Даючи загальні відомості про руські курганні амулети в 1951 р. я назвав їх "язичницькими письменами".

Подальша розробка цієї теми, до якої приєдналися інші дослідники (В. М. Василенко, В. В. Сєдов та ін.), показала правомірність такого визначення: якщо окремий предмет позначав якесь одиничне поняття, що відповідало слову в людській мові, то комплекс предметів позначав вже цілий вираз (мал. 1). Пояснюю це прикладом. Серед різноманітних комплектів амулетів-оберегів, які носили на грудях коло серця, є набори, скріплені металевими ланцюжками і підвішені до напівкруглої дужки, що гарантувало цілісність комплексу. Візьмемо один з таких комплексів, вибравши найповніший.

До округленої дужки на литих ланцюжках прикріплені такі предмети: пташка, ложка, пилкоподібний предмет, що є спрощеним зображенням щелепи хижака, ключ. Наявність двох ложок одразу означає, шо ми маємо справу з двома особами, яким висловлюються побажання бути ситими. Ложка як символ ситості і ширше — добробуту взагалі, добре відома в руському фольклорі.

8Амулет-талісман призначався молодятам, двом людям, що вступали в шлюб. Відомо, що молодих жінок (навіть одружених) часто ховали в їхньому весільному вбранні з усіма прикрасами і оберегами. Весілля, вихід дівчини з- під покровительства рідного дому, своїх дідів-предків у чужу сім'ю молодого, завжди був обставлений численною кількістю обрядів, заклинань, особливих деталей одягу. Цілком природно подібні набори амулетів розцінювали не як прикраси, а як опредмечені заклинання: "Будьте завжди ситі!" Пташка дуже часто є символом сім'ї, родини. Тому до нашого часу побутує вираз: "родинне гніздо".

Символіка ключа елементарна — збереженння майна новоствореної сім'ї. Щелепа хижака також не викликає сумніву. Ще в кам'яному віці люди носили як амулети просверлені зуби і кігті хижаків; вони повинні були відганяти від людини всяке зло.

Всі предмети даного набору передають такий доброзичливий вислів:

Хай буде щаслива ваша родина,
Будьте обоє в ситості і добробуті,
Нехай недоторканим буде ваше майно,
Хай щезнуть ваші вороги!

Заклинання, заговір, звернення в молитві до Богів потрібно виголошувати багаторазово, оскільки "злі вітри" завжди можуть нанести на людину нову напасть, а заклинальний орнамент на одязі — письмена, набір символічних предметів — письмена, які постійно відганяють зло і діють на сили добра, що забезпечують добробут людини (...).

ЛОЖКИ. Цей спрощений символ добробуту зустрічається найчастіше в наборах амулетів у різних поєднаннях з іншими оберегами. Черенок ложки буває зігнутим. Багато ложок орнаментовані, а черенки оздоблені від чаші до петлі плетінкою, в просвітах якої вміщені сонячні знаки — кружечок з крапкою в центрі. Сонячних символів завжди сім. Є ложечка, на черенку якої зображений ромб з чотирма крапками посередині, тобто знак Землі (...).

КЛЮЧІ. Ключі-амулети символізують збереженість, недоторканість домашнього майна. За своїм виглядом вони схожі на ключі від шкатулок або скриньок... Для цього виду оберегів свідомо вибрана форма ключа, яким зачиняли цінніше з цінного. Можливо, таким об'єктом чаклунської охорони був вибраний такий предмет, як скринька з прикрасами молодої, наповненими заклинальною силою. Ключики розміром 5-8 см могли бути реальними інструментами для зачинення невеликих скриньок з дорогоцінними прикрасами. Для дівчини, що входила в чужу сім'ю, така скринька була охоронцем її приданого, її особистої власності, яку вона принесла з рідного дому.

ГРЕБІНЬ. Частою знахідкою в системі підвісних оберегів є невеличкі бронзові моделі гребінців. Вони завжди увінчані двома головами тварин (коней), іноді в загальному трактуванні гребінця відчувається щось на зразок контура двоголового орла (за 300-400 років до появи імперського герба Росії), хоча голови істот не схожі на пташині. Включення зображення гребінця в склад оберегів цілком природне, оскільки цей предмет прямо пов'язаний з гігієною, а отже, із здоров'ям і життям людини. В давніх казках чарівний гребінь в руках героя є могутньою зброєю проти Баби-Яги, яка переслідує його: в критичний момент, коли Яга наздоганяє героя, той кидає гребінь, і перед Ягою виростає дрімучий ліс чи неприступні гори. Побутові гребінці давньої Русі виготовлялися переважно з кістки.

В побутових гребінцях ХІ-ХІІ ст. ми бачимо парні істоти на верхній частині (два лебеді, два ведмеді та ін.) і майже обов'язково ідеограму води в тому чи іншому обрисі. Вода може бути зображена у вигляді гребенів хвиль або у вигляді звичайної плетінки.

