Шлях у невимовне - Частина третя

Частина третя

Система Великих Арканів

Міге Раніше ми зіткнулися з цікавим явищем. Всі цивілізації, що в основу свого життя покладали розвиток магічної сторони людини, в тоїі чи інший спосіб підсилювали пануючі егрегори, роблячи місцем сили всю територію свого проживання. Досягали цього як за рахунок підсилення природних аномальних зон шляхом будівництва кільцевих кам'яних структур (кронів у євразійців та храмових споруд у полінезійців), так і за рахунок встановлення кам'яних ідолів. Таких, наприклад, як на острові Пасхи чи у нас в Україні, де колись були встановлені ідоли, що отримали в народі назву кам'яних баб.

Найбільшого розвитку таке мистецтво, як свідчать дані ретроспективного пошуку, досягло у свій час в Атлантиці, де використання місць сили з метою поширення свідомості, у сприйнятті світу поступово перейшло до особливого, характерного виконання будівель, скульптур, гончарних та художніх виробів, які ставали тими ж ключами сили, що н ідоли. Чого в такий спосіб добивалися стародавні митці? Досягнення езотеричних знань на сьогодні говорять ось про що. Людина має ще одну систему регулювання на рівні підсвідомого сприйняття довколишнього світу. Через неї вона здійснюс енергетичну взаємодію із світом непроявленого на рівні свого біоенергокомплексу-Усвідомлення та оволодіння людиною цим енергообміном призводило до виведення цієї системи на передній план у її взаємовідносинах з оточуючим середовищем. Така трансформація робить людину чутливою на духовний дотик щодо подій у довколишньому світі. Вона починає знати істинний стан речей через інтуїтивне сприйняття. Нервова система такої людини стає «зімкненою» з світом непроявлепого, так би мовити, напряму. У цьому випадку про неї можна сказати, що вона стас злитою з простором на його нуменальному рівні.

Врівноваження внутрішнього і зовнішньою, яке при цьому досягається, надає чудової властивості узгоджувати свої дії та вчинки з істинним станом речей у довколишньому. Така природно закладена у людині властивість вельми важлива, бо дає відчуття внутрішнього голосу, що веде її в житті і допомагає правильно обирати той єдиний шлях, по якому вона повинна пройти.

На сьогодні людину можна-порівняти з пішоходом, який перетинає перехрестя в бурхливому потоці автотранспорту, зовсім не маючи ніяких уявлень не тільки про правила дорожнього руху, а й зовсім не враховуючи отой потік. Такий стан людини в житті східні езотеричні вчення порівнюють з колесом Сансари, в якому людина має муку від життя, безплідно борючись з лихою долею, яку сама постійно спонукає своїми діями.

Подальше дослідження підвалин езотеричних культур прадавніх цивілізацій свідчить: опанування мистецтвом поширеного сприйняття світу надає людині можливість прямого впливу на енергетичну основу, що формує самі подієві плани життя в довколишньому. Саме розвинення таких здібностей і називали стародавні люди магією, а тих. хто володів нею, звали людьми Знання. Таким Знанням у нас в Україні володіли характерники-кіри з Запорозької Січі, яке вони широко застосовували в бойових діях для захисту своєї землі. Така таємниця крилася за химерними, як на сучасний розсуд, ідолами та храмовими спорудами прадавніх цивілізацій. їхні ритуали, мистецтва та вірування складали основу іншої культури, що вела до зовсім іншого способу життя людини на Землі.

Це відкриття дозволяє новим поглядом дивитись на змістовність етнічної культури того чи іншого народу. Приклад атлантів, як тепер стає зрозумілим, не згас у пітьмі тисячоліть. Їхнє мистецтво надання ключової форми речам побуту, що дозволяло людині повсякчасно знаходитись у стані поширеного сприйняття світу з його істинним розумінням подій у довколишньому, і призвело в подальші часи до формування етнічних культур. Мова, речі побуту, художні вироби, традиції та вірування прислуговували в таких культурах одній цілі - утриманню людини в стані того ж інтуїтивно-істинного сприйняття світу, бо тільки це врешті-решт гарантувало здорове та щасливе життя. З цього стає зрозумілою духовність усякої етнічної культури, що опирається у своїй основі на силу пробудженого людського духу.

