Лукаш і Мавка родом з Рігведи

Любовна історія, подібна до драми Лесиної Мавки і Лукаша, коли закохані належать до різних світів - духовного (нава) і людського (ява), — вперше трапляється в «Магабгараті» і пуранах (Ріґведа. X, 95.17).

Цей же сюжет використав давньоіндійський драматург Калідаса (V ст.) у своїй драмі «Вікрам Урваши» (назва означає «Мужністю добута Урваши»).

Гзндхарви і Апсари в давньоарійському епосі — небесні та лісові істоти, подібно до наших мавок, русалок, — духи води і дерев. Вони бувають доброзичливими або ворожими до людей. Людський цар Пуруравас і русалка (апсара) Урваши полюбилися, але інші духи-гандхарви хитрістю розлучають ко­ханців, і залишений самотній цар шукає обряду за допомогою якого він також міг би зробитися справ­жнім лісовим Духом — гандхарвою, щоб поєднатися з коханою в її світі.

Шатапатха-брагмана, ХІ, 5

Апсара Урваши полюбила Пурураваса, сина Іди і Будги, сина Соми. Виходячи за нього заміж, вона сказала: «Ти пови­нен пронизувати мене своєю очеретиною тричі в день, але ніколи не лягай зі мною проти моєї волі. Більше того, я ніколи не повинна бачити тебе голим, бо так і личить поводитися нам, русалкам!»

Вона довго жила з ним і за цей мас народила йому дитину. Тоді гандхарви сказали один одному: «Ця Урваши вже так дов­го живе серед людей! Ми повинні знайти спосіб повернути її!»

До її ліжка була прив'язана вівця з двома ягнятами, і ган­дхарви схопили й понесли одного з ягнят.

— Вони відносять мого малюка, — закричала вона. — Невже в цьому будинку немає ні воїна, ні чоловіка!

Тоді вони понесли і другого, і вона повторила свої слова.

Тоді він подумав: «Як це: там, де живу я, немає ні воїна, ні чоловіка?» І як був, голий, він вискочив за ними, оскільки думав, що одягання відніме дуже багато часу.

Тоді гандхарви влаштували спалах блискавки, і Урваши по­бачила його, немов при світлі дня, і... зникла.

Гірко ридаючи, він обійшов усю Курукшетру. Там є озеро з лотосами, яке називається Аньятах-плакша. Він вийшов на берег і побачив русалок, що плавали по озеру у вигляді лебе­дів. Серед них була й вона.

І вона, помітивши його, сказала подругам: «З цим чоловіком я жила!»

—   Давайте покажемось йому, — сказали вони.

—  Дуже добре, — відповіла вона, і вони з'явилися перед ним у своєму справжньому вигляді.

Пуруравас покликав:

—    Зачекай, дружино, отямся, нерозумна, нам же треба перемовитися словом, бо наші невимовлені думки не прине­суть нам радості в майбутньому.

—    І що мені робити з твоїми словами? Я ж минула, як рання зіронька, а ти, Пуруравас, ступай додому бо наздогнати мене важче, ніж вітер...

—   Невже тобі байдуже, що твій коханий згине, піде дале­ко-далеко і не повернеться, якщо він упокоїться в лоні смер­ті, якщо зжеруть його люті вовки? - питав Пуруравас.

—   Не згинеш ти, не помреш, Пуруравас, та й не зжеруть тебе люті вовки, Поміж подружжям дружества не буває, коли серця в них різнобічні

У чужому вигляді з тобою серед смертних чотири осені я ночувала, і раз у день краплину масла вживала, сита я жер­товним маслом донині... відказала Урваши...

Та її серце зжалилось над ним, і вона сказала:

—    Приходь в останній вечір року, коли у тебе народиться син, і ти проведеш зі мною ніч.

Він прийшов останнім вечором року і побачив там золотий палац. Йому веліли увійти і відвели до неї.

Вона сказала;

—    Завтра гандхарви нададуть тобі благодіяння: ти пови­нен будеш зробити вибір.

Він сказав:

—   Вибери за мене.

Вона відповіла:

—   Скажи: «Нехай я стану одним із вас!»

Ранком гандхарви надали йому благодіяння, і він попро­сив: «Нехай я стану одним із вас».

—    У людей немає вогню, — відповіли вони, — настільки священного, щоб людина за допомогою вогненних жертвопри­ношень стала однією з нас.

Тому вони поклали свій вогонь у горщик і сказали:

—  Здійснивши жертву з його допомогою, ти станеш одним із нас.

Він узяв вогонь і сина і пішов додому. По дорозі він зали­шив вогонь у лісі і зайшов із сином у село. Коли він повернувся, вогонь зник, але на його місці ріс баньян, а замість горщика він побачив мімозу. Тоді він повернувся до гандхарвів.

Вони сказали: «Щодня протягом року ти повинен готувати достатню кількість рису на чотирьох. Кожен раз, як будеш його готувати, поклади на вогонь три баньянових прутики, умащених маслом, — вогонь, який ти отримаєш в кінці року, зро­бить тебе одним із нас. Але це досить важке, »=»додали вони, — так, що тобі доведеться виготувати верхню паличку з ба­ньяна, а нижню з мімози і вогонь, отриманий з них. зробить тебе одним з нас. Але і це вельми важке, «=» додали вони, = так, що ти повинен будеш виготувати і верхню і нижню палич­ки з баньянового дерева, і вогонь, отриманий з них, буде тим самим вогнем».

Отже, він виготував і верхню і нижню паличку з баньяна, і отриманий з них вогонь був вогнем, який міг перетворити його в одного з них. Він приніс жертву на цьому вогні і став гандхарвою.