiй нормативнiй базi немає нiчого, що пояснює мiсце i роль ландшафтiв для цiлей уписування в них рiзних територiальних мiстобудiвних структур. Немає нiчого, що давало б регламентацiю об’єктивних навантажень на ландшафти i внутрiшньоландшафтнi таксони. Є деякi фрагменти тексту, де згадуються екологiчнi вимоги, що насправдi до екологiї не мають нiякого вiдношення. Тi ж нормативнi показники, що рекомендується витримувати, аморальнi стосовно ландшафтiв i до екологiї в принципi.

До Екополiса «Днiпровськi Пороги» потрiбне опрацювання питань по антропоємностi ландшафтiв i розрахунковi показникiв по можливостi збiльшення цiєї ємностi без збитку для ландшафтiв i внутрiшньо-ландшафтних таксонiв. Багато механiзмiв такого пiдйому визначенi в дисертацiйних дослiдженнях вiсiмдесятих рокiв ХХ столiття. Частина питань знаходиться в розробцi i зараз. Основна їхня iдея – регулювання пересування по просторi таксонiв не по будь-якому мiсцю i не в будь-якому напрямку, а по «смугах» найвищої стiйкостi механiзмiв передачi речовини, енергiї й iнформацiї мiж таксонами. Як правило, такими смугами є визначенi «лiнiї» границь мiж таксонами.

Коли архiтектор говорить комусь (а то й самому собi): «От цей будинок, цей житловий район або ще якийсь комплекс прекрасно вписався в ландшафт», то насправдi вiн не просто лукавить; ситуацiя дуже драматична: вiн показує абсолютну некомпетентнiсть у цьому питаннi з позицiї екологiї i ландшафтоведення. У ландшафт може вписатися тiльки який-небудь елемент регiонального планування, i не нижче. А областю проектування регiонального планування є територiї площею вiд однiєї адмiнiстративної областi до територiї всiєї України. Ось зробити генплан України – це задача регiонального планування. Чим, власне, вона i займається. Зробити схему регiонального планування для групи економiчно взаємозалежних областей (ранiше такi утворення називалися економiчними районами – звiдси i назва проектних робiт – районне планування (яка до планування житлових районiв мiста не має нiякого вiдношення) – теж її хлiб). Окремi ж будинки i комплекси будинкiв «уписати» можна тiльки у фацiї...

При уписуваннi в таксони кожна планувальна структура геометрично повинна збiгатися з розмiрами конкретного таксона, не мати до нього показникiв агресивностi, вiдповiдати йому всiма iншими характеристиками.

На жаль, сучаснi архiтектори абсолютно не знайомi i з такими властивостями ландшафтiв як їх динамiка й еволюцiя. Для багатьох цi два слова – просто синонiми. У той час як рiзниця мiж ними велика. Динамiка розглядає оборотнi процеси, еволюцiя – необоротнi. Обидва явища зв’язанi з циклами в природi й у суспiльствi. Наприклад, прийнята в Українi норма змiнювати генеральнi плани мiст через кожнi 20–25 рокiв не вiдповiдає об’єктивностi. У природних i соцiальних системах немає циклiв з такою тривалiстю. Але є багато iнших, котрi могли б стати основою частоти змiни генеральних планiв мiст. Облiк законiв уписування мiстобудiвних структур у ландшафтну динамiку й еволюцiю – обов’язкова складова Екополiса «Днiпровськi Пороги». Модель використання динамiко-еволюцiйних змiн ландшафту буде враховувати мiкроцикли, мезоцикли i макроцикли, а також багатовекторнiсть еволюцiї природно-територiальних комплексiв; розкривати типологiю динамiко-еволюцiйних змiн на площi водозбiрних басейнiв у ходi їхнього сiльськогосподарського, промислового i мiстобудiвного освоєння; дозволить розробляти просторово-тимчасове динамiко-еволюцiйне зонування територiї i, тим самим, керувати всiма процесами господарської дiяльностi.

Тому ми не згоднi нi з закордонними, нi з вiтчизняними версiями уявлень про екополiс: екополiс не може бути мiстом-гiгантом у класичному смислi цього слова i не може виходити з механiчного скорочення викидiв у рiзнi природнi середовища без споконвiчно правильного уписування в ландшафти. Префiкс «еко» до того зобов’язує. У противному випадку не треба вимовляти (уживати) слово «екополiс». Його треба замiнити на якесь iнше, бiльш пiдходяще.

При розробцi Екополiса «Днiпровськi Пороги» потрiбно виявити морфологiю, динамiку й еволюцiю регулярних макро-, мезо- i мiкрогеобiологiчних сiток регiону; плямовi енергоiнформацiйнi неоднорiдностi землi; космопланетарнi цикли енергоiнформацiйних неоднорiдностей землi; еволюцiю енергоiнформацiйних неоднорiдностей землi; iншi їхнi властивостi.

Уздовж сiтки границь таксонiв у багатьох випадках йдуть пiдземнi сiтки водоносних обрiїв, а також глибинної розривної структури. Закони уписування мiстобудiвних структур i окремих будинкiв у простори мережi вiдомi в мiстобудiвних культурах навряд чи не всiх давнiх цивiлiзацiй. Сучасне повернення цих знань поки не настiльки активне, як хотiлося б, але це не означає його iгнорування. Архiтекторiв цим знанням не навчають взагалi.

Якщо ж говорити вцiлому, то будь-яка форма, незалежно вiд свого матерiалу i розмiрiв (важлива саме форма! – будь це форма будинку або форма решiтки генерального плану мiста) один раз з’явившись у якомусь мiсцi географiчного простору, апрiорi народжує наступне: створює навколо себе й усерединi себе визначену схему поляризацiї середовища; багатодiапазонною дiаграмою спрямованостi випромiнювань викликає антеноподiбний ефект у просторi; впливає по великiй групi показникiв на психофiзiологiю людського органiзму; створює iншi типи фiзичних (енергоiнформацiйних) збурювань у середовищi. Але i це не все. Система рiзних архiтектурних i мiстобудiвних форм утворить найнесподiванiшi мозаїки енiоструктур простору, наслiдки iснування яких вимагають спецiальних дослiджень. Гарний мiстобудiвний ансамбль може в реальностi виявитися в контекстi енiологiї ансамблем-убивцею. У рамках розробки Екополiса «Днiпровськi Пороги» повинний бути проведений повномасштабний комплекс передпроектних енiоробiт, а також проведено енiомоделювання екополiса з розрахунку на динамiку й еволюцiю всiх просторових процесiв.

У ходi дослiджень було виявлено, що геометрiя форм земної поверхнi володiє кореляцiєю з довжинами хвиль електромагнiтного спектра, тобто з музичними нотами i їх комбiнаториками. Виявилося, що ця кореляцiя багатошарова. Вона утворює ланцюжок: форма земної поверхнi – музичний звук, колiр, запах. Вiдомо й iнше: iснує прямий зв’язок мiж типом планувальної структури поселення або його фрагмента з типом форми рельєфу. У такий спосiб форма генплану Екополiса – це адекватний мiсцевостi набiр музичних звукiв. Це дозволяє ставити задачу проведення планiфонiчного аналiзу кожного з майбутнiх припорожних мiст по правому i лiвому берегах Днiпра.

Існує можливiсть працювати й у зворотному напрямку – вiд планiфонiчної теми, породженої формами рельєфу i гiдрографiї, конструювати адекватнi генплани поселень. Неадекватнi планувальнi структури дають звукову какофонiю. Або, iнакше, вони руйнiвнi для жителiв.

У закритiй частинi цього дослiдження була почата спроба розiбратися з припущенням про те, що iснує прямий зв’язок мiж музичною, планiфонiчною темою генплану або його фрагмента, i точками переходу мiж рiвнобiжними свiтами. Таким чином ми впритул наблизилися до одного з найважливiших сакральних знань: планувальну сiтку генплану поселення треба створювати за принципом комплементарностi з верхнiми (а не з нижнiми) свiтами.

Екополiс «Днiпровськi Пороги» стає регiональною архiтектурно-ландшафтною системою (РАЛС), що має свою планувально-хвильову структуру, свої планувальнi осцилятори; планувальнi хвилi; «падаючi» i «вiдбитi» планувальнi хвилi; стоячi планувальнi хвилi; вузли i пучностi планувальної стоячої хвилi; живi планувальнi хвилi; зони стискання планувальних хвиль; довжину, амплiтуди i частоти планувальної хвилi; не виявлену i виявлену планувальнi структури; планувальну iнтерференцiю; планувальнi збурювання; векторну деформацiю поля планувальної iнтерференцiї; РАЛС – аплiкатор; структури-фрактали; первиннi планувальнi форми; пакети планувальних стоячих хвиль; планувальнi цикло- i ритмотеми; планувальнi фрактали; планувальнi гомологiї; планувальнi петлi гiстерезиса; планувальнi спини; планувальний саморух; зрушення планувальних фаз; зрушення планувальних частот; планувальнi частоти й аритмiї; планувальнi спайдер-ефект, секвестр-ефект, бомж- ефект; фiбули; зони затягування плану- вальних частот; стан планувально-iнтерференцiйного спокою; вкладенi планувальнi структури; зони з нульовою планувальною енергiєю; рухливi планувальнi каркаси; гiдронiмiчнi й оронiмiчнi каркасоформуючi iнтерференцiї; прямий i непрямий iнтерференцiйнi каркаси; спiнорно-iнтерференцiйний, спiнорно-сегнероїдальний i фрактально-гомологiчний планувально-iнтерференцiйнi каркаси; системи вiдносних координат у полi планувальної iнтерференцiї; опорний i безопорний принцип координат; координатну шкалу з рухливою i стацiонарною метрикою; планувальну iнтерферометрiю; планувально-iнтерференцiйну статику i ритмодинамiку; перетворення планувально-iнтерференцiйних хвиль; планувально-iнтерференцiйну матрицю регiону (планувально-iнтерференцiйнi структури-аплiкатори).

