Якщо є вся ця реальнiсть… Перепрошую, хочу звернутись до всiх з одним проханням, молитовним проханням, включаючи останнього доповiдача: благаю вас, не кажiть – «так було». Не кажiть про те, що було нашим святим, ви ховаєте, хороните його. Ми маємо говорити про належнiсть. Так належиться робити.

Коли кажуть: «Дiтки сiдали, розкладали …, клали барвiнок» – це не правда, це поховання. Ми пригнiчуємо, ставимо хрест. Тiльки: належиться робити так. Якщо хтось не робить – хай несе вiдповiдальнiсть.

Так ось, моя проблема стосується пошуку фундаментальних, глибинних понять, зокрема, першопочатку. Першопочатку свiту – як воно сталось? Я науковець, керiвник лабораторiї iсторiї психологiї Інституту психологiї АН. І питання: добратися до дна – для мене є принциповим. Бо нетривкою є iстина, яка починається з певного етапу. «А що було до того?» – вiдповiдаю я. Таким чином, з метою добратись до дна, я добрався до мiту. До нашої мiтологiї. Притому, до мiту, за порадою дуже поважних наших учених, я ставлюся, як до живої особи. Якщо мiт повiдомляє щось, то воно так i є. Якщо ми його не розумiємо, то нашi проблеми, але, принаймнi – займайтеся мiтом!

Для того, щоб добратись до того дна мiту, я перед тим пройшов цiлу низку етапiв перевiрок своїх гiпотез. Наприклад, одна з них: Святослав Хоробрий. Кого можна було порiвняти у євро-азiйському просторi (на той час) за потужнiстю цього чоловiка? Навряд, чи можна було. Але… вiн був язичником. То що: дика релiгiя i раптом така потуга, перед якою хилилася Вiзантiя просвiчена? Причому, вiн був лютим ворогом християнства. Вiн не допускав християнську релiгiю в Україну. Коли могутнiй, мудрий Святослав так орiєнтувався на релiгiю, ту, яка зветься язицтвом, то в чому суть тiєї релiгiї? Оця величезна, колоритна система символiки, реальностi язицької – вона є красивою. Але вона бiльше закликає до того, щоб повiрити в те, що кажуть, а не розумiти. І тому я пiшов шукати все ж таки, доказової бази. Добрався до найглибшого – до наших мiтiв, в яких, як я пересвiдчився, навiть з рiдновiрiв, нiхто й нiколи не заглиблювалися в їхню суть, не пiзнавав їх. А разом з тим, у Геродота є повiдомлення про те, як i де взялася перша людина на цьому свiтi.

Вiн каже в одному з мiтiв (я дуже схематично буду далi продовжувати, бо iнакше час менi не дозволить): перша людина народилася вiд жiнко-змiї, або єхидни – твердить Геродот. Друга версiя цього мiту: перша людина народилася вiд шлюбу Зевса i доньки Бога рiчки Днiпра. Образно кажучи, вiд земної стихiї – вiд сонця i води (землi, бо що таке – вода?). от, виходячи з цього я витлумачив цю оповiдальну версiю. Крiм того, тi мої питання: як виглядав Бог в уявленнi – уявлення про Бога, творення свiту i Творця, воно пiдвело мене до цiлої системи фактiв.

Хто знає оце…(показ слайду) Це святилище в Карпатах (мiж Косовом i Космачем, село Седавка). Про це знають одиницi. Але це не просто святилище. Це – святилище-обсерваторiя. Вона має всi ознаки того, що називається томофiзiотериторiєю i т. д. бачите? Сорокаметрове святилище вiнчається вгорi скульптурою Богоматерi. Ось i промальовка цього святилища (показує). Десять з половиною метрiв висота цiєї скульптури Богоматерi. Те що вона – рукотворна – i так очевидно. Прошу, ось елемент голови. Ось бачите: висiченi нiжки голiвки, на яких стоїть голова. Уявляєте, так? Туди, перепрошую, на чотирьох – дуже складно. А це в глухому абсолютно районi Карпат – добратись неможливо туди – ось один варiант, i другий – на трьох нiжках… Ось схема розташування Стоушиця (Стоунхкджу). Лiворуч – цi стрiлочки показують на схiд Сонця лiтом i взимку, i захiд Сонця – лiтом i зимою. Ось прошу – схема оцього Терношорського святилища. Одним кiнцем орiєнтована на Говерлу, другим – на схiд Сонця взимку, i – навпаки. Як бачите – тотожна принципова схема.

