Мамко моя, мамко, вший ми в долю маків

Чом не дала, мамко,
В мою вишиванку
Ти черлений хрестик?
Не нашила маків -

Тільки чорні знаки,
Що прогнали ве'сни
Із моєї долі,
Де тернистим полем
Я босо'ніж ходжу,
Терня в душу коле,
А душа - мов гола,
На зірках ворожить?

Мамко моя люба,
Чорний хрест - на згубу,
Що ж ти наробила?
Хто ж ми приголубить,
Поцілує в губи,
Подарує крила?
Чи ти бракло ниток
Для своєї доні
Жовтих і черлених,
Чи в колючім житі
Зранила долоні,
Бідна моя нене?

Чорно мені, чорно,
Йду щораз угору
З ношею важкою,
Лиш провісник-ворон
Каже, що нескоро
Я знайду споко'ю
У піщаних замках,
Що лишають знаки
На моєму серці...
Мамко моя, мамко,
Вший на грудях маків,
Що ми щастя вернуть!