 


Модель облiку економiчних ресурсiв природного середовища

В усi минулi часи людської iсторiї люди виходили з об’єктивної необхiдностi видобутку ресурсiв; потiм звели вимоги виконання режиму, що не шкодить функцiонуванню природно-територiальних комплексiв. Усе зводилося до дотримання найпростiших, протоекологiчних вимог. Фактично люди спиралася на використання деяких видiв природно-антропогенних систем, що не цiлком вiдповiдали механiзмам структурування i функцiонування природних комплексiв. У Екополiсi «Днiпровськi Пороги» ставка робиться на принципово iнше: абсолютна вiдмова вiд викопного палива; перехiд на поновлюванi джерела енергiї, максимальний облiк феноменальної енергетики порогiв у структурi грунтiв, води, рослин i тварин; бутилювання води з порогiв; виробництво екочорнозему – напрямок, що спирається на швидкiснi методи створення живильного шару грунту в режимi «стиснутого часу»; селекцiйне тваринництво, птахiвництво i землеробство; селекцiйний та iншi види рибництва i комаховодства; селекцiйне й аптекарське лiсiвництво, лукiвництво i городництво, мiкоферми, герудоферми, перлиннi ферми (по вирощуванню рiчкових перлин), ферми по вирощуванню водяного горiха й iншi воднi ферми на акваторiї Днiпра; «кулiнарнi галявини» – лукоферми по вирощуванню цiнних, але забутих i давно не використовуваних, однак таких, що володiють найцiннiшими смаковими якостями i мiкроелементами рослин: кропиви, квiтiв кульбаби (для виробництва з них унiкального варення) i безлiчi iнших видiв рослин; розплiдники для виведення колекцiйних квiтiв з незвичайними декоративними властивостями, що вдається одержати тiльки на основi енергетики порогiв, i гербарiїв з них для шкiл i вузiв рiзних країн; усi види пiдприємства – тiльки по замкнутому цикловi; органiзацiя припорожних галявин здоров’я, гаїв здоров’я, стежок здоров’я; створення лазневих гаїв i галявин, у тому числi на притоках, що впадають у Днiпро; створення унiкальних ягiдникiв – чагарникових, трав’янистих, комбiнованих; створення ферм по вирощуванню рослин для виробництва сокiв, настоянок, витяжок з листя, коренiв, кори й iнших частин рослин); створення лiсових i лугових пiзнавальних стежок для дитячого i дорослого населення; ферми по вирощуванню мохiв з незвичайними властивостями (висотою до 20–30 см з особливим типом оксамитостi й iнших незвичайних характеристик); ферми по виведенню незвичайних за якостями (для продажу по усьому свiтовi) трав для полiв гольфа, стадiонiв, для газонiв перед урядо- вими будiвлями; створення розплiдникiв по виведенню i вирощуванню рослин для формування декоративних парканiв, закрiплення ярiв, розмiщення на дахах будiвель i в iнших особливих мiсцях, де традицiйнi види рослин не застосовнi; спецiальнi зони зi ставками для розведення водоростей i водних мiкроорганiзмiв, що являють собою сировину для водневої енергетики, для фармацевтики, парфумерної проми- словостi, сiльського господарства i ряду iнших галузей економiки Екополiса; для цiєї мети послужать долини притокiв Днiпра, у тому числi в мiсцях їхнього впадання в головну рiку (головний принцип використання дендропотенцiалу рослин на порогах – не наївне «повернення» у минуле, а рух уперед за рахунок використання новiтнiх нанотехнологiй, енiотехнологiй та iнших прогресивних технологiй; перетворення територiї Екополiса в зону, що робить товари, перетворенi в свiтовi бренди); легка i харчова промисловiсть, що функцiонують без забруднення навколишнього середовища; повна й абсолютно чиста переробка усiх видiв вiдходiв; смiттєспалювальнi заводи в екополiсi не потрiбнi, так само як i полiгони для збору i збереження смiття; застосування технологiй регенерацiї усiх видiв бiоти в просторi Екополiса; повна вiдмова вiд централiзованої системи енергопостачання, водопостачання й iнших мережних iнженерних послуг за рахунок упровадження нано-, та iнших iнновацiйних технологiй у всiх напрямках будiвництва i експлуатацiї будiвель i споруд.

Простiше говорячи, таке поселення стане мовби невидимим – воно перетвориться в такий собi зелений ансамбль, усерединi якого захованi будь-якi форми житла й об’єктiв суспiльного призначення висотою вiд одного до трьох поверхiв над поверхнею землi. Воно стане незайманим природним ресурсом! Коли таке було в iсторiї? До Екополiса «Днiпровськi Пороги» – нiколи.

Основна iдея названих i залишених поза увагою технологiй по використанню i збе- реженню природних ресурсiв – переклад урбанiстичного способу життя в сiльський. Це замикає iсторичний цикл тривалiстю в десятки тисяч рокiв. Але – на найвищому новому якiсному рiвнi. А не на рiвнi малюсiньких примiтивних протопоселень епохи палеолiту.

Екополiс – це спроба усвiдомлення доступних людському розумiнню природних коловоротiв i узгодження своєї дiяльностi з природними циклами або усерединi їх, або подiбно їм, що дозволяє прогнозувати i регулювати наслiдки своєї дiяльностi в будь-яких масштабах, i на будь-який термiн. Тобто забезпечити створення стiйких, практично стацiонарних систем. Але, пам’ятаючи про те, що i вони поступово змiнюються пiд дiєю ендогенних i екзогенних факторiв. Однак головне при цьому в iншому: Екополiс – це спроба реального переходу вiд людини розумної до людини духовної. Можна багато говорити про екологiю. Але вона мало що буде значити без прищеплювання кожнiй людинi екологiчного i духовного мислення.

Разом з тим ми усвiдомлюємо, що абсолютного вписування в природу Екополiс не одержить. Хоча i буде запрограмований на вiчне i нескiнченне до нього наближення. І, будучи мiстом iнтелекту i духу, вiн не залишиться без недолiкiв. Причина в обмеженостi людських засобiв пiзнання свiту. Людина дослiджує навколишнє тiльки в рамках тих можливостей, що дають йому його органи почуттiв. Навiть коли вони почнуть збiльшуватися згодом як якiсно, так i кiлькiсно – вони, як i ранiше, дадуть охопити тiльки «маленький» (нехай i збiльшений у 15000 разiв) дiапазон явищ, з яких складається наша Свiтобудова.

Але це – у перспективi. Екополiс ще треба створити. «ASPIRING TO PERFECTION» – «ПРАГНЕННЯ ДО ДОСКОНАЛОСТІ». Це буде одним з головних девiзiв життя Екополiса.

Тому продовжимо розкривати його складовi i супутнi аспекти.

Екополiс – це по-своєму (але не на 100 %) iдеальне мiсто – ІМ. І перш нiж перейдемо до опису його елементiв, поговоримо про сутностi ІМ.

Чому людство завжди цiкавила тема iдеальних мiст? Та тому, що «звичайнi» мiста швидко ставали антигуманними.

Що таке iдеальне мiсто? Мiсто, в якому все правильно, усе досконало. Але чи можна створити таке мiсто? Мiсто, в якому цi умови дотриманi з початку i на Вiчнiсть? Звичайно, нi. Як не можна створити вiчний двигун, так не можна створити й iдеальне мiсто. Перешкодять рiзнi фактори, у числi яких: змiна iдеалiв у часi; антропометричнi i частково психофiзiологiчнi i духовнi змiни самої людини; змiни технологiй життя; змiни природно-клiматичної пiдоснови. Припусти ми думку про iснування 100 % – iдеального мiста, то ми повиннi були б припустити i думку про незмiннiсть нашого свiту i про завершення еволюцiї людської цивiлiзацiї, оскiльки iдеальне мiсто – мiсце, де зiллються воєдино Минуле, Сьогодення i Майбутнє, мiсце, де з’єднаються Причина i Наслiдок. Це мiсце – Великий Портал Цивiлiзацiй, Великий Порiг мiж свiтами. Ідеальне мiсто – це абсолютна вписанiсть у Свiтобудову.

Однак можна говорити про концепцiї локально-тимчасових i локально-просторових моделей iдеальних мiст. Живучих якийсь час, а потiм зникаючих зi сцени iсторiї.

Можна говорити i про якiсь позапросторовi i позачасовi аспекти концепцiй iдеальних мiст, що є присутнiми у будь-яку iсторичну епоху й у будь-якому географiчному просторi. Тобто минаючих крiзь усi культури. І з цього погляду узагальнення досвiду розробки концепцiй iдеальних мiст безсумнiвно важливо i корисно навiть при тому, що як такого «тимчасового» iдеального мiста нiхто i нiколи на Землi не побудував.

Аналiз згадувань про iдеальнi мiста в мiфах i легендах давнiх цивiлiзацiй – особливий роздiл дослiдження. Вiн також пiдтримує iдею Небесного Єрусалима у всiляких модифiкацiях. Часом сильно перекручених, що вiдiйшли вiд первiсної сутi. Про це говорять мiфи про Вавiлонську вежу, про Атлантиду, про Гiперборею, про Лемурiю, про Ельдорадо, про Шамбалу, про Пацифiду, про Сiде, про Тулє (Фулє), про Ацтлан (Астлан), про Агартi (Асгарт) i про багато iнших загадкових країн, де мiста були iдеальнi, а їхнє населення жило щасливо.

Тема iдеальних мiст, запозичених «з небес», завжди iснувала й у працях фiлософiв: столиця Утопiї (iдеальної країни) Томаса Мора – квадрат з iдеальною «арифметичною» сiткою вулиць усерединi, розсiченою на схiдну i захiдну частини рiкою, пiвнiчну i пiвденну – транзитною наскрiзною магiстраллю; генплан мiста Сонця Томазо Кампанелли – рiвнопроменевий хрест iз накладеними на нього концентричними вулицями-кiльцями; iншi.

