Зміст статті

БІБЛІЙНИЙ ГЕНОЦИД або “НЕ ВБИВАЙ!”ПО ХРИСТИЯНСЬКИ

 

З гучномовців та екранів телевізорів постійно говорять про “християнські цінності” та “християнську мораль”, протиставляючи їм нехристиянські цінності і мораль. Ці поняття намагаються проштовхнути в усі закони і документи тих держав, де християнство колись силою завоювало владу. Ці слова часто використовують у своїх промовах люди, які за свого життя навіть не відкривали Біблії і мають досить примарне уявлення про “християнські цінності” й “християнську мораль”. Це нагадує дитячий віршик комуністичних часів:

“Я маленькая девочка,
Я в школу не хожу,
Я Ленина не видела, Но я его люблю!”

Подібна “любов” нині нав’язується суспільству усіма можли-вими засобами, але вже — до “святого писанія” — християнської Біблії, до юдейських міфологічних, теологічних та історичних персонажів.

На питання: “Якими моральними нормами християнство відрізняється від інших релігій?” майже всі прихильники і сповідники християнства і навіть атеїсти відповідають: “Не вбий!”, “Не вкради!” (Може видатися, ніби в інших релігіях, які не мають нічого спільно-го з юдаїзмом і християнством, проповідується навпаки — ”вбивай” і “кради”). Але уважному читачеві достатньо лише відкрити Біблію

і свідомо познайомитися з її “складним” змістом, як примара “хри-стиянської моралі” зникає безповоротно.

Відомо, що багато християн ознайомлені з Біблією на рівні “десяти заповідей” або спромоглися лише прочитати “Біблію для дітей”. Решту інформації вони намагаються почути швидше від місцевих християнських попів або від мандрівних чужоземних місіонерів, ніж прочитати самим. Тому поза увагою звичайної пастви залишається значна частина тих відомостей, які викривають антилюдське обличчя юдейського християнства і зривають з нього машкару “всеобіймаючої любові та милосердя”. А злі баби в чорних хустках, яких можна зустріти сьогодні в церкві — це результат багатовікового християнського виховання...

Як треба було зіпсувати свідомість багатьох народів, серед яких проповідується християнська Біблія, щоб вони так і не змогли однозначно визначити свої моральні і духовні цінності! До чого ж прагне нині справжній християнин: до білого чи чорного, до радості чи смутку, до заможності чи злиденності, до волі чи рабства, до життя чи смерті?...

Коли в проповідях християнських проповідників звучать слова Ісуса “Кожен, хто за Ймення Моє (Ісуса) КИНЕ дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи дітей, чи землі...” (Матвія, 19: 29), то усі присутні в церкві, ніби під гіпнозом, удають, що в цих словах немає нічого такого, що здатне руйнувати сім’ї, робити дітей сиротами, а предківські землі беззахисними; хоча за межами церкви, в своїх сім’ях ці ж “християни” жорстоко засуджують всіх тих, хто покидає свою вагітну жінку, старих і немічних батьків, а особливо своїх малих дітей...

Коли начитаний молодий християнин-фанатик починає виправдовувати закарбовані в Новому заповіті слова Ісуса: “Вороги людини — це її домашні!” (Матвія, 10: 36) чи “Коли хто приходить до мене і НЕ ЗНЕНАВИДИТЬ свого батька та матір, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може бути уч-нем Моїм!(Луки, 14: 26), то розумієш, що такий християнин здатний виправдати і освятити будь-який злочин, якщо він здійснений від імені і під іменем Ісуса-Яхве.

Здається, справдилося записане в євангеліста Матвія: “Вони, дивлячись, не бачать, слухаючи, не чують, і не розуміють” (Матвія, 13: 13). Як же сильно християнство притупило розум навернених в “ісусівську” віру! Якщо ще дві тисячі років тому слова Ісуса: “Хто тіло моє споживає, та кров мою п’є, — той має вічне життя...” (Івана, 6: 54) відштовхнули від Ісуса майже всіх його учнів, то вже сьогодні християнська богослужба вважається неповною, якщо в ній не прозвучать рядки з євангелії: “Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття” (Івана, 6: 55). І якщо колись, почувши ці слова від самого Ісуса, “багато-хто з учнів гомоніли: жорстока це мова! Хто слухати може її?” І з того часу відпали (від нього), і не ходили вже з Ним” (Івана, 6: 60, 66), то для теперішніх християн ця неприхована проповідь “людоїдства” вже — “святе причастя”.