Ідея в пошуках Бога полягає ось у чому: якщо вiн є, то вiн має бути всепроявним, вiн має бути присутнiм у всiх сферах вiдчуття, розумiння, дiяльностi людини – iнакше то не Бог. Вiн все… «Все повниться Богами» – пригадуєте тi поетичнi слова? І другу ми взяли оповiдальну версiю – психолiнгвiстичну (у словах це має бути вира- жене неодмiнно – як вiн зветься). Графiчно – тобто, типо-образи – зоровi. Нумерологiчно – в цифрах – 1, 2, 3, 4 – неодмiнно. Теж гiпотеза: кольористична – у кольорi; хореографiчна i фольклорна, як сукупна.

Так от, перед вами: пишемо – перший мiт – жiнку змiя народила, другий – шлюб Вогню i Води. І третiй – оце диво, що перед вами (слайди).

Оце у свiтовiй культурi такi образи змiї, яка народила. Змiя – символ мудростi, першопочатку, i символ кiнця, завершення. Вона – мудрiсть i зло. Все, крiм пекторалi скiфської i оцiєї фiгурки. А оця фiгурка дуже цiкава. Вона з цiєї монографiї. Aвтор Панов: «Емоцiї, мiти, розум» М., 1992 р. Раджу всiм прочитати, хто серйозно цим цiкавиться. Ось тут цей автор теоретичним шляхом – вiн цього всього не знає – я спiлкувався з ним, дiйшов до висновку на основi сучасних сумарних наукових знань (астрофiзика, астрономiя та iншi науки), про те, що образ першопочатку має образ змiї – безвiдносно до мiтологiчних речей. Вiн обгрунтував i пояснює на теорiї великого вибуху – був вибух, продукти розпаду розлiталися в рiзнi сторони, поляризувалися, охолоджувалися, були гарячими, потiм – притягувалися протилежно зарядженi частини – таким чином Земля i холоднi всякi частини закрутилися навколо Сонця – так утворилася сонячна система. Це перший етап. І от ми маємо антхест. (Див. додатки)

Хто скаже, як вiн зветься у нашiй культурi?

Це – вергун. Вертута у пана Мицика трохи по iншому вигляда. Але можуть бути варiанти. Головне – що «вер». Хаос, як праматерiя, чи та реальнiсть, з якої утворився Всесвiт, дослiвно з грецької перекладається як «iзвергаю» – дослiвний переклад. «Вергати, вергун» – це рiздвяний i великоднiй символи. Ось антручку вiднiмiть – i залишиться змiя. (Див. додатки)

І от я говорив про психолiнгвiстичну версiю, як же воно має скрiзь проявлятися? Там написана лiтера «альфа», як «а», тiльки вона покладена на бiк – змiйка ось така. Омега – змiйка, так само i з неї хвостики йдуть. Точно, як ось у цiєї фiгури – вергуна. Альфа i омега. «Альфа»тлумачиться, як початок початкiв, першоенергiя, першозначення, початок всього. А омега, вiдповiдно – завершення всього – нуль. Ось новорiчний корочун – так його називають. Хоча далi, бачите, що корочун – це узагальнена назва, насправдi, вiн має ще й iншi. Другий варiант корочуна (показує): ось змiя, чи змiйка, як елемент iз системи нашої iєроглiфiки. Є цiла система – в книжцi (Монографiя Куєвди В.Т. – прим. нед).

(Див. додатки)

Ось поруч вергун – порiвняйте один i другий символ – тотожнi речi. (слайд)

Ось тут – альфа i омега – початок i кiнець. Кiльце замкнулося, як казав Чмихов Микола.

Це та вiдповiдь, яку я шукав роками. І мене вивело: два роки тому в Сокирнянсь- кому районi. Я з’ясував, нарештi, що оця фiгура зветься «родздво» (Род з двох). А в одному мiсцi – ви не повiрите, i у мене там далi фотографiї – «Боженька».

Ось те, що називають жайворонками. Вони зробленi теж за тим же принципом – змiйка, з якої життя народжується – пташечка вилiтає. Так читається як опредметчення уявлень про щось – правда? А ми, психологи, вибудовуємо уже вiдому для свiдомостi рiч. Ось один, жайворонок, а от – Боженька.

