Дай нам, Боже Колядо!
Добре пасовище, Колядо!
Для корівок, Колядо!

Божич, Божич уступає,
Коло Свароже починає,
Несе пучечок золота,
Щоб позолотить ворота!

На крутій горі на високій
Горять вогні ярі,
Киплять котли кипучі,
В тих котлах кипучих

Давньою різдвяною прикрасою був «павук», зібраний з десятків, а то й сотень солом’яних трубочок. Напередодні Різдва його підвішували до центральної балки хати. Деколи під «павуком» ставили

Дохристиянські колядки (не менше 1000 років), які збереглися до цих пір в селі Сокілець Дунаєвецького р-ну Хмельницької області, звідки родом український письменник, громадський

Мандрівку по Сварожому Колу розпочнемо серед ночі – найдовшої й найтемнішої з тих довгих, темних та холодних ночей, що огортають нашу країну щороку в грудні.

Дійові особи:

Ведуча – Волхвиня;

Дві дівчини - читці;

У різдвяний святвечір як тільки на небі з’являється перша зірка, кожна родина сідає до святкового столу. Господиня розставляє 12 страв, а господар вносить до хати дідуха. (про нього ми писали

Зимове сонцестояння… День починає прибувати, збільшується Світло Дажбоже, бо вже Сварог покотив «Колесо живучого Явлення» до весни…