В Новому заповіті християн можна знайти чимало суперечливих заповідей:

  • “Люби свого ближнього!” (Марка, 12: 31 “ЗНЕНАВИДЬ СВОЇХ РІДНИХ!” (Луки, 14: 26);
  • “Одружуйтесь!” (1Кор., 7: 9) і “НЕ ОДРУЖУЙТЕСЬ!” (1Кор., 7: 8);
  • “Не розлучайтесь!” (1Кор., 7: 10) і “Розлучайтесь!” (1Кор., 7: 15).

В усі часи, якщо християнин помічав ці двозначності “християнських цінностей”, а ще й звертав на них увагу інших, то його називали єретиком і “безбожником”. Проти них у церковників є наказ апостола Павла: “Людини єретика, по-першім та другім наставленні, ВІДРІКАЙСЯ! Він сам себе засудив” (Тита, 3: 10—11). Отже, будь-який розбір Біблії з боку рядових християн засуджувався християнською церквою: “Стережися ж базікань марних, бо вони провадять до безбожності” (2Тим., 2: 16).

Історія пам’ятає часи, коли тих, хто продовжував і далі “базікати” про Біблію, церковники палили на вогнищах “святої” інквізиції, трощили кінцівки, роздирали на частини, відрізали язики, виколювали очі, били і вбивали, піддавали утискам і гонінням, а в останні часи відлучали і продовжують відлучати від церкви. Методи покарання вони знаходили і в Старому, і в Новому заповітах...

Але часи темного, дикого та агресивного християнства відійшли в минуле і прийшов час свідомо проаналізувати це “святе писаніє” юдеїв і християн, яке й стало причиною масових вбивств неюдейських і нехристиянських народів. Такий аналіз потрібний для того, щоб з’ясувати, що набуло і що втратило людство, прилучившись до реалізації юдо-християнських ідей і припинити нарешті шалену руйнацію шляхетних національних цінностей і моралі. Ще в 1888 році Ф. Нітше писав:

“Юдеї своїми подальшими впливами настільки зіпсували людство, що ще й тепер християнин може бути антиюдеєм, не розуміючи того, що він (християнин) є ЛОГІЧНИМ ПРОДОВЖЕННЯМ ЮДАЇЗМУ. Нова поведінка, але не нова віра!” (Нітше Ф. Антихрист).

Відомо, що саме християнство спричинило появу жорстокого комуно-більшовизму і німецького зверхництва... Тому й смішно було чути, як під час антикомуністичної пропаганди християни постійно намагалися ленінсько-більшовицькому “Расстрелять!” протиставляти своє біблійне — ”Не вбивай!” (2М., 20: 13).

Небагатьом спадало на думку знайти те місце в Біблії, де закарбоване оте “не вбивай!” і, перегорнувши лише одну сторінку (в деяких Бібліях — на тій же сторінці), знайти протилежне — ”ВБИВАЙ!”, яким переповнена “суперкнига”:

  • “Хто вдарить людину, і вона вмре, той конче буде забитий!” (2М., 21: 12);
  • “Коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його, — візьмеш його від жертовника Мого НА СМЕРТЬ!” (2М., 21: 14);
    “А, хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, той конче буде забитий!” (2М., 21: 16);
  • “І, хто проклинає батька свого чи матір свою, той конче буде забитий!” (2М., 21: 17);
  • “А, якщо... заб’є віл чоловіка або жінку, — буде він укаменований, а також власник буде забитий!” (2М., 21: 29);
  • “Коли злодій (грабіжник) буде зловлений в підкопі, і буде побитий так, що помре, то нема провини крові на тому, хто побив” (2М., 22: 1)...

