Частина І

Сьогоднiшня стаття є першою у визначеннi проблеми вiдсутностi та пошуку нацiональної iдеї, без якої подальше iснування України, як самобутньої держави просто неможливе, а Україна приречена на подальшу деградацiю та маргiнальне становище у свiтi! 

Що являє собою людина, що позбавлена мети свого iснування? Хiба може людина бути позбавленою мети, цiлей? Це дуже важко уявити. А якщо поглянути на суспiльство? Чи може величезне об’єднання людей iснувати та не мати нiчого, що б їх об’єднувало? Але такi об’єднувальнi фактори iснують. Якщо тварини, наприклад, об’єднуються, щоб захистити своє потомство, щоб прохарчуватися, то людина, як iстота розумна, повинна мати достатньо обгрунтованi психологiчнi та iдеологiчнi причини до єднання, а не лише твариннi iнстинкти.

Сьогоднi Україна має досить специфiчну iдеологiю, що не має у своєму складi це ментуючого фактора i вiд того iдеологiю слабку та половинчасту, що не може об’єднувати все суспiльство. Ідеологiя запропонована нашим полiтикумом не має важливого елементу, що згуртовує навколо держави, а не навколо партiї чи дiяча. Цей вiдсутнiй елемент є нацiональною iдеєю. Україна не має як i що запропонувати людям, що могло б об’єднати суспiльство, не має можливостi зробити громадян справжнiми громадянами, що поважають свою державу та знають мету свого життя у державi, знають мету держави.

За 18 рокiв незалежностi не було сформовано нацiональної iдеї, яка б згуртовувала навколо себе громадян України. Її виробленням мали б займатися представники української нацiональної елiти. Але громадськi органiзацiї, державнi iнститути, якi за логiкою мали б займатися цiєю справою, бiльше уваги привертали проблемам культури, полiтики, мови i т. д. – тобто займалися важливою справою, але робили це навпомацки, iз зав’язаними власноруч очима! Тобто iнструмент тримаємо правильно, але навiщо, самi не знаємо! Йде процес забивання цвяха у бетонну стiну.

Важливою проблемою стають застарiлi iдеологiчнi конструкти, що домiнують серед бiльшостi так званих патрiотiв: туга за романтичною Україною, шароварний та вишиванковий нацiоналiзм, козакофiльство, розумiння нацiї у критерiях ХІХ столiття, русофобiя та iн. Важливо не плутати нацiю i нацiональнiсть, що у нас вiдбувається повсякчасно! Нацiя має нацiональну iдею, а нацiональнiсть – нацiоналiстичну! Тому коли Президент звертається до НАЦІЇ з нацiоналiстичною iдеєю, то по сутi вiн говорить по стiни, тобто нацiя його почує, може, навiть зрозумiє, але сенсу це не матиме жодного!

Можна роздiлити наших «нацiональних дiячiв» за критерiєм розумiння цiлей нацiї:

  • нацiоналiсти – ми особливi (кращi);
  • шовiнiсти – вони не такi (гiршi);
  • нацисти – свiт найкращих (бий гiрших);
  • патрiоти – повага до перемог та поразок своїх предкiв;
  • ура-патрiоти – в поразках предкiв виннi не вони, а...
  • квасно-патрiоти – все, що робили предки, – хороше.

Також важливою перепоною у розумiннi українцями свого нацiонального мiсця у державi Україна є промивка мiзкiв, що систематично проводилася у нашому регiонi на промiжку часу в десятки рокiв та продовжує проводитись. Українцiв вiдволiкають на проблеми, що лише опосередковано стосуються їхнього життя, та не звертають уваги на дiйснi проблеми, що мають глибокий змiст та є системоутворюючими: проблема ганебного стану природного середовища, демотивацiя суспiльства, iнтелектуальне зубожiння, вiдсутнiсть мети свого iснування.

