Із 45-го тисячоліття до н. е. народ молився до символічного зображення Триєдиного перебування Бога в нашому довкіллі – ТРИЗУБОВІ аж до 5508 року до 91 н. е., коли ТРИЗУБ передали на символічний ГЕРБ СТАРОДАВНІЙ УКРАЇНІ, а почали молитися до ДАЖДЬ-БОГА, символом якого було СОНЦЕ. Ця релігія СОНЦЕПОКЛОННИЦТВА тривала до прийняття Християнства. Ця релігія була в письмі і співана у нотах.

(241) НОТИ. У сс. І nu (P. pr. nauti – II; nuváti – VI; U. pr. návati/návate – I; fut. – navisyáti; pf. nun va; aor. ánūnot, ánūsi/ánāvīt; pp. nutá) (чит. "ну, нуті...;Коч. – С. 353) – вихваляти, хвалити, величати. У сс. nuti f. (Коч. – С. 353; чит. "нуті") – нагорода, похвала (Всевишнього), бо народ наш, як бачимо, ні на мить не обходився без поезії, що, здається, випромінювала рідна земля на все довкілля.

(242) МЕЛОДІЯ у сс. складається із двох основ: melā f. – ЗУСТРІЧ (чит. "меля"; Коч. – С. 521) і II dhyā f. (чит. "дія"; Коч. – С. 309) – 1. думка, мрія, задум, роздуми; 2. планування на майбутнє; коди майбутнього. Разом: МЕЛЯ+ДІЯ=МЕЛАДІЯ="ЗУСТРІЧ МИСЛЕННЮ, МРІЇ чи ЗАДУМУ" Дуже справедлива назва. Насправді мелодія в кожній пісні є найчастіше вторинна і часто залежить від ідеї твору та його змісту, від жанру твору і сили експресії мовного стилю.

(243) МЕЛОДРАМА у сс. побудована так само + dhraj – дієслово, що озн.: 1. ходити; 2. ковзати; 3. літати (про птахів); 4. дути, віяти, попадати під бурю чи борвій. Разом означає: "ЗУСТРІЧ БУРІ" або "НАЗУСТРІЧ БУРІ". Тому твори називаються "драматичними", бо переносне значення переживань, що подаються у творі, дорівнює великій чи малій душевній БУРІ чи БОРВІЮ навіть.

Вся решта слів з початковими складами на МЕЛО- у сс. утврюється так само.

Дивно, що так охоплює теми і предмети наш САНСКРИТ. Усі античні і середньовічні науки у своєму називництві використовували тільки нашу прамову – САНСКРИТ. 

(244) СПІВАТИ у розмові (співоча розмова). У сс. vyāhar (форми див. ) – 1. говорити, висловлюватися; 2. співати; 3. повідомляти, сповіщати; 4. називати.

(245) У сс. (прикм.) ° vyāhārin – 1. той, що говорить; 2. той, що співає, декламуючи поезію.

(246) СПІВ і мова. У сс. vy hrta n. – 1. мова; 2. спів, спів птахів (Коч. – С. 62; чит."віягрьта").

(247) СПІВАТИ ХОРОМ. У сс. sangā (форми див. ІІ) – співати хором (Коч. – С. 676; чит. "санґа", потім "занґа". Пох.: нині англійці вимовляють "сінґ", "зінг"; німецьке "ЗІНҐЕН" – співати). Це запозичення від праукраїнців.

(248) СПІВ багатоголосий. У cc. sangīta n. – спів, багатоголосий спів у супроводі; 2. концерт. Те ж саме sangītaka n.

(249) СПІВОЧА ЗАЛА. У сс. sangītaka-grha n. – концертова зала.

(250) Те саме sangīta-veçman n. – (чит. "санґіта-вешман"; Коч. – С. 676) – місце для вистави чи концерту.

Як видно із вищенаведених слів, часто повторюються МОВА і СПІВ, СЛАВИТИ, ОСПІВУВАТИ і ВЕЛИЧАТИ. А це означає, що хто може співати і розмовляти рідною мовою, славить, оспівує і звеличує не лишень свою садибу чи рідну землю, але й робить велику радість для ВСЕВИШНЬОГО. Така філософія була і нині живе у наших ГУЦУЛІВ.

Теги:

Схожі статті

  • 24.06.2016
    1560

    22 травня цього року Україна відзначала свято - День перевезення в Україну праху великого

    ...
  • 18.05.2016
    4884

    380 років від дня народження Марусі Чурай (Чураївни, 1625-1653), легендарної української

    ...

Медіа