Вуличне величне віче

Вуличне величне віче
В праселі моєму йде.
Он Стрибог іде навстріч нам
І несе до віча День.

Он і дядечко Ярило
Сонцем поле засіва.
Ми самі себе відкрили:
Не Ісус і не Іван.

Оріяни і дуліби,
Гречкосії, орачі,
Дивували світ ми хлібом,
Колом-колесом. Й ще чимсь.

– Кращих першими з’їдають, –
Каже зважено Андрій.
Дід Прокіп – ні, Велес! – гаєм
Доганя бджолиний рій.

– Тре’ почистити криницю, –
Дана так вустами Гань. –
Перунова ж спить жар-птиця,
Себто блискавка «поган».

– Завтра всім розвожу гичку, –
Тато-Бог візьми та й кинь.
Вуличне величне віче
В генах укрів – справіків.