Цiкавi iдеї «правильних» мiст у творах письменникiв, що працюють у жанрi «фентезi»: Танелорн – мiсто поза часом i простором, що iснує скрiзь – з циклу книг М. Муркока про Вiчного Воїна; мiста Середзем’я – континенту в Ардесвiтi, вигаданому Дж. Р. Р. Толкiном; Лапута вигадане мiсто, яке Гуллiвер вiдвiдав у своїй останнiй подорожi, описанiй Джонатаном Свiфтом; поселення Нарнiї – свiту, створеного англо-iрландським автором Клайном Стейплзом; Смарагдове мiсто, придумане Лайменом Фрэнком Баумом i описане ним у циклi повiстей про країну Оз; Р’льех – мiсто, створене предками в незапам’ятнi часи й описане Левкрафтом; безлiч iнших версiй iдеальних мiст, населених незвичайними соцiумами.

Усi цi моделi – не просто дивний досвiд прогностики технократичної i не технократичної еволюцiї людської цивiлiзацiї; не просто «Гра в Пророкiв, що говорять вигадками; але, i якийсь пiдсвiдомий пошук шляхiв створення «Мiст Щастя», повернення й осучаснення мiфологiчного «Золотого Столiття», усвiдомленого або неусвiдомленого протесту проти недосконалостi традицiйних поселень, i навiть ментальної втечi вiд останнiх. Втечi в iлюзiї Країни Фантазiй.

Створюється iнтуїтивне вiдчуття, що пам’ять про Небесний Єрусалим якимсь незбагненним способом «ушита» у генетичний механiзм людини, i через деякi пассiонарнi особистостi час вiд часу нагадує про себе. У тому числi – i через авторiв книг у жанрi фентезi, а також у жанрi наукової i не наукової фантастики. Ушита так, щоб коли-небудь у майбутньому знову пробудитися i допомогти людям повернутися на «Небеса Обiтованнi». Поки це припущення неможливо довести, але воно мимоволi напрошується при аналiзi подiбних робiт.

По сутi, виходить наступне: система припорожних iдеальних мiст на Днiпрi або повинна строго вписуватись у сiтку всiх типiв лiнiй матерiальних i енергоiнформацiйних зв’язкiв, або пiднятися над ними у духовну сферу i не реагувати на земнi закони, будучи все-таки матерiальною.

Тобто матерiальний об’єкт вперше в iсторiї повинний жити по не матерiальнiй моделi буття. Такого ще в iсторiї Людства не було. Як це не парадоксально звучить, але логiчно звiдси випливає ще один майже неправдоподiбний висновок: на якiйсь досить вiддаленiй вiд нашого часу стадiї еволюцiї людство створить прецедент вознесенського мiста!

Якщо резюмувати вищевикладене про iсторiю пiдходiв до iдеальних мiст, то потрiбно сказати наступне.

  1. При розробцi сучасних концепцiй мiст майбутнього, у тому числi стосовно до iдеї формування унiкального переселенського коридору в долинi Днiпра вiд Днiпропетровська до Запорiжжя, названого Екополiсом «Днiпровськi Пороги», необхiдно глибинне переосмислення функцiональної i планувальної структури iдеальних мiст усiх часiв i народiв. Адаптацiйнi можливостi давнiх моделей мiстять характернi ознаки морфоструктурного коду майбутнiх поселень, манiфестуючи тезу: «мiста ще немає, але воно уже є; мiста вже немає, але воно усе ще є».
  2. Конкретика планувальної структури Екополiса «Днiпровськi Пороги» територiально актуалiзує багато iдей: вiд iдей духовного i космогонiчного характеру до iдей бiонiчних та iнших структур, надiлених багатовимiрними технологiями майбутнього. Фармацiї Екополiса повиннi враховувати закони енергоiнформацiйної i духовної взаємодiї Людини iз самою собою, з iншими людьми, з Природою. При цьому необхiдна повна вiдмова вiд мегаполiсiв-гiгантiв, перехiд на малi поселення з висотою забудови усього в два-три поверхи, з використанням додаткових середовищ мешкання на основi iнновацiйних технологiй.
  3. Змiстовна програма «Днiпровських Порогiв» – триєдине усвiдомлення (для Духа, для Душi i для Тiла) природних круговоротiв i узгодження своєї дiяльностi з природними циклами або усерединi їх, або подiбно їм.
  4. Перехiд структур вiд властивостей «Брутально вросшей в Землю Вечности» (рос.) (Властивостей «Застиглої Музики») до властивостей кiнематики, що еволюцiонує, (Властивостям «Живої Музики»), що вiдiрвалася вiд Землi. Перехiд вiд «поселення-машини для життя» до «поселення-симбiоту», «поселення живого». У перспективi – повний перехiд до БЕЗОПОРНОГОЛОГРАФІЧНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ МАЙБУТНЬОГО, ДО НЕ ВИТРАТНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ. У ще бiльш вiддаленому Майбутньому – вiдмова вiд технократичних моделей життя. І ставка на кардинальну змiну вектора еволюцiї.

Говорячи про Екополiс «Днiпровськi Пороги», треба вiдразу чiтко позначити ще одну рiч: людство невблаганно йде до вiдмови вiд фiзичної працi. І, як це не дивно, потiм i працi iнтелектуальної. З наступним переходом тiльки на працю духовну. Але вектори руху до цих напрямкiв активно створюються ученими вже зараз. І це не приховується. Виникає питання: чим у принципi в Екополiсi буде займатися звiльнена вiд усього людина? Те, чим вона буде займатися, i визначить параметризацiю просторiв i об’єктiв Екополiса: скiльки i яких типiв i розмiрiв житлових i суспiльних модулiв треба; якi види перемiщення по територiях i за допомогою яких видiв транспорту реалiзовувати, i так далi.

Звiльнений час штовхає до багато чого. У першу чергу – до кардинального перегляду, переоцiнки себе у цьому свiтi; перегляду моделей соцiальної органiзацiї; до пере- гляду моделей шляхiв своєї подальшої еволюцiї; до перегляду багатьох iнших моделей. Для Екополiса «Днiпровськi Пороги» потрiбно буде розробити ймовiрнi алгоритми вирiшення цих задач. У тому числi – у виглядi дiаграм використання часу людини в структурi доби, тижня, мiсяця i року, а також далi – до програмування зайнятостi протягом усього життя. Але справа не тiльки у часi як такому. З ним зв’язанi i моделi ментальностi, i моделi духовностi. А це ще одна серйозна сфера дослiджень на шляху реалiзацiї Екополiса на-Днiпрi. Адже саме тип поглядiв на життя визначає тип формування будинкiв i поселень у цiлому. Змiнилися погляди – змiнилось мiсто. Так було завжди, i так буде завжди.

Форми власностi в Екополiсi «Днiпровськi Пороги» – ще одна важлива задача, яку треба розробити. Як i в попереднiх задачах, цю задачу треба розбивати на етапи: рiшення для стану людини на сьогоднiшнiй день; на найближче майбутнє; на бiльш вiддалену перспективу; i на програму максимум – коли людина перетвориться в новий вид. Типи власностi визначають типи органiзацiї поселення i типи вiдносин до об’єктiв. Цiлком змiнена свiдомiсть людей, помножена на ранiше сплячi, але тепер розбудженi здiбностi людей, змусять переглянути i це питання. І не раз.

Що ж у Екополiсi буде? Повна вiдсутнiсть особистої власностi (у зв’язку з абсолютною переоцiнкою ролi матерiальних предметiв у життi людини)? Мiнiмально-достатня власнiсть, здатна зникнути в будь-яку секунду, тобто не потребуючих психологiчних прив’язок? (Але що пiд цим мати на увазi?). Щось ще? Непросте питання... Ще раз повторимо: тип власностi визначає тип просторiв i об’єктiв. А виходить, i правила формоутворення Екополiса в цiлому. Це означає, що у зв’язку з кiлькаразовим переглядом системи цiнностей морфоструктура Екополiса «Днiпровськi Пороги» дiйсно не раз змiниться. Нам уявляється, що у вiддаленiй перспективi людської еволюцiї поняття «власнiсть» у всiх її проявах вiдiмре взагалi. На змiну прийдуть iншi цiнностi.

І, нарештi, про делiкатну складову Екополiса – про тривалiсть життя його жителiв i смерть. У класичному сучасному мiстобудуваннi це один з найважливiших розрахункових показникiв по населенню при розробцi архiтекторами генеральних планiв мiст. Вiн зв’язаний зi спiввiдношенням кiлькостi народжених i померлих за визначенi вiдрiзки часу на визначенiй територiї. Вiд нього залежить у мiстi концепцiя змiни житла вiд поколiння до поколiння, типологiя квартир; розрахунок показникiв трудової зайнятостi населення в мiстоутворюючiй i обслуговуючiй групах населення, визначення державою встановле- них термiнiв виходу на пенсiю i багато чого iншого; вiд нього ж залежить розрахунок площi цвинтарiв, крематорiїв i так далi; вiд цих же показникiв залежить концепцiя наповнення мiста медичними установами рiзного профiлю, аптеками, аптечними складами, i безлiччю iнших об’єктiв, а також вирiшення досить великої групи питань, перелiк яких займе занадто багато мiсця в текстi. У Екополiсi «Днiпровськi Пороги» усi цi питання теж треба науково вирiшити. Вони будуть не такими, як у звичайнiй ситуацiї. Не зайве нагадати, що здавна енергiя порогiв подовжувала жителям припорожних сiл життя, скорочувала кiлькiсть хвороб, i робила чимало iнших чудес у медичному аспектi.

