Якщо є вся ця реальнiсть… Перепрошую, хочу звернутись до всiх з одним проханням, молитовним проханням, включаючи останнього доповiдача: благаю вас, не кажiть – «так було». Не кажiть про те, що було нашим святим, ви ховаєте, хороните його. Ми маємо говорити про належнiсть. Так належиться робити.

Коли кажуть: «Дiтки сiдали, розкладали …, клали барвiнок» – це не правда, це поховання. Ми пригнiчуємо, ставимо хрест. Тiльки: належиться робити так. Якщо хтось не робить – хай несе вiдповiдальнiсть.

Так ось, моя проблема стосується пошуку фундаментальних, глибинних понять, зокрема, першопочатку. Першопочатку свiту – як воно сталось? Я науковець, керiвник лабораторiї iсторiї психологiї Інституту психологiї АН. І питання: добратися до дна – для мене є принциповим. Бо нетривкою є iстина, яка починається з певного етапу. «А що було до того?» – вiдповiдаю я. Таким чином, з метою добратись до дна, я добрався до мiту. До нашої мiтологiї. Притому, до мiту, за порадою дуже поважних наших учених, я ставлюся, як до живої особи. Якщо мiт повiдомляє щось, то воно так i є. Якщо ми його не розумiємо, то нашi проблеми, але, принаймнi – займайтеся мiтом!

Для того, щоб добратись до того дна мiту, я перед тим пройшов цiлу низку етапiв перевiрок своїх гiпотез. Наприклад, одна з них: Святослав Хоробрий. Кого можна було порiвняти у євро-азiйському просторi (на той час) за потужнiстю цього чоловiка? Навряд, чи можна було. Але… вiн був язичником. То що: дика релiгiя i раптом така потуга, перед якою хилилася Вiзантiя просвiчена? Причому, вiн був лютим ворогом християнства. Вiн не допускав християнську релiгiю в Україну. Коли могутнiй, мудрий Святослав так орiєнтувався на релiгiю, ту, яка зветься язицтвом, то в чому суть тiєї релiгiї? Оця величезна, колоритна система символiки, реальностi язицької – вона є красивою. Але вона бiльше закликає до того, щоб повiрити в те, що кажуть, а не розумiти. І тому я пiшов шукати все ж таки, доказової бази. Добрався до найглибшого – до наших мiтiв, в яких, як я пересвiдчився, навiть з рiдновiрiв, нiхто й нiколи не заглиблювалися в їхню суть, не пiзнавав їх. А разом з тим, у Геродота є повiдомлення про те, як i де взялася перша людина на цьому свiтi.

Вiн каже в одному з мiтiв (я дуже схематично буду далi продовжувати, бо iнакше час менi не дозволить): перша людина народилася вiд жiнко-змiї, або єхидни – твердить Геродот. Друга версiя цього мiту: перша людина народилася вiд шлюбу Зевса i доньки Бога рiчки Днiпра. Образно кажучи, вiд земної стихiї – вiд сонця i води (землi, бо що таке – вода?). от, виходячи з цього я витлумачив цю оповiдальну версiю. Крiм того, тi мої питання: як виглядав Бог в уявленнi – уявлення про Бога, творення свiту i Творця, воно пiдвело мене до цiлої системи фактiв.

Хто знає оце…(показ слайду) Це святилище в Карпатах (мiж Косовом i Космачем, село Седавка). Про це знають одиницi. Але це не просто святилище. Це – святилище-обсерваторiя. Вона має всi ознаки того, що називається томофiзiотериторiєю i т. д. бачите? Сорокаметрове святилище вiнчається вгорi скульптурою Богоматерi. Ось i промальовка цього святилища (показує). Десять з половиною метрiв висота цiєї скульптури Богоматерi. Те що вона – рукотворна – i так очевидно. Прошу, ось елемент голови. Ось бачите: висiченi нiжки голiвки, на яких стоїть голова. Уявляєте, так? Туди, перепрошую, на чотирьох – дуже складно. А це в глухому абсолютно районi Карпат – добратись неможливо туди – ось один варiант, i другий – на трьох нiжках… Ось схема розташування Стоушиця (Стоунхкджу). Лiворуч – цi стрiлочки показують на схiд Сонця лiтом i взимку, i захiд Сонця – лiтом i зимою. Ось прошу – схема оцього Терношорського святилища. Одним кiнцем орiєнтована на Говерлу, другим – на схiд Сонця взимку, i – навпаки. Як бачите – тотожна принципова схема.

