Більшість нещасть наших від неточності нашого мислення. Неточність мислення й породила оте горезвісне хохляцьке: “Какая разніца”, або трохи давніше “Нехай хоч горщиком називають, аби в піч не засунули”.

Засунуть (!!!), обов’язково засунуть і не тільки в піч, якщо вже тебе назвали горщиком. Щодня, щогодини, щохвилини необхідно точно знати, чого ти хочеш, то й матимеш шанси досягти бажаного. Але хотіти треба того, що корисне для життя твого вічного роду. А коли не знаємо, що хочемо, то навіщо дивуватися, чого так погано живемо. Щоправда, погано живемо не всі. Бо хто точно знав, чого він хоче від перебудови, той і має або золото партії, або процвітаючу фірму закритого типу, або рундук з гумовою жуйкою в центрі столиці. Хто на що був націленим. Як бачимо, все тут просто. Але нам, українцям, загнаним попередньою історією в чагарі вчорашнього діалектичного матеріалізму, чи в сьогоднішні нетрі чужих, ворожих роду нашому псевдовірувань, не зразу вдається розпізнати цю простоту. І відбувається з нами це тому, що еталони істини, яку ми досі шукаємо, нам колись були підтасовані, і підтасовка ця залишається нами не поміченою.

Наприклад, галасливі заморські та доморощені місіонери з неослабною енергією по радіо, телебаченню, на майданах, у палацах розгортають бурхливу євангелізацію українства. Залишаючи поза увагою питання, за чию валюту ведеться ця нескінченна кампанія (чи не за ті гроші, що не додаються нещасним пенсіонерам?), спробуємо з’ясувати коректність методів та мету непроханих “спасателів”.

Почнемо з азів. Вирази “Ісус пророкує, Ісус каже”, “Ісус хоче”, м’яко кажучи, некоректні, щоб не сказати – брехливі, і, правильно говорити “Матвій хоче”, “Іоан каже” чи “Лука переказує”, бо кожен, хто відкриє Суперкнигу, може переконатись особисто, що ніяких творів Ісуса в Біблії нема. Є згадка про те, що Ісус одного разу писав пальцем по мокрому піску – майже вилами по воді. І все. Тобто ніяких книг Ісуса до нас не дійшло, хоча, скажімо, твори сучасника Христоса – Йосипа Флавія дійшли до нас майже повністю. Це важливо знати ще й тому, що Ісуса висунуто претендентом на посаду головного судді Страшного суду. І кожний підсудний має право запитати: за яким з численних кримінальних кодексів Суперкниги ти, сину Єгови (і чи справді ти син Єгови), збираєшся нас судити? Бо Лука, Марк, Матвій, Іоан і навіть Мойсей – всього-на-всього люди. І в писаннях їхніх обов’язково присутнє людське лукавство. А де ж твоє особисте святе письмо, шановний Ісусе? Якби воно існувало, можливо, не було б стільки різночитань та сект, кожна з яких найправильніша, а всі інші брехливі. Ось до чого дожилися раби Єгови!

Автори передмови білоруського видання книги Йосипа-бен-Маттафі “Иудейская война” (1991 рік) зауважують:

“Своей сохранностью книги Йосифа Флавия обязаны прежде всего христианской традиции. Как это ни парадоксально, но труды римского историка, иудея по вероисповеданию (виділення моє, P.M.), обладали огромным авторитетом среди идеологов христианской церкви и были чрезвычайно популярными в христианском мире”.

Цебто, ідеологи християнства зберегли книги ворога християнства, а книги засновника власних вірувань Ісуса, сина Єгови, не зберегли, хоча він, маючи якості, якими наділяють його євангелісти, мусив би знати і вміти писати усіма живими і мертвими мовами. А може, те письмо десь є, та воно надійно заховане псевдохристиянами? Як би там не було, але хто захоче з перших рук пізнати закон Христоса, цього бажання ніколи не здійснить, бо закону такого нема. Отже, на Страшному Суді кожен грішник або праведник має право сказати: “Твого закону, Ісусе, ніхто знати не може, а судити нас берешся саме ти”. Ось відкіля, виявляється, взявся більшовицький принцип: “Незнання закону не звільнює від відповідальності”. Тобто юдохристиянство у зародку своєму і є суцільне беззаконня! Хоча закон Мойсея Старого заповіту конкретний, зрозумілий, донині дійовий, з точки зору юдаїзму, справедливий і вкладається головною суттю в короткі гасла: “Око за око”, “Зуб за зуб”, “Кров за кров”, “Якщо не ми, то хто?”, “Якщо не сьогодні, то коли?” Юдо-християнин намагаються довести, що цей закон Ісус нібито скасував. У якому Ісусовому писанні здійснено це скасування? Уявляю, як захвилюється проповідник, якому ви задасте таке запитання. Він почне гортати Суперкнигу, показувати, читати, цитувати, але кого завгодно, крім Ісуса, бо в біблії Ісуса нема! Ось у чим їхня хитрість. Довірливі українці тисячу літ покірно засовують карки у ярма підтасувань, а юдеї за цей час підняли з могили мертву мову іврит і, не визнаючи Ісуса, збудували жидівську державу, та ще й “допомагають” іншим.

Теги:

Схожі статті

  • 05.10.2016
    3965

    Мого сина хрестили після народження,
    бо його

    ...
  • 06.10.2016
    752

    Щойно в церкві коли дяк
    «Іже» заспіває,
    Бідна баба у кутку
    Мало не вмліває.

Медіа