Надзвичайна мелодійність українських народних пісень приваблювала багатьох музикантів світу – композиторів, виконавців, аранжувальників.

Так, протягом більш ніж ста років континентами планети мандрує наш «Щедрик» в обробці Миколи Леонтовича. Його співають великі й малі хори, групи та окремі виконавці, в різноманітних версіях грають оркестри та інструментальні ансамблі.

Є й інша пісня, котра, як і «Щедрик», народилася на нашій землі, але її доля склалася трохи інакше. Йдеться про українську колискову «Ой ходить сон коло вікон».

Перші записи тексту цієї пісні були зроблені у 19-му столітті, зокрема 1837 року в альманасі «Русалка Дністровая» на сторінці 35. Там вона позначена як «леліяльна».. Текст колискової знаходимо також на сторінці 65 збірки Миколи Гатцука «Ужинок рідного поля», виданій у Москві 1857 року.

Фрагмент сторінки 35 альманаху «Русалка Дністровая», 1837

Колискова увійшла в репертуар Українського Національного Хору, котрий протягом усього часу свого існування, починаючи з 1919 року, багато гастролював Європою та Америкою. Керівник хору Олександр Кошиць здійснив хорову обробку фортепіанної мініатюри Василя Барвінського, в основі якої лежала народна пісня «Ой ходить сон».

Український Національний Хор під проводом О.Кошиця в залі "Орфео Каталя" в Барцелоні (Еспанія, січень 1921 р.)

В.О. Барві́нський (1888—1963) —український композитор,піаніст, музичний критик, педагог, диригент, організатор музичного життя. Визначний представник української музичної культури XX століття.

Цій колисковій, котра передає ніжність і любов материнського серця, судилося вбратися в оригінальні, яскраво-емоційні одежі, зіткані з музичних гармоній, і стати спочатку арією опери, а згодом – джазовим шедевром. Отже, все по порядку.

Нью-Йорк. 1929 рік. У залі, де виступає Український Національний Хор під орудою Олександра Кошиця, присутній композитор Джордж Гершвін, один з двох синів емігранта-єврея з Одеси Гершовича.

Джордж Гершвін  (1898 – 1937)

Джордж уже добре відомий американській публіці  -  відомий створенням як класичних творів, так і мюзиклів, згодом поставлених у театрах на Бродвеї. Протягом  трьох років  він виношує задум написати оперу за мотивами  роману Хейворда «Поргі та Бесс», поетичні образи якого торкнулися  глибин душі Джорджа і відізвалися в серці мелодіями майбутньої опери. Про бажання її створити він  написав автору роману ще в 1926-му, та Хейворд не відповів. Відповідь прийде тільки через 6 років, у 1932-му… 

А поки що  – 1929-й, і композитор слухає українські пісні у виконанні хору… Та ось надзвичайно ніжна, наповнена дивними гармоніями та поліфонією мелодія торкнулася чутливого вуха Гершвіна. Серце, здавалося, завмерло, щоби своїми ударами не порушити гармонію та ритміку тих чарівних звуків…Мелодія колискової пронизала все тіло митця  і, увійшовши в серце, там і залишилась  Знадобилося п’ять довгих років, щоби вона,  наповнена емоціями та почуваннями композитора, вже в новій іпостасі побачила світ. Так у лютому 1934 року народилася арія  з опери  «Поргі та Бесс» – арія, котрій судилося у майбутньому стати самостійною джазовою композицією і світовим шедевром. Назва цього твору – «Summertime».

Опера «Поргі та Бесс», написання якої Гершвін завершив 1935 року, стала вершиною творчості композитора. Вона мала світовий успіх. Її визнали найкращою баладною оперою в Америці. Сам же автор цього успіху в усій його повноті не відчув. Виснажений роботою над оперою та її постановкою в театрі (за 1,5 року її поставили  124 рази!), Джордж Гершвін помер від хвороби мозку (пухлини) в липні 1937 року, за два місяці до свого 39-го дня народження.…

До початку  60-х років  20-го століття «Summertime» посідала особливе місце у світовому музичному житті.. Вона увійшла в репертуар усіх виконавців, в усі підручники  музики. Жоден музикант на своєму шляху до вершин музичного мистецтва аж ніяк не міг оминути  «Summertime».

Офіційно зафіксовано 80000 версій виконання «Summertime». І це лише кількість версій! Число ж самих виконавців цієї композиції та кількість разів її виконання  навіть важко  уявити.

Найвідомішим лишається виконання «Summertime» неперевершеними Луї Армстронгом, Еллою Фіцджеральд, а також Чарлі Паркером.

На жаль, з плином часу музичні смаки як виконавців, так і слухачів музики змінюються. Нині джазові композиції сприймаються набагато меншим числом людей, ніж кілька десятків років тому. Світ заполонили інші напрямки в царині мелодій. Ба навіть самих  мелодій стає все менше. Часто-густо їх заміняють звукові й шумові ефекти, екзальтоване виконання та епатажність самого виконавця такої, так би мовити, музики. Прикро. Але нікуди від цього не дітися. 

Лише народна пісня, мелодія якої, наче чиста джерельна вода, живить  людину, лишається завжди популярною. Вона передається від батьків дітям, оберігається істинними поціновувачами музичного мистецтва, поширюється тими фахівцями й аматорами, котрі знають про її цінність та значимість для розвитку внутрішнього світу людини, для розвитку всього народу.

Саме тому народна пісня – вічна.

Теги:

Схожі статті

 

Медіа