Якщо лише з п’яти перших розділів Біблії — ”книг Мойсея” (юдейської Тори): Буття, Вихід, Левит, Числа і Повторення закону зібрати докупи усі заповіді бога Яхве — “бога євреїв” (2М., 7: 16), “бога Ізраїлевого” (2М., 24: 10), в яких є наказ “вбити!”, то таких запо-відей набереться БІЛЬШЕ 70. Значна частина цих заповідей спрямована на знищення сповідників і прихильників інших релігій:

  • “Кожен чоловічої статі восьмиденний у вас (юдеїв) буде обрізаний у всіх ваших поколіннях, як народжений дому, так і куплений з-поміж чужоплемінних, що він не є з потомства твого. А чоловік, який не буде обрізаний на тілі своєї крайньої плоті, то буде стята (знищена) та душа з народу свого, — він зірвав заповіта Мого” (1М., 17: 12, 14);
  • “Коли буде знайдений серед тебе... чоловік або жінка,.. що пі-шов би служити іншим Богам, і вклонявся б їм, та Сонцеві або Місяцеві, або всім Зорям небесним, то... вкаменуєш їх камінням, і вони погинуть. ... Рука свідків буде на ньому найперше, щоб забити його, а рука всього народу — наостанку” (5М., 17: 2—3, 5, 7);
  • “Коли почуєш про одне із своїх міст,.. що вийшли люди, кажу-чи: “Ходімо ж, і служімо іншим Богам,.. то конче вибий мешканців того міста вістрям меча, — на закляття (знищення) його й усе, що в ньому, та худобу його вибий вістрям меча. І стане воно купою руїн навіки, не буде вже воно відбудоване” (5М., 13: 13—14, 16—17);
  • “А чоловік або жінка, коли будуть вони викликати духа предків або ворожити, — будуть конче забиті, камінням закидають їх” (3М, 20: 27);
  • “Чарівниці не зоставиш при житті!” (2М, 22: 17);
  • “Кожен, хто приносить жертву Богам, крім Бога Одного, підпадає закляттю (забиттю)” (2М, 22: 19);
  • “А пророк, що зухвало відважиться... говорити ім’ям інших Богів, хай помре той пророк!” (5М, 18: 20);
  • “Якщо повстане серед тебе пророк або сновидець, говорячи: “Ходімо ж за іншими Богами,.. і будемо їм служити”, то не слухай слів того пророка або сновидця. А пророк той або сновидець нехай буде забитий, бо намовляв на відступництво від Господа, Бога вашо-го...” (5М, 13: 2—4, 6)...

Якщо б ця остання заповідь була в усіх релігіях світу, то християнство не змогло б ніколи поширитися за межі Ізраїлю — землі, на якій воно витворилося, а про княгиню Ольгу та князя Володимира говорили б сьогодні, як про зрадників місцевої релігії, які “намовляли” народ на відступництво... і за це заслужено поплатилися власним життям.

Але в Біблії можна знайти чимало заповідей бога Яхве-Ісуса (отця, і сина, і святого духа) проти неюдейських народів, жорстокість яких не змогли перевершити плани ні Леніна, ні Сталіна, ні Гітлера... Для порівняння наведемо найжорстокіші наміри з повно-го зібрання творів Леніна і з християнської Біблії:

“Победивший в одной стране социализм не исключает разом вообще все войны. Наоборот, он их предполагает. Только после того, как мы НИЗВЕРГНЕМ, окончательно победим буржуазию во всем мире станут войны невозможными” (Ленин В. ПСС. — Т. 30. — С. 131—133);

“...Сім народів, численніших та міцніших від тебе дасть Господь, Бог твій, тобі, (Ізраїлю), то ти їх понищиш: конче учиниш їх закляттям, — не складеш з ними заповіту, і не будеш до них милосердним”(5М., 7: 1—2).

Коли читаєш в Біблії детальні вказівки, як краще винищувати цілі міста й народи, то перестаєш вірити, що маєш справу з “філософсько-релігійним твором” юдеїв. Скоріше, це — справжнісінький військово-політичний трактат юдейських рабинів, які оповіли його від імені бога Ізраїлю, щоби навіки вкарбувати його у свідомість “богообраного” юдейського народу:

