Як дуже спізнилася Біблія на шляху еволюції, пізнаємо тільки тоді, коли її уважно прочитаємо. Це не тільки давній світ, але замерзлі й відсталі леґенди, які не мають нічого спільного зі сучасніс­тю. Мав рацію Вольтер, коли писав, що тільки ті люди вірять у Біблію, які її ніколи не читали. Нас вчили в школі і в церкві, що це «Святе Письмо», або «Слово Боже».

Церква дуже спізнилася зі сво­єю інтерпретацією Біблії, собі самій на шкоду. Бо Біблія ані свята, ані диктував її Бог, а її святість пізнаємо по тих брудах, протиріччях і недоречностях, які в ній зібрані. Такого роду книги дуже небез­печні, бо вони своєю відсталістю і примітивізмом є колодою на дорозі проґресу і якщо йдеться про український нарід, тисячу років держить його в духо­вому рабстві й інтелектуальному каліцтві.

Найбільшою святістю є сама людина і її ставлення до інших людей, а Бог незглибинна містерія космосу, яка не вибирає собі один на­рід з-поміж великої кількості народів і дає йо­му обскурантну Біблію, яка ось уже 2000 років б'є обухом по лобі думаючих людей і не до­пускає їх до Сонця, до Правдивого Бога до Правди й до Щастя.

Біблія - це збір доісторичних легенд і різних передань, які стосуються жидівського народу.

Археологія викриває в епоху розуму біблій­ну «правду» й руйнує дощенту її «божеський» ха­рактер, не дивлячись на те, що є ще сили в світі, які роблять неймовірні зусилля, щоб цю книгу прославляти, обожнювати й накидати цивілізо­ваному світові.

Біблійні документи були цілковито зумовлені своїм примітивним часом і не дають ніякої відпо­віді на містерію світу, на початок і кінець і не вис­ловлюють ніякого передбачення майбутнього. Щойно розвиток цивілізації й розуму, які Біблія всіма силами зупиняла, дозволили людині неза­лежно знайти свої посланництво й закони Божі. Як постала Біблія, розкажемо пізніше. Але пер­вісної Біблії, написаної найстаршою мовою, ні­коли не було. Це є радше збиранина різних доку­ментів невеличкої бібліотеки, яка постала впродовж цілого тисячоліття. Це є документи в деякій мірі навіть не жидівського походження й леґенди, засвоєні жидівськими писарчуками від інших народів тогочасного світу, які були на багато ви­щому рівні цивілізації від жидівського примітив­ного племені. Поза Біблією жиди залишили дуже мало слідів свого минулого.

На шляху проґресу врешті прийшов час, щоб розкрити всю правду про Біблію. Нам українцям це особливо потрібне, бо на нашій життєвій до­розі не політична тільки неволя, але й духовий застій, спричинений цією «святою» книгою.

Людський ум по своїй природі вперто шукає правдивого об'явлення і знаходить тільки бруд і брехню. 2000 років Біблія була замаскованим фе­тишем, який не вільно було студіювати. її мови широкі маси не розуміли. Тло, на якому вона пос­тала, було тільки міфом, або баєчкою. Сьогодні ми вже знаємо багато, бо наука не стоїть на місці. Були часи, коли за критичну думку відносно Біблії загрожувала страшна смерть. Але й це не помог­ло, бо закони Божі сильніші всякого забобону. Джордано Бруно й багато інших заплатили доро­го за те, що поставили науку проти біблійної тем­ноти. Телескоп не знайшов Бога на хмарах, він мабуть перенісся кудись в інше місце.

Те, що творця світу називають «Батьком», нічого дивного, бо від народження в людині є ата­вістичний і підсвідомий голос батька, що дав нам життя, а Бог стається батьком усіх батьків. Але ось ми зараз на початку Біблії в Генезі бачимо, який це був жидівський «батько», що мусів аж мільярд років укладати плани, щоб сотворити світ із таким неймовірним спізненням, бо аж 6000 років тому. І взагалі числення часу в нього якесь дивне, бо Мойсей жив десь 12 сторіч перед Христом, а шумерійці, китайці, єгиптяни вже 1000 ро­ків до Мойсея знали про сонячну систему й на думку їм не прийшло, що земля ось-ось нещо­давно сотворена. Виходить, що бог жидів так со­бі для забави диктував Біблію.