Важливо, що переписування iсторiї пiд полiтичну (а не нацiональну) iдеологему спаплюжило уявлення абсолютної бiльшостi українцiв про iсторiю; i, як результат, минуле, сьогодення i, що найголовнiше, майбутнє сприймається через хибне уявлення про самих себе. І отже, на провал приреченi будь-якi спроби реформування, прогнозування на кiлька десятилiть державотворення i т. д. І це великий залишок вiд епохи СРСР i його впливу на iсторичну науку! Нашi сьогоднiшнi полiтики не мають нiяких вiдмiнностей вiд своїх попередникiв, бо дiють тими самими методами! Оскiльки українцi позбавленi нормального бачення iсторiї України, то йде паплюження всього свiтогляду, масова свiдомiсть розвивається за хибними шляхами.

Соцiальнi змiни останнiх 20 рокiв призвели до найбiльш масового економiчного розшарування серед громадян, i українцi великою мiрою позбавилися економiчної та фiнансової незалежностi, якої прагнули (тобто «нацiональна iдея», що втiлювалася в гаслi «незалежнiсть», була провалена)! 70 рокiв владарювання СРСР не минули даремно: була приспана iнiцiативнiсть, прагнення до самовдосконалення, поряднiсть та iншi необхiднi умови для швидкого переходу України до еталонiв захiдноєвропейських демократiй (розумiння якої в українцiв також багато в чому спаскуджене). Величезний бюрократичний апарат партiї, що виформовувався десятилiттями i не вiдiйшов вiд влади на початку 90-х рокiв, трансформувався, заморозивши всi нормальнi можливостi для малого та середнього бiзнесу, не довiвши до кiнця жодної полiтичної, економiчної та iнших реформ. Лише через зростання капiталу з владою, через залежнiсть соцiальних iнститутiв бiльшiсть українцiв перебувають у ганебному економiчному станi, є незахищеними в економiчних, трудових, правових питаннях. А отже, замiсть того, щоб керувати державою, створювати концепцiю її державотворення, мати МІСІЮ та МЕТУ, українцi повиннi кожного дня думати про питання нагодувати родину та покладатися лише на власнi сили! Зневiрившись у справедливостi ЗАКОНу, у непрофесiональних полiтиках, маючи вiдiрваних вiд сучасного розумiння iдеологiї представникiв нацiональної елiти та не маючи iстинного розумiння iсторичного процесу, українська нацiя не може стати «НАЦІЄЮ», сконструювати та реалiзовувати НАЦІОНАЛЬНУ ІДЕЮ!!!

Українцi, як i столiття тому, є «хохлами», «малоросами», тобто не керують процесом, а є керованими у власнiй державi. Бiльшiсть громадян є маргiналами у власнiй державi, тобто знаходяться на кордонi рiзноманiтних соцiальних груп, систем, культур та вiдчувають вплив норм, цiнно- стей, що суперечать одна однiй. Це процес подальшого занедбання української нацiї як унiкальної суб’єктивної спiльноти людей, що пов’язана психологiчними, символiчними характеристиками, iсторичними, суспiльно-полiтичними, правовими цiнностями. Нацiя – це спiльнота, що має свої цiлi та спiльну мету!

Отже, Українi потрiбно дуже швидко сконструювати «нацiональну iдею», що буде абсолютно сучасною, буде вiдповiдати вимогам часу. Саме її вiдсутнiсть не може об’єднати суспiльство, полiтичнi сили, владу.

Сьогоднi Україна не може обрати собi шлях, яким буде рухатись, але при цьому вже обрала «транспорт» для цiєї подорожi! Інтуїтивний вибiр навряд можна оголосити обгрунтованим, коли керуєш всiєю державою. Вiн може дати лише короткостроковi результати, тимчасове вирiшення проблем.

Українське суспiльство аж нiяк не можна назвати нацiєю, бо є велика вiдмiннiсть мiж суспiльством як системою, що має свої цiлi, але поважає й цiлi iнших, та нацiю, що має свої цiлi та має й спiльну цiль! А цiєї спiльної цiлi не iснує! Обгрунтувати вiдсутнiсть нацiональної iдеї дуже легко: влада показує суспiльству «нацiональну iдею», що в подальшому «вигiдна» будь- якiй владi, але наша влада, якщо й показує iдею, iдеологiю, то iдею полiтичну, етнiчну... будь-яку, але не нацiональну iдею! Приспане суспiльство бореться з вiтряками, а не справжнiми своїми проблемами, а тi громадяни, що хочуть щось змiнити, наштовхуються на нерозумiння i, як результат, агресiю з боку як влади, так i спантеличеного суспiльства.

