Сни московітів

Двиґтить від вибухів земля,
Тремтять залякані будинки,
А солодуха із кремля
Святкує на крові обжинки.

В отруті згаснуло маля -
Осліпли праведні висоти.
Наруга тішить москаля -
Катує люд московська рота.
Стоять навколішки жінки,
Крають серця пекельні муки,
Не дихають святі синки,
Зіниці п’ють рашисти-круки.
В червонім френчі сатана
Намалювавсь на Красній площі,
Кишить тиранами стіна,
Із мавзолею смердять мощі.
Хмільні в кровиці москвичі,
Кричать хвалу тирану-лиху.
Ґлузд обміняли на харчі,
Злобою надувають пиху.
Як житимуть істоти ці,
Коли мине жаска година?
До них являтимуть мерці:
Той янгол-син і та дитина.