Щоб пізнати правду, треба вчитись на попе­редніх помилках і звичках, бо знання правди ос­новний стимул і закон нашого життя. На те Бог дав нам розум, щоб ми всяку брехню і помилки розкривали й таким чином очищали дорогу в май­бутнє. Але дорога релігійного забобону це не до­рога. а мандрівка п'яного віслюка навколо біблійного стовпа. Бог вклав у нашу душу вічну тугу за ідеалом і в цій тузі наш ум ніколи не перестане 22 шукати й непокоїтись тоді, коли дорога губиться. Морально й інтелектуально ми завжди будемо розвиватись тільки за добрим прикладом.

Ось який приклад дає нам розхвалена Біб­лія, то зараз побачимо. Починаєм від початку, тоб­то від Генези (Книги Буття), бо так називається перша книга Біблії. Назва грецька й означає «по­ходження», а грецька тому, що перша суцільна Біблія була написана грецькою мовою. Гностики перших століть християнства трактували не тіль­ки Генезу, але й всю Біблію, зі сміхом, бо про віч­ність матерії говорив ще Зороастр, а в Біблії ма­терія і все що бачимо нещодавно сотворені.

Не треба багато читати, щоб переконатись, що Генеза, як і вся Біблія, не є записом продик­тованою з Божої канцелярії. Примітивні поняття, порівняння й байочки перейняті від тих народів, серед яких перебували мандрівні жидівські племена. В Шумерії, де процвітала найперше циві­лізація світу, вже в 3 тисячолітті ст. ери, в місце­вості Гурук, разом із головою богині Інани вико­пали археологи таблички із записом про початок світу. В Шумерії жиди були рабами, як і значно пізніше у Вавілоні і Єгипті. Шумерська леґенда каже, що спочатку жили тільки боги, орали зем­лю, копали канали й надоїло їм працювати, тому й вирішили сотворити людей. А тоді бенкетува­ли, як це робили пізніше грецькі боги, а люди пра­цювали, сварились і воювали. Із Шумерії взято теж леґенду про рай, потоп, Йова та декілька ін­ших епізодів. Вавілонці уявляли собі хаос перед сотворенням як боротьбу бога Мардука з дідь­ком Тіяматом, в якій Мардук переміг і впорядку­вав світ так, як його бачимо сьогодні. Тіямат у Біблії називається Тегум і являється прапредком християнського Сатани. В Ніневі відкопано таб­лички Асурбаніпала зі сотворенням світу, подібним до біблійного. Також індійські Упанішади, які написано на базі найстарших релігійних книг сві­ту Вед, говорять про сотворення світу.

Але в жидів це сталося точно 3761 р. ст. ери, коли їхній Я гає задумав сотворити світ і від того часу жиди числять свій календар. Так робили теж і давні християни, але під тиском модерного сві­ту закинули цю нісенітницю. Існує ще й друга іс­торія сотворення світу, зовсім відмінна від біблійної, т. зв. апокрифічна, тому жиди її заки­нули. І ось «спочатку Бог сотворив небо і зем­лю» (Буття. 1.1-2). Де воно те небо, ніхто не знає до сьогодні. Астрономія заглянула вже мільйони світлових років у глибину Вселенної, але небо досі не знайшла. В той час, коли писалась Біб­лія, поняття Вселенної було дуже обмежене й не­бо було десь близько над головами, щоб Бог не потребував довго подорожувати. «І Бог сказав: "Хай буде світло - і було світло» (Буття. 1. 3.). «І Бог відділив світло від темряви» (Буття, 1. 4). Як можна сотворити світло без джерела того світла, тобто сонця і як можна відділити світло від темря­ви, то тільки Ягве один знає, але людський розум того ніяк второпати не може.