Питання Навчання. З якогось етапу iсторiї в Екополiсi «Днiпровськi Пороги» не буде потрiбно системи освiти. І всiєї кiлькостi об’єктiв, якi повиннi забезпечити цей процес. Ученi все бiльше наближаються до технологiй, що забезпечують абсолютне пiдключення кожного iндивiдуума до енергоiнформацiйного простору Свiтобудови. Це буде Свiт Абсолютного Усезнання. Однi Розумники i Розумницi! Однi Енциклопедисти! І не нижче... Звичайно, поки цього не вiдбулося, навчальнi об’єкти не скасовуються, але вони повиннi будуть створюватися в Екополiсi пiд бiльш ефективнi технологiї навчання, нiж тi, котрi традицiйно використовуються в даний час.

Акцентуємо ще одну проблему – фактор сили. Вся iсторiя людської цивiлiзацiї, уся наука людства займалися тiльки одним: боротьбою iз Силою (в узагальнюючому значеннi цього слова). Тiльки боротьбою з рiзними силами. Нiякої iншої мети у науки немає i не було. І в технократичнiй еволюцiї – теж. Силу треба виявити, оцiнити i пiдкорити (зробити на основi її використання видатнi технологiї). За це – Нобелiвськi премiї, влучення в аннали iсторiї, всесвiтнє визнання, подяка нащадкiв. Життя такого Борця з черговою Силою виявляється прожитим не даремно. Георгiй, що перемагає змiя, – кращий символ для таких борцiв. І все тому, що фiзика нашого свiту не iснує без сил. Так вважають ортодокси. Ну а iншi? А iншi iнодi думають iнакше: може iснувати i свiт, у якому в традицiйному розумiннi немає власних сил. Але вiн живе i радується, i дуже навiть блискуче процвiтає. Наприклад, на основi безопорної голографiї. Безопорноголографiчнi технологiї – одна з вабливих областей знань. Треба оцiнити можливостi її застосування в проектi Екополiса.

Енергопостачання Екополiса базується на альтернативних джерелах енергiї. Головна установка – це комплекс по перетворюванню енергiї порогiв у свiтло. Мова йде про енергiю взаємодiї магнiтних полiв Сонця i ядра Землi. Ця iдея у свiй час активно розроблялася в наукових працях i експериментах вiдомого вченого Михайла Дуплищева, якого називали «українським Ейнштейном». У проектi Екополiс «Днiпровськi Пороги» вона повинна знайти своє втiлення.

Можливi додатковi системи: воднева енергетика (у рiзних технологiчних версiях: шляхом одержання водню зi спецiально вирощуваних мiкроорганiзмiв; з рослинних олiй; iнших); установки i пристрої по використанню сонячної енергiї (у тому числi покриття дорiг як версiї гелiоелектростанцiї); повiтрянi генератори; перетворення поверхонь стiн в електростанцiї; над Екополiсом «Днiпровськi Пороги» на геостацiонарнiй орбiтi можуть зависнути сонячнi енергостанцiї космiчного базування у виглядi мережi енергетичних супутникiв, утилiзуючих одержувану сонячну енергiю i транслюючи її вниз, на поверхню Землi у виглядi мiкрохвильового випромiнювання; у деяких ситуацiях енергетична проблема може вирiшуватися за рахунок бiогазових установок; у разi потреби можна застосовувати i ще один вид енергетичних установок – установок, у яких як паливо використовується пiсок, запаси якого на Землi практично не обмеженi; не виключається використання енергiї фiзичного вакууму (енергiї торсiонних полiв). В Екополiсi передача енергiї буде бездротовою.

Концепцiя житлової територiї. Одна з концепцiй споживання житлового фонду: рухливе населення. Рухливiсть жителiв Екополiса може вiдбуватися, як мiнiмум, по двох моделях. Перша з них припускає просто змiну житла через кожен цикл життя. Наприклад, семирiчний. Друга модель припускає принцип перенесення «старої мушлi» на нове мiсце. Старi модулi для життя можуть перекочувати по якiйсь програмi еволюцiйно-динамiчного живого середовища Екополiса. Тут еволюцiя представлена необоротними переїздами. А динамiка – можливими поверненнями на «старе» мiсце життя, але через кiлька семирiчних циклiв. Як регулярно чергуються день i нiч, вдих i видих, так будуть чергуватися i мiсця проживання з власним будиночком, що переїжджає. Мiгруючi будинки? Так! Їхнi конструктивнi версiї в Українi вже iснують. Їх можна розвивати i далi.

Але навiть коли ми говоримо про деяку фiксовану дислокацiю будинку на одному мiсцi, вiн i в цьому випадку буде динамiчним. Одне з його якостей – обертання. Цiннiсть такої будiвлi не тiльки в обертових поверхах, але й у рядi оригiнальних концепцiй. Перша з них у тому, що будинок постiйно змiнює свою форму. Наприклад, пiдкоряючись законам бiонiки, людина повинна прокидатися з видом на схiд. А засинати з видом на захiд. Якщо згадати, що час сходу i заходу, а також точки сходу i заходу на лiнiї обрiю протягом року постiйно змiщаються, то це теж треба взяти до уваги. Спальня повинна слiдувати своєю орiєнтацiєю за точками, що перемiщаються на обрiї. 55

Інша форма динамiки житлового будинку – «жива»: стiни покритi декоративною зеленню, що змiнює свої морфологiчнi i кольористi характеристики цiлий рiк. Друга версiя – стiни покритi дружнiми людинi бактерiями, постiйно калейдоскопiчно змi- нюючими естетику поверхнi.

При цьому використовуються рiзнi типи малоповерхових екологiчно безпечних житлових будинкiв i форми органiзацiї забудови з них. Бiльшiсть будинкiв житлового фонду – з озелененим експлуатованим дахом. Усi будинки мають добре органiзованi озелененi земельнi дiлянки. Водневе паливо для енергопостачання будинкiв буде зберiгатися i розподiлятися в нанотрубках усерединi стiн будинкiв структури «гiдронет». Чутлива до тиску пiдлога у будинках, де живуть люди похилого вiку, сама направить сигнал iз проханням про допомогу у випадку падiння хазяїна будинку. Функцiї сканування стану здоров’я мешканцiв будуть мати стiни, стеля i меблi кожного примiщення. Домашнi телефони або iншi пристрої рiзних модифiкацiй будуть накопичувати данi про стан здоров’я своїх пiдопiчних, i через них же люди будуть одержувати й оплачувати рецепти. Бiотуалети в будинках будуть постаченi великою кiлькiстю вже iснуючих розробок. Наприклад, видавати докладний аналiз того, що в нього потрапило. І, вiдповiдно, виявляти захворювання цiєї людини. Структура житлових утворень буде створюватися за рiзними моделями. Одна з них – система просторiв, якi перетiкають «зсередини назовнi» i – навпаки. В Екополiсi житловi будинки або iншi типи житлових одиниць будуть мати такий склад примiщень i їх площ, що вiдповiдає черговому життєвому цикловi. У складi примiщень можуть бути i такi, про якi поки нiде не йде мови.

У Екополiсi будуть iснувати i рiзнi варiанти надплавного житла. Розмiщеного на акваторiї Днiпра. І навiть – пiдводного. Думка помiстити житлове утворення у водне середовище насправдi стара як свiт. Вона iде коренями в космогонiчнi мiфи давнини. Немає жодної давньої культури, що не висловлювала б припущення про появу життя з води. В умовах унiкальної структури води на Днiпровських Порогах iдея про надплавне житло просто не може не матерiалiзуватися.

Мости через Днiпро, що з’являться для з’єднання правобережних i лiвобережних вузлiв бiля кожного порога, у Екополiсi будуть розглядатися по-рiзному. У тому числi – i як «мiста»-мости.

Польовi поселення на акваторiї Днiпра i його припливiв теж присутнi в Екополiсi.

Крутосхиловi житловi утворення по обривистих дiлянках берегової лiнiї Днiпра – ще одна група унiкальних житлових комплексiв. Вони гарнi тим, що не вимагають вилучення iнших дiлянок сушi. Адже на кручах нiчого не робиться. Вони вважаються незручними територiями. Однак у випадку з Екополiсом вони стануть цiкавими лiнiйними переселенськими структурами терасового, стiльникового, терасово-антресольного або багатошарового типу, а також кiнематико-еволюцiйного типу, зi своєю незвичайною бiонiкою, зi своїми типами житлових одиниць i зв’язаними з ними об’єктами обслуговування.

Ставлення до рiки в таких лiнiйних житлових структурах можна зробити по-рiзному. Наприклад, розмiстити з боку русла перед лiнiйним поселенням висотою в кiлька поверхiв антресольну вулицю (або вулицi – через кожнi два-чотири поверхи, оскiльки житло може бути дворiвневим); залишити з боку води тiльки смугу житла, а вулицю зробити мiж житлом i стiною кручi, що буде мiстити в собi безлiч обслуговуючих i допомiжних об’єктiв, вбудованих у грунт i вихiдних на вулицю тiльки однiєю стiною зi скла; органiзувати у виглядi живої кiнематико-бiонiчної структури. Зрозумiло, можуть бути варiанти, коли на якомусь поверсi замiсть примiщень у лiнiйному будинку буде йти вулиця-примiщення.

Житловi утворення в структурi з пружних аеродинамiчних систем. Або iнакше – лiтаючi житловi комплекси, якi зависають над землею над заданим мiсцем, або перемiщаються над нею по заданiй програмi.

Цей напрямок довгi роки вважався футурологiчним, оскiльки не iснувало тонких, але дуже мiцних плiвок i iнших матерiалiв i устаткування, на основi яких цю iдею можна було б реалiзувати. Але технiчна думка не стоїть на мiсцi: зараз усе це вже є. Бiльш того, iснують i органiзацiї, що у рiзних країнах почали розробляти лiтаючi поселення такого типу. Поселення з числом жителiв вiд декiлькох сотень до тисячi. Наскiльки все це може бути незвичайно, повчально, пiзнавально i цiкаво, коментувати не треба. І те, що цi комплекси, зависнувши над акваторiєю Днiпра або над його берегом, стануть дивними аттракторами простору, – теж не викликає сумнiвiв.

