Не думайте, що я увесь – гроза, 
Що можу тільки різати й палити, 
Царя клясти та господа хулити, 
Як той жандарм на допиті сказав. 

Не думайте... Не тільки правий гнів 
До всіх катів поніс я в домовину... 
Я виносив у серці Катерину, 
За покриток усіх переболів, 
За рекрутів, яким поголено лоби, 
За наймитів, доведених до згуби, 
За тих дівчат, яких не приголубив, 
Я діток ненароджених любив. 
Не думайте, що я увесь – гроза. 
Як заспіваю, – сам розчулюсь, плачу, 
А вже коли заплачу, то й не бачу -
То зблиснула іскрина чи сльоза...

Теги:

Схожі статті

  • 21.07.2016
    1714

    У жаркий літній день, як тільки сонце ховалося за об­рієм, в казахському степу у вечірніх

    ...
  • 15.06.2016
    2608

    Наприкінці існування совєтськоі імперії наївні хар­ків'яни обрали до "Верховно­го

    ...