Чуєш, брате мiй, як перельотне, зальотне, огнiжджене на нашiй землi чорне птаство картавить над нашою долею? То ми сякi, то ми такi, а то ми зовсiм нiкудишнi. Не здатнi свою державу мати. Не можемо самi собою керувати.

Завжди щось комусь виннi, завжди у «вiчному боргу» перед «визволителями». Перед кимось маємо просити прощення. Перед кимось за щось маємо каятися.

А хто буде каятися перед нами!? За те, що вся Україна упродовж столiть для українцiв була Бабиним яром? За те, що винищили удвiчi бiльше нашого народу, нiж маємо зараз? За те, що висмоктали з нашого люду i кров, i пiт. Здерли iз нього сiм шкур, понiвечили душу, витоптали його святинi. Хто?! Де ви, правдолюбцi?..

Та й покажiть менi народ без грiхiв чи без достоїнств. Святими стають лише тодi, коли вже не можуть грiшити. Наш народ «грiшив», в основному, перед «визволителями». Втомлювався постiйно дякувати. За те нас нарекли «лiнивими", «тугодумами».

Розповiдають казочки. Що навiть землю нашу святу народ дiстав вiд Бога завдяки своєму лiнивству. Бо прийшов останнiм. А Всевишнiй до того все пороздавав проворнiшим. Отже, шкода йому стало українця i видiлив для нього зi своїх запасiв. Тому й земля наша - райська. А ми на нiй - щось таке. Нi пришити, нi прилатати. Тому й усiм нас «шкода». І всi бажають нам «допомогти». У нашiй хатi порядкувати...

Отакий iмiдж латають нам усякi паршивцi. Отаку ментальнiсть(!) ми вже й самi починаємо себе ганджувати та самобичу- вати. Сидить паршивець на нашiй шиї, живе за нашу кровавицю i варнякає, що ми поволi рухаємося. Вони, звiсно, рухливiшi. У них - мораль сперматозоїда. Швидше встигнуги. І заплiднити собою. Тому й до Бога швидше встигли. Землi вiдхопили. Тепер уже створюють мiфи, що ми на своїй землi випадковi. Аби потiм довести, що не випадковi тут вони. Ми - поганi, значить, все, що вони чинять у нашiй хатi, - хороше. I все виправдане.

Наша ментальнiсть. Люде мiй славний! Як тебе затуркали! Як тебе забили! Як тебе задебiлили!..

А що, якби ми хоч на коротюсiнький часовий вiдтинок стали такими, якимй усяка шушваль нас вимальовує? «Лiнивi»? Добре – ми лiнивi. Тож ви, «працьовитi», злiзьте з нашої «лiнивої» слини. I чалапкайте. Своїми клишоногими. Далеко-далеко. Звiдки прийшли. Хто - за Червоне море, хто - за Уральськi гори. А хто - в ажтуди. «Мой aдрес и не дом, и не улица». У вiчний мiраж. Або ж, коли живете на нашiй землi – працюйте на нас. А ми будемо їхати на вас... Помiняємося ролями... Не подобається? Правда?

Хамовi нiколи не подобається, коли в людинi людська гiднiсть прокидається. Хам любить хребет зiгнутий. По ньому легше вилiзти на голову. А випрямлений хребет вiн уже називає «националистическим», «антисемитским», «антирусским» i ще казна-яким «анти»... Лише не антихам- ським... I вже спрацьовує хамська логiка. Не ти герой, мiй побратиме, що пiднявся з рабських колiн. А вiн, хам. Який знову хоче тебе на колiна гюставити.

I ти, мiй добрий i гостинний народе, просякнутий надувiчливiстю i надделiкатнiстю, починаєш доводити хамовi. Де, мовляв, логiка? Серед «найкровожаднiшого народу-антисемiта» у найзлачнiших куточках його землi упродовж столiть проживало й проживає стiльки євреїв? І хамська логiка вiдповiсть. Що це не завдяки гостинностi i добротi українцiв. А завдяки «самопожертвi євреїв»...

Де ж, мовляв, логiка? На землi народу, який «зоологически ненавидит русских», живе стiльки росiян? І той триклятий «хохол-руссконена- вистник» уже й сам став «русскоязычником». Аби його краще розумiли. І хамська логiка, по-хамськи, зауважить: «Это не благодаря гостеприимству и доброте украинцев. Это благодаря вечной самопожер- тве руських делать других счастливее..." Де, мовляв, логiка? У новоутворенiй своїй державi ми в першу чергу вiдкрили школи еврейськi, польськi, чеськi, угорськi, румунськi. Не закрили жодної з насаджених нам росiйських. І не вiдкрили жодної української, там, де конче їх треба вiкрити. Для своїх «незрячих гречкосiїв»?.. А хамська логiка репетує про «насильственную украинизацию» i «ущемление национальных прав русских...» Де, мовляв, логiка? У столицi незалежної України не побачиш в продажу нi української книжки, нi українського часопису? I хамська логiка «ухмыльнется": «Нет спроса...» Де, мовляв, логiка? У самостiйнiй Українськiй державi упослiдженi тi, хто страждав за цю державу по Соловках i Сибiрах. Хто гнив по криївках i тюрмах. А тi, бандюги, що за одне слово про самостiйнiсть стрiляли нам у потилицю, хто садив нас у неволю i мордував нас по катiвнях – ходять у героях, отримують престижнi пенсiї. Та ще й на нас покрикують, що ми «бандити»?

І хамська логiка просичить «о кровожадности бендеровцев и оуновцев"

Отакi ми, брате мiй українцю, «жорстокi». Отакi «невдячнi». Отака наша «человеконенавистническая» ментальнiсть. Отакi ми лiнивцi й тугодуми... А те, що українська Києво-Могилянська акaдемiя просвiщала «немытую Россию»?..

А те, що доньки київських князiв учили грамоти неосвiчених монархiв Європи?.. А те, що американцi за ескiзами українського вченого полетiли на Мiсяць?.. А те, що наш селянин навчив Канаду сiяти й орати?.. А те, що «русскую славу» здобували українськi матроси-Кiшки? А те, що в «непобедимой и легендарной» кращими вояками були українцi?.. А те, що ми – найспiвучiший народ у свiтi? Бо навiть той, хто вже дар рiдної мови втратив, не втратив пiснi... А те, що ми найгумористичнiший народ у свiтi? Бо хто iнший дозволив би насмiхатися над собою, ще й самому iз себе кепкувати?..

I навiть те, що українцi - найтерпеливiший народ у свiтi? Бо який ще iнший народ змiг би стерпiти у своїй хатi отаке хамство? ...На скрижалi якої ментальностi будемо записувати?!.

Наша ментальнiсть. Кажуть, що у нас по три отамани на одну булаву. Може. Але це не вiд ментальностi. Це вiд гiркої дiйсностi. Воїни гинуть, отамани зостаються.

А до Господа Усевишнього на розбiр земельних дiлянок ми прийшли останнiми не тому, що «лiнивi». А тому, що скромнiшi за iнших. I це наша ментальнiсть. I Бог за неї нас винагородив райською землею. I щедрiстю. Із цiєї землi ми вiками годували усiх зайд та завойовникiв. То невже себе не прогодуємо? Невже не збережемо дар Божий? Невже себе не збережемо?!.

Теги:

Схожі статті

 

Медіа