Радуниця - Де ми українці, поділись?

Де ми українці, поділись?

Спливає час. Минають роки, десятиліття, вже й ХХ століття позаду. Всяке було в нашій історії. Були особливо прокляті дати: 1654, 1708, 1779. Були й інші, менш вікові. А ось ХХ століття – прокляте суціль. Не озиратися назад не можна, а озиратися – страшно. Озираєшся: було нас так багато, а стало так мало. Де ми поділися? Запитання, звичайно, більш риторичне, бо відповіді не знають лише ті в Україні, хто цілком байдужий до долі українства – все ще, як не дивно, великого європейського народу, що, нарешті, живе у своїй власній державі.

Переді мною, перед моїми очима давнє видання – «На великой стройке». Так по-радянському пафосно називається «Рабочая книга для третьего года обучения в сельской школе. Выпуск 1», видана 1931 року «государственным учебно-педагогическим издательством» у Ленінграді. Цей підручник склала група авторів «под редакцией А.А. Шибанова». Є в цьому підручнику зовсім не таємні «цифры для диаграмм» і, зокрема, відомості про те, «сколько жителей разных национальностей живет в СССР», із зауваженням: «В этой табличке показаны только более многочисленные, крупные национальности. Всех же народностей в СССР около 200».

Це результат, вірогідно, перепису 1929 року. Наведу табличку цілком, бо «крупних» національностей було небагато – ось вони (в тисячах):

Про наслідки допущення до влади дегенератів і сексуальних збоченців свідчать такі факти:

Князь Н.Д. ЖЕВАХОВ

Товарищ Обер-Прокурора Св. Синода

Март 1917 г. – Январь 1920 г.

Ниже мы публикуем отрывки из «Воспоминаний» Товарища

Обер-Прокурора Св. Синода князя Н.Д. Жевахова (главы 26-39),

Увидевшие свет в издательстве Новый Сад королевстве Сербов,

Хорватов и Словенцев в 1928 году.