Україна живе в нивi iдеологiї демократiї. Але ця iдеологiя йде поза нацiональною iдеєю та не зовсiм спрацювала в Українi. Бо сама демократiя для соцiальних станiв рiзна та по-рiзному реалiзовується, що показує, що вона нiколи не спрацює як iдея нацiональна, бо нацiональна iдея об’єднує всiх. І це в свою чергу показує, що нацiональна iдея буде завжди поза полiтикою, бо полiтика це сфера дiяльностi з приводу отримання та втримання влади, тодi як нацiональна iдея спрямована на отримання оптимальної поведiнки громадянина на користь собi та суспiльству (нацiї).

Для чого потрiбна нацiональна iдея?

Нацiональна iдея потрiбна для того, щоб применшити результат «вiйни всiх проти всiх», тобто щоб повернути енергiю суспiльства, спрямовану на внутрiшню боротьбу, на розвиток самого суспiльства. Якщо й не повернути енергiю саморуйнування, то применшити її. Спрямовується нацiональна iдея на цiлi людей (всiх соцiальних, релiгiйних та iнших груп) шляхом показання загальної цiлi та спiльного шляху досягнення. Цiль породжує дiю, а дiя – сили!

Якщо цiлi групи людей об’єднати, то з’являється спiльна цiль. Зрештою нацiональна iдея переходить у нову iдеологiю – у систему iдей та цiлей, якими живе суспiльство. Нацiональна iдея виступатиме в цьому випадку каталiзатором до появи нової iдеологiї (виробленої як народом, так i його об’єднаннями – громадськими органiзацiями). Цiлi породять задачi, якi через полiтику i владу буде можливо реалiзува ти, бо реалiзацiя може бути важкою та потребувати сили, ресурсу i волi, що має у своєму арсеналi лише влада. Задачi будуть реалiзовуватися через реформи, якi вже будуть породженi не владою, а всiм суспiльством, якому цi реформи будуть вигiдними. Лише суспiльство, що позбавлене внутрiшнього протистояння, може змiцнюватися, а не слабшати, як вiдбувається в Українi вже 20 рокiв.

Дiя породжує результат! Справжнє реформування буде вивiльняти енергiю суспiльства, нацiональну енергiю до самовдосконалення. Економiка буде працювати в iнтересах всього суспiльства, що буде її спрямовувати та пiдтримувати. Результатом цього стане покращення соцiального стану всього українського народу, який тепер нарештi буде можливо назвати нацiєю.

Нацiональна iдея не може сама привести до розквiту, але дасть можливiсть суспiльству скорiше розвиватися, тобто прискорить розвиток, допоможе українському суспiльству нарештi модернiзуватися. Модернiзоване суспiльство вже не буде наздоганяти ЄС чи США, а буде самодостатнiм та стане само прикладом для iнших країн. Наприклад, США з iдеєю месiанiзму та лiдерства, яку почали впроваджувати в життя на початку ХХ столiття американськi полiтики та iдеологи, вже через кiлька десятилiть стали свiтовим лiдером. Це вiдбулось через народження американської нацiї, що перетворила силу суспiльства на суспiльну (загальну) силу – було наведено порядок у головах американцiв!

Створення та впровадження нацiональної iдеї є необхiдною умовою спочатку виживання українського суспiльства, а потiм його розвитку до такого рiвня, щоб Україна стала прикладом для iнших країн.