І ось пропоноване мною i буде популя- ризоване у наукових колах дуже потужно – у мене опонентiв немає, хоча намагалися бути. Язицтво – це не вiд язика, жодного стосунку не має до язика. Але це зовсiм не так, як дехто хоче спрощено казати. Язицтво – йотований звук, який з «а» робить «я» – то закон милозвучностi нашої мови. Ми не кажемо «Анна», а кажемо «Ганна», не «Умань», а «Гумань» тощо. Так от, язицтво, це є «вiд азiв», вiд першопочатку. Йому перерви немає. І на тому треба стояти (оплески). Перше … азбука, що не киньте – ми кажемо: «ази» – тобто, найпростiше, що є.

(Див. додатки)

От той знiмок – повiрте менi, я навiть зараз, вкотре дивлюсь на нього i в цiй аудиторiї, – в мене навiть «мурашки» бiгають по тiлу – бо то неможливо пережити так просто. Це проста селянська хата. Як бачите, там якiсь покрутилися довкола iконочки, а посерединi – Боженька. Ось – у iншому виглядi. Такого – не пiдробиш. Я дам адресу, поїдьте. Буковина – адреса конкретна.

Ось другий варiант Боженьки. Он вони висять, а вгорi – iкона. «На божницi – Боженька». Пам’ятаєте: до того, як прийшло сюди християнство, ми послуговувались образами Богiв у скульптурному виглядi. Дуже прошу – ще одна заувага подiбна до висловленої на початку (що не кажiть у минулому про нас – не ховайте). Оце все – не хлiби. Це є скульптурнi, пластичнi образи – називайте їх як завгодно – виговленi iз тiста. А тiсто, саме по собi – священне. Тiльки так. Я вже в iнститутi наслухався. Бо не витерпiв, «рявкнув», потiм зiбрав вчену раду i пояснив докторам, що йдеться не про хлiб. (Див. додатки)

Пупицю оцю не їдять! От вона перенесла iнформацiю – i все, а далi вона перетворюється в нiщо, у попiл.

(Див. додатки) Ось, прошу – та сама iдея в архiтектурiрами. Це дуже складно вирiзати, як хтось розумiється – дуже складно. Це – та сама iдея сварги.

От подивiться: ящур, змiй, тритон – це все – одне.

Питаю у молодицi: «Хто це робив?»

– Та мiй дурень – (я дослiвно переказую), – люди смiються. Думала, вiн придумав оце. А вiн каже: Нi! За сокиру брався, як я хотiла щось замазати. «Батько робив. Дiд робив. І я так буду робити». І все.

Ось. Я такого розповiсти можу – хмару. Прошу: село Хрусти, сiм кiлометрiв вiд Бiлої Церкви. Стоїть на змiєвих валах. Це – подвiйний герб – на прапорi сiльради. У цьому селi є спадкоємнiсть, там – 90% – Фурсенки, або – Форсуни. Там немає зайд. (Див. додатки)

Це – таблиця змiєвих валiв, бо змiєвi вали, може, й оборонну роль вiдiгравали, але передовсiм – культову. І ви далi у цьому переконаєтесь. Тут таблицi такi показанi, що найдавнiшi нашi вали вiдносяться до 2450 року перед новою добою. Тобто, чотири з половиною тисячi рокiв тому. Їхня загальна довжина – за 2 тисячi кiлометрiв. Китайська Велика стiна була збудована через 2 тисячi рокiв. Кумекаймо.

Оце – прошу – довжина цього ящура – сiм з половиною метрiв, висота – два з половиною.

Далi – Карпати. Ось прошу: ящур iз жертвою – ягням. Герб Галича. Далi – герб штату Огайо. Довжина цього змiя – десь – 170 метрiв. (Див. додатки)

Одна iз моїх тез, яку я стверджую, яку довiв уже: що первiснi мiтологiчнi уявлення всiх культур землi є тотожними. А вже потiм неорелiгiї натворили те, що ми бачимо – i зiштовхнули лобами людей i цiлi народи.

Скiфська символiка. Звертаю увагу на оцi сварги. (слайд)

Видите, скiльки вкладено сюди, у цi унiкальнi коштовностi?.. Це – дуже цiкавi речi – таку форму має молекула ДНК.