У проектi передбачена i цiла група iнших, принципово нових i незвичайних типiв житлових утворень: крокуючих; плазуючих; що перекочуються; пiдuрунтових; убудованих усередину пагорбiв або створених по типу штучних пагорбiв за технологiєю «термiтник»; надземнi на палях, що не торкаються землi; модулi-табори на колесах; модулi у виглядi куль, що перекочeються, зiрок i iнших утворень; житловi системи в кронах дерев; житло на основi вiдродження «пластилiнових» технологiй давнини; модулi з полiморфiчних кiнематичних просторових структур з будь-яким числом ступенiв волi для перебудувань; iншi. Принциповою вiдмiннiстю нового пiдходу до органiзацiї житлових (i iнших) утворень Екополiса буде те, що для їхнього розмiщення не передбачається: рити котловани для фундаментiв – фундаментiв не буде; рити траншеї пiд iнженернi мережi – мереж не буде; не рубати жодного дерева i чагарнику. Нiчого не чiпати в Природi. Такого в iсторiї ще не було! І ще: у переважнiй бiльшостi випадкiв дизайн об’єктiв передбачається таким, щоб зрощування з об’єктами природи стало максимальним. Аж до розведення зграйок метеликiв у примiщеннях, трави на пiдлоги i справжнього, а не декоративного струмочка, що тече в спальнi.

Концепцiя системи об’єктiв суспiльного обслуговування буде розроблена на основi загальних висновкiв про характеристики соцiуму для кожного етапу еволюцiї екополiса, а також стадiї психофiзiологiчних змiн людського органiзму. Бiля 7-го порога – у будь-якому випадку буде розмiщатися унiкальний музей Днiпра. Мiсце музею Великого Днiпра обрано бiля порога Ненаситець. Цей порiг був найгрiзнiшим для судноплавства. Повз цей же порiг i буде проходити велика євразiйська транскордонна магiстраль Лiссабон – Шанхай.

Автори гiпотези Днiпровських Порогiв як iнформацiйного полюса планети Земля орiєнтуються на те, що найважливiшою сферою дiяльностi в Екополiсi будуть науково-дослiднi органiзацiї i доданi їм структури, в яких будуть вивчатися залежностi природних вiбрацiй планети Земля, людського голосу i клiток мозку. Таким чином можна буде дати науково обuрунтованi рекомендацiї з рiзних прикладних напрямкiв виробництва, медицини, туризму, сiльського господарства, транспортного обслуговування i, одночасно, дати вiдповiдь на питання: якою мовою бiльш рацiонально говорити i думати в рiзних точках планети. Крiм того, велика увага буде придiлятися дослiдженням в областi iнформатики i нових видiв енергiї, що ранiше не використовувалися людством.

Тут же будуть проводитися планетарнi i нацiональнi дослiдження з рiзних iсторичних процесiв; дослiдження принципiв спадковостi, генетичних i iнших факторiв, Вiктор Вороб’ов здатних на науковiй основi пiдтвердити загальнi коренi слов’янських народiв.

Ще один вектор наукових дослiджень – геохiмiя. У зонi порогiв на досить невеликiй територiї знаходяться поклади практично всiх хiмiчних елементiв вiдповiдно до таблицi Менделєєва. Що, природно, теж є унiкальним для планети.

Традицiйнi захисно-санiтарнi зони навколо виробничих, комунальних i енергетичних i транспортних об’єктiв не будуть потрiбнi в силу використання новiтнiх технологiй, що виключають забруднення навколишнього середовища.

Усi види виробництв у Екополiсi – виробництва-автомати. Людей у них майже не буде. Або не буде взагалi. Це означає, що технологiчнi процеси можна розмiщати тепер на принципово iнших схемах. Колишнi версiї заводiв, комбiнатiв, фабрик i iнших видiв виробничих потужностей, як правило, горизонтальнi. Тобто займають величезнi площi. Правда, поступово i вони йдуть в область мiнiмiзацiї, тому що технологiї стають компактними, або сама по собi продукцiя, що випускається ними, мiнiмiзується в розмiрах. В умовах Екополiса можна дозволити собi вертикальнi заводи у виглядi фантастичних вертикальних стрижнiв незвичайної архiтектури. І не просто стрижнiв... А навряд чи не мегастрижнiв, з висотами до кiлометрiв. У тому числi таких, що не спираються на землю, а просто висять над нею. Заводи-стрижнi будуть утримуватися в рiвновазi за допомогою вiдцентрової сили обертання Землi. Усi забруднюючi технологiї будуть винесенi за межi атмосфери. Цей варiант дезурбанiзацiї приведе до безсумнiвного зменшення зiткнення мiської тканини з масивами недоторканої природи.

Хоча Екополiс i є автономним i самодостатнiм поселенням, важливим джерелом його доходiв є розвиток туризму. У тому числi – з метою огляду унiкальних i легендарних порогiв на Днiпрi. Колись подивитися на це чудо природи в рiк приїжджало набагато бiльше людей, нiж зараз на Нiагарський водоспад.

Не менш унiкальним для геологiв свiту буде i геологiчний туризм. Адже геологiчна структура порогiв унiкальна на планетi. Так само як i їх властивостi. Пороги щорiчно пiднiмаються на 1 мм. З огляду на те, ще їх маса складає 2 трильйони тонн, цей процес приводить до викиду колосальної кiлькостi потенцiйної енергiї. Зараз вона розсiюється у водах Днiпра. Однак її можна уловлювати i перетворювати в електрику, вартiсть якої надзвичайно низька в порiвняннi з електрикою, одержуваною сьогоднi. Розташування такої електростанцiї передбачене мiж 6 i 7 порогами.

Зрозумiло, територiя зберiгає слiди багатьох унiкальних iсторичних подiй, що можуть перетворитися в об’єкти iнтересу для мiжнародного туризму.

Немає потреби перелiчувати зараз усi цiкавi сторiнки iсторiї, зв’язанi з територiєю Екополiса «Днiпровськi Пороги». По цьому напрямку ведеться окрема дослiдницька робота, i результати її будуть згодом покладенi в основу остаточної версiї туристських маршрутiв.

У цiлому, якщо тему туризму узагальнити, то можна орiєнтуватися на розвиток тут: екологiчного туризму; оздоровчого туризму; туризму по iсторичних i археологiних мiсцях; паломницького туризму i близького йому туризму по сакральних мiсцях древнiх культiв; туризму по програмi «Жива Вода» (з вiдвiдуванням Музею Днiпра). Крiм того, сам по собi Екополiс «Днiпровськi Пороги» повинний стати перед Людством як Перше в iсторiї земної цивiлiзацiї кiнематико-полiморфiчне утворення, яке постiйно, щогодини змiнює себе в просторi i в часi. Цьому немає аналогiв, але все-таки, у примiтивнiй версiї можна згадати i те, що в Часи СРСР у Москвi iснувала Виставка Досягнень Народного Господарства (ВДНГ), на котру ходили мало не кожний, хто вперше приїжджав у столицю. І ходили! Без примусу. Тому що на нiй можна було побачити все найпередовiше, що створено в країнi, i експозицiя виставки регулярно оновлювалася. Виставка функцiонувала постiйно. Виставка була реальною, не формальною гордiстю громадян тiєї країни. 

Виставки короткочасного плану були по всьому свiту. З позицiї архiтектурно-мiстобудiвної теми найбiльш значимими виявилися мiжнароднi виставки за назвою ЕКСПО, що кожного разу проходили в новiй i новiй країнi. У випадку з Екополiсом вiн перетвориться у Виставку Кращих Досягнень Людства (ВКДЛ).

З такої постановки задачi автоматично випливає, що науково-дослiдницька дiяльнiсть по розробцi найбiльш наукомiстких технологiй – та база, на основi якої Екополiс буде заробляти свої фiнансовi засоби.

Транспортна система Екополiса буде динамiчно розвиватися та постiйно видозмiнюватися. Але почнеться вона з речей досить простих. Вона буде мати вигляд ряду транспортних коридорiв, що йдуть по двох сторонах Днiпра вiд одного обласного це тра до iншого, i серiї поперечних (широтних) зв’язкiв, що з’єднують правобережнi i лiвобережнi малi мiста, розмiщенi навпроти кожного порога, iз транзитними магiстралями республiканського i мiжнародного рiвня, що йдуть по лiнiях макровододiлiв. Останнi розмiщенi меридiально, тобто теж рiвнобiжнi Днiпру, але на вiдстанi 8–10 i бiльше кiлометрiв у залежностi вiд того або iншого мiсця. Серед найважливiших поперечних зв’язкiв є одна, статус якої дуже величезний. Це гiгантська євразiйська магiстраль, що йде вiд Тихого океану до Атлантичного. Вона перетинає i територiю Урбокоридору «Днiпровськi Пороги». Поблизу мiсця перетинання цiєї магiстралi з Днiпром буде найбiльш значиме в структурi Екополiса мiстобудiвне утворення- вузлове мiсто Екополiса. Його розмiр переви- щує iншi припорожнi малi мiста.

По дислокацiї це саме те мiсце на зламi русла головної рiки України, що десятки рокiв тому професор Є. Б. Яшунський (Днiпропетровськ) передбачав як мiсце майбутнього мiста. Мiсто буде мати неподалiк вiд себе (з урахуванням передбаченого нормами безпеки польотiв вiдступу вiд поселень) мiжнародний аеропорт. За характером своєї органiзацiї вiн буде нагадувати знаменитий мiжнародний аеропорт у м. Мюлузе (Францiя), що лежить у зонi сходження корлонiв декiлькох країн Євросоюзу. Обумовлено це передбачуваним високим мiжнародним статусом i розглянутим мiсцем на Днiпрi.

