У часи, коли ще не було кирилиці, жителі Руси ідентифікували себе рунічним записом (у ньому зашифровано більше 12 смислових ша­рів.

Приводимо один з шарів значення цього рунічного ряду. Решту значень можна усвідо­мити, зрозумівши цей):

  • Зупинися і заспокойся. Задумайся, хто ти є і куди йдеш. Подумай про справжні цінності життя.
  • Пролий внутрішнє світло на свою природу. Ти створений за образом і подобою Божою. Усвідом це.
  • Відповідай за своє власне життя. Ніхто крім тебе, тільки ти сам, можеш реалізувати закладене в тебе Богом. Це ТВІЙ вибір.
  • Спростуй помилкові уявлення про себе. Прийми себе таким, який ти є насправді і ти відтворишся досконалим.
  • Відчуй свою нову природу і природність ходу подій. Зосередь увагу на особистому житті і на житті людей, що оточують тебе. Усвідом божественність їх суті.
  • Відчуй в собі джерело всеосяжної любові до Всесвіту. Наповнися тихою радістю, благополуччям і самодостатністю.
  • Витягни цю енергію з свого духовного джерела і переведи її у фізичну реальність, в повноту власних фізичних відчуттів.
  • Випромінюй. Даруй це внутрішнє світло тим, що оточують тебе. Чим яскравіше ти світитимеш, тим більше буде твоє власне джерело духовної сили. Це сяйво називається «славою». Сяюча людина називається «слав'янином».

Усвідомити цей код може тільки «людина СУТІ», «людина ФОРМИ» цього не зможе усвідомити. Тому «відаючі люди» - волхви Руси створили чудо- іграшку - МАТРЬОШКУ, спрощену модель все­світу, для людей, яким важко усвідомити, що «ВСЕ у ВСЬОМУ», і «ВСЕ є ОДНЕ».

А ці знання волхви закодували в казках. Частину з яких нескладно усвідомити.

Офіційна історія Російської імперії нама­гається подати Україну, як «хуторянську шароварщину» недалеких «салоїдів-жителів околиці». А язичницький політеїзм як примітивні вірування. Це безмежний за своїм цинізмом обман. Чому?

На їхню думку вірити потрібно тільки в хрис­тиянстві. Ведизм - це щось інше... Ведизм - це система знань про закони вібрації всесвіту.

Описане в Біблії диво руйнування стін Ієрихону «ієрихонськими» трубами для «відаючих людей» було абсолютно звичайним явищем. Руйнування мостів внаслідок резонансу від стройового кроку відоме багатьом. «Відаючим людям» для резонансного руйнування міських стін досить лише відати резонансні частоти каменів. І ці люди відали.

Джону Воррелу Кілі вдалося відтворити деякі механізми, але їх таємницю він поніс з собою та залишив нам свої «40 законів симпатичних вібрацій», саме про ці закони говорили відьми і відьмаки, у розповідях про богиню Ладу. У сучасному розумінні богиня Лада - це «закони Гармонії», «за­кони октав», «масштабна гармонія всесвіту». Боги­ня Лада мала рунічне позначення, а в сучасному розумінні її можна було б позначити числом Фідія і назвати золотою пропорцією.

Саме знання цих вібраційних законів природи і уміння їх використовувати дозволяло «язичникам» здійснювати те, що зараз називають магією.

Руни - це позначення звукових рядів, які в сучасній науці описують інтегралами Фурьє. Одним із значень слова «руно» - є «шепіт» або «слово». Ім'ям предмету волхви (маги) вед називали звук, що містить резонансні частоти цього предмету. Саме тому звуки виходили такими хитромудрими і так лякають християн до тепер. Знаючи ім'я каменя волхви вміли їх руйнувати або примушувати літати. Для волхвів не було таємницею побудова єгипет­ських пірамід. Ніхто ці камені не піднімав на плечах. З цими каменями здійснювали ритуали співів, в результаті яких вони злітали. Після цього жерці просто укладали їх «як пінопласт».