Друга оповiдь – першу ми закiнчили. Це початок свiту взагалi. А зараз покажемо, як творилася сонячна система. Як цей шлюб вiдбувся. (показ слайду). Он – вихор у природному станi – двi стихiї – дивiться, воно бiжить, закручується i такi ось…сiгма… а оте… Що це таке? Питаю Сергiя Платонова (одного iз основних засновникiв постiйно дiючої виставки трипiльської культури).
– Це – iнь-янь – А китайцi тут при чому?. Вони що, тут гуляли? І коли я йому розповiв, що то таке, вiн каже: «Книжку на стiл!». Через три мiсяцi його не стало.
Так оцiй керамiцi трипiльського перiоду – приблизно шiсть з половиною тисяч рокiв. (слайд) Що це – iнь-янь, – даоське коло? «Облиште! – каже Олiйник.
– Ще не вiдомо, що у той час було у китайцiв. І чи були вони тодi взагалi?.
– А що ж це таке? Ми зараз побачимо. Якщо навiть це Дао – даоське коло – то я проводжу паралель: дао, деу, див – наш Див, диво, тео – теж саме, тiльки приглушене. Наш Див (диво) i грецьке тео – семантико-лексичнi паралелi. Про одне й те ж (йдеться) – вимова просто рiзна.

Це – вiдома модель макету храму. Третє прохання: не називайте нашу культуру «трипiльською». Я розумiю, що це може здатися дивним. Не називайте її так. Ми вiдчужуємо її вiд нас. А це – наша культура. Читаймо уважно думки наших лiдерiв. Олег Ольжич – професiйний, класний доктор археологiї, вiн сказав: «Це – українська культура мальованої керамiки». Все! Крапка!!! Все!

Звернiть увагу: культовi символи – не вимагають коментарiв.

Їдемо далi. Так от: наш знак, як елемент безкiнечностi, даоське коло, то – Медишин (нерозбiрливо). Чесно кажучи, воно було у виглядi 6-кутки, але далi: Іван Заєць побачив i каже: «Ти здурiв? Зараз скажуть, що i те – їхнє». А iдея та сама – Шива i Вiшну – поєднання двох стихiй, i все. Два трикутники.

Прошу: побут. Звичайнiсiнький сучасний побут. (Див. додатки) Подивiться: Дао? А от оцi речi подивiться. Знаєте що це? Не Китай. Це – Вижниця – балкон мiської ради. Подивiться який. Про що йдеться? Кривий танець. Я кажу так: «Як- що Бог є, то вiн має кудись iти». Це – славлення Богiв. Ледве я дiстав малюнка кривого танцю. Один – iз бiлоруської енциклопедiї, а другий – iз (нерозбiрливий запис...) записiв. Ось сутнiсть цього танцю: стають учасники: один, два, три – i водять ось по оцiй лiнiї. Зрозумiло? Отам – промальовка синiм отих самих безконечникiв – елементiв, як основи безкiнечностi взагалi. «Ми до кривого танцю йдемо, ми кiнця йому не знайдемо. А вода – по каменю…» (пiсня)

Із такого елементу твориться безкiнечник, ось – геометризована його версiя. (слайд) Баня храму, баня церкви, побудована за тiєю самою iдеологiєю. Нiхто нiчого не приносив нам з iнших країн. Ось вона – ця iдеологiя. Ось одна сварга, ось – друга. Тут показана ця трансформацiя вiд уявлення про шлюб, аж до елементу ось такого орнаменту – шлюб, потiм спрощено, скорописом пишуть так, елементи повторюються безкiнечно – накладається ось така згеометризована сварга, ось – вiдгалуження, i, нарештi, виходимо на елемент отакої вишивки. Такi вишивки – i на менi. Орнамент – це я робив ескiз для вишивальницi. Але моєї творчостi там – вiдсоткiв 5, 10 – максимум. А 90 знаєте чого? Мi- зинського орнаменту з того браслета. І все, бiльш – нiчого. Вона виглядає абсолютно сучасною традицiйною вишиванкою, хiба не так? А цьому орнаменту -, принаймнi, двадцять тисяч рокiв.

Це – бачте, у знакових системах рiзних, параграф, який iнтергує, знак iнтегра, дужки – скрiзь вона сидить. Математичнi знаки також базуються на цьому.

