Надовго від`їжджаючи з дому, зв`язати на поясі два вузлики, промовивши:

Хто моє добро візьме,
Той з місця не зійде:
Язик віднято,
Руки-ноги кам`яні,
Сам в долівку вросте,
Мене підожде,
Поки я прийду,
Пояс тканий зніму,
Два вузлика розв`яжу,
Вора з місця відпущу!
Слово моє кріпке,
Як камінь Алатир!

Теги:
Джерело: З книги "Правослов. Молитви до рідних богів"

Схожі статті

  • 11.04.2016
    4169

    З давнiх-давен український бог шлюбу та кохання називається Лель. Земною священною iпо стассю

    ...
  • 09.06.2016
    4968

    Даючи загальні відомості про руські курганні амулети в 1951 р. я назвав їх "язичницькими

    ...

Медіа