Біблійні писаки до шкіл не ходили. Навіть сі­рійський філософ Порфирій НІ ст. дивувався, як можна зробити світло перед сонцем. Але для цер­кви Біблія непомильна. Коли вже Ягве все сотво­рив, включно зі звіриним світом, а мусила це бути незвичайно важка і складна праця, вирішив він собі на потіху сотворити людину. (...)

Але насувається ще й багато інших питань. Писати в Біблії, що Бог сотворив людину на свою подобу, це непростимий гріх, бо в жидів творити образ Божий строго заборонено. Ми не маємо ніяких доказів того, що Бог має людську подобу. І далі, коли прийняти, що Бог це дух, то що ж тоді варті слова в Біблії про сотворення людини. Од­не протиріччя за іншим. Біблія варта хіба того, щоб нею забавлятись. Але сміятись з Біблії не годить­ся. І тепер, маючи Адама, першого чоловіка, про­шу уявити собі Бога з Адамовим ребром в руці і в глибокій задумі, чи зробити Єву блондинкою чи брюнеткою. Але кінець кінцем Бог впорався зі складним сотворенням і вирішив відпочити. «Він сьомий день відпочивав по всій своїй роботі» (Буття, 2. 2.) Тут знову постає питання: Коли Бог досконалий, то навіщо йому відпочивати?

Пізніше побачимо, що жидівський Єгова карає грішників. Це значить недосконалих людей. Навіть смерть для них видумав, що й говорити про вічний вогонь. Ба навіть весь рід людський вигубив потопом, за винятком Ноя, тих же самих, кого він сотво­рив. Люди є людьми і мають свої слабості й недос­коналості. Отже, як міг досконалий Єгова сотворити недосконалих людей? І потім мститись на них за свої власні помилки? Видно, що Єгова сотворив лю­дей недосконалими тому, бо сотворив їх в останній день творіння, коли вже був втомлений. Все ж таки, який же він був чудак, якщо не передбачив такої прик­рості. Коли б людина сотворила людину, їй було б дуже ніяково за такі результати. Щоб якось оправ­дати людську недосконалість, біблійники придума­ли чорта, чи радше чортів.

Єгова назначив адміністратором світу архан­гела, але той засмакував і сам захотів бути Бо­гом. І Єгова був змушений копнути його геть із не­ба. І він став чортом. Все ж таки цей чорт не стра­тив свою неймовірну силу, майже дорівнюючи са­мому Єгові. Він розмножився в незчисленні міль­йони й оперує з незвичайною хитрістю. Його Єгова терпить собі на втіху й возиться з ним по сьо­годнішній день. Навіщо ж Єгова сотворив собі теж цілу армію ангелів з їхніми генералами, чи архан­гелами? Коли Єгова всемогутній, то йому поміч­ників чи посильних не треба. Мабуть скучно йому самому на небесах. Та й пекло видумане для по­тіхи, бо з Божою любов'ю воно нічого спільного не має. Жиди на пекло не дуже зважали, але хрис­тияни його дуже розбудували, мабуть щоби заганяти страхом людей до церкви.

Легенда про Адама й Єву теж спадщина шу­мерська, а не жидівська. В Шумерії був міф про Енкі і Нінгурсаг. Енкі був богом води, а Нінгурсаг- богиня мати. Дільмун - це Божий город, або рай.

Шумерійський Дільмун це жидівський Едем. По­дібні міфи були в багатьох народів. В цьому Еде­мі Єгова показав себе брехуном. Бо він сказав пер­шим людям: «Коли з'їсте плід із забороненого де­рева, то вмрете того ж дня» (Буття. 2. 11.). Але вони з'їли і не тільки не вмерли, але навіть не зах­воріли. Вони навіть не розуміли слова «смерть», бо її ніколи не бачили. Все ж таки смерть їх спіт­кала в кінці їхнього життя на вигнанні з раю і смерть їхня була, згідно з Біблією, карою за гріх первородний, не тільки на Адама і Єву, але й на всіх їхніх потомків. Отже всі ми помираємо тому, що Адам і Єва згрішили. І що таке цей «первородний гріх», то людська логіка ніяк впоратись не може Бо коли Єгова не планував, щоб Адам і Єва роз­множувались, то навіщо дав їм стать? Чи це був у Єгови тільки лукавий експеримент? Сотворити по­хіть і назвати це гріхом первородним? Може тому із-за цього первородного гріха целебатники так часто попадають у спокусу. А людство висміяло цей гріх, бо розмножилось сьогодні аж до чоти­рьох мільярдів.