Для зв’язку малих припорожних мiст один з одним, а також iз Днiпропетровськом i Запорiжжям передбачається багатоярусна система транспортних маршру- тiв: пiдвiсних монорейкових маршрутiв з рiзними швидкостями пересування (один – для малих швидкостей, другий – для середнiх, третiй – для великих); метрополiтену, що зв’язує Днiпропетровськ iз Запорiжжям i проходить через кожне мале припорожне мiсто; вантажного пневмо- транспорту (у виглядi могутнiх i прямих як струна прозорих надземних тунелiв з такими ж прозорими вантажними капсулами, що пересуваються усерединi; високотехнологiчних конвеєрiв для транспортування пiшоходiв по територiї вузлiв – припорожних поселень (рухомих тротуарiв); модифiкованих канатних дорiг; монорейкових видiв транспорту (включаючи «транскари» – унiверсальний пiдвiсний всепогодний автоматичний транспорт з адресною високошвидкiсною i невпинною доставкою пасажирiв i вантажiв; або системи Sky Tran, у виглядi iндивiдуальних двомiсних краплеподiбних капсул-«вагончикiв» на магнiтнiй пiдвiсцi до рейок, що знаходяться зверху); лiтаючих автомобiлiв; гелiкоптерного транспорту; мiкроавтомобiлiв, що працюють вiд електроенергiї батарей рiзної ємностi i розмiрiв; модифiкованих велосипедних видiв транспорту i мiкромускуломобiлiв – капсул для персонального використання тiльки однiєю людиною як наземних, так i надземних модифiкацiй; наприклад – у версiї нової монорейкової дороги з пiдвiсними велокабiнками, в яких люди висять у позi лiнивця i крутять педалi, досягаючи швидкостi 35-40 км/год. (розробка професора Джеффрi Барнетта з Нової Зеландiї); пiшохiдних видiв транспорту, арсенал яких у даний час надзвичайно величезний; пiшохiдних стежок з мiсцевого грунту з застосуванням його електростабiлiзацiї (тому подiбнi дорiжки нiколи не розкисають вiд атмосферних опадiв). Для залучення туризму можна використовувати рафтинг.

Арсенал транспортних засобiв для зв’язку Екополiса з зовнiшнiм свiтом поки не обiйдеться i без автобусiв. Але вони тут будуть бiльш досконалих i екологiчно чистих версiй. Наприклад, як автобуси, що працюють на автономних батареях, що вимагає перезарядження раз у 14 годин. Цi автобуси можуть швидко i гнучко змiнюва- ти маршрут, що дозволяє направляти їх туди, де вони найбiльш необхiднi. Дизайн цих транспортних засобiв буде рiзко вiдрiзнятися вiд дизайну тих видiв автобусiв, що працюють на дорогах зараз.

Автобуси й автомобiлi можуть мати i водневi двигуни. У Екополiсi виправдають себе в окремих сегментах перевезень i «вiчнi автомобiлi», що працюють на торiї, тобто на радiоактивних батареях, а також електромобiлi iнших, гiбридних типiв; ну i, нарештi, «повiтремобiлi», що мають двигун, який працює винятково на стисненому повiтрi, без яких-небудь домiшок тради- цiйного палива.

Два слова про метрополiтен, заявлений вище. Вiн буде принципово iншим. У ньому не буде використовуватися електрика! Цей крок дозволить не тiльки звiльнити для мiста гiгантську кiлькiсть енергiї, але й спростити технiчний парк метрополiтену. Вагони стануть значно легшими по вазi, обслуговуванню й експлуатацiї. Пожеж не буде нiколи. Єдине застосування електроенергiї в салонi – це освiтлення. Хоча i для нього можна застосувати системи, що не використовують електроенергiю. У такий спосiб метро в Екополiсi стане дiйсно екологiчно безпечним видом транспорту. Що ж буде рушiйною силою потяга? Пара! Майже забута i незаслужено вiдсторонена вiд справ. Революцiйнiсть iдеї – у вiдмовi вiд двигунiв, розташовуваних на вагонi i потязi в цiлому.

Воднi i надводнi види транспорту для пересування мiж припорожними мiстами: екраноплани, що сковзають над водою на висотi до 10 см, i габарити, що мають, порiвняннi з легковим автомобiлем; судна на повiтрянiй подушцi; швидкiснi катамарани i тримарани рiзних розмiрiв, мiсткостi i швидкостi пересування. Крiм того, у межах окремих припорожних поселень можуть функцiонувати аквабайк-кайти – невеликi воднi транспортнi засоби, розрахованi на одну людину i здатнi з високою швидкiстю пересуватися як по водi, так i пiд водою, тож люди зможуть швидко перепливати через рiку. Можливий i рiчковий трамвай.

І, нарештi, пiдводний аквапарк. Це не просто сiтка пiдводних тунелiв для пересування, це цiле пiдводне дво-триярусне мiсто, в якому є все: вiд класики типу кафе до екзотики типу зоопаркiв i потаємних куточкiв, де можна побути одному, розслабитися або просто почитати книжку.

У подiбнiй багатояруснiй надводно-пiдводнiй iєрархiчнiй структурi водних видiв транспорту знайдеться мiсце i для AQUA – персонального водного транспорту майбутнього. Цей водомобiль може не тiльки плавати по поверхнi, але й пiд водою. Поки що це тiльки концепт. Але за ним – кращi часи.

Оскiльки в переважнiй бiльшостi прибережних дiлянок мiж Днiпропетровськом i Запорiжжям iснують високi береги, що пiднiмаються над водою на десятки метрiв, малi припорожнi мiста Екополiса будуть мати системи фунiкулерiв новiтнiх зразкiв, системи унiкальних ескалаторiв вiдкритого i закритого типу, а також деякi iншi версiї транспортних пристроїв для пiдйому або спуску по могутнiй геопластицi рiчкової долини, що має великi схили. В окремих мiсцях будуть встановленi вертикальнi лiфти з прозорими кабiнами, що перевозять людей з висоти в 50–70 метрiв до русла рiки i назад, до «небес». Зрозумiло, з’являться i традицiйнi сходи. Але це буде бiльше даниною iсторiї, нiж засобом постiйного використання. Будуть використовуватися, як уже вiдзначалося вище, i повiтрянi транспортнi засоби пересування з числа тих розробок, що вже iснують, або з числа перспективних. Наприклад, автомобiлi, що лiтають, типу Ларк-4. І, зрозумiло, iнших типiв. Передбачено вiдповiднi повiтрянi коридори для лiтакiв вертикального злету i вертольотiв з вiдповiдними аеростанцiями в кожному з дев’яти припорожних двухбережних поселенських утворень Екополiса «Днiпровськi Пороги».

В Екополiсi приживуться: мотопланери з безшумними двигунами – лiтальнi апарати з твердим крилом, призначеним для тривалого польоту плануванням; конвертоплани – самостiйний тип повiтряного судна, апарат, що лiтає, з фiксованим крилом, що володiє здатнiстю до вертикального злету i посадки за рахунок повороту двигунiв на 90° для створення вертикальної пiднiмальної сили; поплавковий гiдролiтак з безшумними двигунами; автожири; велолiтаки – легкi лiтальнi апарати, що мають гвинти, що приводяться в дiю м’язовою силою людини; керованi монголофьєри на леєрнiй тязi; стратокрейсери; геостацiонарнi дирижаблi (фiрми Lockheed Martin, наприклад), тобто дирижаблi, що висять у повiтрi над тим самим мiсцем; безпiлотнi лiтальнi апарати рiзних типiв i розмiрiв. У тому числi у версiях малої авiацiї i навiть мiкроавiацiї, з розмiрами лiтальних пристроїв вiд декiлькох сантиметрiв до декiлькох десяткiв сантиметрiв.

Серед рiзноманiтних видiв наземних транспортних засобiв i систем не можна не вiдзначити i такий вид, як швидкiснi потяги на магнiтнiй подушцi, для яких будуть прокладенi пiдземнi тунелi по обох берегах Днiпра. Такi потяги здатнi розвивати швидкiсть до 400–450 км/год. Як прототип може бути взята нiмецька система Трансрапiд, що добре зарекомендувала себе в Шанхаї й в iнших мiсцях. Система дозволяє адаптувати себе до умов української зими: шляхи швидкiсного потяга, що пролягають по естакадi, накриваються прозорим коробом, що захищає вiд снiгу; робляться спецiальнi отвори, що зменшують опiр повiтря i шуму.

Наступний варiант ефективних транспортних засобiв Екополiса: струнний транспорт Юницького (скорочено – СТЮ); швидкiсний пасажирський експрес на сонячних батареях з наземними i надземними шляхами по обидва боки Днiпра.

У зв’язку з використанням в Екополiсi аеропружних динамiчних систем «Багаторiвневого небесного мiста», що цiлком змiнюють уявлення про мiсто, то до них передбачаються найрiзноманiтнiшi гнучкi системи вертикальних транспортних засобiв, включаючи «живi» лiфти й iншi. Небесне Мiсто – це район, що має самодостатнi i самообслуговуючi екокомплекси, включаючи об’єкти власної фауни i флори. Над кожним припорожним мiстом можуть пiдноситися вгору Небеснi мiста, прикрiпленi до конкретного мiсця канатними системами або стабiлiзуючими пристроями, що виключають прямий фiзичний зв’язок iз землею. Цi мiста можуть зависати не тiльки над сушею, але i над акваторiєю Днiпра. Пiшохiднi зв’язки мiж рiвнями – за допомогою спецiальних пiдйомникiв. Пожежна небезпека – нульова. Загоряння принципово неможливi в зв’язку з використанням технологiй, що змiнюють структуру речовин у заданому напрямку.

Використання надплавних мiкрорайонiв на акваторiї Днiпра визначає необхiднiсть створення гнучкомостових транспортних зв’язкiв мiж береговими наземними комплексами i комплексами на водi.

