Гірчить мені сьогоднішня дорога,
Червоних маків опадають пелюстки. 
Внук просить розповісти про Дажбога, 
Про Хортицю й Тарасові стежки. 

І просить оберіг йому звязати: 
«Там, де, бабусю, наші кольори 
Жовто-блакитні. Знаєш? Помагати 
Тобі я буду, жовтим догори!» 
І в тих очах світилося натхнення, 
(Життя, прошу його не загаси !) 
В таке жорстоке наше сьогодення 
Вимолюю йому води з роси! 
Жага до знань його, мене втішає 
І розумію я його без слів, 
Як на Майдан він коника сідлає, 
Та шабелиною стинає ворогів. 
А потім, як я буду від’їзджати, 
Збере нехитрі всі свої скарби, 
Й промовить щиро: "Будеш пам’ятати? 
Я хочу бачити тебе, повір, завжди! 
Бабцю, не плач! Я виросту й приїду!" 
Й дарунки чемно в сумку поскладав: 
Мені магнітик, ланцюжочок діду." 
Не плач! Я все віддав тобі, що мав!!!" 

19 липня 2014р.

Теги:

Схожі статті

  • 03.03.2016
    1681

    Українці, ми публіка чемна,
    І тому в нас панує лихвар.
    А нахабна брехня чужоземна —

    ...
  • 03.03.2016
    1689

    Чого іще? Кому тепер не ясно,
    Що наше не належить нам давно. 
    Вп'ялися клешні в

    ...

Медіа