Зміст статті

Коментарі

 

  1. Charles Robert Darwin родив ся 1809 p., умер 1882 p. Один з найбільших учених сьвіта. Знаменитий дослїдник природи й автор многих наукових творів, з яких слїдуючі два творять радикальний зворот в дотеперішних дослїдах природи:
    –On the origin of species by means of special selection, 1859.
    Сю книжку перевели німецькі учені на свою мову три рази: 1863, 1883 і 1902 р. Окрім того переведено сю многоважну книгу на yсі культурні мови цїлого сьвіта – крім української.
    –The descent of man and on selection in relation to sex, 1871.
    Вплив Дарвіна на дальші дослїди природи був так великий, що його названо Копернїком або Нютоном "орґанїчного сьвіта". Зразу оборонці старовини накинули ся на знаменитого ученого безпримірними лайками, але згодом мусїли замовкнути перед непоборними його доказами. Правда побідила!
  2. Аґностицизм – слово грецьке й означує в новітній анґлїйській фільософії напрямок споріднений з так званим трансцендентальним ідеалїзмом (Новокантіянїзм), що займаєть ся лише тим, що можна нашим розумом певно поняти, а навпаки виключає з обсягу фільософії усе теє що в непонятне (на примір: остання причина річий, бутє і суть Бога і т. п.) Так отже Аґностицизм ріжнить ся від Атеїзму (безбожність) тим, що не заперечує божества, але заявляє, що не може про се нїчого знати. Творцями Аґностицизму були славні анґлійські учені Гоксли (Huxley) і Г. Спенсер (Spencer.)
  3. Останні наукові дослїди ствердили й поглубили Дарвінові думки. Хто читає по анґлїйськи, може довідатн ся про теє докладнїйше з слїдуючих знаменитих книг, що вийшли недавно:
    –Prof. G. F. Scott Elliot: Prehistoric Man and his story. With 64 illustrations & diagrams. – London, 1915. – Сторін 1–400.
    –Henry F. Osborn: Man of the Old Stone Age. Their environment, Life and Art. New York, 1916. – Сторін 1–26 і 1–545. – З многими образкамп. – Опис тої книги найдете в другій і третій книжцї "України."
  4. Порівнай:
    Skinner: Commentary on Genesis.
    S. R .Driver: The Book of Genesis, 1904.
    Gunkel: Die Sagen der Genesis, 101, – а передовсїм: Schoepfung und Chaos in Urzeit und Endzeit, Goetingen, 1895.
    Jeremias: Das alte Testament im Lichte des alten. Orients, 1904.
    Schrader: Keilinschriften und das alte Testament, 1883.
    Loisy: Les mythes babyloniens et les premiers chapitres de la Genese,1901.
    Zimmern: Bihlische und babylonische Urgeschichte (Der alte Orient, 1901).
    Budde K.: Die biblische Urgeschichte.
    Pinches: The old Testament in the Light of the Historical Records and Legends of Assyria and Babylonia, 1902.
    Вкінциж найновійші працї Ястрова, Кінґа, Локенбіла, Бартона і пр.
    Дуже поучаючою і пожиточною вважаю статю професора М. Powis Smitha під заголовком:
    Some Problems in the early History of Hebrew Religion. (A. J. S. L., 1916.)
    Про спір викликаний славною книжкою проф. Делїцша п. з. Віbel u. Babel, читай:
    Oettli S.: Der Kampf um Bibel und Babel, 1903. З тою часу виросла на повисшу тему великанська література на всїх мовах усього культурного сьвіта.
  5. Учені написали про Мойсея та про буцїм то ним зложені сьвяті книги жидівського народа чикало книг. Хто читав по нїмецьки довідаєть ся про усе те дуже докладно з знаменитої книги німецького ученого Г. Ґрессмана п. з.: Mose und seine Zeit, Goettingen, 1913.
  6. Про усе те учені ріжніїх народів написали чимало книг. Найважнїйші з них є слїдуючі:
    По француськи:
    Delegation en Perse. Memoires publics sous la direction de M. J. de Morgan, delegue general. Tome IV. Textes Elamites - Semitiques, deuxieme serie, par V. Scheil, Profeseur a l' Ecole pratique des Hautes Etudes. Paris, Ernest Leroux, 1902.
    По нїмецьки:
    Prof. Dr. D. H. Mueller: Die Gesetze Hammurabis und ihr Verhaeltnis zur mosaishen Gesetzgebung sowie zu den Tafeln. – Text im Umschrift, deutsche und hebraeische Uebersetzung, Erlaeuterung und vergleichende Analyse – Wien, 1903 (Alfred Hoelder).
    По польськи вийшов той самий твір віденського ученого під заголовком: Dr. D. H. Mueller: Ustawy Hammurabiego і ich stosunek do ustawodawstwa mojzeszowego jakoteż do dwunastu tablic." – Wydanie polskie. – Stryj, 1905.
    Ungnad-Kohler: Hammurabis Gesetz, Leipzig, 1912.
    По анґлїйськи:
    The Code of Hammurabi, Harper's Edition, Chicago, 1903.
    C. H. W. Johns: The Oldest Code of Laws in the World, Edinburgh, 1903.
    Johns: Babylonian and Assyrian Laws, Contracts and Letters, New York, 1904.
    Johns: The Relation between the Laws of Babylonia and the Laws of the Hebrew People.
  7. Jean Astruc (читай: Жеая Астрік), доктор і професор медицини в Парижу, родив ся 1684 p., а умер 1766.