Ми постійно говоримо про інший спосіб життя людини на землі. У чому ж полягає його відмінність від сьогоднішнього? Майже нічим зовні. Різні способи взаємодії з довколишнім панують в середині самої людини. Один із них веде до розквітлого її життя, а інші - до його занепаду. Щоб пояснити цю різницю, спробуємо навести ті переваги, які отримує людина, що зростає у незруйиова-ному етносі.

Пам'ятаю, мій дідусь брав мене ще зовсім малого з собою на базар. Тоді просто неба на великій площі продавалося все - від зерна, кавунів І овець до всякого реманенту, плугів, косарок і т. ін. Ось дідусь підводить мене до великої купи кавунів і, показуючи на один з них. говорить: «Піди, візьми он той, та й той теж». Всі ті кавуни, вибрані дідусем у такий спосіб з величезної купи, завжди були напрочуд стиглими та солодкими. Підходимо до отари овець, що продавались. Дідусь каже хазяїну: - Піди приведи он ту. - Чому саме ту? - питає зацікавлено хазяїн. - Тому, що вона ніколи не хворіла, - відповідає дідусь.

І ще такий приклад. Збирається дівчина виходити заміж і приводить у хату жениха знайомитись. Побачила його її мати І каже після тих відвідин: «Він тобі не пара». Так воно завжди і виходило.

Що ще знали у ті часи? Знали, де можна поставити хату, а де не можна; де копати колодязь; як доглядати за дитиною, щоб зростала здорова. Вчасно привчали дітей робити ту чи іншу роботу, щоб були працьовитими. Навчали відчуттю міри у всьому. З того виходила врівноважена та поміркована людина. Знали, за допомогою чого лікувати ту чи іншу хворобу, коли треба сіяти пшеницю і садовити всяку городину, і де, на якій землі врожай буде найбільшим. Навчали, як і коли вдягатись, що і коли говорити.

Те знання, поступово поширюючись, переходило в мистецтво життя, в якому людина дуже рідко давала хибу чи в оцінці ситуації, що склалася, чи у виборі життєвого шляху. Пам'ятаємо характер-ницький принцип щодо цього: «Вмій робити те, що бажаєш для себе сам». Те мистецтво розуміння істини вдосконалювалось все життя, то було головне надбання, за яке діставалася людині шана або ганьба, незалежно від її зовнішньої фізичної сторони: зросту, сили чи вроди. Батьки пишалися дитиною, яка гідно вела себе в житті. І великим нещастям для них ставала непоміркована, лукава до людей дитина, що зростала у сім'ї.

З того всього виходив добробут та заможне щасливе життя, у якому людина впевнено проходила дорогою своєї долі. Поглиблення того знання вело до характерництва, яке проявлялося не тільки на полі бою, а і в повсякденному житті. До таких людей ходили за порадою, зверталися за допомогою в скрутній ситуації.

Знищення того всього, перехід тільки на книжну мудрість, зробили людину безпорадною, згубили те глибинне відчуття істини, до якого вона невтомно прагнула.

Руйнація таких культур, внаслідок захоплення людської уваги суто технічним розвитком суспільства, призвела до виникнення загальної або ж атрибутивної культури, що стоїть на уламках етнічних культур. Вона прислуговує одній цілі - всілякому розвитку евристичної стелі у концептуально-логічній діяльності людини. Така людина в пошуках істини в змозі оперувати тільки тією інформацією, що йде через відповідні органи відчуття. І така взаємодія з довколишнім замикає людину у самій собі, робить її безпорадною щодо розуміння змісту тих подій, що точаться довкола. Безкінечні помилки у прийнятті рішень заганяють людину в глухий кут, у якому її відчайдушна боротьба за життя йде вже тільки за рахунок розвитку науки та техніки. Плоди такого одностороннього розвитку людства ми на сьогодні і пожинаємо у вигляді загубленої екології та падіння моралі разом з поширенням хвороб, боротьба з якими ніяк не досягне свого переможного кінця.

