Білий кінь, як лебідь по землі летить, – 
Обганяє віте? доганяє мить?
Вершник ясночолий ніби вріс в коня, – 
І не поганяє, і не зупиня…

Мчить крізь гори-доли, крізь ліси-поля,
Під копита стогне, горнеться земля,
Небо пада зорями вершнику до віч, – 
Мчить, не спочиває, ані вдень, ні в ніч.

Понад рідним краєм вихором неси,
Вистачить в нас, коню, і снаги, і сил,
Щоб не залишили й клаптика землі,
Де б ми не зібрали лиха всі й жалі

Раптом кінь і вершник вдарились об мур,
І кривавий вибух світом сколихнув, – 
Лиш на мить коротку зупинився біг:
Не спіткнувся коник, вершник не поліг!

Тільки вже не білий – як зоря, багряний
Мчить по Україні коник полум’яний!
…Вершник по краплині в землю витіка, – 
Кожна крапля крові злочин випіка!

Теги:

Схожі статті

  • 03.03.2016
    15653

    Він збагачує самобутню духовну скарбницю Українського Народу. Нині, як бачимо, прийшов час, щоб

    ...
  • 03.03.2016
    3960

    На двері глянь. А чи нема хреста,
    О, гугенот, під ніч Варфоломія.
    Столицю ж бо

    ...