Допоможе реалiзацiї нацiональної iдеї концепцiя довгострокового розвитку України – це речi взаємопов’язанi. Якщо ми пропонуємо нацiональну iдею, то необхiдно показати механiзм її реалiзацiї. В Українi дана проблема (стратегiї розвитку) вже покрилася iржею, бо влада не звертає уваги на неї або вiдверто декларує (декларацiя має полiтичний характер). Постановка нацiональної iдеї без програм розвитку приречена на чергову поразку України. Отже, сама по собi нацiональна iдея потребує проектiв, що змiнюють суспiльство в цiлому.

Зi збереженням сучасної моделi економiчного, соцiального, полiтичного, суспiльного життя Україна не зможе вийти на передовi позицiї у свiтi, не зможе реалiзуватися як держава для громадян (сьогоднi громадяни для держави). Але Україна має й свої переваги, щоб впровадити нову концепцiю суспiльного, полiтичного, економiчного, екологiчного буття – нам не потрiбно змiнювати гарний уклад життя на кращий, нам потрiбно змiнити поганий на кращий, тобто українському суспiльству пояснити необхiднiсть змiн набагато легше, нiж американському, європейському чи росiйському. Для цих змiн необхiдна нацiональна iдея та комплекс iдей-iнструментiв (новий уклад життя мiста, нове розумiння використання природних ресурсiв, зокрема земельних, i т.i.). Ідеї-iнструменти необхiднi, щоб пояснити громадянину, що робити для реалiзацiї цiлей, а нацiональна – для чого це робити; в комплексi вони дають конкретний результат, що має психологiчну та матерiальну ознаки якiсної змiни. Використання геополiтичного та природного розташування України, правильна орiєнтацiя прiоритетiв у суспiльствi (подана через нацiональну iдею) дасть можливiсть модернiзувати свiдомiсть громадян, модернiзувати Україну.

Для реалiзацiї цих задумiв необхiднi владнi та iнтелектуальнi ресурси. Інновацiйнi програми необхiдно впроваджувати в життя, робити кроки на перспективу, займатися стратегiчним прогнозуванням та плануванням. Нова iдеологiя – це нацiональна iдея, iдея корисної працi, iдея гармонiйного поселення людей, iдея гармонiйного розвитку та самовдосконалення людини, життя в гармонiї з Природою.

Частина ІІ

Нацiональна iдея – це необхiдний елемент нормального функцiонування держави та суспiльства. Шлях перетворення народу на нацiю. Нацiональна iдея впливає на мотиви та дiї людини. По сутi нацiональна iдея виступає каталiзатором багатьох процесiв у суспiльствi. Нацiональна iдея узагальнює та показує шлях суспiльства, його цiль.

Залежить нацiональна iдея вiд багатьох факторiв (суспiльно-полiтичних, природно-клiматичних, iсторичних, економiчних, вiкових та iнше), але i впливає також на бiльшiсть процесiв. Оскiльки фактори мають лише тимчасовi впливи на суспiльство, то i нацiональна iдея не може бути вiчною. Вона має тимчасовий характер i змiнюється з плином часу. Тому нацiональна iдея не може бути консервативною, вона може бути лише модерною та перспективною – показувати майбутню цiль.

Для кожної країни притаманна своя нацiональна iдея. Тому нацiональна iдея чужа для глобальної економiки, транснацiональних корпорацiй та iнших загальносвiтових iдей. Вона утверджує iндивiдуальнiсть, вiдстоює самобутнiсть та культурну рiзноманiтнiсть нацiй, полiтичний плюралiзм.

Для людини є характерним прагнення до розвитку, до вдосконалення, до знаходження оптимального для себе мiсця в суспiльствi. Нацiональна iдея показує шлях до збирання цiєї позитивної енергiї та перетворення її на корисну суспiльну енергiю, що через впровадження в життя покращує суспiльство, веде до прискореного розвитку держави. Нацiональна iдея допомагає людинi знайти орiєнтир та спонукає до саморозвитку, вдосконалення себе i свiту, що її оточує. Правильну думку висловив Джон Кеннедi: «Не запитуй, що твоя країна може зробити для тебе. Запитай себе, що ти можеш зробити для країни»... Тобто кожний має створювати СЕБЕ, створювати СВОЄ, змiнюй систему i себе. Ось приклад того як нацiональна iдея поєднує iнтереси людини i держави.