У легендах багатьох народів, що розповідають про споруди деяких циклопічних споруд (піраміди Єгипту, Америки, храмів Єгипту, Індії, інших країн), що збереглися, йдеться про те, що при спорудженні кам'яні глиби самі пливли повітрям. Маса таких глиб перевищує можливості сучасної тех­ніки, тому за християнською традицією, ці легенди до уваги ніким не беруться. їх вважають казками.

На початку 30-х років шведський авіаінженер Хенрі Кьельсон у Тибеті спостерігав, як ченці доставляли камені для будівництва храму. Дотягнувши за допомогою в'ючного яка камінь приблизно в 1,5 метра діаметром до невеликого горизон­тального майданчика, його кидали до ями завглиб­шки 15 см, відповідно розмірам каменя. Майданчик був на відстані 100 м від прямовисної скелі зав­вишки 400 м, на вершині якої зводився храм.

У 63 м від ями (інженер точно заміряв всі відстані, вважаючи, що в цьому полягає один з еле­ментів загадкового явища, що відбувалося) стояли 19 музикантів, а за ними 200 ченців, що розта­шовувалися по радіальних лініях (декілька чоловік на кожній). Кут між лініями складав 5 градусів, причому в центрі цієї побудови лежав камінь.

У музикантів було 13 великих барабанів вагою по 150 кг, трьох різних розмірів, підвішених на дерев'яній щаблині і обернених звучною поверхнею до ями з каменем. Між барабанами розміщувалися в різних місцях шість великих металевих труб, теж обернених розтрубами до ями. Біля кожної труби стояли по двоє музикантів, що дмуть в неї по черзі. За спеціальною командою весь цей оркестр почи­нав гучно фати, а хор ченців підспівував в унісон. І ось, як розповідав Хенрі Кьельсон, через 4 хвилини, коли звук досяг свого максимуму, валун в ямі став сам собою розгойдуватися і раптом здійнявся по параболі прямо на вершину 400 метрової скелі! У такий спосіб, згідно розповіді Хенрі, ченці піднімали до храму, що будувався, 5-6 величезних валунів кожної години!

Камінь знаходився в центрі кола, що утворюється оркестром і ченцями, які посилали звукові коливання на яму, що є віддзеркаленням цих коли­вань. Вони-то і піднімали валун на 400 метрів. Звуки явно наростали плавно (4 хв або 240 с), отже, коливання були гармонійні, тобто достатньо красиві і... такі, що творять!

Саме, які творять - адже велося будівництво священного храму!

Камінь злітав по параболі - спочатку він йшов практично вертикально, потім починав відхилятися у бік скелі, до її вершини. Звідси витікає, що ближче до скелі стояла менша кількість ченців на лініях- радіусах, оскільки коливання, відбиваючись від скелі, не давали валуну до неї наближатися. У міру наближення до вершини кількість відбиваних ко­ливань починала різко падати і камінь відхилявся у бік найменшого опору, точно потрапляючи на вер­шину!

Християни вважають за краще ігнорувати факти, що не вписуються в християнське світо­сприймання, нехай навіть ці факти стоять перед очима. У Флоріді (США) є відвідувана туристами місцева визначна пам'ятка під назвою Кораловий замок. Унікальність замку полягає в тому, що в 30-х р. XX ст. він був створений, а потім перевезений в інше місце за 20 миль всього однією людиною без використання будівельної техніки. Створив цей замок Едвард Лідськалнінш. Похмурий Ед (так його називали сусіди) розповідав, що розгадав таємницю будівництва пірамід, але як кожен язичник забрав цю таємницю з собою (помер у 1951 р). Лише одного разу, сусідським дітям вдалося підглянути, як Ед співав каменям дивні звуки. Замок і зараз стоїть на місці. Фотографії замку є в інтернеті. Але немає розуміння законів вібраційної гравітації, які тільки зараз знову відкриває Ю.І.Іванов, в своїй науці ритмодинамиці.

