Чи буде в нас нарешті український гороскоп?

Мабуть, не одного з нас дратують численні публікації різноманітних гороскопів. Вірити в них чи ні – справа кожного. Проте чому всі вони – чужі (грецькі, східні – китайські, японські...)? Чи не могли б наші астрологи створити український гороскоп? Чи може, він уже є, але його не популяризують? Тоді чому?..

А тим часом він… таки є – свій, український, гороскоп, а точніше (нашою мовою) – звіроколо. А зі східними нічого спільного ми не маємо. Крім, хіба що, їхнього впливу на нас. Давно помічено, що розумова епідемія різноманітних східних зодіаків і символів усяких модних сезонних календарів негативно впливає на ментальність нашої нації. А гороскопи, складені на їхній основі, здатні руйнувати особистість. Це доводить і санскритолог, автор багатьох науково-популярних монографій Олег Зуєв.

Справді ж бо: що спільного має природа України із китайськими драконами, мавпами, скорпіонами, зміями, тиграми, котрі, наче вампіри, викачують нашу енергію? Та ми просто потребуємо захисту від них! І ми маємо цей захист!

Або ж узяти еллінський (грецький) Зодіак, який просто суперечить нашим духовним кореням, українській вдачі («менталітетові»). Невже чоловік, народжений під знаком Діви, буде почуватися чоловіком? Це ж парадокс. Чи не тому маємо стільки чоловіків, які втратили її, оту чоловічність, змінивши природну орієнтацію? А як почуває себе людина під знаком Рака? Або глава родини під званням Козерога?.. То й маємо стільки, перепрошую, «рогатих» чоловіків...

А тим часом зоряне коло: ЗВІРОКОЛО – відкрили саме наші предки: древні арії. То вже пізніше скористалися ним инші народи, зокрема, елліни (греки), викравши нашу таємницю у кіммерійців, древніх наших пращурів. Елліни, щоправда, скористалися нашим зодіаком хитро, але невміло.

Дослідник українського Звірокола (Зодіаку), санскритолог Олег Зуєв науково підтверджує, що ним, українським Звіроколом, є наша славнозвісна Золота Пектораль, на якій і маємо 13 знаків тварин, котрими користувалися скіфські волхви-жерці, бо рік у всій Скіфії мав 13 місяців. Кожен із місяців утримував однакову кількість днів: 28, тобто 4 седмиці (тижні). (Думається, навіть якби Пектораль – лише прикраса, то чому б не зробити її символом, не надати їй більшого значення, не возвеличити її? Инший нарід уже зробив би це...).

Розпочинається Українське Звіроколо від знаків літнього періоду, бо, як пише О.Зуєв, саме від літнього сонцестояння починався у скіфів новий рік (можливо, деякий час так і було, бо є відомості, що наші предки відзначали новоріччя напровесні, 22 березня, на рівнодення).

Золотий Кінь у скіфів – це символ Дня. Навіть із латинської Овен – «arie», у скіфському мовному трактуванні баранець – «арій»! 2011 рік позначився ім’ям Золотого Вовчка. Володарем 2012 року був Золотий Коник-стрибунець... Нинішнє, третє, тисячоліття – ера Золотої Кози. Проживімо ж її з рідним Звіроколом!

«...Свого не цурайтесь!» – закликав Великий Кобзар. А для цього треба бути українцями в усьому!

І духом, і змістом, і найменням, і правописом, і звучанням, і, звісно, нашими справами, іменами, звіроколом і символами загалом.

Вивчаймо народну криницю знань і мудрости, бо у нас є все своє!

Розпочнімо ж вивчення Українського Звірокола від знаків літнього періоду, позаяк саме від літнього сонцестояння починався у скіфів-оріїв новий рік. Це детально описано у книзі Олега Зуєва «Золотий арійський Зодіак».

Передбачаю, що версії-відгуки можуть бути різні, навіть заперечення, одначе головне, на що сподіваюся, – що ці дослідження вченого і мої роздуми сприятимуть подальшим пошукам істини. А поки що хай стаття слугує як просвітницька інформація й альтернатива чужому. Якщо є інші відомості – прошу доповнювати, аби скласти якнайповнішу інформацію про Українське Звіроколо. Отже, знайомимося з рідним (знайомство з рідним!?. Чи не парадокс?) Звіроколом?