Нацiональна iдея це довгостроковий проект, його реалiзацiя може зайняти роки i десятки рокiв. Нацiональна iдея є змiнною i чим ближче до її реалiзацiї, тим бiльше вона змiнюється, тобто нацiональна iдея не унiверсальна на всi часи, точнiше, вона постiйно змiнюється, щоб залишатися унiверсальною. Нацiональна iдея живе доки поширюється серед людей, її поширюють люди i важливо, щоб тi, хто поширює, не зламалися перед стiною непорозумiння або не почали ламати стiну непорозумiння – все це може призвести до конфлiкту. А конфлiкт вже втрачає загальну цiль! Українець має перш за все навчитися виправляти себе, працювати на благо себе i держави за будь-якої влади, повинен думати про якiсть СВОЄЇ роботи, створювати нове, бо лише творча праця дає шанс для нас.

Цiкавим фактором, що показує особливiсть нацiональної iдеї, є ставлення до релiгiї. В Українi згiдно з Конституцiєю релiгiя вiддiлена вiд держави, таким чином i державна iдеологiя має бути вiдмiнною, i нацiональна iдея постає в даному питаннi також поза релiгiєю. Однак, на жаль, сьогоднiшнi нашi керманичi нiяк не можуть зрозумiти цих речей i постiйно пов’язують державу та церкву (у нас ще й одну, попри те, що конфесiй в Українi дуже багато). Взаємозв’язок релiгiї та держави це одна з найбiльших помилок! Поняття державна iдеологiя, нацiональна iдея та релiгiя – це речi несумiснi, бо це рiзнi системи!

Релiгiя – це система iдей. Це велика цiннiсть усього людства. Знання, що криються у релiгiї, не можна нiяк применшити. Цi знання нам можуть бути дороговказом, вчити нас жити i т. д. Але держави i нацiї створенi не релiгiями. Тим бiльше коли ми починаємо говорити про сучасне визна- чення держави! Держава в ХХІ столiттi це складний полiтичний механiзм, що має вже свою власну iдеологiю, iнтереси, цiлi, що вже нiяк не пов’язанi з релiгiєю (лише iсторично). Релiгiя виступає в даному контекстi як НАДнацiональна система цiнностей, iдей. А отже, нацiональна iдея i система iдей (релiгiя) – це речi не пов’язанi. Хоча тимчасово деякi iдеї можуть виконувати функцiю нацiональної iдеї. Еквiвалентом релiгiї на полi полiтичному, державному виступає ІДЕОЛОГІЯ. Отже, релiгiя має нарештi повнiстю вiддiлитись вiд держави, цього разу вже поправжньому. Україна сьогоднi вiдверто дискримiнує на державному рiвнi всi без винятку релiгiї, крiм православ’я. Це видно лише з того, що православнi свята вiднесенi до ДЕРЖАВНИХ, а свята iнших конфесiй нiяк не помiчаються. Цим явищем державнi дiячi не об’єднують суспiльство навколо себе, навколо державної iдеологiї, а навпаки створюють умови, при яких апрiорi об’єднання громадян навколо держави, нацiональної iдеї дуже мало ймовiрне! Треба чiтко зрозумiти, що до чого вiдносити! Керiвництво країни на офiцiйному, державному рiвнi має вiддiлити власнi думки, вiрування i т. д. та бути для всiх громадян однаковими полiтиками, що втiлюють у життя нацiональну iдею, стратегiю розвитку, навколо якої об’єднується суспiльство! Зрозумiвши цю просту рiч та приєднавши релiгiю та iдеологiю до рiзних потягiв, що йдуть до свiдомостi громадян, ми отримаємо нацiю, що має свою нацiональну iдею та iдеологiю i при цьому всерединi нацiї буде декiлька релiгiй. Погляди на державу та релiгiю розiйдуться, i як результат громадяни рiзних конфесiй матимуть єдинi нацiональнi цiнностi, єдину нацiональну iдею, тобто держава позбудеться внутрiшньої напруги, а енергiю, що збереглася, таким чином можна буде спрямувати на вирiшення якихось проблем з розбудови нацiї та держави!