Проблема в тому, що математичний апарат стародавніх політестів, який вони називали нумерологією, практично втрачений. А це була воістину унікальна математика, що в багато разів пере­вершує сучасну, особливо в частині опису коли­вальних і циклічних процесів. Християни в це не повірять ніколи. Навіть дивлячись на власний годинник, в якому до сьогодні використовується шестидесятирична система числення. У 1 хв - 60 с, в 1 год. - 60 хв, в пантеоні язичницьких богів їх 60. У пізнішій шумерській математиці цифру 60 втілював бог Мардук, а в слов'янській - бог Перун. Пантеон цих богів шикувався згідно рунічному порядку в дві октави по 12 рун. Всього рун було 24, що повністю відповідало добовому циклу Землі. Сама 60-рична система числення - це єдина система, що ідеально відповідає геометричним сферичним обчисленням, тому що має десять простих дільників числа 60, тоді як число 100 в 10-й системі має всього 7 простих дільників. Саме тому в геометрії до сьогодні використовується ділення кола саме на 360 гр. Цікаво, що мусуль­мани в своїй геометрії зберегли сферичну систему координат язичників і мають свій півмісяць, а християни примудрилися замінити сферичну систему координат на хрестоподібну Декартову систему. В результаті цієї підміни християнська математика вимушена йти в нетрі інтегрального числення і «лапласіанів». Але навіть математичні навороти Лапласа не дозволяють сучасним фізикам описати закони спектрального розподілу в атомах хімічних елементів. Формула Шредінгера про вірогідність електронів - це очевидна безвихідь, з якої в декартовій системі немає виходу. Втім це зайва інформація для даного тексту...

Відзначимо лише, що іншою особливістю цієї математики була також відсутність в ній нуля і негативних чисел. Роль центру симетрії число­вого ряду виконувала одиниця, або «єдине ціле». Відповідно симетричними парами були 2 і 1/2, 3 і 1/3. 5 і 1/5. і т.д.

Цьому повністю відповідав опис світобудови за принципом матрьошки, а саме вкладеності світів один в одного. Тому така математика працювала як формула Фурьє зі спектрального розкладання звуків у просторі, або дисперсії звуку. Завдяки цій математиці «дикі язичники» дохристиянської Руси будували храми - резонатори. Ставлячи на купол храму набір дзвонів, язичницькі волхви могли створювати звуковий ряд, який вводив організм людини в різні стани і заряджав воду, яка має властивість запам'ятовувати коливання. Японець Масару Емото проводить експерименти з заморожування води в сніжинки. Його фотографії опубліковані в «Послання від води».

Саме резонансні стани людського організму, який на 80% складається з води, були основою медицини вед і основою спілкування їх з богами.

Сучасна медицина визнає силу молитви і замов­лянь, траволікування і гомеопатії, які побудовані на резонансних властивостях води і клітин людсь­кого організму, визнавати впливи ритмів землі, сонця і повного місяця на стан людини. Медики придумують нові назви цим ведичним знанням - «Біорезонансна терапія», «ритмологія», «вібраційна медицина» і т.д.

Зміна Альфа-, Бета-, Тета-, Дельта-ритмів, або тактових частот роботи головного мозку, починають використовувати в методі Де Сильва. Занурення в сон і є зміною стану свідомості, при якому тактова частота пульсацій головного мозку опускається з 13-18 герц до 2-5 герц. При певних фіксованих частотах у снах може відбуватися контакт з помер­лими та інше.... Те, що волхви використовували для спілкування з богами, ахтунги примудрилися перетворити на проблему наркоманії...

В.Головачев, в своїх творах часто згадує повернення до родової пам'яті і систему русобоя. Козаки-характерники Запорізької Січі були хранителями ведичних знань волхвів, які й сьогодні утаємничені. Якщо про їх цілительство вже не сперечаються, то розповіді про те, що вони вміли ставати невиди­мими і в такому стані пробиралися через табір супро­тивників сприймаються як казки. Важко розкрити механізми того, що називалося «переверт­нями», але враховуючи те, що родова пам'ять волхвів про бойовий гопак періодично прокидається в деяких нащадках казаків-характерників, то секрет невидимості розкрити вже можна.

