Мовчиться, брате...
Стомлено тече
Холодний дим по річищу сухому,
І терпне, і кривавиться плече

Від стертої шлеї чужого дому,
Який любили...

Чуєш, знову вир,
Кривавий вир під нашими ногами,
Де мовчки озирається ясир
На землю, що зникає за горбами,
І йде покірно, байдуже... Куди?

В димах, що піднімаються повільно,
Порожній храм стоїть серед орди
Простоволосий, босий,божевільний.
Будь проклята Вітчизна, де сини
На вірність присягаючи тирану,
Ведуть на мідний поклик давнини
По чорному сліпому ятагану
Самотню матір...

Теги:
Джерело: журнал "Рідна віра", №18

Схожі статті

  • 03.03.2016
    1225

    Українці, ми публіка чемна,
    І тому в нас панує лихвар.
    А нахабна брехня чужоземна —

    ...
  • 03.03.2016
    1417

    Чого іще? Кому тепер не ясно,
    Що наше не належить нам давно. 
    Вп'ялися клешні в

    ...