В сучаснiй науковiй традицiї обрядовiсть, в аспекті символічної діяльності людини, розглядається як специфiчна iєрархiзована система рiзних кодiв:

предметного, акціонального, образотворчого, вербального та ін., що використовує формальнi та матерiальнi засоби для кодування переважно одного i того ж змiсту, який зводиться в цiлому до "картини свiту". [235]. В такій системі, сформованій світоглядом даного соціуму в цiннiсному аспектi можна досліджувати будь-які її елементи: людину з її свiтоглядом, думками i дiями, створенi нею предмети, розглядати їх міфологічну семантику, тощо.

Ми зосередимо увагу на особливостях взаємовiдносин людини i специфічних обрядових атрибутів причетних до первісних уявлень та міфів, пробуємо дослідити знакові характеристики ряду речей - продуктів сфери ткацтва, якіпов’язуються з домінантними міфо-поетичними образами архаїчної картини світу: "Пуповини", "Шляху", "Долі" та ін., моделюють космогонічну ситуацію "початку", і функціонують у сфері ритуалу як іфологічні "першоречі".

За твердженнями сучасних дослідників, зокрема, В.Іванова [1990], В.Топорова [1995], мислення людини з традиційним світоглядом арактеризу-ється глобальним космiзмом. А тому для носіїв традиції серед предметів оточуючого світу найвищий статус мають ті, що сакральні. А сакральні ті, які "космологiчні" i мають певне відношення до ідеї свiтотворення, котра повинна вiдтворюватися у щорiчнiй обрядовiй практицi людини. З цього погляду вся господарська діяльність, а зокрема, і всі "технологiчнi процеси" виготовлення людиною речей спiввiдносились з унiверсальною мiфологiчною схемою, яка моделювала Всесвiт, санкцiонувала космiчну впорядкованiсть i на всiх рiвнях вiдтворювала ретворення Хаосу в Космос [164.С.114]. Такі світоглядні установки в українській традиції актуалізувались і в ритуалізованому процесi виготовлення жінкою ткацької продукції, що розгортався у хронологiчному планi на рівні етапів "творення свiту" [240.Т.2. С.344], [75.С.290].

При цьому, вiдповiдно до загальних принципів, що лежать в основi традицiйного космогенезу, бралось до уваги те, що першим завжди творюється найваживiше i найпотрiбнiше - це "першоречi". І саме їхні предметні образи отримують в ритуалі найвищий семіотичний статус як такі речі, що через ряд ланок пов’язуються з початком "творення", отже відповідним чином моделюють і ритуально значиму ситуацію"початок". Тому саме вони вважались найсильнiшими та найдiєвiшими і з магічної точки зору [241. С.11-15]. Відзначимо, що подібні вірування носять універсальний характер і зустрічаються у багатьох народівсвіту. Зокрема, у весільному обряді росіян (як характерному перехідному ритуалі) з метою захисту від порчі, наречена перед вінцем приколювала до спідниці шматок своєї першої вишивки, оперізувалась на талії поясом свого першого плетіння або "учбовою пряжею" яку вона напряла самостійно першого разу [108.-С.50]. Як відомо, і в українців особливе значення мали перші штани, які шила мати для свого сина, перша сорочка пошита молодою для свого нареченого та ін.

Закономiрно й те, що найбiльш поширеними у багатьох ритуальних ситуацiях, якi моделювали ситуацiю "початку" (календарні обряди, iнiцiацiйнi перетворення), виступають в українській традиції такi магiчно "сильнi першоречi", як конопляне і лляне клоччя (сировина для продуктiв ткацтва), та iншi рiзноетапнi вироби процесу ткацтва, що маркерують окремі етапи космічного "творення". Особливо яскраво вони відтворені в процесі ритуального виготовлення одноденних, "обиденних" рушників, де кожному з етапів "творення" відповідає і певний ряд створюваних речей: рослинне клоччя - нитки, мотузки - ткацька основа - полотно - рушники з вишитими на них орнаментами, що відображають тричленну модель Світу з Деревом Життя, солярними знаками, символами землі, води та ін) Як відзначає В. Топоров, виготовлена в умовах ритуалу, така сакралізована рiч - "першорiч" має особливу iманентну силу, вона дiє в особливих, "вiдмiчених" чи кризових ситуацiях, пов'язаних з певними її знаковими функцiями i завданнями, а точнiше, - надзавданнями космiчного масштабу. Це здатність викликати дощ, вiдвернути грозову хмару, оберігати поселення від проникнення злих духів, лiкувати людину та ін. Звернення до таких, "сильних" з магічної точки зору, речей та їх виготовлення в повсякденностi в рамках "профанiчного"буття було справою грiховною і дозволялось лише в тих випадках, коливiдповiдало основному космологiчному тексту і коли в певних критичних ситуацiях iншi можливостi вже було вичерпано [241.С.15]. В такому разі носiї традицiйного свiтогляду вiдчували себе причетними до глобального процесу космогенезу i антропогенезу (в язичницькій концепції), а людина не тiльки бачила та переживала його, але й будучи втяненою в цей процес, і сама реалiзовувалась в ньому як демiург, як творець.