Ідея в пошуках Бога полягає ось у чому: якщо вiн є, то вiн має бути всепроявним, вiн має бути присутнiм у всiх сферах вiдчуття, розумiння, дiяльностi людини – iнакше то не Бог. Вiн все… «Все повниться Богами» – пригадуєте тi поетичнi слова? І другу ми взяли оповiдальну версiю – психолiнгвiстичну (у словах це має бути вира- жене неодмiнно – як вiн зветься). Графiчно – тобто, типо-образи – зоровi. Нумерологiчно – в цифрах – 1, 2, 3, 4 – неодмiнно. Теж гiпотеза: кольористична – у кольорi; хореографiчна i фольклорна, як сукупна.

Так от, перед вами: пишемо – перший мiт – жiнку змiя народила, другий – шлюб Вогню i Води. І третiй – оце диво, що перед вами (слайди).

Оце у свiтовiй культурi такi образи змiї, яка народила. Змiя – символ мудростi, першопочатку, i символ кiнця, завершення. Вона – мудрiсть i зло. Все, крiм пекторалi скiфської i оцiєї фiгурки. А оця фiгурка дуже цiкава. Вона з цiєї монографiї. Aвтор Панов: «Емоцiї, мiти, розум» М., 1992 р. Раджу всiм прочитати, хто серйозно цим цiкавиться. Ось тут цей автор теоретичним шляхом – вiн цього всього не знає – я спiлкувався з ним, дiйшов до висновку на основi сучасних сумарних наукових знань (астрофiзика, астрономiя та iншi науки), про те, що образ першопочатку має образ змiї – безвiдносно до мiтологiчних речей. Вiн обгрунтував i пояснює на теорiї великого вибуху – був вибух, продукти розпаду розлiталися в рiзнi сторони, поляризувалися, охолоджувалися, були гарячими, потiм – притягувалися протилежно зарядженi частини – таким чином Земля i холоднi всякi частини закрутилися навколо Сонця – так утворилася сонячна система. Це перший етап. І от ми маємо антхест. (Див. додатки)

Хто скаже, як вiн зветься у нашiй культурi?

Це – вергун. Вертута у пана Мицика трохи по iншому вигляда. Але можуть бути варiанти. Головне – що «вер». Хаос, як праматерiя, чи та реальнiсть, з якої утворився Всесвiт, дослiвно з грецької перекладається як «iзвергаю» – дослiвний переклад. «Вергати, вергун» – це рiздвяний i великоднiй символи. Ось антручку вiднiмiть – i залишиться змiя. (Див. додатки)

І от я говорив про психолiнгвiстичну версiю, як же воно має скрiзь проявлятися? Там написана лiтера «альфа», як «а», тiльки вона покладена на бiк – змiйка ось така. Омега – змiйка, так само i з неї хвостики йдуть. Точно, як ось у цiєї фiгури – вергуна. Альфа i омега. «Альфа»тлумачиться, як початок початкiв, першоенергiя, першозначення, початок всього. А омега, вiдповiдно – завершення всього – нуль. Ось новорiчний корочун – так його називають. Хоча далi, бачите, що корочун – це узагальнена назва, насправдi, вiн має ще й iншi. Другий варiант корочуна (показує): ось змiя, чи змiйка, як елемент iз системи нашої iєроглiфiки. Є цiла система – в книжцi (Монографiя Куєвди В.Т. – прим. нед).

(Див. додатки)

Ось поруч вергун – порiвняйте один i другий символ – тотожнi речi. (слайд)

Ось тут – альфа i омега – початок i кiнець. Кiльце замкнулося, як казав Чмихов Микола.

Це та вiдповiдь, яку я шукав роками. І мене вивело: два роки тому в Сокирнянсь- кому районi. Я з’ясував, нарештi, що оця фiгура зветься «родздво» (Род з двох). А в одному мiсцi – ви не повiрите, i у мене там далi фотографiї – «Боженька».

Ось те, що називають жайворонками. Вони зробленi теж за тим же принципом – змiйка, з якої життя народжується – пташечка вилiтає. Так читається як опредметчення уявлень про щось – правда? А ми, психологи, вибудовуємо уже вiдому для свiдомостi рiч. Ось один, жайворонок, а от – Боженька.