Загальна сучасна культура, таким чином, піклуючись про людину на словах, на ділі ж веде її до занепаду, роблячи слугою техногенного розвитку суспільства.

З тих стародавніх джерел, про які ми говорили в попередніх частинах книги, витікає важливе свідчення: у ті часи існували цілі цивілізації, які своє життя будували зовсім за іншими принципами, покладаючи в основу свого розвитку розкриття іншої, більш звеличеної сторони людини.

У другій частині книги нами наведено найбільш поширені афоризми, що складали філософські погляди людей Знання на зміст життя в ту сиву давнину. В основу філософії тих стародавніх часів було покладено ідею розвинення в людині духовного початку. Такий шлях зростання людської свідомості в езотеричних вченнях отримав назву сходів Іакова, підіймаючись якими, людина проходить сім поступових трансформацій, набуваючи при цьому відповідних станів свідомості. Як ми говорили раніше, людина досягає стану всеохоплюючого розуміння довколишнього життя, врівноважуючи плани внутрішнього світу із зовнішнім. Але шлях до того стану досить довгий та карколомний. Всі езотеричні школи світу, кожна на свій манер, торують свій шлях до нього. Людина в зростанні своєї свідомості, як це видно з того спадкоємства, що лишили нам прадавні цивілізації, проходить дуже схожі психофізичні стани. Це вказує на існування якоїсь єдиної системи, в якій розвивається кожна людина. Пошуком тієї загальної системи займалися майже усі езотеричні течії як Сходу, так і Заходу. У цьому дослідженні ми спробуємо зупинити твою увагу, шановний читачу, на одній досить вдалій, як на наш погляд, системі. Мова йде про систему Великих арканів карт Міге, що в перекладі означає «шлях до вищих станів свідомості». Великі аркани Міге, як і широко відомі аркани Таро, відтіняють різні боки однієї І тієї ж філософської системи, яка в свій час набула розвитку в древніх державах Межиріччя. Система карт Міге відкриває складність структурних взаємовідносин біоенергокомплексу людини з довколишнім світом. Вчені говорять про існуючі архетипи як у розвитку людської особистості, так і в процесах суспільного життя. Саме змалюванню сил, що надають можливості самого існування того чи іншого якісно відмінного архетипу і прислуговує філософська система карт Міге.

Система Міге складається з вісімдесяти чотирьох карт (див. схему), з яких двадцять дві належать до Головного аркана, що лежить у центрі всієї системи. Це, так би мовити, земний план людського буття. Його внутрішня структура має об'ємну будову і складається з трьох площин: площини карт часу - минулого, сучасного і майбутнього; площини карт головних психофізичних станів, що набуваються людиною під час сходження її свідомості по сходах Іакова; і площини карт, що забезпечують людині проходження шляхом зростання своєї свідомості.

Подальші тридцять шість карт утворюють чотири малих аркани по дев'ять карт у кожному. При цьому дев'ята карта лежить у центрі чотирикутника з восьми карт, що дає схематичне зображення малого аркана як восьмикутної зірки з точкою в її центрі.

В решті карт описується те, чого немає в інших подібних системах. То є Великі аркани Неба - карти, які відображають ті принципи, що лежать п основі будови довколишнього світу. Чотири малих аркани мають кольори - чорний, червоний, жовтий та блакитний (див. схему). Якщо провести паралель з арканами Таро, то це чернь, воїни, пастори і правителі. При цьому чорний аркан уособлює в собі сили, якими керується людина за власним розсудом. Їхнім знаком є біла шестикутна зірка.

