Знаменням чи розп'яттям?

І хрестимось. Знаменням чи розп’яттям?
За це нас буцім ждатиме Едем’я.

Від лоба розпинаємо до п’яток
Самі себе! По сто разів щоденно!

Самі собі плюємо в душу часом.
Самі себе – та й по обох щоках.
Відверто боремось, хто більше ласий
І в кого загребущіша рука.

Де хлів, де хліб, те знає тільки Вишній.
І вишні на рові. А тінь все довша.
Затям: в піст головне – не їсти ближніх.
А в путь останню – щоб найлегша ноша.

Непрохані ісуси – що татари:
Втопили Мага Віру – на нещастя!..
Даючи жертву, не жалкуй вже зараз.
І не шкодуй: сторицею віддасться.

Налякані, і хрестимось нещиро,
Окрадені, і молимося ласо.
А з вічної Ріки Могутня Віра
Через віки зрина Даждьбожим гласом.