І ось пропоноване мною i буде популя- ризоване у наукових колах дуже потужно – у мене опонентiв немає, хоча намагалися бути. Язицтво – це не вiд язика, жодного стосунку не має до язика. Але це зовсiм не так, як дехто хоче спрощено казати. Язицтво – йотований звук, який з «а» робить «я» – то закон милозвучностi нашої мови. Ми не кажемо «Анна», а кажемо «Ганна», не «Умань», а «Гумань» тощо. Так от, язицтво, це є «вiд азiв», вiд першопочатку. Йому перерви немає. І на тому треба стояти (оплески). Перше … азбука, що не киньте – ми кажемо: «ази» – тобто, найпростiше, що є.

(Див. додатки)

От той знiмок – повiрте менi, я навiть зараз, вкотре дивлюсь на нього i в цiй аудиторiї, – в мене навiть «мурашки» бiгають по тiлу – бо то неможливо пережити так просто. Це проста селянська хата. Як бачите, там якiсь покрутилися довкола iконочки, а посерединi – Боженька. Ось – у iншому виглядi. Такого – не пiдробиш. Я дам адресу, поїдьте. Буковина – адреса конкретна.

Ось другий варiант Боженьки. Он вони висять, а вгорi – iкона. «На божницi – Боженька». Пам’ятаєте: до того, як прийшло сюди християнство, ми послуговувались образами Богiв у скульптурному виглядi. Дуже прошу – ще одна заувага подiбна до висловленої на початку (що не кажiть у минулому про нас – не ховайте). Оце все – не хлiби. Це є скульптурнi, пластичнi образи – називайте їх як завгодно – виговленi iз тiста. А тiсто, саме по собi – священне. Тiльки так. Я вже в iнститутi наслухався. Бо не витерпiв, «рявкнув», потiм зiбрав вчену раду i пояснив докторам, що йдеться не про хлiб. (Див. додатки)

Пупицю оцю не їдять! От вона перенесла iнформацiю – i все, а далi вона перетворюється в нiщо, у попiл.

(Див. додатки) Ось, прошу – та сама iдея в архiтектурiрами. Це дуже складно вирiзати, як хтось розумiється – дуже складно. Це – та сама iдея сварги.

От подивiться: ящур, змiй, тритон – це все – одне.

Питаю у молодицi: «Хто це робив?»

– Та мiй дурень – (я дослiвно переказую), – люди смiються. Думала, вiн придумав оце. А вiн каже: Нi! За сокиру брався, як я хотiла щось замазати. «Батько робив. Дiд робив. І я так буду робити». І все.

Ось. Я такого розповiсти можу – хмару. Прошу: село Хрусти, сiм кiлометрiв вiд Бiлої Церкви. Стоїть на змiєвих валах. Це – подвiйний герб – на прапорi сiльради. У цьому селi є спадкоємнiсть, там – 90% – Фурсенки, або – Форсуни. Там немає зайд. (Див. додатки)

Це – таблиця змiєвих валiв, бо змiєвi вали, може, й оборонну роль вiдiгравали, але передовсiм – культову. І ви далi у цьому переконаєтесь. Тут таблицi такi показанi, що найдавнiшi нашi вали вiдносяться до 2450 року перед новою добою. Тобто, чотири з половиною тисячi рокiв тому. Їхня загальна довжина – за 2 тисячi кiлометрiв. Китайська Велика стiна була збудована через 2 тисячi рокiв. Кумекаймо.

Оце – прошу – довжина цього ящура – сiм з половиною метрiв, висота – два з половиною.

Далi – Карпати. Ось прошу: ящур iз жертвою – ягням. Герб Галича. Далi – герб штату Огайо. Довжина цього змiя – десь – 170 метрiв. (Див. додатки)

Одна iз моїх тез, яку я стверджую, яку довiв уже: що первiснi мiтологiчнi уявлення всiх культур землi є тотожними. А вже потiм неорелiгiї натворили те, що ми бачимо – i зiштовхнули лобами людей i цiлi народи.

Скiфська символiка. Звертаю увагу на оцi сварги. (слайд)

Видите, скiльки вкладено сюди, у цi унiкальнi коштовностi?.. Це – дуже цiкавi речi – таку форму має молекула ДНК.