Використання особистих автомобiлiв iз двигунами внутрiшнього згоряння на територiях припорожних мiст буде заборонено. Дiстатися до автопорту вiд свого будинку житель Екополiса зможе декiлькома шляхами. Перший спосiб – найбiльш здоровим шляхом – пiшки, по оточених смарагдовою зеленню стежинах (де зеленi насадження пiдiбранi по системах рiзних програм бiопозитивного впливу на людський органiзм, включаючи програми тонiзування, оздоровлення й iншi); або по витончених пiдземних тунелях, пiдведених до кожного будинку.

Другий спосiб – використання для досягнення мети найбiльшої розмаїтостi транспортних засобiв на велотязi, для яких цiлком придатнi й стежини, й галявини, й пiдземнi проспекти. По цих же напрямках руху можуть без застосування фiзичної сили, але й без вiдповiдної користi для здоров’я використовуватися мiкроавтомобiльчики на електричнiй тязi. У ролi подiбного суспiльного транспорту виступить RailPod – двомiсний автомобiль, що може ходити Вiктор Вороб’ов по трамвайних рейках i при цьому займати усього одну рейку. Або пiдiйде Transporter TW (Twin Wheel) – оригiнальне за задумом i дизайном подвiйне колесо з капсулою для однiєї людини мiж колесами. У рух цей транспортний засiб приводиться магнiтним полем, виробленим електричним двигуном. У пiдсумку створено не просто екологiчно чистий, але й безшумний транспортний засiб для мiст майбутнього. Оригiнальна конструкцiя цього пристрою неминуче притягує до себе погляд кожного, хто виявиться поруч.

Передбачається застосовувати i без шумнi i не вiбруючi швидкiснi трамваї сучасних модифiкацiй. У тому числi – вiд Днiпропетровська до Запорiжжя. Кiнцевi пункти для обороту рухомого складу будуть спецiалiзованими або сполученими з кiнцевими пунктами iнших видiв транспорту. Рухомий склад – iз двома кабiнами керування i дверi з двох сторiн вагона, що дозволить вiдмовитися вiд оборотних петель i скоротить площу необхiдних земельних дiлянок.

Нарештi, по всiй територiї Екополiса можна пересуватися убiк автопорту, та до iнших об’єктiв на полегшенiй монорейцi, яку вiдразу i не помiтиш, але яка добре вписується в «гнiздову», кластерну структуру поселення. Тому Екополiс розподiлений по багатьох зонах компактної забудови, до кожної з яких пiдведена лiнiя монорейки, обладнана пасажирськими i вантажними лiфтами.

Ідея транспортної системи Екополiса «Днiпровськi Пороги» була б не завершеною, якби в її складi не знайшлося мiсця пересуванням на конях, як видi ретротранспорту для туризму уздовж днiпровських поселень. Задум простий у своїй основi. У структурi рекреацiйних зон Екополiса розробляються етнографiчнi центри i коридори пiд загальною назвою «Слiдами зниклих культур». Тих культур, що iснували тут сотнi i тисячi рокiв тому. Потрапивши в такий центр, турист занурюється у свiт прадавнiх цивiлiзацiй... Вiн може зробити це по-рiзному: приїхати на новiтньому транспортному засобi з оригiнальним дизайном, або в складi загону вершникiв, одягнених (костюмованих) у дусi воїнiв або торговцiв якої-небудь iсторичної культури. Одягання входить у програму турефектiв на конкретних маршрутах. Вершники (група туристiв) заїжджають то «на одну сторiнку» iсторiї, то на другу (у зону iншого народу), то на третю...

За аналогiєю з деякими закордонними прикладами в транспортному коридорi мiж Днiпропетровськом i Запорiжжям будуть iснувати смуги пересування i на деяких видах ретротранспорту. Як видах, що приваблюють туристiв. При цьому мова йде не тiльки про наземнi варiанти, але i воднi... Якщо буде можливiсть, то можна органiзувати i раритетну повiтряну групу – для демонстрацiї авiацiйних шоу, в яких беруть участь тiльки лiтаки й iншi типи лiтальних апаратiв з минулих перiодiв розвитку авiа-технiки. Ну, скажiмо, за аналогiєю з меморiальною авiагрупою у Великобританiї... Подивитися на польоти «Ланкастерiв» – легендарних бомбардувальникiв часiв Другої свiтової вiйни, що входять до складу цiєї групи, з’їжджаються на свята туристи з рiзних країн.

У комплексi транспортної структури Екополiса «Днiпровськi Пороги», а також об’єктiв (будiвель i споруд), що обслуговують її, потрiбно видiлити групу об’єктiв, якi не можна не мати в Мiстi Майбутнього. Тим бiльше, що подiбнi установи iснують у багатьох розвинутих країнах свiту. Це музеї iсторiї транспортної технiки Надднiпрянщини: музей iсторiї рiчкового транспорту; залiзничного; автомобiльного; авiацiйного. Це музей iсторiї вiйськової технiки. Це музей iсторiї сiльськогосподарських машин i механiзмiв. Музей iсторiї пожежних машин (або вiн буде пiдроздiлом музею автотранспорту в цiлому). При цих музеях передбачається розмiстити клуби аматорiв ретроавтомобiлiв, аматорiв авiацiї та iншi. З реставрацiйними майстернями, iз всiм iншим, що доцiльно мати в структурi подiбних об’єктiв. У тому числi – спецiальнi траси i полiгони, на яких туристи зможуть спробувати проїхатися на тiй або iншiй машинi минулого, керуючи нею своїми руками. На спецiальних Полях Історiї, Полях Пам’ятi будуть кiлька разiв на рiк розвертатися театралiзованi шоу на ту або iншу тему, зв’язанi з iсторичною технiкою. Глядачами цих спектаклiв будуть численнi туристи – як закордоннi, так i з рiзних мiсць України. У програмi подiбних шоу – iмiтацiї прадавнiх i бiльш пiзнiх боїв тощо. Для їхньої органiзацiї пiдключаться клуби iсторичних бойових костюмiв, а також iншi громадськi органiзацiї, зацiкавленi в подiбному спiвробiтництвi. Можливостi Екополiса в цьому питаннi стануть на рiдкiсть пiдходящими. «Днiпровськi Пороги» почнуть перетворюватися в могутнiй центр концентрацiї об’єктiв матерiальної культури України по цiлому рядi iсторичних напрямкiв.

Окремим рефреном повинний пролунати гiдротранспорт – перемiщення сипучих i рiдких матерiалiв по трубах за допомогою води. Це – один з видiв трубопровiдного транспорту, у якому потоки води або сумiшi несуть iз собою по трубах сипучi матерiали або переноситься за допомогою нагнiтача гомогенне середовище.

Зрозумiло, основнi транспортнi зв’язки за поселеннями, у їх примiських зонах, доповненi розгалуженою мережею дорiг мiсцевого рiвня. У пiдсумку утвориться структура транспортних коридорiв рiзної значимостi i класу. Вона функцiонує з рiзними швидкiсними режимами ща типом «кровоносної системи»: максимальнi швидкостi наземного транспорту – у вододiльних транзитних коридорах мiж Днiпропетровськом та Запорiжжям. Мiж вузлами-малими мiстами вона знижується або здiйснюється по швидкiсних коридорах, розмiщених поза селищними територiями, або навiть пiднятих на спецiальнi естакади в залежностi вiд виду транспортних засобiв. І нарештi, мiж поселеннями будуть проходити i пiшохiднi маршрути, доповненi смугами руху на малогабаритних пристроях, що використовують переважно тiльки м’язову силу людини (у тому числi таких пристроїв, що пристiбаються до нiг й дозволяють рухатися за допомогою стрибкiв рiзної довжини), або енергiю мiнiатюрних i безшумних електродвигунiв.

Таким чином транспортна мережа усього Екополiса (вiд Днiпропетровська до Запорiжжя) – це багаторiвнева за органiзацiйно-технiчною структурою формацiя. Якщо її узагальнити, то можна сказати наступне: система транспорту Екополiса буде нагадувати систему кровообiгу. Коли та наближається до поверхнi шкiри, швидкiсть кровi в капiлярах сповiльнюється. Позначимо цю швидкiсть одиницею. Потiм, у мiру поглиблення кровоносної системи, рух кровi стає швидшим в 10, 20, 50, 200, 300 i 700 разiв у центральнiй аортi. Але чим вище швидкiсть, тим глибше артерiї. У транспортнiй схемi «Днiпровських Порогiв» буде дiяти система перемiнних швидкостей i нiколи не пересiчнi в однiй площинi маршрути транспортних засобiв. Тут не буде свiтлофорiв i пробок, а також проблем поперечного перетинання магiстралей пiшохiдними потоками. Тут неможливi ДТП.

Продовжуючи iдеологiю невтручання в природне середовище, автори Екополiса «Днiпровськi Пороги» прагнуть вийти на таку транспортну схему, в якiй усi види дорiг узагалi не розташовувалися б на землi, а зависали б у повiтрi, проходили крiзь крони дерев тощо i при цьому не мали б нiяких елементiв обпирання на землю, нiяких знять грунту, спилювання дерев та iнших вторгнень у ландшафт. Бiльше того, вони поступово, за рахунок високих технологiй забезпечення переломлення свiтла i за допомогою iнших технологiй повиннi згодом узагалi стати невидимими. Або ледве видимими. Та й то лише в деяких мiсцях.

Системи рекреацiйних територiй Екополiса – вертикальнi парки. Їх можна розбити як на островах Днiпра, так i по його берегах. І перетворити їх у могутнi просторовi аттрактори. З будь-яким наповненням. Удавана абсурдною iдея розмiщувати вертикальнi парки бiля великої рiки, де, здавалося б, можна усе улаштувати i на березi, на землi, не така вже й абсурдна. Через цiну на землю. А часом i просто з метою збереження природного вигляду ландшафту хоча б на окремих дiлянках рiчкової долини. Крiм того, вертикальний парк у виглядi висячих садiв можна розбити i прямонад порогами, над рiчковою акваторiєю.

