Знову думка покличе до бою з гидкою потворою,
Я не скривджу тебе, моя мово, брудним матюком.
Цей двобій, присягаюсь тобі, гідним чином упораю,
Як не словом міцним, так доб’ю, врешті-решт, кулаком.

Мова вчила мене та була по життю добрим вісником,
Кількість добрих людей домінує і в наші часи.
Коли доля приносить пісень із полиновим присмаком,
Так взивають до мене у снах тих людей голоси.

Ви озвіться, верніть мене, люди, до Кола Сварожого,
Щоб звернутися міг за обрядом до Рідних Богів,
Підкажіть мені шлях цей, до Рідної Віри, до Божого,
Щоб зростала Душа та пристала Святих берегів.

Наше славне минуле згадаймо, як жити й радіти,
Світлий шлях до Сварога вказали нам славні мужі,
Ми до Рідної Мови, до неньки вертали, як діти – 
Рідну Віру верніть, поки Сонце стоїть на межі!

ШАНУЄМО РІДНИХ БОГІВ, БРАТТЯ!

16.03.2011

Теги:

Схожі статті

 

Медіа