Ну, скільки ти пройдеш, за стремено
Тримаючись і плачучи, Оксано?
Он там, за горизонтом знамено,
Що кинуло в похід твого Івана,

Тому що без холопа і без пана
Він жити хоче завжди.
І давно За це карав, рубався, пив вино,
Писав листа до самого султана.

Та кожен раз відомі "мудреці"
(Вони далеко не втекли і зараз)
Заводили Івана в манівці.

І як, Оксано, щастя зберегти,
Як твій Іван сіда в чужий "Ікарус"
І стремена вже не тримаєш ти.

25.02.2004

Теги:

Схожі статті

  • 12.05.2016
    694

    Ми разом! Співом зоряних галактик
    Бринить душа, мов зоряне озерце!
    Так солодко

    ...
  • 03.03.2016
    1073

    Ми самі уміємо любити
    Наших найчарівніших дівчат.
    А жінкам своїм дітей робити ...

Медіа