Друга оповiдь – першу ми закiнчили. Це початок свiту взагалi. А зараз покажемо, як творилася сонячна система. Як цей шлюб вiдбувся. (показ слайду). Он – вихор у природному станi – двi стихiї – дивiться, воно бiжить, закручується i такi ось…сiгма… а оте… Що це таке? Питаю Сергiя Платонова (одного iз основних засновникiв постiйно дiючої виставки трипiльської культури).
– Це – iнь-янь – А китайцi тут при чому?. Вони що, тут гуляли? І коли я йому розповiв, що то таке, вiн каже: «Книжку на стiл!». Через три мiсяцi його не стало.
Так оцiй керамiцi трипiльського перiоду – приблизно шiсть з половиною тисяч рокiв. (слайд) Що це – iнь-янь, – даоське коло? «Облиште! – каже Олiйник.
– Ще не вiдомо, що у той час було у китайцiв. І чи були вони тодi взагалi?.
– А що ж це таке? Ми зараз побачимо. Якщо навiть це Дао – даоське коло – то я проводжу паралель: дао, деу, див – наш Див, диво, тео – теж саме, тiльки приглушене. Наш Див (диво) i грецьке тео – семантико-лексичнi паралелi. Про одне й те ж (йдеться) – вимова просто рiзна.

Це – вiдома модель макету храму. Третє прохання: не називайте нашу культуру «трипiльською». Я розумiю, що це може здатися дивним. Не називайте її так. Ми вiдчужуємо її вiд нас. А це – наша культура. Читаймо уважно думки наших лiдерiв. Олег Ольжич – професiйний, класний доктор археологiї, вiн сказав: «Це – українська культура мальованої керамiки». Все! Крапка!!! Все!

Звернiть увагу: культовi символи – не вимагають коментарiв.

Їдемо далi. Так от: наш знак, як елемент безкiнечностi, даоське коло, то – Медишин (нерозбiрливо). Чесно кажучи, воно було у виглядi 6-кутки, але далi: Іван Заєць побачив i каже: «Ти здурiв? Зараз скажуть, що i те – їхнє». А iдея та сама – Шива i Вiшну – поєднання двох стихiй, i все. Два трикутники.

Прошу: побут. Звичайнiсiнький сучасний побут. (Див. додатки) Подивiться: Дао? А от оцi речi подивiться. Знаєте що це? Не Китай. Це – Вижниця – балкон мiської ради. Подивiться який. Про що йдеться? Кривий танець. Я кажу так: «Як- що Бог є, то вiн має кудись iти». Це – славлення Богiв. Ледве я дiстав малюнка кривого танцю. Один – iз бiлоруської енциклопедiї, а другий – iз (нерозбiрливий запис...) записiв. Ось сутнiсть цього танцю: стають учасники: один, два, три – i водять ось по оцiй лiнiї. Зрозумiло? Отам – промальовка синiм отих самих безконечникiв – елементiв, як основи безкiнечностi взагалi. «Ми до кривого танцю йдемо, ми кiнця йому не знайдемо. А вода – по каменю…» (пiсня)

Із такого елементу твориться безкiнечник, ось – геометризована його версiя. (слайд) Баня храму, баня церкви, побудована за тiєю самою iдеологiєю. Нiхто нiчого не приносив нам з iнших країн. Ось вона – ця iдеологiя. Ось одна сварга, ось – друга. Тут показана ця трансформацiя вiд уявлення про шлюб, аж до елементу ось такого орнаменту – шлюб, потiм спрощено, скорописом пишуть так, елементи повторюються безкiнечно – накладається ось така згеометризована сварга, ось – вiдгалуження, i, нарештi, виходимо на елемент отакої вишивки. Такi вишивки – i на менi. Орнамент – це я робив ескiз для вишивальницi. Але моєї творчостi там – вiдсоткiв 5, 10 – максимум. А 90 знаєте чого? Мi- зинського орнаменту з того браслета. І все, бiльш – нiчого. Вона виглядає абсолютно сучасною традицiйною вишиванкою, хiба не так? А цьому орнаменту -, принаймнi, двадцять тисяч рокiв.

Це – бачте, у знакових системах рiзних, параграф, який iнтергує, знак iнтегра, дужки – скрiзь вона сидить. Математичнi знаки також базуються на цьому.

