Глянь, над хуторами понадбузькими
Блискавки сяйнули, як мечі.
У безмежжі неба, наче хусткою,
Передгроззям запнуті дощі.
Що тебе там, гетьмане, очікує?
Усмішка султана чи аркан?
І якими вигоїти ліками
Бурю серця, розпачу вулкан?

Душу обпікає, мов отрутою –
України знов зайшла зоря.
А позаду – місяць над Славутою
Сяє не для тебе – для царя.
Важко те почуть, не те що бачити –
Душать серце камені-слова:
Вже тебе клянуть попи-безбатченки
В тих церквах, що ти побудував…

О не кайся в тому, що так сталося –
Долю не об'їдеш на гарбі.
Зерна волі зійдуть на проталинах,
Хоч врожай збирати не тобі.
Рідний Буг зустріне тебе грозами,
Очеретом схилиться до ніг.
Україна вся дрібними росами
За тобою плаче вдалині.

Теги:
 

Медіа