Люди з генами кшатрія

Не у всієї ж молоді в очах одні до­лари - бага­тьом багне те традиційної романтики, пригод, можливості бути корисним, прислужитися Віт­чизні. Молодь із шляхетними якостями прире­чена замикатися у своєму внутрішньому, вибу- дуваному на засадах шляхетності, світі, бачити несправедливість та кривди, які завдаються всьому тому, про що вони читали в дитинстві у лицарських сагах та діяннях славних пращурів.

У козаків-характерників була така приповід­ка: "Кожен знайде те, що хоче знайти — бо са­ме він те і загубив". Сучасними словами кажу­чи, кожен у проблемі бачить те, що хотів би здолати чи приховати в собі. Так, останнім ча­сом окремі видання вперто намагаються пере­конати суспільство в загрозі фашизму, що ніби­то пішов у наступ. Недавнє вбивство українця нігерійського походження (здається, так воно тепер називається), яке дійсно мало деякі озна­ки замаху на расовому грунті, стало для "про­фесійних борців" з ксенофобією чудовим при­водом зв'язати докупи та облаяти ті організації і рухи, які не вписуються у мультикультурне, громадянське (чи ше там якесь) суспільство, що їх нам нав'язують глобалісти. Та, панове анти­фашисти, поборники громадянського суспільс­тва, і інші космополіти, будьте послідовними: ви цілеспрямовано виховуєте людину зі світог­лядом аскариди (тепло, затишно, не треба ро­биш жодних зусиль, і їжа звідкись надходить вчасно), так звольте мати справу із людьми, які всіма засобами намагатимуться не допустити загибелі в людині людського.

Цього разу до фашистів записали рух скінхедів, та нібито їхніх ідейних натхненників — ук­раїнських язичників. Не будемо обговорювати відверту маячню про "ідейну опіку" над скінхедами новоявлених волхвів, адже загальновідо­мо, що скіпхеди мають свою, однакову для всіх країн ідеологію, і не надаються до "приручен­ня" жодним партіям чи релігійним напрямкам. Не станемо наголошувати і на невігластві "про­фесійних антифашистів", котрі символом фашизму чомусь вважають свастику. Хоча загаль­новідомо, що фашистський рух мав емблемою символ влади Стародавнього Риму — фасції (пучок прутиків із застромленою в них сокир­кою). Звідси і назва — "Фашіо ді комбатім'єнте" — "військові союзи". А різновид сонячного хреста був символом націонал-соціалістів (гіт­лерівців), які ніколи себе фашистами не нази­вали. Та це так, до слова, ми ж про скінхедів.

Проблеми радикалізму в суспільстві, і моло­діжного радикалізму зокрема, пов'язані із неви­конанням ліберальною державою своїх фун­кцій, які традиційно на державу покладалися. Не у всієї ж молоді в очах одні долари — бага­тьом забагається ше традиційної романтики, пригод, можливості бути корисним, прислужи­тися Вітчизні. Держава мусить спрямовувати цю молодіжну пасіонарність у патріотичне, практичне русло, найкраще у те, що йде на ко­ристь усієї нації та досягається важкими зусил­лями, або чого й досягти неможливо. Пам'ята­єте, казкового доброго молодця, щоб не зава­жав спокою громади, спрямовували туди не знати куди, за тим не знати за чим. І що ціка­во — він примудрявся це приносити. В реаль­ності, церква спрямовувала буйну молодь у хрестові походи, совєтська імперія - на побудо­ву нікому ніколи непотрібного БАМу, а сучас­на Росія легко вирішує цю проблему за допомо­гою Чечні.

Чому молодь? Та тому, шо за психологією підлітковому віку властиво об'єднуватися у гру­пи, заводити чітку ієрархію, спрямовувати свою діяльність на ідеалістичні мотиви. В такій групі дуже чітким є усвідомлення простору, терито­рії, поділу "свої-чужі" (ше в стародавні часи племена ділили світ називаючи себе "люди", та "не люди" - всі інші).