Червоний аркан уособлює в собі ті сили, що є природними, які підтримують людину. Знаком цього аркана є сфера з пересіченими під прямим кутом вертикальною та горизонтальною смугами.

Карти малого жовтого аркана - карти поради та настанови на вірний шлях з боку ієрархів світу. Їх знаком є половина горіхового плоду.

Карти малого блакитного аркана - це карти ведення людини з боку сил Всесвіту. Знаком цих карт є ціле зерно горіха, що вказує на їхню повну самостійність щодо прийняття рішень у веденні людини.

Поширене тлумачення карт малих арканів наведено далі.

Головний аркан

Головний аркан має об'ємну структуру, яка кожної миті організовує простір дії людини в її поступовому сходженні до вищих станів свідомості щих станів свідомості.

Аркани станів

Сім карт, розташованих у горизонтальній площині, змальовують психофізичні стани, які проходить людина при зростанні своєї свідомості. Це, так би мовити, архетипи головних станів, яких людина набуває на шляху до поширеного сприйняття світу.

Карти архетипів психофізичних станів, яких досягає людина при сходженні до вищих станів свідомості, починаються з зображення звіриного образу на першій карті. Цей образ символізує первісну, інстинктивну природу людини, що діє в житті підсвідомо.

На другій карті відображено стан, коли те усвідомлення вже приходить. Подив та непевність читаються на обличчі людини, що починає розуміти взаємопов'язаність подій у довколишньому світі.

Це дуже цікавий стан розвитку людської свідомості. Саме тут людина відкриває закони, що діють у світі, і з подивом та повагою спостерігає за їх точним виконанням в довколишньому. З цієї карти починається відкриття людиною пануючих у світі закономірностей. На цій сходинці людська увага цілком зосереджена на зовнішньому плані життя. її погляд на довколишнє цілком захоплений феноменальним зрізом світу, з якого витікає її матеріалістична позиція.

Який це має наслідок? Техногенний розвиток суспільства за рахунок розвинення науки та техніки. Все інше - філософія, культура, що набирає загального, атрибутивного характеру, обслуговує цей стан людської свідомості. За прикладами не треба далеко ходити, саме в такому суспільстві ми і живемо зараз.

Спроба з таких загальних позицій організувати соціум, дати людині справжнє щастя в житті, позбавленому злиднів, хвороб та різних вад, ні до чого не приводить. Виникає парадокс - Існування дуже низької свідомості людини поряд із значним розвитком науки та техніки, і як результат - виснажуюче використання оточуючого середовища. Спроба спертися на зовнішній бік світу нічого не додає щодо пізнання внутрішніх, глибинних законів його існування. Більше того, панування такого підходу до пізнання зовнішнього світу призводить до остаточного руйнування та знищення тієї духовної культури, що вироблена протягом тисячоліть тим чи іншим етносом. Бо ж з позиції загальної, атрибутивної культури то є пережитки старого, що вже не несуть у собі ніякого сенсу. В нас в Україні говорять про «шароварну» культуру, зовсім не помічаючи за нею розвиненої внутрішньої культури спілкування людини з оточуючим світом, що надає їй істинного розуміння процесів, які точаться довкола.

Саме такий стан розгубленості та невпевненості описує третя карта. Філософи стародавнього світу знали, що це тяжкий стан розвитку людського суспільства, у якому людина забуває про саму себе. Тому третя карта фіксує стан паніки та хаосу свідомості, занепаду духу. Відкриті закони, такі надійні у вжитку щодо явиш природи, зовсім не працюють на духовному плані людини. Всілякі спроби механічного перенесення їх на план суспільного життя людини закінчуються крахом. Саме у цей час погляд людини зосереджується на внутрішньому світі, де вона і подивом знаходить зовсім інший спосіб спілкування з довколишнім. Наступає прозріння, все стає на свої місця. Відчуття істинного розуміння процесів у оточуючому світі через інтуїтивне сприйняття вже має місце. Людина переходить на четвертий щабель сходів Іакова і вже з оптимізмом дивиться у своє майбутнє. Саме таке оптимістичне просвітління ми читаємо на обличчі людини на четвертій карті головних арканів карт Міге.