Ще одна iдея для висячого парку – сполучити його композицiю з композицiєю з безлiчi водоспадiв, яку, до речi, можна пiдiгнати пiд рiшення задачi додаткової аерацiї днiпровської води.

Як варiант – версiї висячих садiв-водоспадiв – уздовж багатокiлометрових стрiмчастих берегiв Днiпра. А це вже не просто аттрактор, але й виробничий об’єкт. Тiльки про те нiхто не довiдається, якщо не пiдказати. Об’єкт по створенню води, що клекоче, на мiжпорогових дiлянках. Крiм того, за ширмами водоспадiв i перед цими ширмами можна улаштувати чудовi прогулянковi еспланади, аерарiї i солярiї з ефектом ковзних iонiв, що сприятливо дiють на людський органiзм. Задумайтеся над можливим чудом: на десятках кiлометрiв з обох берегiв Днiпра в його русло мальовничо цiлодобово впадають безлiч рiзноманiтних водоспадiв. Мабуть, вони зроблять конкуренцiю не тiльки клекочущим Днiпровським порогам, але i Нiагарському водоспадовi. І, нарештi, ми пропонуємо для подiбних феноменiв одну «родзинку»: тисячi веселок, якi в майбутньому засяяли б над Днiпром на досить короткiй дiлянцi довжини рiчкової долини. Скажiмо, у межах кiлометра. Причому веселок рiзних. Великих, менших... І навiть... повiльно пливучих по небу! Зрозумiло, усi вони створюються тiльки за рахунок сучасних технологiй. Рiзних. Включаючи голографiчнi ефекти.

Геопластика з пагорбоподiбних композицiй, що поросли позитивно зарядженими мохами, що будуть поглинати шкiдливi частки з повiтря.

Лiтаючi сади. На пружних аеродинамiчних системах. Тобто, по-простому говорячи, – на м’яких надувних конструкцiях iз плiвок гiпервисокої мiцностi i невеликої товщини. Такi лiтаючi (або завислi над тiєю або iншою дiлянкою сушi або рiки) сади можуть вирiшуватися по рiзних версiях. І для рiзних сезонiв року. Вони можуть перетворюватися в мiсця для вiдпочинку, для пiкнiкiв, для весiль... дiйсно на небесах... А то й просто для... нiчлiгу на травi, пiд небом з кiлограмовими зiрками, що сяють над тобою. І – без жодного комара. Як потрапити на повiтряний сад? На особистих крилах розробки Е. М. Калащука. Прекрасна штучка. Важить усього близько двох-трьох кiлограмiв. Втiлила в собi двадцять розкритих таємниць ширяючих морських птахiв. Нiякого мотора. Нiяких махiв нi руками, нi крилами. Це не махолiт (у смислi – не орнiтоптер). У конструкцiї Калащука все так придумано, що досить тiльки повернутися пiд потiк, що набiгає, i ти полетiв. І прилучився одним з перших до лiтаючого людства. Лiтаючий на… «ангельських» крилах. Однак поки залишаючись у свiтi земному.

Сади, що плавають. Досить зробити спецiальнi рами, що плавають, з ходовими мiстками, площадками для вiдпочинку, перголами i навiть фонтанами. Звичайно, для такого саду пiдiйде не будь-яка зелень. Але все це розв’язується. Крiм того, iнколи над фрагментами саду, що плаває, за сумiсництвом виконуючи i функцiю пляжу, що плаває, з басейном, що плаває, можна пiдняти в повiтря незвичайнi ансамблi тентових «наметiв», що зверху утримуються повiтряними кулями, i до саду, що плаває, прикрiпленi високомiцними, майже непомiтними канатиками. Зрозумiло, за бажанням вiдпочивающих сад, що плаває, можна вивести в будь-яку точку акваторiї i поставити на якiр на кiлька годин. Тiльки не заважаючи фарватеровi. А потiм пришвартуватися знову до берега. Воднi сади можуть бути i стацiонарними. Для їхнього створення використовуються прибережнi мiлководдя. Зовнiшнiй вигляд подiбних екзотiв – розiгранi по тому або iншому задуму рiзноманiтнi естакади для прогулянок. А в «вiкнах» води мiж ходовими мiсткамиестакадами ростуть з донногогрунту мiсцевi або заморськi воднi рослини, що створюють унiкальнi ботанiчнi краси. Звичайно, з огляду на наш клiмат, посадити на Днiпрi гiгантську лiлiю з листям-«сковорiдкою» дiаметром близько двох метрiв, привезену з тропiкiв, не вийде, але все-таки дещо з iнших заморських рослин зробити можна. А крiм того треба пам’ятати й одну особливiсть. Суть її в тому, що в iсторiї деяких країн, у тому числi i захiдноєвропейських, траплялося iнодi так, що саме непримiтна, а часом навiть злоблива рослина, з якою аграрiї ведуть боротьбу на своїх полях i грядках, стає символом нацiї! Далеко ходити не треба. Такий символ є у Францiї, наприклад.

Оскiльки воднi сади стацiонарнi, у водних «вiкнах» мiж естакадами можна ство- рити додатковi аттрактори: зробити на днi iмiтацiю залишкiв доiсторичних споруд; покласти на грунт «залишки» якого-небудь корабля... Або для екзотики «притягти» мiнi-пiдводний човен... І хоч «пiдводний човен у степах України» буде здаватися дивним, але це вже атракцiон. До того ж у нього можна i спуститися. Ввiйти всередину... І опинитися в затишному кафе. А ввечерi органiзувати пiд водою для вiдвiдувачiв пiдводнi пiдсвiчування... зi змiнюваною комп’ютером програмою свiтлових ефектiв. Пiдсвiчування фантастичних руїн, мiж якими виявилася субмарина. Якийсь натяк на пiдводний свiт капiтана Немо явно вийде. Головне – фантазувати. Забути, що це рiка, а не море... Звичайно, це не французький Амьєн, мiсто, в якому Жуль Верн написав свою iсторiю про «Наутилус», i тепер «Наутилус» зображений тут у безлiчi мiсць як символ, але все-таки: перед iлюмiнаторами лежачої на днi субмарини можна улаштувати пiдводну мiстерiю з плавцiв у дусi пiдводного театру. Це ще бiльше буде залучати до водного саду клiєнтiв. Мiстерiю можна ввечерi пiдсвiтити таким чином, що її можна спостерiгати i з мiсткiв над водою, i через iлюмiнатори субмарини.

Ще одна версiя – дзеркальна поверхня дна в деяких «вiкнах» водного саду: пiдбираючи глибину занурення величезного дзеркала, можна створити iлюзiю зникнення прив’язок до поверхнi. «Зiтреться» межа мiж водою i небом. Небо зiллється з водою... Вода стане небом! Вогнi вiчного круговороту свiту... Фiлософськi сади... Сади мiркувань... Сади часiв i народiв... Усi цi варiанти можна розiграти над пiдводними дзеркалами величезних розмiрiв – сотнi метрiв... А мiсток, по якому ви будете йти, стане схожим на шлях у просторi мiж водою i небом...

Четвертий «манок»: на Днiпрi в деяких затишних мiсцях з доiсторичних часiв збереглась одна рослина, яку у народi називають водяним горiхом – за дуже незвичну, кутасто-колючу форму його плоду. Якщо про рослину не подбати, то незабаром ми її не знайдемо зовсiм. Вона зникне назавжди. Але можна зробити й по-iншому: створити умови для вiдродження ареалiв iснування цього горiха. У тому числi у виглядi плантацiй – водних садiв! Горiх дiйсно непримiтний на вигляд. Але разом з тим i оригiнальний за формою. І чому б його не зробити символом Екополiса «Днiпровськi Пороги». Зробити брендом: перетворити на сувенiр; у нагороднi символи, що вручаються за видатнi заслуги перед Екополiсом i його прирiчковим народом, та iншi. Питання тiльки в рекламi.

Іншi типи рекреацiйних об’єктiв: терасовi сади (на будiвлях i в будiвлях); парковi вежi; терасовi сади на рельєфi (зi ставками, водоспадами, галявинами, деревами); багаторiвневi ландшафтнi парки; сади на дахах; пiдземнi сади i парки; рекреацiйно-виробничi теплицi – вежi; iншi об’єкти.

Коли-небудь у вiддаленому майбутньому, зробивши ще один гiгантський крок у своєму мисленнi i духовi, люди вiдмовляться вiд Екополiса, що стане для них непотрiбним примiтивом, i перейдуть на немислимi для нашого нинiшнього розуму речi. Тодi стосовно залишеного як непотрiб Екополiса повинна, як мiнiмум, спрацювати фраза Ле Корбюзьє: «Дiйсна архiтектура прекрасна навiть у руїнах».

Хоча, що найбiльше ймовiрно, на той час люди навчаться прибирати пiсля себе не тiльки фiзичнi руїни (що вони почнуть робити порiвняно ранiше), але й енергоiнформацiйний мотлох вiд об’єктiв минулого (викреслювати їх з Небесної Книги Буття), а не залишати їх для прийдешнiх нащадкiв. Тож нiчого вiд Екополiса й не залишиться. Є така стара мудрiсть: «Безсмертнi слiдiв не залишають». Це чи не iдеал уписування? Чистiше рiшення не придумаєш. Адже кiнцева мета i сенс життя кожної людини i земного людства в цiлому, як учать патрiархи церкви, – обожнення. Матерiальне в цiй справi – перешкода.

Теги:

Схожі статті

  • 02.03.2016
    3607

    Зі здобуттям Україною незалежности ми почали пильніше придивлятися до своїх коренів, а заодно –

    ...
  • 19.02.2016
    2033

    Зачин. Договірна (людська ) «правда» хазарського штибу І істинна правда-віда Творця У Велесовій

    ...
 

Медіа