Дхарма людини - Ще про перевтілення

Ще про перевтілення

Щоб не виглядати упередженим, і не спиратись на географічно близькі нам джерела, давайте подивимось, що говорять нам китайці. В одному з основних текстів Даосизму Чжуан-Цзи написано: “Народження не є початком, як і смерть кінцем. Існує безмежне Буття; існує продовження без початку. Буття поза простором. Безперервність без початку в часі”

Про реінкарнацію, як про закон Всесвіту, віддавна стверджували видатні, розуми людства, такі, як древні греки Сократ, Піфагор, Платон, Емпедокл, Плутарх, Плотін.

Цитата з праць Емпедокла:

“Бо як скоро всю силу розуму напружував до пізнання, то легко споглядав всі незліченні світу явища за десять, або за двадцять людських поколінь передбачивши”.

Про самого себе ж він писав:

”Колись я вже був хлопчиком і дівчинкою, кущем, птахом, німою рибою, що виринала з моря”.

Сократ сказав так:

”Якщо безсмертне незнищуване, душа не може загинути, коли до неї наблизиться смерть: із сказаного випливає, що вона не прийме смерті і не буде мертва”.

Гераклід Понтійський теж підтримував догму перевтілення душ, а Філон Олександрійський, коментуючи Біблію, Буття 15.15, казав, що це місце ясно вказує на незруйновність душі, що покидає своє житло в смертному тілі, і повертається в своє рідне житло, яке вона спочатку покинула, щоб з’явитися тут”

У середні віки, незважаючи на інквізицію, вчені так само мали власну думку, стосовно будови світу.

Такі люди, як Віклеф, Цвінглі, Кардано, Телезіо, всім відомий великий Джордано Бруно, Франц Меркурій, Ван-Гельмонт, Лейбніц, Шарль Боне, Лессінг, Гердер, П’єр Леру, Фур’є та багато інших, всі вони були свідомі того, що людина має безперервно перевтілюватись у безкінечних тілах, щоб оновитись.

Не всі однаково розуміють сам механізм перевтілення, і деякі відомі люди висловлювались про нього інакше, але все одно підтримуючи неуникність переселення душі, це: К Дю-Прель, Карпентер, Мак-Паггарт, Зіммель, Меттерлінк. Джордано Бруно, до речі, саме і спалили, за вчення про реінкарнацію. На останньому допиті, перед винесенням вироку, Бруно заявив, що душа – “це не тіло”, і що “вона може перебувати як в одному, так і в іншому тілі, і переходити із одного тіла в інше.”

Вольтер писав, що доктрина реінкарнації “не абсурдна і не марна”, і що “народитися двічі не дивніше, ніж народитися один раз”.

А Бенджамін Франклін так сказав: “Виявивши, що я існую в цьому світі, я вірю, що в тій чи іншій формі я існуватиму завжди”.

Наполеон розповідав своїм генералам, що в минулому житті він належав до родини Шарлемань. А Йоган Вольфганг фон Ґете так говорив: “ Я впевнений, що так само, як зараз, я вже бував на цьому світі тисячу разів, і сподіваюсь повернутись ще тисячу разів”.

Такої ж думки були: генерал Джордж Паттон, Генрі Форд, Едгар Кейсі, Лев Толстой. В наш час цим питанням займаються науковці. У 20-му столітті це були такі психотерапевти, як Майкл Ньютон з Каліфорнії, Пітер Рамстер з Австралії, американці Раймонж Моуді, Пауль Хансен. Університет Вірджинії навіть видав цілі томи про результати їхніх досліджень, які підтверджують реінкарнацію.

