Ти знайди мене скрізь на вибоїнах долі — 
Чи під сонцем ясним, чи в понурій пітьмі, 
Виглядай мене, люба, із тяжкої неволі, 
Не забудь мене, дивна, у байдужій тюрмі.

Ти знайди мене, рідна, поміж вихорів часу, 
В океані віків, серед шелесту снів… 
Прислухайся, як ніч денне сяйво погасить, 
До ходи неспокійних земних шукачів.

Десь я там у грозі, десь я там серед бою, 
Десь я тихо стогну, чи сміюся, чи п’ю, 
Десь я в небо дивлюся і марю тобою, 
Десь я долю шукаю тривожну свою…

Ти впізнай мене, мила, в солов’їному співі, 
І не смій пропустити в подобі старій, 
Бо я вічно вмираю й народжуюсь знову, 
І шукаю тебе, поспішаю на бій!

Ти приходиш у дні, як гуркочуть литаври,
Як лунають громи, як мечі брязкотять, 
Як виходять до герцю блакитні кентаври 
І збирають титани нечувану рать.

Доторкнись до чола, де посіяно терни, 
І над прірвами встануть небесні мости, 
І до них моя доля, можливо, поверне, 
До хатини тієї, де ждеш мене ТИ…

Теги:

Схожі статті

  • 29.04.2016
    1269

    Ну, скільки ти пройдеш, за стремено
    Тримаючись і плачучи, Оксано?
    Он там, за

    ...
  • 03.03.2016
    1318

    Ми самі уміємо любити
    Наших найчарівніших дівчат.
    А жінкам своїм дітей робити ...

Медіа