Політеїзм - БАГАТОБОЖЖЯ Монотеїзм - Однобожжя

Виникає природним шляхом як етнічна (національна) віра.

Створюється штучно засновниками, "пророками"як світова (інтернаціональна) релігія.

Поширюється в просторі, який займає даний народ, нація, в своїй країні, як спосіб збереження етнічної неповторності.

Поширюється на сусідні (чужі) з метою їх загарбати та створення світових імперій, нівеляція національних відмінностей.

Передається предками Роду для молодших поколінь свого етносу як заповіт, як морально-етичний закон життя.  Поширюється через місіонерів іноземців, які часто здійснюють насильницьке навернення до своєї віри.
Відображає світ, як багатопроявність Божественної Істоти в різних стихіях космічного простору, які мають свої назви (імена Богів). Один Бог, як узурпатор, що проголошує свою єдиність або свою виключність та заперечує існування інших Богів, яких він не визнає.
Толерантне ставлення до інших релігій та до релігійних святинь сусідніх земель або інших народів. Зневага і ненависть до сповідників іншої віри (особливо язичницької - етнічної), руйнування їхніх святинь, нищення їхнього святого письма, вбивство проповідників.
Наявність багатьох регіональних святинь та громад, поклоніння різним Богам етнічного пантеону залежно від традиції своєї місцевості, повага до їхніх богослужінь та обрядів.  Намагання об'єднати всі церкви, створити світову релігійну імперію з єдиним центром, нетерпиме ставлення до національних відмінностей у богослужінні, уніфікація обрядовості.
Індивідуальна свобода особистості, активне повноцінне життя, впевненість  у власних силах, повага до іншої особи незалежно від її релігійної належності.  Регламентація життя через  сповідь, заповіді, пости тощо. Пасивність у земному житті через  сподівання "царства небесного". Нетерпимість до людей інших віросповідань та конфесій.
Свобода вищих творчих і природних сил людини, почуття людської гідності, культ радості життя, кохання, родючості. Життєрадісність обрядів, міфів, пісень, ритуалів.

Пригнічення всіх природних якостей і почуттів, ("умертвіння плоті"). Залякування "карою божою" чи "страшним судом", приниження людської гідності. Скорботність ритуалів, штучний аскетизм.

Віра в Богів Природи-Космосу (реально існуючих), яка виховує екологічне мислення і поведінку, дає життєвий календарний ритм, синхронний з ритмами Всесвіту.

Перенесення віри з космічного обожнюваного начала на людину ("сина божого" чи "пророка"), якому приписується божественна здатність впливати на людське життя. Довільний календар, неузгоджений зі станом Всесвіту.
Теги:
Джерело: журнал "Сварог", №1, 1995

Схожі статті

  • 03.03.2016
    13844

    Він збагачує самобутню духовну скарбницю Українського Народу. Нині, як бачимо, прийшов час, щоб

    ...
  • 03.03.2016
    3430

    На двері глянь. А чи нема хреста,
    О, гугенот, під ніч Варфоломія.
    Столицю ж бо

    ...

Медіа