Ну, і зрештою, треба поглянути, що кажуть про перевтілення українці? Вважаєте, відповідь тут проста, і всі кажуть, що ми “плин і порох під ногами швидко минущий”? Для початку нам би потрібно визначитись із тим, кого вважати справді українцем, а кого і не зовсім. Можливо, хтось мені закине якусь певну дискримінацію. Передусім, слід дізнатись, як інші народи справляються з подібною ідентифікацією. Ніде ясніше про це не сказано, як у найавторитетнішій, для пересічного українця, книзі – у Біблії. Там говориться, і навіть, наполягається на тому, що коли єврей сповідує якесь інше віровчення, окрім іудейського – значить він не єврей, або єврей лише генетично, по духу ж  – чужинець. У цьому, я на сто  відсотків погоджуся з цією книгою. Мабуть, треба і українців так само сприймати за цими ж ознаками: якщо українець сповідник Рідної Віри, значить він українець не лише генетично, а й по духу. А якщо українець сповідує віру чужих пращурів, значить він українець лише генетично, трохи навіть патріот, але при цьому озираючись на церкву – що піп скаже. Є українці-католики – римсько іудейського духу, греко православні українці – греко ортодокси іудейського духу, нарешті, де вже ясніше, сепаратисти на сході. Один хилиться до Риму, інший до Москви. А якщо мусульманин – той до Мекки. Є такі, що і до Києва, але все одно Саваоф чи Єгова у них стоять вище України. А генетично ж всі начебто українці, та взірець у них не вдома, а десь у сусідів. Вони наслідують чужинців і самі стають чужинцями-яничарами, генами – українці, а духом – чужинці. Образливо? Дуже. Здається, що немає більших патріотів, як на заході нашої держави. Але що б вони обрали, якби вибір був такий:  або держава Україна, або віра в Ісуса? Результат був би дуже неоднозначний. В кого ж вони вірять, наші українці, східні, західні, південні і північні? Вони вірять у патріота своєї Батьківщини, в єврея Ісуса Назареянина, сина Йосипового, котрого оголосили Богом шляхом голосування і мордобою опонентів, зовсім, як у нашій верховній раді. Українці вірять у чужих патріотів, бо ці патріоти, в своїй національній величній книзі написали, що вони богообраний народ. Є приказка, “як сам себе не похвалиш – ніхто не похвалить”. І це їхнє святе право себе хвалити, хто ж нам боронить бути такими ж патріотами у всьому? Ніхто, окрім наших зазомбованих мізків. Напевне, в читача зараз мороз по шкірі, від моїх “жахливих” слів. Але, поміркувавши, треба визнати, що в чомусь, євреї таки праві: вони богообраний народ для єврейського еґреґора Єгови, і для просвітленої душі Ісуса, який прийшов пророком до народу ізраїльського, як сам про це і заявив. Вчитель Лев Силенко сказав:”Бог один, та розумінь його багато”. І кожен народ, доки він є духовно самостійним, називає своє власне богорозуміння Богом. І він правий, оскільки Творець багатогранний. Але ті, що розуміють Бога чужою духовністю, є не зовсім самостійні, принаймні духовно вони Раби чужої духовності.

І.Х. прийшов до євреїв і розповідав їм про модерне розуміння еґреґора Єгови з міксом орійського розуміння Буття, тобто Бога. Йому не вдалося прищепити це розуміння євреям.

Що таке еґреґор? Всі молитви, думки народу, його емоції, що збираються в астральному полі біля цього народу і є еґреґором, який взаємодіє з людьми. Еґреґор у кожного народу свій. Якщо у ньому є лише своє богорозуміння, то такий еґреґор діє на користь саме цього народу. Якщо еґреґор по суті чужий – то він діє на благо народу, який поділився ним із народом- позичальником чужих істин. Не дбатиме добре батько про чужих дітей, в першу чергу, нагодованими будуть свої діти.

Коли людина змінює віру, то вона відштовхує свій попередній еґреґор, який досі піклувався нею, рве із ним зв’язок і налаштовує себе на зв’язок із іншим еґреґором. При цьому, людина докорінно змінюється, вона попадає під вплив нової духовної сили і міняється. Не кажучи вже про весь народ. Людина перестає духовно бути греком, чи римлянином, чи скіфом (українцем), якщо зв’язується із християнським еґреґором, який є відгалудженням еґреґора іудейського. Ось, що пише стосовно цього апостол Павло до Галатян:

“Всі ви у Христа охрещені, у Христа обліклись. Нема вже Іудея, ні язичника; нема раба ні вільного; нема ні мужеської статі, ні жіночої: бо всі ви в одно у Христі Ісусі.

Павло до Галат 3.27-29

Після смерті всі відправляться на лоно Авраамове! Та і як інакше, коли у Біблії сказано:

”бо не ангелів приймає Він, але приймає насіння авраамове.”

Павло до євреїв 2.16

А стосовно того, в якій ролі буде на лоні Авраама той одурений гой, це  читач має усвідомити сам, вже знаючи, що юдейський рай лише для юдеїв.