Всеволод Нестайко: 20 цитат з його найкращої книги “Тореадори з Васюківки”

Сьогодні згадуємо улюбленого дитячого письменника українців Всеволода Нестайка. Вдячні письменнику за його найкращу книгу – “Тореадори з Васюківки” й згадуємо цікаві цитати та життєві вислови з дитячого бестселера.

Всеволод Зіновійович Нестайко народився 30 січня 1930 році у Бердичеві, а помер у віці 84 років 16 серпня 2014 році. Він був письменником, класиком сучасної української дитячої літератури, а для його творів характерне гумористичне обігравання імен та ситуацій. Він автор “Пригод Робінзона Кукурузо”, “Незнайомця з 13-ї квартири”, “Таємниць трьох невідомих”, а найпопулярніший його твір – трилогія “Тореадори з Васюківки”.

***

Дружба! Велике це слово — дружба! Може, найбільше з усіх слів людських. Заради дружби люди йдуть на тортури, сідають у тюрму, навіть життя віддають…

***

…воно ото буває за таке іноді з людьми, що з хорошого геройського хлопця робиться казна-що, бурякова гичка… I через що? Через якусь чаплю у спідниці… Тьху!

***

…веселі, дотепні люди – дуже, по-моєму, потрібні для життя, потрібніші за серйозних, поважних і суворих. Бо серйозні й поважні тільки наказують та покрикують. А якийсь жартун скаже дотепне слово, і одразу легше працювати людям, і робота спориться, коли серед людей веселий чоловік. А коли начальник веселий і вміє жартувати, то взагалі чудово.

***

Той, хто дбає тільки про власну шкуру і свою кишеню, не вартий доброго слова.

***

Які хороші люди вранці! Наче росою вмиті! Бадьорі, гарні, і якісь ніби навіть хрумкі, мов молоді огірочки! А очі в них які! Чисті і свіжі-свіжі, немов квіти, що тільки-но розцвіли.

***

Ото дивно: якщо ти зробиш людині добро, вона тобі стає приємною. I навпаки, той, кому ти заподіяв щось зле, неприємний тобі.

***

Ми хочемо від усього серця побажати, щоб свою дружбу ви пронесли через усе життя. Святе це діло – дружба. Найсвятіше і найчистіше почуття у світі. І найчистіше воно в дитинстві. Бережіть його і шануйте! Бо найвірніші, найбільші, найкращі друзі у світі – це друзі дитинства. І той, хто на все життя збереже друга дитинства, той щасливий! А хто не збереже, тому гірко буде. Бо дитинство не повторюється… і проживе той своє життя без дружби. І буде воно дуже безрадісним, хоч, може, й довгим. І не відчує він себе по-справжньому людиною. Бо найбільше ти Людина, коли щось робиш для друга. Пам’ятайте про це, хлопці!

***

…замість бою биків у нас вийшов бій дураків.

***

Ото вже справді – у кого доля, а в мене дуля. Одна буквочка, а скільки в ній глуму, скільки сорому і ганьби.

***

Стьопу ми не любили. Він щодня чистив зуби, робив зарядку і взагалі був свиня.

***

Е, синку, молоді можуть вмерти, а старі мусять вмерти… Так уже заведено.

***

Та хай вона горить синім полум’ям, та горілка! Щоб я її пив! Вони думають, що я не пробував! Ми з Явою якось попробували. Аякже! Бр-р! Тьху! Риб’ячий жир і то смачніший. Чесно кажучи, по-моєму, дорослим вона теж не до смаку (як вони кривляться, коли п’ють!). Просто ті дорослі – такі самі, як діти: їм незручно один перед одним, вони хочуть показати, що вони дорослі, ну i…

***

Радість, не поділена з другом, – це не радість, навіть не пів радості, а якась поганська четвертушка, мізерія якась.

***

…справжній поет тим і відрізняється від графомана, що вміє долати творчі труднощі.

***

— Ти як, понімаєте, з батьком розмовляєш? Ой, гляди, візьму ременяку!
— Ну й беріть. Тільки в нас у країні не б’ють дітей. Це в усіх газетах написано. Дітей б’ють тільки імперіалісти…

***

Велика штука – футбол. По-моєму, футбол міг би навіть бути лікувальним заходом. Наприклад, для лікування нервовохворих. Та й від усіляких неприємностей і від поганого настрою футбол дуже помагає.

***

Як добре живеться на світі, коли знайдено вихід із безвихідного становища!

***

Лише тепер я збагнув одну істину – чим страшна хвороба! Не тим, що десь щось болить! Ні! Найстрашніша хвороба безсиллям, бездіяльністю, нерухомістю.

***

Не можна, ще не знаючи нічого, опаплюжувати те, у що люди віками вірили.

***

От я зараз піду, прямо скажу йому, що він талант, i… дам у вухо. Щоб не задавався. Для талантів головне – це не задаватися, їм обов’язково треба час від часу давати у вухо.