Асоціативний зв'язок гребеня з водою подвійний. З одного боку розчісане волосся або заплетена коса постійно пов'язані зі струменями води і хвилями, з другого — не підлягає сумніву і побутовий зв'язок з миттям голови і розчісуванням волосся. Гребінці в наборах амулетів слід розглядати як гігієнічно-медичний профілактиний оберіг від тих видимих і невидимих носіїв хвороб, яких народ уже тоді визначив як ворогів людини.

9ПТАХИ. Птахи серед амулетів зустрічаються трьох видів: одні з них сильно узагальнені, що важко визначити їхню видову належність, інші мають невеличкий гребінець і їх можна прийняти за курей. Лапи майже підігнуті, хвіст обов'язково розпушений — майстер хотів показати пташку при виконанні сімейного обов'язку, коли вона висиджує яйця. Третій вид пташок — гуси з сонячним циркульним орнаментом або краплеподібними знаками. Якщо набори амулетів є весільними, то зображення домашніх птахів, які висиджують пташенят, цілком зрозумілі, У весільних піснях образи птахів досить поширені.

НОЖІ, ТОПІРЦІ. Серед амулетів є не тільки доброзичливі, такі, як ложка, ключ, пташка чи рибка, але і відлякуючі, які захищають свою володарку від зовнішнього зла. До них належать моделі ножів у піхвах (футлярах), мініатюрні топірці і речі, пов'язані з хижими звірами. Ножі типу "фінок" їхні піхви робилися з кості; на футлярі звичайно просверлювалися отвори. Можливо, що вони застосовувались в якихось знахарських процедурах, але, крім того, могли й відлякувати нечисть.

Топірці відтворюють форму реальних робочих сокир, добре відомих з курганних знахідок. Топірці були насаджені на дерев'яні топорища і є точною моделлю сокири, готової для рубання.

Про зв'язок топірців з господарською діяльністю давньоруських орачів свідчить цікава знахідка на Княжій Горі (на р. Рось); топірець нестандартного типу 6 см завдовжки. Посередині леза є два великих концентричних кола; внутрішній круг перетнутий косим хрестом, між кінцями якого позначені крупні крапки, що є відомою ідеограмою поля, ниви.

На щитку обуха зображений дивовижний рослинний орнамент з позначенням насіння в нижній частині стовбура. Все це добре узгоджується із землеробською підсікою. Правий берег Росі покритий великим лісовим масивом, що існує до наших днів.

Однак, не можна пройти повз одну ознаку: на топірцях обов'язково зображались сонячні знаки (коло з крапкою), що вкривали майже все лезо... Для південних районів Європи взагалі сокира є символом блискавки — Перуна.

Тут очевидно, маємо справу з полісемантизмом, злиттям воєдино різних аспектів сприйняття символу. Гадаю, що тут гармонійно злились утилітарно-магічне з міфологічним, сокира, як первісне знаряддя селянської праці, і топірець — як зброя небесного громовержця (мал. 3).

10ЩЕЛЕПИ ХИЖАКА - "ЛЮТИЙ ЗВІР". Стилізовані шелепи звірів у складі амулетів бувають стилізовані, або показані майстром досить натуралістично: розроблені зуби, чітко видно ікла, показані ясна і навіть позначена краплями слина звіра. Срібні й бронзові шелепи і окремі ікла є прямими нащадками амулетів людей кам'яного віку із природніх зубів та кігтів хижих звірів.

В епоху Київської Русі їм надавалось значення оберегів. Зуби звіра повинні відлякувати ворогів видимих і невидимих. Поряд з металевими моделями в наборах амулетів зустрічаються справжні звірині зуби і кігті.

В деяких давньоруських діалектах рись називають "лютим звіром", який, наприклад, згадується Володимиром Мономахом, коли рись стрибнула йому в сідло. Не виключено, що культ рисі походить із значно давніших часів.

Обереги V вигляді рисі, що приготувалася до стрибка, вважаються надійною охороною. Лютий звір є найкрупнішим котячим наших широт і одним із найсильніших і спритних хижаків руських лісів. Перебування рисі на деревах, стрибки згори вниз могли наближати її до небесних символів.

Підвіски лісового Лівобережжя Дніпра дають нам цікавий синтез денних і нічних символів сонця. Тут винахідники цього синтезу не поставили поряд птаха і коня, а злили їх в одну фантастичну фігуру з качиним (або взагалі пташиним) тулубом і гордою головою коня з ажурною гривою. Підвіски носили на товстих вовняних шнурах.

Сума всіх амулетів забезпечувала у давньоруських людей по-перше, благополуччя сім'ї, добробут, по-друге, її безпеку, особливо чітко позначену в образі "лютого звіра", а по третє, в комплект амулетів входив символ вічного руху сонця над землею і під землею. Це перекладається словами: "Хай буде так, поки стоїть білий світ!".

Теги:
Джерело: журнал "Сварог", №3, 1995

Схожі статті

  • 03.08.2016
    1991

    На самому початку часу на землі з'явився білий палаючий камінь Алатир. Світова Качечка, що

    ...
  • 11.04.2016
    2652

    З давнiх-давен український бог шлюбу та кохання називається Лель. Земною священною iпо стассю

    ...