Серце. Чому серце таку форму має? Во- но ж фактично iнакше. Одна пiвсварга i друга пiвсварга. І єднається – те, що запу- скає життя. Лiнгвiстично: сер-д-це – загубили «д»: сердечнi болi – правда? – Сердечна людина. Тепер: РД – любов, шлюб двох – рада, радiсть, рiд. «Р». i «д». бiльш – нiчого. Природа – «р» «д». Природа, Бог, гармонiя – це синонiми. А «орднунг», нiмецьке, – порядок. Ось така схема: вiд простого: вогонь, вода, або чоловiче i жiноче начало – i аж до тих складних систем орнаментики.

Медитацiї, повтор, багато разiв повтор – це те, що тримає в пам’ятi тiльки священнi речi. (Див. додатки)

Так, – це Гайманова могила (я не можу називати пращура свого скiфом грецькою мовою). Це – наш пращур, я так кажу.

Далi: Микола Добрий. Ви такого не знайдете бiльш нiде. Зараз такий дядечко собi – i все. По-перше, вiн – злий. Подивiться на нього. А по-друге, заберiмо цю голову. Щось принципово мiняється? Нi. Космос, його структура складається з ось таких елементiв – сварг. І наука сучасна каже про таке. Оце – безкiнечнiсть сонячної системи, яка побудована на цьому принципi. Це все – у наших знаннях.

А це – сучасне вiдтворення тiєї iдеї – ОрДану, це орданськi кола, якi я дотепер провокативно називав даоськими колами. Прошу – орнаментика. Навiть оця рiч – рiзьба колони – повторює все тi ж священнi знаки. Тому вона красива. Ор-Дан. (Див. додатки)

Це – Коломийський музей. Це – те, що називають трипiльською керамiкою. Ми бачимо унiкальний знак: подивiться: що це таке? Бачите, i сварга, i змiя – одночасно. У мене подiбних зображень в iконах – близько 200. Ось, прошу – елементи декору, iнтер’єру. Я впевнений, що абсолютна бiльшiсть iз вас проїздила повз неї, але не помiчала її. Це – перед Коростишiвським мостом, коли їхати з Києва, там унизу стоїть оцей будинок. Ми їх просто не бачимо – звичнi речi.

Це – писанки. Це – палацовi примiщення. Бачите – поруччя. Конкретно: банк «Хрещатик». Ось з таких елементiв – оте найкоштовнiше поруччя. Брама Марiїнсь- кого палацу, яко царська брама, збудована саме на цьому брифi, на цих елементах. (слайд)

Люди про те не думають. Бо так красиво. Символ змiї, яка охороняє вiкна – це дуже поширено в Галичинi. (слайд) Жовтий корпус унiверситету отут, бачте, меандр внизу. І – вгорi будинок, збудований за тiєю самою сутнiстю. Бачите – одна, друга, потiм третя – нумерологiї: вогонь, вода утво- рили життя – третє, трисуття. (Див. додатки)

То – балкон – херсонський. У мене iз територiї Криму, аж до Таганрогу i Кубанi є унiкальнi речi, є з Молдови i всiєї Українт.

А це – кухоль. Бачите – меандри. А тут що? Це символ творення життя з двох, з одного твориться одне, як у бiологiчному процесi. (Див. додатки)

І нарештi – третя оповiдь, остання. Я пишу фольклорна, бо не знаю, як правильно назвати. З чим вона пов’язана? Зовсiм несподiвано я натрапив на таку рiч: отаке зображення, образ, який називається «пупиця». (слайд) Зi слова «пуп» пуп’янок – те, що народжує. Розмiр оцiєї пупицi – 70 см. Вiн усохся, бо я його рятував, мочив у ропу солону, мив – мухи завелися. А вiн, коли висох, то осiв. Насправцi футляр пiд нього зроблений – 70 см. Це – принципово i важливо. І меншими – не печуть. Це дуже складно – потрiбнi спецiальнi противнi, пекти можна тiльки удвох. І тiльки так – i менше – нi. Версiї тлумачення: що то є?

Перша людина народилася людино-рибою – каже шумеро-акадський епос. І повiрте, що цi межi – це абсолютно нiкчемнi межi – територiальнi – мається на увазi. Вона виходила iз води, учила людей усьо- му, чому можна – грамотi, ремеслу, ми- стецтву тощо i потiм зникала. Потiм знову виходила i так далi. Потiм десь зникла. Пiсля неї були iнакшi. Тобто iдея: перша лю- дина вийшла з води i вона була людино- рибою.