Тому, щоб зрозуміти, чому відбуваються на­пади та вбивства на расовому грунті, мусимо звернутися до такої незрозумілої субстанції, як національна ідея. Яка чомусь уже не спрацюва­ла в голові одного ракетника, і над якою рока­ми б'ються цілі інститути міднолобих вчених, хоча вона і проста, мов виїдене яйце. І, шо важливо пам'я­тати, однакова для будь-якого живого організму. Спробуйте зайти у вольєр до ведмедя, і ви побачите, що таке національна ідея. Для "гомо саиієнса", як і для будь-якого біологічно­го виду залежить на дуже простих речах — виживанні та примноженні власної популяції (саме тому пано­ве глобалісти буквально на­ситили маскультуру та ре­лігійний простір ідеологією смерті - розчищають місце для золотого мільярда). Са­ме тому для будь-якої нації (популяції) національна ідея складається із трьох пунктів:

1. Здобути, а за можливості, і розширити власну територію;
2. Добитися "вживання" у цю територію та кращої конкурентноздатності відносно інших видів;
3. Присікати виниклі, а по-можливості, і пе­редбачати і присікати потенційні, внутрішні та зовнішні загрози своєму виживанню на зайня­тій території. Оце і все.

По першому питанню все зрозуміло. По дру­гому: "вживання" в територію передбачає не тільки пристосування до кліматичних умов, а, насамперед, витворення своєї оригінальної на­ціональної культури, яка би мала свою, особли­ву відповідь на будь-який життєвий випадок, що може спіткати представника нації. Зараз найкраще це виходить у євреїв, які на будь-який подразник вмить дають свою єврейську відповідь. Якраз через таку важливість націо­нальної культури (у найширшому розумінні цього терміну) на неї і спрямовується головний удар. Скажімо, автор категорично не сприймає "лагєрний" шансон та іншу попсу-ту музику.

Та щоб цього бедламу не чути, потрібно хіба не виходи ти з дому і вимкнути усе з розеток. Чо­му французькі телеканали та ФМ-станції зо­бов'язані державою пускати в ефір більшу час­тину саме французької музики, а українці зо­бов'язані слухати тільки недолуге вівкання "шеколядного зайца" і йому подібних? Чому відверто деградантські тексти, поставлені на музику відбійного молотка, повсюдно пропагу­ються, а музика Уайт-пауер руху тільки тому, що ставить гострі політичні проблеми, заборо­нена законом? Чому народ у переважній біль­шості не підтримує владу — тому шо вона не відповідає тим якостям, які є характерними для людей саме української популяції-нації. Цей розлом є на рівні культури. І якраз тому гнівні тиради різноманітних "професій­них антифашистів" спря­мовані проти рухів, які най­глибше вжилися у свою на­ціональну культуру (язич­ники), і які методом прямої дії намагаються захищати середовище побутування цієї національної культури (скінхеди).

І по третьому питанню. В будь-якої популяції-нації є певний відсоток природ­жених захисників, воїнів за духом. Вони генетично за­програмовані захищати се­редовище виживання своїх миролюбних братів. І вони це роблять — з благословен­ня національного центру (яким повинна бути держа­ва) чи без нього. Бо це і є їх­ня природа, мета і сенс життя. І в нападах скінхедів звинувачувати треба не останніх, а держав­ну владу, яка із нації з кількатисячолітпьою культурою нашвидкоруч витворює "захудалий" штат США — територію роблення грошей для владик світу цього.

Кожна тварина має свою територію, яку во­на захищає до останку, навіть і ціною життя. То хіба людина гірша за тварину, шо вона не має права на свою територію і облаштування її на тих цінностях, які витворив її народ протягом тисячоліть?

І наостанок. Потрібно чітко відділити рух скінхедів, як молодих патріотів, від людей дуже подібної зовні молодіжної субкультури, яким "просто нравицця прікід, музічка" та можливість мати владу, відчувати моторошний страх в очах жертви. І не звинувачувати перших (які трену­ються, не зловживають алкоголем, ідеологічно "підковані") у гріхах останніх (характеристики назворот).

Не зітхай!