Стан нової зібраності, готовності до дій і терплячого чекання зображено на цій карті. Але не все так просто. Все людське єство має настройку щодо старого сприйняття довколишнього. Розкриття та пробудження нових горизонтів свідомості в еиергокомплексі людини, що надають їй можливість доторкнутися до істинного розуміння стану речей у довколишньому, призводить до кардинальної перебудови її самої. Вся система енергообміну при цьому переходить на інший рівень. Тож звернення людини до своїх глибин призводить до вмикання таких сил, які роблячі. зовсім неможливим життя за старими принципами та уподобаннями. Всьому цьому настає кінець.

Цей тяжкий для людини період описує п'ята карта, де зображено обличчя в стані розпачу та безвиході. Зневіра людини сягає того рівня, коли вона вже нічого від життя не чекає. Дуже нелегко. Саме у цей час людина починає розуміти справжній зміст свого життя, і ті її помилки та відхилення, що сталися у ньому, тяжким каменем лягають на душу. Ця друга криза в сходженні людини до вищих станів свідомості найбільша і найболючіша.

Нарешті цей період закінчено, людина набуває нового психофізичного стану, який дозволяє їй без перешкод взаємодіяти з довколишнім, знаходячись цілком у гармонійному співвідношенні щодо нього. Саме цей стан духовного просвітлення та відстороненості від зовнішнього світу змальо-вує шоста карта, де зображено обличчя людини, що посміхається лише очима, які випромінюють світло. На цьому етапі людина стає нарешті такою, якою вона насправді є - магічною істотою, що вільно керує перебігом подій у довколишньому, стаючи невід'ємною часткою світу. На сьомій карті сходин Іакова зображено обличчя людини, розуміння якою законів, що керують Всесвітом. набувають всеохоплюючого характеру. Це стан Будди, що своїм розумінням сходить до найвищих висот, яких в змозі досягти людина. Задум Бога, його розсуд стає їй цілком зрозумілим. Набуття такого стану виводить адепта за межі того світосприйняття, що притаманне простій людині.

Отже, нами наведено сім архетипів людської особистості, яких набуває людина, підіймаючись сходами Іакова. Цю послідовність архетипів можна прослідкувати майже в усіх езотеричних вченнях, що відомі на сьогодні.

Наприклад, першим щаблем у сходженні християн є покаяння, очищення від гріхів, коли людина, оглядаючись на минулий життєвий шлях, починає розуміти, що все в житті повторюється раз у раз, утворюючи замкнене коло, з якого зовсім немає ніякого виходу. Вона полишає свої сподівання на краще і відходить від зовнішнього, мирського через очищення та покаяння. Для сучасної західної людини це є бачення чогось вже Іншого за буденним перебігом подій. Тож Бачений є першою сходинкою на шляху до вищих станів свідомості. Другим щаблем для людини є пристосування до отого нового, побаченого. Для західної людини цє пошук того психофізичного стану, що веде до дій у другій увазі. Прагнення - другий її щабель на сходах Іакова. Для християн - це упокорення та прощення. Людина звертає свій погляд тільки до Бога, всі справи на цьому світі покладає на дію Божої сили, зовсім відходячи від мирських справ. Третій щабель для західної людини є Діяння через стан другої уваги, який розуміється у східних езотеричних вченнях як стан «недіяння». У християн така дія - то любов, як засіб трансформації зла. любов, що розчиняє дію людського Его. Четверта сходинка для християн є поєднання своїх дій з силою Божою, що веде і вказує шлях людини до Бога. Для західної людини то є Супроводження ієрархів світу, яке веде до розкриття здатності відчуття місця і часу дозволеної дії. П'ята сходинка в християнському езотєризмі - то є стан духовної благодаті, упокорення в ній. Для звичайної людини то відчуття істини в її діях, що дає голос розвиненої Інтуїції, коли всі дії автоматично йдуть у руслі життєвих планів у довколишньому. Шоста сходинка у християн є усвідомлення Бога в собі і в усьому довколишньому. Для західної людини це стан набутого нового розуміння світу, з яким до неї приходить Мудрість через пізнання тих істин, що лежать в основі довколишнього життя. Сьомою сходинкою для західної людини стає набуття стану Істинності, що символізує падіння останнього бар'єра, який відокремлював людину від світу. Для християн це стан злиття з Богом через відречення від усього земного, прийняття схимни. Все наведене вище переконливо засвідчує - у житті люди за своїм внутрішнім розвитком займають різні щаблі сходів Іакова. Той розвиток зовсім мало залежить від освіченості і від того ступеня технічного прогресу, якого досягло суспільство, де та людина живе. Не залежить він І від того, якого становища досягла людина у тому суспільстві, яку посаду обіймає, якого визнання добилася.