  • “Коли ти, (Ізраїлю), приступиш до міста, щоб воювати з ним, то запропонуй йому перше мир. Якщо воно відповість тобі: “Мир”, і відчинить тобі ворота, то ввесь той народ, що знаходиться в ньому, бу-де тобі на данину, і буде служити тобі. Якщо воно не замириться з тобою і буде провадити з тобою війну, то обложиш його і Господь, Бог твій дасть його в твою руку, а ти повбиваєш усю чоловічу стать вістрям меча. Тільки жінок, і дітей, і худобу, і все, що буде в тім міс-ті, всю здобич його забереш собі...
  • Так ти зробиш усім містам, дуже далеким від тебе... Тільки з міст тих народів, які Господь, Бог твій, дає тобі на володіння, не позоставиш при житті жодної душі, бо конче вчиниш їх закляттям (винищиш)” (5М., 20: 10—16);
  • “І ти винищиш всі народи, що Господь, Бог твій, дає тобі, — не змилосердиться око твоє над ними... І віддасть (Бог твій) їхніх царів у руку твою, а ти вигубиш їхнє ім’я з-під неба, — не встоїть ніхто перед тобою, аж поки ти не вигубиш їх” (5М., 7: 16, 24);
  • “І не бійся їх, бо серед тебе Господь, Бог твій, бог ВЕЛИКИЙ І СТРАШНИЙ. І побентежить їх великим бентежжям, аж поки не будуть вигублені” (5М.,7: 21, 23);
  • “Слухай, Ізраїлю: ти сьогодні переходиш Йордан, щоб увійти й заволодіти народами більшими й міцнішими від тебе, містами великими... Господь, Бог твій, вигубить їх (народи). І ти виженеш їх незабаром, як Господь говорив був тобі” (5М., 9: 1, 3);
  • “Коли Господь, Бог твій, вигубить народи, куди ти входиш,.. і посядеш їх, і осядеш у їхньому краї” (5М, 12, 29);
  • “Коли Господь, Бог твій (Ізраїлю), повигублює народи, і ти повбиваєш їх, і осядеш по їхніх містах та по їхніх домах...” (5М, 19: 1)...

Скільки ще потрібно навести прикладів з винищувальної біблійної програми, щоб остаточно пересвідчитись у неперевершеній жорстокості юдо-християнської релігії?

Про плани Гітлера щодо масового знищення частини людства, зокрема жидів, постійно нагадують комуністична і сіоністична (юдейська) пропаганди, називаючи це масове винищення людей словом “фашизм”. Але чому ленінську і гітлерівську програми винищення народів можна називати фашизмом, а біблійну програму винищення усіх неюдейських народів не можна? Саме біблійними заповідями і наказами скористалися пізніше християнські завойовники, які кілька століть підряд організовували винищувальні і каральні “походи Ісуса Христоса” (христові походи) на нехристиянські і навіть християнські землі. Чому слово “винищити” в праці Адольфа Гітлера “Майн Камф” (Моя боротьба) і християнській Біблії намагаються читати і розуміти по-різному? Куди зникає звичайна порядність і лю-дяність?... Вже наведені вище біблійні заповіді доводять, що ні Ленін, ні Гітлер нічого нового не вигадували, а взяли за зразок лише деякі біблійні заповіді й настанови і навіть загарбницькі ідеї та плани.

Але Біблія містить не лише страшні заповіді, але й факти виконання їх “боговибраним” народом, для якого ці заповіді писалися і який нині дуже активно виступає проти фашизму та екстремізму в світі. Замовчують “богообрані” (яхвообрані), що всі наведені вище винищувальні заповіді входять у юдейську Тору (яка нині є сучасною Конституцією Ізраїлю), а через багатомільйонні видання християнської Біблії нахабно поширюються в усьому світі.

Усім уже відомо, яким страшним є політичний фашизм, але релігійний фашизм однієї нації, освячений і заповіданий богом Яхве, перевершує будь-який відомий “фашизм”.

Відомості про змову “бога Ізраїлю” зі “своїм народом” через посередництво Мойсея можна знайти і прочитати в християнській Біблії:

“...Звісти синам Ізраїлю:... коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете мені власністю більше всіх народів. Ви станете Мені царством священиків і народом святим. Оце ті слова, про які будеш говорити Ізраїле-вим синам”. І прибув Мойсей, і покликав старших народних, та й виклав перед ними ті слова, що Господь наказав був йому (за сорок днів і ночей). І відповів увесь народ разом: “УСЕ, ЩО ГОСПОДЬ ГОВОРИВ, ЗРОБИМО!” А Мойсей доніс слова народу до Господа” (2М., 19: 3, 5—8).

Обіцянка юдейського народу була виконана неодноразово. Це, вихваляючись, описують в Біблії юдейські книжники:

  • “І вийшов Сигон навпроти нас, та весь народ його... І дав його нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його народ. І з того часу ми здобули всі його міста, і зробили закляттям (знищили) кожне місто, чоловіків і жінок та дітей, нікого не позос-тавили ми” (5М., 2: 32—34);
  • “І дав Господь, Бог наш, у нашу руку також Ога, царя башанського, та ввесь народ його, — і побили ми його, так, що нікого не позосталося в нього. І вчинили ми закляттям (знищили)... усе місто, чоловіків, жінок та дітей. І здобули ми всі міста його, — шістдесят міст...” (5М., 3: 3—4, 6)...