На кого ж розрахована нацiональна iдея? Перш за все треба вiдкинути людей, що вже мають великий набiр iдеологiчних штампiв або належать до iдеологiчних конструктiв, котрим нацiональна iдея взагалi чужа та непотрiбна! Також необхiдно вiдразу зрозумiти, що тi, хто вже прийняли нацiональну iдею iншої країни, не будуть сприймати нацiональної iдеї України, бо, приймаючи нову iдею, втрачають свої вже самообгрунтованi цiлi!

Нацiональна iдея в першу чергу розрахована на дiтей. Дiти зазнали ще занадто мало впливу всiх iдеологiчних систем, ще не поставили собi цiлi на життя, ще не почали будувати модель суспiльства i т.д. Максимальна вiддача вiд них буде через 10–20 рокiв, але це будуть найбiльш послiдовнi та сильнi прихильники нацiональної iдеї України. Молодь буде усвiдомлювати МІСІЮ країни, розумiтиме та сама ставитиме задачi й цiлi для себе та суспiльства!

Друга категорiя громадян, на котрих розрахована нацiональна iдея, це всi тi, що бажають якимось чином допомогти Батькiвщинi. Сюди можуть ввiйти всi громадськi органiзацiї, партiї, гуртки, що вже й так мають патрiотичну iдеологiю, спрямованi на формування громадського суспiльства, сильного громадянина, правової держави. Цим групам громадян необхiдне пояснення «чому» i «як» сформована нацiональна iдея продовжує їхню дiяльнiсть. Шляхом компромiсiв та знаходження взаємних точок опори цi громадяни також стануть прихильниками нацiональної iдеї.

Третя група громадян – це окремi представники українського народу, що мають сили, щоб зрозумiти основний змiст нацiональної iдеї, але потребують уваги та пояснення сутi iдеї, її задач та перспектив – тобто потрiбно вiдвернути увагу вiд нав’язаних проблем та показати проблему у новому конструктивному ракурсi. Необхiдно показати вiдповiдальнiсть кожного перед державою та суспiльством! Все, що вiдбувається у свiтi, робиться не владою чи народом, а окремими людьми! Потрiбно показати, що шлях колективної вiдповiдальностi, а точнiше, безвiдповiдальностi веде у прiрву! Лише персональна вiдповiдальнiсть дає шанс перетворити суспiльство на нацiю – одна з необхiдних умов перетворення. Ось модель впровадження нової нацiональної iдея: «Я не зроблю, країна не зробить, людство не зробить». Через схожу пропаганду повернеться повага до власної працi, з’являться мотиви щодо самовдосконалення. Додаткова мотивацiя – ось чим займається нацiональна iдея, але мотивацiя всього об’єднаного суспiльства задля спiльної цiлi! Через тисячi дрiбних справ кожного громадянина будується нова Україна, якою її бажає бачити абсолютна бiльшiсть громадян! Змiнюючи себе, ми змiнюємо систему! Чи можемо ми бути кращими? Так! Лише треба захотiти та багато працювати. Вiд цього принципу дивiденди отримує людина та все суспiльство – ось ще один об’єднуючий фактор щодо реалiзацiї нацiональної iдеї.

Важливо нацiональну iдею поставити на iнше мiсце, нiж полiтика, релiгiя та iншi конструкцiї iдей. Названi конструкцiї дискусiйнi, сильнi, обгрунтованi, мають сильнi кадри для протистояння, але їх використання небезпечне, бо веде до конфлiкту. В неоднорiдному суспiльствi це веде до посилення внутрiшньої напруги i нiяк не до єднання.