Скоріше, навпаки: внутрішнє є витоком того, у який спосіб людина долає свій життєвий шлях, на якій сходинці зростання своєї свідомості знаходиться. Так, ті, що стоять на першому ступені, воліють жити у сталій, захищеній системі, де не відбувається якихось змін, що потребують від кожного нових зусиль. Цих людей можна назвати людьми схеми, які зовсім не воліють торкатися хвиль зовнішнього бурхливого життя.

На другому щаблі стоять люди, які внутрішньо вже готові до сприйняття того чи іншого вчення, що дозволяє їм зробити дотик до світу невимовного. Це люди, схильні до релігійних вірувань. Саме там вони знаходять силу та наснагу у подоланні свого життєвого шляху. На третій сходинці стоять ті. хто вже готовий сприймати декілька різних вчень, розуміючи їхній єдиний виток, вільно переходячи від одного до іншого, обираючи їх за своїми уподобаннями. Це люди пошуку, на виклик життя вони відповідають гнучкістю та загартованістю своєї волі. Жити для них - означає виживати в будь-яких умовах.

Четверту сходинку займають люди, розвиненість внутрішнього світу яких дозволяє їм осягнути внутрішню глибинну сутність всякого езотеричного вчення. У житті це мудрі люди, провидці, знахарі, правителі соломонового типу. У сучасному суспільстві це люди з неоціненою якістю душі. Загалом, це великі генії свого часу, ідеї та твори яких будуть оцінені лише через багато років після них. Тому вони стають невтомними шукачами істини, антропологами, розвідниками нових континентів та таємниць землі, що йдуть від давніх часів.

На п'ятій сходинці стоять ті. хто у своєму житті виконав своє головне завдання і мета їхнього реінкарнаційного циклу досягнута. У житті це пілігрими, пустельники, які прагнуть жити відокремлено від суспільства, створюючи нові соціуми на манер Існуючих на сьогодні ашрамів, заснованих на тому чи іншому езотеричному вченні.

Шостий рівень займають ті, хто вже опанував Знання у повній мірі. Вони виступають у житті провідниками, своєрідними оберегами людського життя. Саме через них прості люди мають змогу доторкнутися до тих Істин, що лежать в основі побудови світу, і в свою чергу, істини 'мають змогу через них пролитися у людське життя.

І нарешті сьома сходинка - її займають ті. хто вже народився з пробудженою свідомістю. Вони стають живим мостом між світом невимовного і тим, у якому живуть прості люди. Це Великі Вчителі людства. Декількох з них ми знаємо, це Гаутама Будда. Ісус із Назарета, пророк Магомет, тобто ті люди, які стоять біля витоків великих релігійних культів, пануючих сьогодні на землі.

Існуючі сьогодні різні форми побудови суспільного життя мають відповідність тій чи іншій набутій якості людини, що були описані вище.