Не думайте, що я увесь – гроза,
Що можу тільки різати й палити,
Царя клясти та господа хулити,
Як той жандарм на допиті сказав.
Не думайте... Не тільки правий гнів
До всіх катів поніс я в домовину...
Я виносив у серці Катерину,
За покриток усіх переболів,
За рекрутів, яким поголено лоби,
За наймитів, доведених до згуби,
За тих дівчат, яких не приголубив,
Я діток ненароджених любив.
Не думайте, що я увесь – гроза.
Як заспіваю, – сам розчулюсь, плачу,
А вже коли заплачу, то й не бачу -
То зблиснула іскрина чи сльоза...
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira