Велес ("Небесний бик") з'явився, як ми бачимо, ще в п'ятому тисячолітті до н.е. з початком головування в зодіаку сузір'я Тельця (Бика). Тоді точка весняного рівнодення випадала на сузір'я

Великий наш великих пісень Боже,
О Велесо, о Місяцю, Королю!
Начати мою пісню ми негоже,
Аж прежде я тобі ся не помолю!

В Україні вже багато років відзначають іноземне свято хелловін, у ніч з 31 жовтня на 1 листопада.

Вуличне величне віче
В праселі моєму йде.
Он Стрибог іде навстріч нам
І несе до віча День.

Сидить Ведмідь на копі,
Дивується бороді.

Храни мене, Велесе,
Від ложних шляхів,
Від морочних гріхів,
Від Нав`їх кутків!

В українській міфології ведмідь – символ бога Велеса (Волоса - Волохатого). Волохатий - стійка народна метафора ведмедя, як для вовка – неситий.

Вночі Велес іде по Сварзі,
по молоці небесному,
Іде до своїх хоромів,
а на зорі сідає до воріт.

Молимо Велеса, Отця нашого,
хай потягне в небі Коня Сварожого,
і хай прийде до нас сурі вішати,
золоті Кола вертячи!

А ми свого не віддали, старих Богів своїх не знищили, 
Ми їм хатину відвели, як прадідам – у домі Вічнім.

...Я - не "скотій бог",
Я - Велес,
Я - велю...
Між дрімучих, синіх хащ мене малюй...

У давнину все підпорядковувалось одному — Космічному Божественному Закону Всесвіту. І наші Предки, намагаючись його не порушувати, витворили й виплекали в своєму середовищі цілий комплекс обрядів

Ніч пролетить, і потому торжество починається Богу,
Що вказівками своїми наші межує поля.
Термін! Ти камінь чи пень, іще древніми в землю заритий,
В образі тому чи іншому видно

 за мотивами Рігведи

Велес, Бог Великий, якому відомі всі Таїнства
Життя і Смерті, Народження і Перетворення,
Розкриває їх лише найвірнішим
з числа мудрих Волхвів своїх.

— Велесе, Боже Великий!

Прийди на поклик наш

і прийми дарунок наш!

— Велесе, Боже Великий!
Прийди на поклик наш
і прийми дарунки наші!

Мислення наших Пращурів суттєво відрізнялося від нашого сучасного раціонального світобачення. Поетичність світогляду, схильного до природних порівнянь і міфологічної образності, була зрозуміла

Я іду як повірник-прапращур до Велеса-Бога –
Й чагарі обступають стирловано – в прагненні див,
І кривляє дорога, ховається в хащах дорога,
Ніби смертним гріхом – та й не тільки

Свято Велеса (Сивий Яр) - Вся природа в крижаному сні. І тільки одинокий Велес, награючи в свою чарівну сопілочку, ходить по містах і селах, не даючи засумувати людям. Гнівається Мара-зима на