Традицiйне ткацтво та численні ритуально-магічні акти, несучи в собi образ космічного творення, наслiдуючи його логiку заангажовані надзавданнями космічного масштабу. Етнограф О. Боряк зазначає, що народна свiдомiсть завжди сприймала прядiння, снування i ткання як етапи "творення свiту" [75. - С.293]. До таких уявлень, що відображають язичницьку картину світу, пізніше вплітаються християнські мотиви: "Небо - таке соснованіє боже, таке бог дав". Господь сосновав земельку, работав, щоб вона була тверда, густа [1. - Ф.1-5. Од.зб. 403.- С.98].

Додамо, що емпiричнi спостереження людини, її технологiчнi експерименти - плетiння, виготовлення кошикiв тощо, вiдiграли важливу роль i у виокремленнi понять, що привели до створення ткацького верстата з пiтканням та основою, який став однiєю з досить поширених моделей свiту [159.- С.141]. А відтак, процес виготовлення тканини виражав символiку, еквiвалентну творенню, пов’язану з iдеєю поєднання і росту завдяки переплетінню двох елементiв на ткацькому станку: основи - пасивного жiночого принципу в природi і утка - активного чоловiчого начала. Зазначимо, що iдея подавати виробничi процеси як щось тотожне самому життю, процесам у природi, Всесвiті - унiверсальна, i має доiсторичне походження. Космiчне ткацтво присутнє в мiфологiях багатьох iндоєвропейських та iнших народiв світу.В "Упанiшадах" верховний бог Брахма зображений як "той, на якому свiти переплiтаються, як основа i уток" [52. С.138]. Дослідник А.Міллер, вивчаючи міфологічні аспекти ткацтва в японській культурі, а саме, космотворчі функції богині-ткалі Аматерасу, констатував, що "взаємодія утка і основи, утворені ниткою вузли, створюють чудову тканину світу, чиї небеса, гори, рівнини і моря насичені субстанцією камі, тобто сакральним" [107.- С.99].

Отож, у свiтi, де ототожнювались об’єкт i суб’єкт, творець i творiння, частина i цiле, рiч була невiддiльною вiд людини. Саме тому в народнiй свiдомостi українцiв набув поширення погляд на жiнку, як на творця-демiурга, творця людської долi, призначення якої - народжувати i створювати речi подiбно до того, як колись Бог створив людину i Всесвiт. Звiдси - сакралiзацiя в ритуалі виготовлених жінкою нитки, тканини, рушника та ін. У взаєминах людини з природою цi предмети перебирали на себе функцiї медiаторiв мiж протилежними семантичними сферами "свого " і "чужого", наділялись надприродними магiчними силами, що за уявленнями наповнювали Всесвiт, і якими прагнула заволодiти та керувати людина.

Розглянемо окремi знаковi характеристики та символiчнi функцiї обрядових атрибутiв - продуктiв ткацтва, що вписуються у традицiйну мiфологiчну картину свiту українців, виступаючи в ритуалі в ролі її елементів(мікросвіт), які здатнi, згідно з принципами дії імітативної магії, впливати на явища Всесвіту (макросвіту). Це, перед усім, рослинна сировина - лляне і конопляне клоччя, з якого виготовлялась тканина.

В ряді ритуальних ситуацій, коли в рiзних варiантах актуалiзується iдея "народження-переродження" імоделюється стан "початок-першотворення", часто зустрiчаємо використання конопляного та лляного клоччя з символiчними функцiями "першоречовини", як знаку-маркеру первісного Хаосу. П.П. Чубинський зафiксував цiкавий український звичай, в якому простежуються мiфологiчнi мотиви створення свiту з яйця: у Чистий Четвер (як день, котрий входить до циклу Великоднiх свят, що втілювали язичницьку iдею народження Всесвiту). При богослужiннi дiти ставали перед алтарем i тримали в руках крашанки з отворами, наповненi клоччям. По закiнченню богослужiння ними христосувалися [53.- С.22]. З точки зору семантики і знаковості обрядової атрибутики, ці ритуальні дiї, очевидно, і моделюють символiчний ланцюг:

  • рослинне клоччя - Хаос;
  • богослужіння - джерело життя, що створює зародок в яйцi;
  • христосування - фізичне народження (Космос) і духовне (Культура).