Цікавим є те, що вусю відповідальність за скоєні злочини перед знищеними народами і людством взагалі “боговибрані”, а пізніше і християни, переклали на свого жорстокого Бога Яхве-Ісуса, який неодноразово нагадує, що він “Бог великий, сильний і страшний”(5М., 10: 17). Чого ж чекати від бога, який сам прославився жорсто-кими експериментами і масовими знищеннями Людства:

  • “Господь, випробовуючи Авраама, сказав до нього: “Аврааме!... Візьми свого сина, одинака Ісака... і принеси мені його в цілоспалення (спали) на одній із тих гір, на якій Я тобі скажу” (1М., 22: 1—2);
  • “І промовив Господь: “Зітру (знищу) я людину з лиця землі, — від людини аж до скотини, від плазунів і аж до птахів. Я наведу потоп, воду на землю, щоб винищити з-під неба кожне тіло, в якому є дух життя. Помре все, що на землі! І був дощ на землі сорок днів і сорок ночей. І вимерло всяке тіло, що рухалося на землі... і вини-щив Господь усяку істоту на поверхні землі” (1М., 6: 7, 17; 1М., 7: 12, 21—23).

Дві обставини залишилися нез’ясовані в цій юдейській легенді: чим тварини і птахи завинили перед жорстоким Яхве і як від потопу (від води) могли померти істоти морів, річок?

Про надзвичайну жорстокість юдейського бога Яхве свідчить і друга книга Мойсея, в якій оповідається, як “бог євреїв” знущався з єгиптян, серед яких поселилися “сини Ізраїлеві”. Цікаво, що в цій книзі юдеї постають лише як злодії та грабіжники. Але, як-що врахувати, що в історії невідомі випадки масового вирізання того чи іншого народу без участі організованих збройних загонів, то стає зрозумілим, що невдячні юдеї спланували винищення ко-рінного населення Єгипту, перенісши відповідальність на свого жорстокого Яхве: “І знявся великий зойк в Єгипті, не було дому, щоб не було там померлого!” (2М., 12: 30).

І коли єгиптяни отямилися від нічної трагедії і почали переслідувати вбивць — “синів Ізраїлевих”, то “сини Ізраїлеві вчинили за словом Мойсеєвим, і позичили (вкрали!) від єгиптян посуд срібний і посуд золотий та шати. А Господь дав милість тому народові, — вони позичили — забрали здобич від Єгипту. І вирушили Ізраїлеві сини... близько шестисот тисяч чоловік піхоти, крім дітей, а також багато різного (мішаного) люду з ними, і дрібна й велика худоба, має-ток дуже великий” (2М., 12: 35—38). Зверніть увагу на цинічне уточнення — “ПОЗИЧИЛИ — ЗАБРАЛИ ЗДОБИЧ ВІД ЄГИПТУ”. Так “позичає” рекетир гроші у своєї жертви.

Як бачимо, в тексті чітко і однозначно розділені ті, хто тікав з Єгипту, на “шістсот тисяч піхоти” — військові угрупування юдеїв і на “багато різного люду і дітей”. Але для всього людства юдеї подають цей день масового знищення єгиптян як “вихід бідних євреїв з єгипетського рабства”. Дивний “вихід з рабства”: шістсоттисячний загін “рабів” з награбованим золотим і срібним посудом, чередами великої і дрібної рогатої худоби і дорогоцінним майном може вихо-дити чи, швидше, тікати “з рабства” лише озброєним!

Отже, насправді це був вихід заможних грабіжників, вбивць і злодюг, а пограбування єгиптян було заплановане і вдало органі-зоване юдейськими рабинами і вождями.

Біблія також свідчить, що в цьому злочині був замішаний і сам бог євреїв Яхве: “І сказав Господь до Мойсея..: “Скажи ж у вуха народу (намов), і нехай позичить кожен від свого ближнього (єгиптянина), а кожна (юдейка) від своєї ближньої (єгиптянки) посуд срібний та золотий” (2М., 11: 1—2).