  8. В книзі під заголовком: Conjectures sur les memoires originaux dont il paroit que Moyse s'est servi pour composer le livre de la Genese, Bruxelles, 1753.
    Інтересне, що Др. Астрік затаїв зразу своє авторство. Мимо се одначе він не вхоронив ся перед пімстою попів.
    Пер. Curtis, S. J., Bibliotheca Sacra, сїчень, 1884.
  9. Славна книга Вельгавзена вийшла третим накладом під заголовком:
    Wellhausen J.: Israеlitischе und juedische Geschichte. 1897.
  10. Про усе те читай цінну книгу Люкаса під заголовком: Die Grundbegriffe in den Kosmogonien der alten Voelker, 1893.
    А також: Prof. Jensen: Assyrisch-Babylonische Mythen und Epen (шестий том в Шрадера: Keilinschriftliche Bibliothek, 1900.)
  11. Цінне зіставленнє; .лїтератури й інтересну полєміку в киристь старих поглядів найдете в книзї:
    James Orr, D. D.: The Problem of the Old Testament considered with reference to recent Criticism. – London 1908 p. p. 193–239.
  12. Про Еден, місце біблїйного раю, читай: Jastrow: Aspects of Belief and Practice in Babylonia and Assyria, 1911.
  13. При читанню сього уступа приглядайте ся пильно нашій мапі.
  14. Докладно: Quaestiones de primis principiis (Питання про перші печатки (ed. J. Корр, Франкфурт н. М. 1826, стр. 384).
    Ще докладнїйше: – Березове оповіданне заховалось посередно через Олександра Полїгістора з Мілєту (жив яких 80 літ перед Христовим Різдвом) і згаданого Дамаскіоса (або Дамасція), що був останнім учителем неоплятонської фільософії в Атенах аж до закритя Академії цїсарем Юстінїяном 529 р.
    Переклад на англійську мову найдете в: Cory, Ancient Fragments, p. 58, і Zimmern, Keilinischriften und das alte Testament, pp. 488. seq.
    Грецький текст найдете перепечатаний в: L. W. King, The seven Tablets of Creation, London, 1902, т. І. стр. XXXIII, і XLV. (Оповіданнє Олександра Полїгістора наведене Евзебієм в першій книзї його "Хронїкон".)Вкінци годить ся справити, що проф. Ястров зідентіфікував атенськиго Дамаскіоса, що жив в шестому столітю до Христового Різдва, а Нїколаосом з Дамаску, грецьким істориком, що жив в другій половині першого столітя до Христового Різдва. – Пер.: Jastrow, op. cit., стр. 85. – Належить одначе зазначити, що Нїколаос з Дамаску написав 144 книг Всесьвітної Історії, яку почав іненно історією Вавилонїї і Асирії.
  15. Видав згадану поему в старовавилонській мові і в анґлїйському перекладі славний анґлїйський учений І. W. King в двох томах під заголовком: The seven Tablets of Creation or the babylonian and assyrian legends concerning the creation of the Worіd and of mankind. Vol. I.–II. London, 1902. (Luzac's Semitic Text and Translation Series, Vol. XII & XIII.)
    При писанню своєї розвідки пок. Ів. Франки згаданого знаменитого твору не мав під руками.
    Старша література до 1902 р. зібрана докладно в передмові згаданого твору Кінга.
  16. King, op. cit., том І. стр. 3–5.
  17. Порівнай:
    Skinner: Genesis, стр. 16, 2.
    Driver: Genesis, стр. 28.
    King, The seven Tablets of Creation, стр. XLIV seq.
    Jastrow, Hebrew and Babilonian traditions, стр. 106–107.
  18. Повисші стрічки не годять ся в подробицях з перекладом вгаданого англійського ученого Кінґа, та ми лишаємо їх в оригінальному видї, так як нам Франковий переклад видасть ся кращим від англійського.
    Пор.: King, op. cit., том І., стр. 7–11.
  19. Ibid., стр. 21.
  20. Ibid., стр. 31.
  21. Ibid., стр. 37.
  22. Ibid., стр. 57.
  23. Ibid., стр. 61–77.
  24. Ibid., pp. 87-89.
  25. Morris Jastrow, Jr., Ph. D.: Hebrew and Babylonian Traditions, New York, 1914, стр. 83–84.
  26. King, op. cit. pp. 97-99.
  27. Ibid., стр. 123.
  28. Про сказане повисше гляди: згаданий твір професора Ястрова, стр. 95 і дальше, та A. J. V. XXI, 1917, pp. 571–597, і P. A. Ph. S., LVI, 1917, pp. 275–280. Jastrow, op. cit., стр. 98–99.
  29. Jastrow, op. cit., p. 130–131.
  30. Про того царя була вже у нас згадка. Він царював, як вже нам відомо, більш як 2000 лїт перед Христовим Різдвом, й память про того великого царя була жива серед старинних Жидів. Сьвідчать про теє самі "сьвяті" жидівські книги, в яких Гаммурабі вгадуеть ся під іменем Амрафела, царя Синеярського (Шінар-Вавилон) – Пор. Перша книга Мойсеева, 14, 1.
    Старинний переказ робить Гаммурабія - Амрафела сучасником Авраама.
  31. Пop. King, op. cit., стр. ХСІ–ХСІІІ.
Теги:

Схожі статті

  • 03.03.2016
    2336

    Якщо не виправляються імена, стають безглуздими розмови....

  • 03.03.2016
    4796

    На двері глянь. А чи нема хреста,
    О, гугенот, під ніч Варфоломія.
    Столицю ж бо

    ...
 

Медіа