Серце. Чому серце таку форму має? Во- но ж фактично iнакше. Одна пiвсварга i друга пiвсварга. І єднається – те, що запу- скає життя. Лiнгвiстично: сер-д-це – загубили «д»: сердечнi болi – правда? – Сердечна людина. Тепер: РД – любов, шлюб двох – рада, радiсть, рiд. «Р». i «д». бiльш – нiчого. Природа – «р» «д». Природа, Бог, гармонiя – це синонiми. А «орднунг», нiмецьке, – порядок. Ось така схема: вiд простого: вогонь, вода, або чоловiче i жiноче начало – i аж до тих складних систем орнаментики.

Медитацiї, повтор, багато разiв повтор – це те, що тримає в пам’ятi тiльки священнi речi. (Див. додатки)

Так, – це Гайманова могила (я не можу називати пращура свого скiфом грецькою мовою). Це – наш пращур, я так кажу.

Далi: Микола Добрий. Ви такого не знайдете бiльш нiде. Зараз такий дядечко собi – i все. По-перше, вiн – злий. Подивiться на нього. А по-друге, заберiмо цю голову. Щось принципово мiняється? Нi. Космос, його структура складається з ось таких елементiв – сварг. І наука сучасна каже про таке. Оце – безкiнечнiсть сонячної системи, яка побудована на цьому принципi. Це все – у наших знаннях.

А це – сучасне вiдтворення тiєї iдеї – ОрДану, це орданськi кола, якi я дотепер провокативно називав даоськими колами. Прошу – орнаментика. Навiть оця рiч – рiзьба колони – повторює все тi ж священнi знаки. Тому вона красива. Ор-Дан. (Див. додатки)

Це – Коломийський музей. Це – те, що називають трипiльською керамiкою. Ми бачимо унiкальний знак: подивiться: що це таке? Бачите, i сварга, i змiя – одночасно. У мене подiбних зображень в iконах – близько 200. Ось, прошу – елементи декору, iнтер’єру. Я впевнений, що абсолютна бiльшiсть iз вас проїздила повз неї, але не помiчала її. Це – перед Коростишiвським мостом, коли їхати з Києва, там унизу стоїть оцей будинок. Ми їх просто не бачимо – звичнi речi.

Це – писанки. Це – палацовi примiщення. Бачите – поруччя. Конкретно: банк «Хрещатик». Ось з таких елементiв – оте найкоштовнiше поруччя. Брама Марiїнсь- кого палацу, яко царська брама, збудована саме на цьому брифi, на цих елементах. (слайд)

Люди про те не думають. Бо так красиво. Символ змiї, яка охороняє вiкна – це дуже поширено в Галичинi. (слайд) Жовтий корпус унiверситету отут, бачте, меандр внизу. І – вгорi будинок, збудований за тiєю самою сутнiстю. Бачите – одна, друга, потiм третя – нумерологiї: вогонь, вода утво- рили життя – третє, трисуття. (Див. додатки)

То – балкон – херсонський. У мене iз територiї Криму, аж до Таганрогу i Кубанi є унiкальнi речi, є з Молдови i всiєї Українт.

А це – кухоль. Бачите – меандри. А тут що? Це символ творення життя з двох, з одного твориться одне, як у бiологiчному процесi. (Див. додатки)

І нарештi – третя оповiдь, остання. Я пишу фольклорна, бо не знаю, як правильно назвати. З чим вона пов’язана? Зовсiм несподiвано я натрапив на таку рiч: отаке зображення, образ, який називається «пупиця». (слайд) Зi слова «пуп» пуп’янок – те, що народжує. Розмiр оцiєї пупицi – 70 см. Вiн усохся, бо я його рятував, мочив у ропу солону, мив – мухи завелися. А вiн, коли висох, то осiв. Насправцi футляр пiд нього зроблений – 70 см. Це – принципово i важливо. І меншими – не печуть. Це дуже складно – потрiбнi спецiальнi противнi, пекти можна тiльки удвох. І тiльки так – i менше – нi. Версiї тлумачення: що то є?

Перша людина народилася людино-рибою – каже шумеро-акадський епос. І повiрте, що цi межi – це абсолютно нiкчемнi межi – територiальнi – мається на увазi. Вона виходила iз води, учила людей усьо- му, чому можна – грамотi, ремеслу, ми- стецтву тощо i потiм зникала. Потiм знову виходила i так далi. Потiм десь зникла. Пiсля неї були iнакшi. Тобто iдея: перша лю- дина вийшла з води i вона була людино- рибою.