Ось зображення з шумерського епосу. Звертаю увагу на таку рiч. Ось дивiться: голова тiєї риби натуральна – бачите – голова рибини, а з неї з’являється голова людини. І далi – луска. Вiн тримає якiсь свя- щеннi атрибути, звати цю людину – за грецьким тлумаченням – Оанес, вiдкиньте «ес», буде – «Оан». За нашим переказом, першою людиною, чоловiком на землi був Іван, а жiнка – Ївга. Це джерело – на жаль покiйний – Велерiй Ілля. У нашiй мiтологiї подiбних повiдомлень – безлiч. Хто така русалка? Чому священнi отi людино-риба, змiя? Що таке – єхидна?

Так от: пошук аналогiв. Де воно може бути? І як часто буває – пiдказує випадок. Показую, гортаю цi фотографiї – я привiз їх доктору бiологiї Вiталiю Андрiйовичу. Вiн каже: «О, так це ж – трилобiт». Питаю: «Що таке «трилобiт»? «А зараз» – витягує перший том тритомної iсторiї безхребетних i показує. Гляньте – це першолюдина? Подивiться: всi ознаки – голова, реберця – що таке? Але справа в тому, що це – викопна iстота. Вона зникла, як вид, 520-540 мiльйонiв рокiв тому. Але – прекрасно дослiджена. Вiдомi її 10 тисяч видiв. І тепер – найцiкавiше, що нас зовсiм заiнтригувало: розмiр цього трилобiту вiд 1 до 70 сантиметрiв, 72 – найбiльше. Це – гiпотеза. Але, перепрошую, наука тримається на гiпотезах.

Тобто, треба думати. Бо артефакт, отакий образ культурний – вiн нiде, нiкому не вiдомий. Та й Валентина Кирилiвна Борисенко, яка захистила докторську на тему «Весiлля», про таке навiть не чула.

Якi висновки з цього? Що наша сучасна культурна реальнiсть (коли я кажу «культурна», маю на увазi винятково традицiйну культуру) – це є проекцiя уявлень про першопочаток, тобто, Божих творiнь, на сучасну реальнiсть, яка передавалась iз поколiння в поколiння. Ми добираємось – зараз працюємо з генетиками – як це могло би таке раптом статися? Бо якщо першi ознаки людини – 250 мiльонiв рокiв, а це – 500, то – химера повна. Треба «в дурку» вiдправити за такi iдеї? Але ця гiпотеза має право на найновiшi варiанти. Працюємо з генетиками, пам’ять води, тощо – шукаємо там. Але ось така композицiя, спiввiдношення таких iнформативних блокiв наштовхує на цiкавi роздуми. Принаймнi, iншого пояснення цьому немає. Прошу: так виглядає один з варiантiв трилобiта. (Див. додатки)

Звернiть увагу, до речi: наскiльки цi трилобiти розвиненi! Ну, скажiмо, око трилобiта має 16 тисяч растрикiв. Ви запитаєте: звiдки це вiдомо? Воно ж згнило. виявляється – нi! Мiнеральна основа не гниє. Вiн виставляє око, як перископ на хоботку i сканує довколишнє. Тобто, це – не проста примiтивна iстота. Все не так просто… (Див. додатки)

А це – для особливо цiкавих. Зайдiть на сайт «Насса», тiльки на сам сайт, а не перекази. І натиснiть кнопочку «трилобiт на сонцi». Ви не пошкодуєте. Подивитесь.

Так от: сучасна культура – це i є проекцiя з першопочатку на сучасну реальнiсть, донесена у виглядi картини символiв. У психологiї достатньо добре опрацьована картина символiв i я лише хочу завершити це кiлькома застереженнями. Оскiльки картина символiв є елементом бiнарної системи, як i довкiлля людини, то з нею треба бути на «Ви». Великий француз Мiшель Фуко казав: «Руйнування системи символiв довкiлля руйнує саму людину – фiзично». І друге: все це має архитипiчну звичайну природу. Цитую Юнга, вiн каже: «Звичайно, архетип можна знехтувати. Але приготуйтесь розрахуватись за це, принаймнi, неврозом. А якщо довго плювати, то, мабуть, i бiльше, нiж неврозом».

Додатки

32

32

33

33

34

34

35

35

36

36

37

37

38

38

39

39

40

40

41

41

42

42

43

43

44

44

45

45

Теги:

Схожі статті

Медіа