Тополі нагиналися, в ріллі
Шукаючи своє опале листя,
А ти ішла босоніж по землі –
У сукні вишитій, кораловім намисті…

Святиться хай ім'я твоє,
Як наші мрії-водограї…
Любов жива! Кохання є!
У серці пам'ять не згасає.

Барвистий вітер коси розплітав,
Жмутками листя сонячного кидав,
Лилася сріблом широчінь ота,
Де ти у тополинім краєвиді.

Приснилася, чи я придумав те,
Чи, може, чари хтось мені навіяв?
А над тобою сяйво золоте,
Як у Богині віри і надії.

Теги:

Схожі статті

  • 29.04.2016
    597

    Ну, скільки ти пройдеш, за стремено
    Тримаючись і плачучи, Оксано?
    Он там, за

    ...
  • 03.03.2016
    852

    Ми самі уміємо любити
    Наших найчарівніших дівчат.
    А жінкам своїм дітей робити ...

Медіа