Ось зображення з шумерського епосу. Звертаю увагу на таку рiч. Ось дивiться: голова тiєї риби натуральна – бачите – голова рибини, а з неї з’являється голова людини. І далi – луска. Вiн тримає якiсь свя- щеннi атрибути, звати цю людину – за грецьким тлумаченням – Оанес, вiдкиньте «ес», буде – «Оан». За нашим переказом, першою людиною, чоловiком на землi був Іван, а жiнка – Ївга. Це джерело – на жаль покiйний – Велерiй Ілля. У нашiй мiтологiї подiбних повiдомлень – безлiч. Хто така русалка? Чому священнi отi людино-риба, змiя? Що таке – єхидна?

Так от: пошук аналогiв. Де воно може бути? І як часто буває – пiдказує випадок. Показую, гортаю цi фотографiї – я привiз їх доктору бiологiї Вiталiю Андрiйовичу. Вiн каже: «О, так це ж – трилобiт». Питаю: «Що таке «трилобiт»? «А зараз» – витягує перший том тритомної iсторiї безхребетних i показує. Гляньте – це першолюдина? Подивiться: всi ознаки – голова, реберця – що таке? Але справа в тому, що це – викопна iстота. Вона зникла, як вид, 520-540 мiльйонiв рокiв тому. Але – прекрасно дослiджена. Вiдомi її 10 тисяч видiв. І тепер – найцiкавiше, що нас зовсiм заiнтригувало: розмiр цього трилобiту вiд 1 до 70 сантиметрiв, 72 – найбiльше. Це – гiпотеза. Але, перепрошую, наука тримається на гiпотезах.

Тобто, треба думати. Бо артефакт, отакий образ культурний – вiн нiде, нiкому не вiдомий. Та й Валентина Кирилiвна Борисенко, яка захистила докторську на тему «Весiлля», про таке навiть не чула.

Якi висновки з цього? Що наша сучасна культурна реальнiсть (коли я кажу «культурна», маю на увазi винятково традицiйну культуру) – це є проекцiя уявлень про першопочаток, тобто, Божих творiнь, на сучасну реальнiсть, яка передавалась iз поколiння в поколiння. Ми добираємось – зараз працюємо з генетиками – як це могло би таке раптом статися? Бо якщо першi ознаки людини – 250 мiльонiв рокiв, а це – 500, то – химера повна. Треба «в дурку» вiдправити за такi iдеї? Але ця гiпотеза має право на найновiшi варiанти. Працюємо з генетиками, пам’ять води, тощо – шукаємо там. Але ось така композицiя, спiввiдношення таких iнформативних блокiв наштовхує на цiкавi роздуми. Принаймнi, iншого пояснення цьому немає. Прошу: так виглядає один з варiантiв трилобiта. (Див. додатки)

Звернiть увагу, до речi: наскiльки цi трилобiти розвиненi! Ну, скажiмо, око трилобiта має 16 тисяч растрикiв. Ви запитаєте: звiдки це вiдомо? Воно ж згнило. виявляється – нi! Мiнеральна основа не гниє. Вiн виставляє око, як перископ на хоботку i сканує довколишнє. Тобто, це – не проста примiтивна iстота. Все не так просто… (Див. додатки)

А це – для особливо цiкавих. Зайдiть на сайт «Насса», тiльки на сам сайт, а не перекази. І натиснiть кнопочку «трилобiт на сонцi». Ви не пошкодуєте. Подивитесь.

Так от: сучасна культура – це i є проекцiя з першопочатку на сучасну реальнiсть, донесена у виглядi картини символiв. У психологiї достатньо добре опрацьована картина символiв i я лише хочу завершити це кiлькома застереженнями. Оскiльки картина символiв є елементом бiнарної системи, як i довкiлля людини, то з нею треба бути на «Ви». Великий француз Мiшель Фуко казав: «Руйнування системи символiв довкiлля руйнує саму людину – фiзично». І друге: все це має архитипiчну звичайну природу. Цитую Юнга, вiн каже: «Звичайно, архетип можна знехтувати. Але приготуйтесь розрахуватись за це, принаймнi, неврозом. А якщо довго плювати, то, мабуть, i бiльше, нiж неврозом».

Додатки

[widgetkit id="5" name="Мітологічні джерела гармонізації"]

Теги:

Схожі статті

 

Медіа