Українські топоніми в Криму

Пропоную до уваги цікаву статтю декана філологічного факультету Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського Є. С. Регушевського про топоніміку Криму. Стаття була надрукована 2013 року в журналі "Культура народов Причерноморья" і розміщена на офіційному сайті Таврійського національного університету. Зараз стаття з сайту видалена.

В офiцiйнiй росiйськiй, а згодом i радянськiй науцi проблема "Україна та Крим" розглядалася тiльки у планi стосункiв Росiї з Кримом. Однак, як свiдчать iсторiчнi факти та документи, українцi мали близькi стосунки з Кримом, жили в Криму задовго до приєднання України до Росiї. Як свiдчить турецький мандрiвник та iсторик, автор 10-томної "Книги мандрів2, Евлiє Челебi, за переписом 1666 р. в Кримському ханствi проживало 1 мiльйон 120 тисяч чоловiк. З них - майже 920 тисяч козакiв (тобто - українцiв), серед яких 120 тисяч дiвчат та 200 тисяч дiтей.

В XIV ст. в Кафi (Феодосiї) дiяла православна церква, а в XVII-XVIII ст. на землях Кримського ханства було бiля 50 зимiвникiв та iн. козацьких (тобто українських) поселень. За переписом 1897 р. (100 рокiв тому) у Таврiйськiй губернiї домiнуючою ентiчною групою були українцi.

Перший пiсля 1917 р. перепис населення у Криму (1921 р.) мав чiтке полiтичне пiдгрунтя: всi українцi в Криму були записанi росiянами. Лише в 1926 роцi за переписом тут знову з'явились українцi, в 1930 р. в Криму функцiонує 10 українських сiльрад, а в 1939 р. уже засвiдчується українцiв понад 150 тисяч. Однак ця цифра не вiдповiдає дiйсностi, як i данi перепису 1989 року, за яким в офiцiйних джерелах давалось три цифри - 625, 725, 900 тисяч. Реально ж у Криму проживало перед вiйною i сьогоднi проживає понад 1 мiльйон українцiв. Згiдно із сумною статистою, серед загиблих в останнiй вiйнi кримчан майже 80% - українцi.

Наявнiсть такої кiлькостi українцiв, якi постiйно проживали i проживають у Криму, позначилась i на топонiмiцi.

В українськiй топонiмiцi Криму чiтко видiляються двi iсторичнi групи: топонiми, якi iснували до 1954 року, та топонiми, якi виникли пiсля приєднання Криму до України.

До найдавнiшних українських топонiмiв належать бiльшiсть таких, якi пов'язанi зi вказiвкою на мiсцевiсть. Це назви сiл: Глибокий Яр, Зелений Яр (два села), Бiлоглинка, Левадки, Балки, Карпова Балка, Затишне, Вишнякiвка, Копанi. Майже два столiття iснує село Мазанка, засноване, за переказами, вiдставним козаком Чернiговського полку, який брав участь у вiйнi Росiї за Крим. Українськими традицiйно вважаються села Зоряне, Зоря, Колоски, Чоботарка (два села), Червоне.

Деякi українськi хутори в Криму - це залишки колишнiх козацьких зимiвникiв. Майже всi вони, якi не розрослися в села, зруйнованi. Це такi: Баштанiвка, Великий (Большой) Кут, Великий (Большой) Яр, Козачий Яр, Малий Яр, Горлиця, Запорiзьке, Козаче (два села), Зелений Гай, Отари, Покоси, Калачi, Криничне, Кринички, Лепетиха, Хмельницьке i iн.

До нових українських топонiмiв, якi з'явилися пiсля вiйни, належить бiльшiсть назв т.з. переселенських сiл. Ряд назв з'явились на вiдзнаку вiдомих дореволюцiйних українських письменникiв та дiячiв, а також українських дiячiв радянських часiв: Богданiвка, Дорошенкове, Шевченкове, Осипенко, Литвиненкове, Бабенкове, Бондаренкове i iн. Значна частина нових назв вказує на попереднє мiсце проживання першопоселенцiв: Днiпровка, Вiнницьке, Українське, Українка, Полтавка, Полтавське, Лебединка, Шепетiвка, Сумське, Нiжинське i iн.

Основну масу давнiх українських топонiмiв Криму становлять топонiмiзованi загальновживанi слова: Калачi, Балки, Ставки, Кринички, Копанi, Левадки, Покоси, Колоски, Виселки, Отари, Яр, Кут, Гай, Мазанка, Горлиця, Зоря i iн. Деякi iз цих назв мають при собi конкретизуючi прикметники, що вказують на особливостi чи приналежнiсть: Яр (Глибокий, Зелений, Малий, Козачий), Кут (Великий), Балка (Карпова, Глибока) i iн. Меншу групу серед цих топонiмiв становлять субстантивованi прикметники, якi колись входили до двослiвно: назви: Козаче, Запорiзьке, Криничне, Хмельницьке, Чумакове (колись "Козаче Село", "Чумакове Село" i iн.).

Переважна бiльшiсть нових українських топонiмiв Криму - це субстантивованi прикметники з первiсним значенням присвiйностi (Шевченкове, Дорошенкове, Бондаренкове i iн.) та приналежностi (Вiнницьке, Українське, Полтавське, Сумське, Нiжинське i iн.).

Отже, традицiйнi, всестороннi стосунки України з Кримом iз найдавнiших часiв, постiйне проживання на територiї пiвострова українцiв, спричинились до утвердження в топонiмiцi Криму значної кiлькостi українiзмiв.