Таким чином, цей звичай прочитується як своєрiдний процес кодування дiйсностi відповідно до розуміння носіями традиції необхiдностi органiзацiї людського колективу для досягнення певної мети, і в першу чергу - забезпечення життя, захисту i пiдтримання всього живого на землі, що забезпечувало гармонію і у Всесвiтi.

Моделювання ситуацiї "початок" простежуємо в цілому ряді символічних актів, де у схему мiкрокосмос-макрокосмос включалися сакралізовані вироби, які мали направляти "хід речей" в потрібному напрямку: в Чистий Четвер дiвчата брали пучок нетрiпаного льону (першоречовина), iшли в баню (знак потойбiчного свiту) й побувши там деякий час, виходили на вулицю, запалювали льон i стрибали через полум’я. Пояснювали цi дiї тим, що "перше робили для того, щоб росло довге волосся, а друге - щоб запалитись коханням до майбутнiх своїх чоловiкiв [15.С.50].

Універсальна тема "початку" особливо прискiпливо розробляється та втiлюється в родильнiй звичаєвостi. Особлива роль тут надається коноплянiй та ллянiй пряжi, речам, що першими дотикаються до дитини, а в подальшому програмують життєвi процеси: щоб дитина була плодовитою, пуповину перев'язували конопляним прядивом, а коли бiльше не хотiли мати дiтей - лляним [104.- С.349].

Показове у цьому аспекті використання у білоруському родильному обрядi куделi, яка теж моделює один з варіантів переходу новонародженого вiд "природного стану" (Хаосу) до "культури"(Космосу). Здатнiсть ходити - необхiдна властивість людини, але в народi побутувало вiрування, що новонародженi дiти, позбавленi цiєї здатностi з тієї причини, що в материнскій утробі ніжки кожного дитяти зв’язані невидимими путами, які потрібно розрізати і звільнити дитя: 

"К головке дитяти привязывается куделя, и мать без веретена прядет возможно длинную и толстую нитку, делает из нее путо, которым опутывает дитя и, поставив его на "дыбки", одним взмахом ножа разрезает путы промеж ног" [67.С.55].

Ці дії є характерною реплікою ситуації "початок", котра семантично тотожна актові перерiзання пуповини - одній з важливих точок вiдлiку життя людини. На основі існуючих досліджень [70.- С.60] стає зрозумілим, що ритуальна тема "першого", "нового" вже сама по собi мiстить посилання на народження, "творення", яке корелює з космогонічним "творенням", а тому логічно розглянути й окремі ритуали весільного циклу за участю наречених, які моделюють їхнє символiчне народження (переродження) в новому соцiальному статусi. Зокрема, ритуальну ситуацію "початок", яка пов"язується з ідеєю світотворення з яйця, відображає весільний звичай лемків, коли під час ритуалу вбирання молодої до шлюбу (вона стоїтьна конопляному мішку), на поріг кладуть яйце, яке наречена перед приходом молодого повинна розбити[12.- С.15].

А відтак використання на весiллi конопляного і лляного клоччя як знаку "першоречовини- хаосу", що маркерує ситуацію "початок", - невипадкове: на Полiссi молодій під час весільного обряду покривання молодої ("із дівиці - молодиця") у волосся клали куделю з льону [23.- С.121]. Символічне спалювання лляної куделi мало мiсце першого і другого дня українського традиційного весiлля: дружко прикрiплював до жердини прядку i куделю, яку молода пiд час танцю з нареченим пiдпалювала. При цьому додамо, що у всiх схiдних слов’ян, як i в багатьох iнших народiв, волокнам льону також приписувались магічно-очиснi, оберегові та вiдгiннi властивостi [129.- С.156], [172.- С.60].

Отже, в традицiйнiй культурi виробничі процеси паралельно спiввiдносились з найглобальнiшою iдеєю створення Свiту (його початку), а відповідно і творенням "першоречей". А відтак і виготовлена в умовах ритуалу жiнкою-демiургом сировина для тканини (рослинне клоччя) надiлялась високим семiотичним статусом як сакральна "першоречовина", що знаходиться бiля "джерела життя". 

Виходячи з цього, така "священна" рiч вважалась i максимально насиченою життєдайними, магiчними силами, які в рiзних життєвих ситуацiях мали захищати людину вiд зла, сприяти загальній родючостi, а також стабiльностіi як у соцiумi, так і у Всесвіті.

Теги:

Схожі статті

  • 14.04.2016
    1574

    Хлюпни нам, море, свіжі лави!
    О земле, велетнів

    ...
  • 18.07.2016
    1356

    Ми часто говоримо про давні глибинні витоки українського народу, його славну історію, але

    ...
 

Медіа