Сидить Сокіл-Род на вершечку Дуба-Стародуба й думу думає. Довго-довго. Багато часу минуло. І тоді сказав Сокіл Білобогові: "Ти пірни на дно озера і набери скільки можеш священного піску і розсій в пітьмі його, аби твердь була".

Тоді пірнув Білобог на дно озера Живої Води, схопив піску в обидві жмені, випірнув з води і пішов чорний світ піском засівати.

І де він сипав - утворилася Земля з долинами і полями.

Тоді Перун мову мовив до Сокола: "Великий Роде, дозволь і мені іти Землю творити".

І сказав Сокіл: "Іди".

І ось пірнув Перун на дно озера, набрав у обидві жмені священного піску, та тільки хотів випірнути, аж озеро Живої Води товстою кригою вкрилося. То Чорнобог підкрався до Вирію і заморозив озеро. Що робити

Перунові? Він пісок запхав собі в рот, а в руки схопив з-за пояса вогненні стріли й щосили пробив ними кригу, ще й пустив блискавку в Чорнобога, обпалив його.

Провалився Чорнобог у чорну прірву й зачаївся там до пори до часу.

А Перун кинувся Землю творити. І де він випльовував з рота пісок, там гори утворилися.

Теги:
Джерело: З книги: "Словник давньої української міфології"

Схожі статті

 

Медіа