9 травня в українській народній традиції має особливе значення, адже цей день присвячений весняному вшануванню бога Велеса, також відомого як Велес Теплий або Весняний.
Велес, один з ключових богів слов'ян який, асоціюється з багатством, плодючістю, захистом худоби та землеробства. Він також вважається покровителем поетів та музики. День 9 травня символізує весняне оновлення природи, відновлення життєвих сил землі та святкується як час вигону худоби на пасовища, особливо коней, що мають особливе значення у слов'янській культурі.
Вигін худоби на пасовище
З настанням тепла, коли земля вже добре прогрілась, а трава зазеленіла, старші пастухи разом з молодими хлопцями, яких цього року ініціюють у пастухи, проводили обряд вигону худоби на нічні пасовища. Цей обряд супроводжувався різними ритуалами і молитвами на благополуччя і захист від злих сил і хижаків. Велес, як покровитель тварин, вважався основним захисником у цих молитвах.
Спільна страва
Символічним елементом цього дня є приготування спільної страви — зазвичай це каша або пироги. Каша, часто готована з нового врожаю, символізує єднання громади, спільність та благодіяння. Вона вважалась стравою, що нагадує про зв'язок людини з природою та землею, яка живить усіх.
Посвята хлопчиків-пастухів
Цей день також є часом ініціації молодих хлопчиків, які вперше виходять на пасовища як пастухи. Ритуал ініціації часто включає передачу знань і традицій, важливих для громади, таких як догляд за тваринами, знання природи та спілкування з духами предків і природи. Це важливий крок у житті молодого чоловіка, що символізує його перехід до більш відповідального статусу в громаді.
Вранішні молитви
Перші молитви дня скеровуються до Землі та Велеса, просячи про плодючість, захист врожаю від природних катаклізмів та нещасть. Це також час, коли просять про мудрість і захист, які Велес надає у спілкуванні з тваринами та збереженні їх від хижаків.
9 травня не просто календарна дата, а день, що відновлює та підкреплює зв'язок із давніми традиціями та культурою. Вшанування Велеса Теплого служить нагадуванням про важливість збереження зв'язку з природою, а також про необхідність захисту та поваги до всього живого. Ці традиції і обряди допомагають підтримувати культурну ідентичність та сприяють збереженню слов'янської спадщини у сучасному світі.