Сьогодні в С.-Петербурзі, М.Кудряшов, відтворив систему цілісного хвильового руху і відкрив свою школу вібраційного бою. «Вібробой» - це уміння вводити організм людини в коливання-вібрацію з частотою до 20 герц. При такій частоті, людське око перестає фіксувати образ. Вібруюча людина починає розпливатися, як колесо, що обертається. У сутінках така людина стає невидимою. Тому, невидимий волхв-характерник це реальність.

Крім того, в своїх книгах, на своєму сайті М.Кудряшов, описує також приклади зміни погоди, досліди викликання дощу його учнями тощо.

Про повздовжні (звукові) хвилі говорив, зас­новник електромеханіки Никола Тесла. Двигуни В.Шаубергера побудовані на вихрових принципах - це перевідкриття свастики вед, званої слов'я­нами «коловратом». Ця тема невичерпна, але не вона є предметом цієї статті.

Ці контури ведичних знань тут дані для того, щоб читач зрозумів, ЩО насправді перемагали владу імущі язичники, здійснюючи насиль­ницьке хрещення Руси і ЗА ЩО насправді, в той час католицька інквізиція в Європі так неса­мовито палила відьом разом з Дж. Бруно. Охота на відьом з боку духовної і світської влади продовжувалися у всій Європі як в середні віки, так і до кінця XX століття. Язичество було витіс­нене офіційною церквою в царину народної культури.

Цікаво, що 10 століть опісля, комуністи прийшовши до влади зробили теж саме, що й христителі, тобто: реформу алфавіту, реформу кален­даря і підміну церковних свят комуністичними. І їм таки вдалося селекціонувати радянську людину-гвинтика.

Але остаточно знищити родову пам'ять предків не вдалося ні християнству ні комуністам. Те що пішло в казки, міфи, обряди, ритуали, прикмети, традиції і вірування ведичного світогляду - це знання про навколишній світ. Точніше про ансамбль світів, вкладених як матрьошки один в іншій. Залякування християн потойбічними світами серед політеїстів не прижилося, так зване «двоєвірство», що склалося, в сучасній Україні зберігається і понині. Християнський пантеон їй святих абсолютно не заважає

волхвам. Більш того, волхви визнають практичність і зручність хрис­тиянства і грошей як інструментів управління людьми. Але саме по собі управління людьми для са­модостатніх волхвів не цікаве, тому що взаємодія з силами природи значно цікавіша управ­ління слабкою людиною.

Жоден історик не захоче визнати, що особливість дні­пропетровського менталітету лежить в тому що днепропетровці живуть за стародавніми козацким принципами. Одними їх головних козацьких принципів є наступні два: «Зуб за зуб» і «Один в полі воїн». А це язичницькі, а не християнські принципи, успадковані козаками-характерниками від волхвів відичної Київської Руси.

І характерники, і волхви, і ведизм, і рунічна писемність стародавніх слов'ян офіційною істо­рією просто ігноруються або проводиться їх сві­дома містифікація. Тому що це дуже незручна історія для можновладців.

Тому що це історія - це завжди історія експансії народів і колонізації нових земель, яку здійснює простий народ, а славу цієї колонізації завжди намагаються привласнити правителі і чиновники в усі часи. У цій реальній історії Дніпропетровськ - друга столиця українського стилю колонізації і управління територіями, і жителі Дніпропетровська і Екатерінослава завжди знали, що їх місто не пер­ше, але і не друге.

Народна мудрість свідчить: Якщо у тебе на роботі з'явився дніпропетровець, то навчися з ним вітатися, тому що це твій майбутній начальник.

Київська Русь - це ТУТ І ЗАРАЗ.

Теги:
Джерело: журнал "Рідна віра", №18

Схожі статті

  • 11.03.2016
    1437

    КНИГА ПЕРША

    КНЯГИНЯ I РАБИНЯ

    Мандруючи понад старим Днiпром ...

  • 16.05.2016
    11391

    Майже забутий істориками, рутенсъкий князь Одоакр (жив бл. 433-493 рр,). У 457 р. він розбив

    ...

Медіа