Зміст статті

 

Висновок

Як бачимо, ставлення до змії в українського народу дуже неоднозначне. Вона асоціюється із дощем, родючістю та багатством, чому свідченням є зображення змій на предметах ужиткового мистецтва, які використовуються під час весільної церемонії, на трипільсько-кукутенській кераміці, на традиційних писанках. Як відомо, на жодній з перечислених груп речей не зображались нечисті тварини, тобто такі, що мали стосунок до сил, ворожих людині, з чого можемо зробити висновок, що негативне ставлення до змії, що стала символом демонічних сил, прийшло на наші території, мабуть, із введенням християнства. Був період, коли людина в замовляннях по-дружньому зверталась до цариці чи царя змій з проханням допомогти. Пізніше їм почали загрожувати смертю від рук страшного грішника (чоловіка, що не шанує свято, а отже, не шанує Бога) чи лякати карою від Бога чи святих.

Зовсім іншу картину бачимо при аналізі творів усної народної творчості – в казках змій виступає в якості злої сили, що мусить бути подоланою. Проте казковий змій має дуже мало спільного із реальною змією – він, як правило, крилатий, має кілька голів і лапи, іноді він дише вогнем і харчується красунями, може вступати в стосунки з людськими жінками.

Як би там не було, але образ змії ніколи не ігнорувався нашим народом. Він активно осмислювався та переосмислювався, її то вважали другом та помічником селянина, що міг сприяти підвищенню врожайності, то ворогом, що міг занапастити душу та тіло, відібрати як земне життя, так і життя вічне. На нашу думку, рецепція змії у свідомості українського народу потребує подальшого детального вивчення.

 

Теги:

Медіа