Відомий український кобзар Василь Литвин пішов з життя 7 квітня.

За своє довге життя Василь Литвин зробив величезний внесок в розвиток сучасного українського кобзарства. Він був головою Спілки кобзарів України та співзасновником Стрітівської школи кобзарського мистецтва.

Його мати була колгоспницею, а батько – залізничником. Василя та його брата Миколу очікувало таке ж «колгоспне життя». Однак після закінчення десятирічки вони вступають до профтехучилища художнього ткацтва. Саме там Василь навчився грати у Михайла Білошапки, який був керівником місцевої капели бандуристів.

У 1961 році Василь з братом вступає до Київського музичного училища ім. Р. Глієра. Тяжко працю вночі на залізниці, щоб оплатити навчання йому вдалось провчитись два роки. В студентські роки він співав у студентському хорі «Жайворонок», подорожував по шевченківських місцях, підтримував зв'язок з творчою молоддю. У цей час ним зацікавилось КДБ.

Після училища намагався влаштуватись до Київської філармонії, але його «націоналістичні настрої» цьому перешкодили. Пройшовши перевірку в КДБ Василь з братом ненадовго влаштувався до Тернопільської філармонії.

За кілька років братам все ж вдалось стати частиною Київського оркестру українських народних інструментів, з яким вони подорожували Україною. Але знову втрутилось КДБ і їх було звільнено.

Після цього Василь разом з дружиною Антоніною переїжджають до с.Гребені Кагарлицького району, де продовжують проводити концерти, вистави.

У 1989 році Василь Литвин стає співзасновником унікальної кобзарської школи.  Його творчий доробок складає понад 100 пісенних творів: «Вітер віє— поле мріє», «Вийшов місяць і зоря», «Дума про матір» «Народе мій» (Вступ до поеми«Мойсей»Івана Франка), «Чародійна кобзо», «Посланіє» та багато інших.

Теги:

Схожі статті

 

Медіа