Важливо навчитися аналiзувати своє життя, свою iсторiю не лише в героїчних та трагiчних кольорах, а в нормальному її сприйняттi. Необхiдно показати iстиннi причини невдач та не воювати з привидами та вiтряками. Показати, що стоїть за кожною перемогою – причини перемоги, а не її наслiдок – героїзацiя всього i всiх. Кiлькiсть перемог вiд цього не зменшиться, але перемоги стануть безкровними. В поразках шукати не трагедiю та не вип’ячувати її, а знаходити для себе та суспiльства урок та мотив працювати краще, щоб такої поразки не було в майбутньому.

Кожне суспiльство має ворогiв, що так чи iнакше вже склалися. Якщо ми говоримо про ментальнi проблеми, то маємо ментальних ворогiв.

Нацiональна iдея також допомагає цих ворогiв перемагати. Але шлях знищення ворога йде таким алгоритмом: стати гнучкiшим, стати розумнiшим, стати кращим, стати сильнiшим. Отже, ворогiв, що живуть у нашiй свiдомостi, ми перемагаємо шляхом своєї еволюцiї, свого кращого пристосування до навколишнього середовища (серед iнших нацiй). Для перемоги нам потрiбно розумiти, чим i як наш «ворог» кращий, i що ми маємо спiльного. Причини нашої вiдмiнностi один вiд одного не наша вина! Знаючи причину, ми можемо обмiнюватися досягненнями, досвiдом, створювати шляхи до роботи разом («спiльна праця об’єднує»). Зрозумiвши сильнi сторони свого супротивника, ми можемо посилити себе. Тобто суспiльний органiзм розвинувся в боротьбi шляхом самовдосконалення, а не витрачав енергiю на протистояння, яке вигiдне приватному iнтересовi, але не нацiї («роздiляй та владарюй»). Нацiональна iдея повинна забезпечити перш за все виконання i стимулювання творчої, корисної працi. Це прямий шлях побачити «завтра» та мати шанс вирости до країни, яка сама творить свою iсторiю. Нацiональна iдея допоможе сформувати стратегiю дiй держави та пояснить через iдеологiю, чому це (програма дiй, проекти, дiї i т. д.) потрiбно простому громадяниновi, що отримає вiд цього громадянин i суспiльство! Усi зусилля потрiбно спрямувати на результат, а для цього необхiднi змiни у системi влади, новi закони, новi правила гри – це вигiдно всiм, але вимагає часу! Покращення життя вiдбувається через прискорення розвитку суспiльства, через збереження його сил та їх спрямування на створення. Задача розвитку покращувати, це також i особливiсть нацiональної iдеї.

Формує нацiональну iдею влада, яка є вершиною всього суспiльства. Влада формує нацiональну iдею, виходячи з цiлей i сценарiю їхнього впровадження. Нацiональна iдея показує загальну суспiльну цiль, а її може сформувати лише влада. Якщо влада показує неправильну нацiо- нальну iдею, яку не приймає народ, то необхiдно через вибори знайти ту владу, що сформує нацiональну iдею України, що об’єднає бiльшiсть громадян. Полiтична культура громадян i передвиборних програм в такому випадку має йти не за принципом голосувати за менше зло, а за принципом вибору партiї, що має творче зерно у своїй програмi! Нацiональна iдея також потребує глибокого аналiзу i конструктивної критики, а не впроваджуватись через принцип «наша нацiональна iдея краща i крапка».

Якi ж мають бути критерiї якостi нацiональної iдеї:

  • об’єднувати нацiю для єдиної мети, цiль (головна задача);
  • зберiгати та примножувати сили нацiї;
  • показувати iнтереси людини крiзь призму всього життя: вiд народження до смертi;
  • показувати мрiю та цiлi, що ведуть до здiйснення мрiї;
  • ефективно працювати;
  • бути вигiдною громадянам та владi;
  • входити до складу iдеологiї, програми розвитку держави;
  • мати можливiсть реалiзуватися;
  • звати до загальнолюдських цiнностей;
  • не залежати вiд влади та iнших систем;
  • бути короткою;
  • бути на монетi, в газетi – пропаганда має вiдбуватися постiйно;
  • мати iсторичний прецедент (бути пов’язаною якимось чином iз iсторiєю);
  • заохочувати громадян (через суспiльне визнання);
  • активiзувати та мобiлiзовувати суспiльство;
  • не бути агресивною стосовно сусiднiх держав;
  • звати до спортивних перемог, до здорового способу життя, до екологiчно безпечного господарства, до примноження нацiональних багатств;
  • не мати бiльш як одного тлумачення;
  • не протиставляти людей чи групи людей одна однiй;
  • бути для нацiї, а не для влади;
  • знати свої мiнуси та слабкi мiсця.