Всевидющий Єгова знав, що Адам і Єва згрі­шать, бо він нарочно сотворив їх слабими. Він на­віть підіслав їм змія, а потім покарав їх і карає нас, придумавши смерть. Заборонений овоч це не тіль­ки стать, але і знання. Змій говорив про знання, отже знання непотрібне, за знання Церква пали­ла людей живцем. Але знання й освіта таки пере­могли, бо такими є закони Божі й завдяки тим за­конам ми сьогодні можемо розуміти біблійні до­кументи. Адам і Єва, вкусивши заборонений овоч, зрозуміли що таке зло, значить вони навчились тої моральності, яку вчить християнство, а це не моральність, а негідна перверсія. Моральні ідеа­ли виростають разом із еволюцією людства, а не накинені Біблією. В Генезі (Книзі Буття) говорить­ся про людей, як про «синів Божих», чого ж тоді така жорстокість до синів Божих?

Єгова, або Ягве, прогнав Адама і Єву з раю зі заздрощів, щоб Адам не став такий мудрий, як Єгова. Але Адам сховався за кущ і всевидющий Єгова не знав де він, аж мусів добре пошукати. Юліан Апостат, візантійський Імператор IV ст., який не був християнином, писав, що Бог сотворив Єву не тільки як помічницю й товаришку Адамові, але як причину лиха й Бог про це знав, бо він усе знає. Тепер же звернім увагу на мову. Мова і здібність говорити можна вважати за дар Божий, і Єва роз­мовляє із змієм. Ось вона тільки що сотворена і вже вповні володіє мовою. Ба навіть змій говорить! Про таке чудо ми до сьогодні ще не чули.

До початків біблійного світу треба ще дода­ти велику подію, яку не можна поминути мовчан­кою. Потоп, як і інші міфи, взятий з Месопотамії, де жиди доволі довго перебували. В шумерійській поемі Ґільгамеш. Утнапіштім, король міста Шурупак, це Ной з біблійного потопу. Євфрат і Тигр щороку заливали повінню месопотамську рівни­ну, подібно як Ніл у Єгипті, й залишали урожай­ний намул, звідси й леґенда про потоп. Бог Енліл подарував Утнапіштім острів у гирлі Євфрату, щоб врятувати його від повені. Вавилонська легенда роз­казує про Тамзіла, який за наказом бога Геа побуду­вав корабель. Він зачепився підчас повені за гору Нізір. Легенди про потоп мали теж ассирійці, іранці, єгиптяни й індійці. Всі деталі можна знайти в відпо­відній літературі, а особливо у Фрейзера, знаного дос­лідника мітологій світу. Тільки потоп в одному місці триває 61 день, в другому цілий рік, а біблійний по­топ триває 40 днів, бо число 40 було кабалістичним.

Може тому, що люди розмножувались надто швидко, чи може тому, що Єгові було соромно за свій власний твір, він вирішив усіх потопити, а за­лишити тільки Ноя з ріднею, дарма що Ной був п'я­ницею Можна припускати, що всі люди, яких Єго­ва рішив потопити, були драбугами, бо в кожному суспільстві є різні люди. І що тут завинили малі ді­ти? Коли ж у космосі все діється за законом, звідки взялись такі маси води, що затопили весь світ? Ін­тересно теж, яким способом зумів Ной зібрати всіх звірят світу і всіх по парі, про комах і гадюк вже й не говориться. Скажемо, дикого слона, лева чи но­сорога запровадити на маленький корабель таки не легко. Можливо звірі самі прийшли, бо дістали наказ бути слухняними. Як же вони тоді всі помістились і 40 днів і ночей прокормились? Сьогодні зорганізувати звичайний звіринець коштує мільйо­ни грошей і багато років праці.

