Січень. Інші його назви: тріскун, сніговик, льодовик, просинець. У січні сікли ліс, готували ділянки під поля. Існує й інше припущення, що “січень” – від “мороз січе”.

Січень хоч і започатковує рік, але після грудня вважається другим місяцем зими, і отже, є чи не найхолоднішим. Не випадково, що в народі з цього приводу існує чимало прислів”їв та приказок. Одне з них стверджує: „Січень снігом січе, а мороз вогнем пече”. Воно й не дивно, адже за своїм характером це місяць дивних контрастів. Чи не тому про нього мовиться: „Сонце хоч і блищить, проте й мороз тріщить”. Саме на січень, який пересікає зиму, припадають водохрещенські морози, що стали символом зимової холоднечі. Відтак серединний період, що ділить зиму (січе) навпіл, на думу деяких мовознавців, і дав назву місяцеві.

За іншими свідченнями, наші пращури заготовляли лісоматеріали для зведення осель взимку, коли дерево „спало”, перебувало в стані спокою. Вважалося, що зведене з такого матеріалу житло довговічніше, краще зберігає тепло, його не точить шашіль, і в нього не влучають блискавки. Відтак сезон лісосік, який припадав на другий зимовий місяць, і прислужився його первісній назві – “Съчень”.
Січень – року початок, зимі середина, найсуворіший місяць зими. Народна мудрість каже, що у січні сонце повернуло на літо, а зима – на мороз. У цьому місяці найясніші, сонячні, але разом з тим, морозні дні. Сонце іноді при сильному морозі видається наче у кільцях. Це ознака стійких морозів. За таку особливість і дістав місяць січень у давнину назву просинець, а ще – льодяний місяць, лютовій.

Під міцною кригою застигли річки та озера. У казковий красі заснули бори та діброви. Глибокий зимовий спокій охопив природу.

Та що це? У морозняній тиші лісу чути якісь дивні звуки: то кришталевий дзвін, то тихе булькотіння. У глухому куточку засніженого лісу, серед острівця зелено-сріблястих ялин, дзвенить незамерзле джерельце. Клубочиться хмаринка пари, а над нею на голих гілках дерев, що нахилились до води, дрімають рябчики – гріються. Такі джерельця не замерзають і в люті морози. Часто біля таких міць узимку збираються всі мешканці лісу не тільки напитися, але й погрітися. А навколо пасує холод, усюди лежить сніг.

Традиційно на січень припадає найбільше свят. Це пов’язано не тільки з новорічною обрядовістю. Зимовий період дозволяв селянам спочити од тяжкої фізичної праці, насамперед землеробської. Оскільки вільного часу було удосталь, його заповнювали різноманітними формами дозвілля.

Теги:
Джерело: http://www.skarby.org.ua/sich/#more-2147
 

Медіа