Як на мене, то ось головнi критерiї, необхiднi для нацiональної iдеї.

Але кожна нацiональна iдея має вiд чогось вiдштовхуватись, мати свої особливостi, що обумовленi iсторично, географiчно, використовувати систему знань, що вже наявна у громадян, у нацiональної елiти.

На якi необхiднi програми може спертися нацiональна iдея України? Україна асоцiюється у всьому свiтi як постачальник зерна, як багата на родючi грунти територiя. Ми можемо використати наше географiчне положення та iсторичну традицiю. Нам потрiбно задекларувати всерединi країни та на всiх свiтових форумах виробництво злакових на нових принципах, на принципах, що не суперечать Природi, що є екологiчно чистими та безпечними. Далi потрiбно налагодити експорт продукцiї чистих продуктiв за кордон. Для реалiзацiї цього проекту необхiдно очистити територiю України вiд результатiв нашого господарювання, що знищували данi Природою нам переваги (виснаженi грунти, забруднене повiтря i т. д.). Це необхiднi умови для вiдновлення землеробства у гармонiї з Природою. Нам у цьому проектi допоможуть українськi вченi, що вже мають i свiтове визнання та розробки з даної проблематики. Йдеться про еколого-економiчне вчення Сергiя Подолинського та Миколи Руденка, працi Володимира Вернадського. Необхiдно розвинути їхнi цiкавi теорiї, бо вони показують iнший шлях у майбутнє, який не веде до загибелi Землi та життя на нiй вiд рук людини.

Щоб прискорити розвиток України, необхiдне нове машинобудування, iнфраструктура, яка могла б обслуговувати державу. Але потрiбнi новi заводи, новi принципи ведення господарства, щоб вивести країну на новий рiвень свого розвитку. Нам необхiдно враховувати найкращi досягнення свiтової науки в даному питаннi, впроваджувати їх у життя в Українi.

Побудова нової iнфраструктури може вестися за новими принципами проектування та освоєння територiї i будiвництва об’єктiв життєдiяльностi людини: якiсть життя i здоров’я, ефективна робота, гармонiчний баланс мiж людиною та природним середовищем.

Нацiональна iдея готує ментально людей до змiн. Економiчна дiяльнiсть йде за принципом гармонiї людини i Природи, вирiшенням проблем екологiї, чистого середовища. Освiта всiляко займається розвитком особистостi, пошуком творчих та талановитих людей. Такi люди отримують вiд держави максимальну пiдтримку через лабораторiї, гранди, конструкторськi бюро, експериментальнi пiдприємства. І, як результат, з’являються винаходи, новi рiшення рiзних проблем.

Україна стає таким чином експортером iнтелектуальної продукцiї, а не сировинним придатком Європи. Народ України отримує чисте середовище, нову культуру вiдносин у суспiльствi, гiдну оплату своєї працi, свiтове визнання.

Це далека перспектива, але вона може стати реальною. Для цього Україна має якнайшвидше визначитися з нацiональною iдеєю, задекларувати її, почати впроваджувати в життя. Пiд нацiональну iдею влада має дати суспiльству цiлу програму дiй та необхiдних змiн, що зможуть перетворити Україну на сильну, розвинуту країну, що є цiкавою та корисною всьому свiтовому товариству.

Теги:

Схожі статті

  • 02.03.2016
    3475

    Зі здобуттям Україною незалежности ми почали пильніше придивлятися до своїх коренів, а заодно –

    ...
  • 19.02.2016
    1877

    Зачин. Договірна (людська ) «правда» хазарського штибу І істинна правда-віда Творця У Велесовій

    ...

Медіа