Мікроби всяких хвороб мусили бути дуже цін­ним багажем на судні Ноя, бо потім розгорнули в світі широку діяльність. Ной і сім'я мусили почувати себе на судні дуже весело серед звірів і птахів, тільки множество всяких мух і шершнів мусили їм таки доб­ре набридати. А скільки звірів, може й корисних, пропало без сліду? А ті всі люди, що потопаючи кри­чали до Бога про ласку, хіба він їх не чув? В даль­шій інтерпретації Біблії побачимо, що хоч і чув, але не звертав уваги, бо така вже його мстива й жорсто­ка природа. Інтересно, чи вершок гори Ельбрус, Мон Блян, Еверест теж був покритий водою? Безконеч­на абсурдність цієї «святої» легенди очевидна й не вимагає додаткових пояснень.

4-та глава Буття говорить, що від початку світу до Ноя було 8 поколінь, а 5-та глава каже, що було 10 поколінь. Скільки разів біблійні твори перепису­вані й поправлені, але все одно повно неточностей і протиріч. Ной мав 600 років і трьох синів: Сема,

Хама і Яфета Наймолодший мав 98 років. Здоро­везний хлоп'яга мусів бути Ной, коли ще в 500 ро­ків мав сина, Генох, син Каїна, жив 365 років і точ­но стільки днів має рік.

Коли Платона запитались, навіщо Бог сотво­рив світ, то Платон відповів: «Бо він добрий». Але Платону мабуть не спало на думку, чому доскона­лий Єгова створив недосконалий світ. Він назав­жди залишився недосконалий і грішний, і повінь ні­чого не допомогла. Чи ж варто було Єгові таку страшну катастрофу влаштовувати? Можливо, що перед повінню люди були кращі і шляхетніші, як після повені А про саму повінь геологія не знай­шла ніяких слідів, хоч повінь згідно з Біблією була всього декілька тисяч років тому.

Легенда каже, що від наймолодшого Ноєвого сина Сема походять семіти (гебрейське «шем» оз­начає «ім'я»). Жиди тільки один із семітських на­родів. якого біблійні автори вважають найпершим народом у світі, хоч появились вони на горизонті історії ціле тисячоліття пізніше від других народів нашої планети. Біблія вважає найдавнішим пред­ком і батьком жидівського народу Авраама якого Єгова вибрав, щоб започаткував реалізацію великого божого плану і все, що Авраам зробив, було ласкою й повелінням божим. І Єгова заздалегідь заповів, що він не є Богом усіх народів світу, але «Я є Богом твоїх батьків. Авраама, Ісаака, Якова» (Вихід, З.6.). І те саме повторює євангеліст Матвій (22.32.): «Жидівський народ буде моїм особливим скарбом понад усі народи» (Вихід, 19.5.). Ті слова Єгова сказав Мойсееві. Отже в Біблії Бог не є прос­то Богом, а «нашим Богом», тобто Богом Ізраїлю І це часто повторюється

А в 5-тій книзі Мойсея (14, 2) написано таке: «Бо ти є святий нарід Господові, Богові твоєму й Гос­подь вибрав тебе, щоб ти був його власним наро­дом понад усіма народами, що є на землі», «Не бу­деш їсти м'яса здохлих звірів, а віддаси його прохо­жому, або продай чужинцеві, бо ти є народ святий у Бога твого» (Повтор 14.21). «Чужинцеві на лихву можна позичати, але ніколи своєму братові» (Повтор. 23.20). Додержуючись цієї «святої» запові­ді позичали жиди на всі руки й зараз позичають.

Найгіршою позичкою є їхня Біблія і їхня віра, яку так ревно позичило собі християнство.

Джерело:

Теги:
Джерело: журнал "Сварог", №7, 1998

Схожі статті

  • 03.03.2016
    13385

    Він збагачує самобутню духовну скарбницю Українського Народу. Нині, як бачимо, прийшов час, щоб

    ...
  • 03.03.2016
    3292

    На двері глянь. А чи нема хреста,
    О, гугенот, під ніч Варфоломія.
    Столицю ж бо

    ...