Сам бог Ізраїлю Яхве-Саваоф (християнський “бог отець”) намовляв юдеїв порушувати щонайменше дві заповіді з десяти: шосту — “не кради” і десяту — “не жадай всього, що ближнього твого”, хоча, посуті, ці дві заповіді про одне і те ж. Для того, щоб неуважний читач не помітив цієї злої речі, рабини замінили слово “вкрали” словом “позичили”.

Але одна справа — намовляти, а інша — самому брати активну участь у масовому знищенні людей і тварин, які знаходилися тієї ночі в Єгипті, та ще й оголосити це жорстоке вбивство святом для синів Ізраїлю: “І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї і повби-ваю кожного перворідного від людини аж до скотини. І не буде між ними згубної порази, коли я вбиватиму в єгипетськім краї. І стане той день для вас пам’яткою, і будете святкувати його на всі роди ваші” (2М., 12: 12—14).

З того часу це масове побоїще єгиптян стало святкуватися як національне свято юдеїв, яке вони відзначають і досі “на всі роди свої”, а через християнство це “свято” юдейського фашизму “сини Ізраїлеві” нав’язали іншим народам, які прийняли християнство і, зокрема, єгиптянам... Відзначають його й українці під видозміненою назвою — Воскресіння Христове — християнська Пасха, але тільки юдеї знають справжнє значення цього свята — ПЕСАХ (Пасхи): “І станеться, коли запитають вас ваші сини: “Що то за служба ваша? то відкажете: “Це жертва — Пасха для Господа, що обминув (песах) був доми Ізраїлевих синів У Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг” (2М., 12: 26—27).

До речі, саме це свято відзначав Ісус від народження і аж до арешту і, звичайно, добре знав і Тору, і значення Песаха (Пасхи). Ісус навіть свій арешт запланував саме на це свято, яке найчастіше згадується в євангеліях. І хоч християни намагалися довести, що “Ісус став запорукою кращого Заповіту” (Євр., 7: 22) і скасував Старий заповіт (Тору), але сам же він казав: “Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, — Я не руйнувати Закон чи Пророків прийшов, але ВИКОНАТИ!” (Матвія, 5: 17).

Християнам постійно нав’язується думка, що “Ісус не давав вказівок вбивати чи калічити людей, а лише дав нову заповідь: “любити своїх братів”. Але ця заповідь є і в юдейській Торі — Старому заповіті і була ще до появи Ісуса: “І будеш любити ближньо-го свого, як самого себе” (3М., 19: 18).

При уважному перегляді біблійного тексту, стає зрозумілим, що “ближнім” є тільки сповідник жидівської релігії. До речі, ні Ісус, ні його мати Маріам (Марія) не були атеїстами, а сповідували той же жорстокий і страшний юдаїзм: не даремно ж мати понесла (за давньою жидівською релігійною традицією) маленького Ісусика ОБРІЗАТИ в жидівську синагогу до жидівських рабинів (Луки, 2: 21, 22—24), і ніякий ангел не зійшов з хмари з “вогненним мечем” і не зупинив рабина, який різаком обрізав “тіло господнє”. Чи це не означає, що тепер усі християни повинні обрізати своїх маленьких немовлят-хлопчиків за прикладом свого “бога” Ісуса Христоса? Вшановуючи цю подію, усі християни кожного року 14 січня бездумно продовжують відзначати “Обрізання Господнє”, хоча в християнському “Вертепі” про це намагаються не згадувати. Зате ше-тикутна зірка все частіше з’являється в колядницьких гуртах...

Коли Ісус почав проповідувати, то молився лише до Бога Ізраїлю. Та й на горі, коли учні спали, він розмовляв з жидівськи-ми пророком Іллею і жидівським вождем Мойсеєм (Марка, 9: 2, 4). Усі євангелії свідчать, що Ісус проповідував тільки в Ізраїлі і тільки в жидівських синагогах (Матвія, 4: 23; 13: 54, Марка, 1: 21; 1:39; Івана, 6: 59); жодного разу не зайшов ні у грецький, ні в римський, ні в який інший храм. І навіть усе сказане жидівськими рабинами вважав правильним і безпомилковим: “Тоді промовив Ісус до народу (Ізраїлю) й до учнів Своїх: “На місці Мойсеєвім усілися книжники і фарисеї (тобто рабини). Тож, усе, що вони скажуть вам, — виконуйте!..” (Матвія, 23: 1—3).

В дорослому віці Ісус проповідував той же юдейський релігійний шовінізм, який до нього сповідували усі юдейські пророки і рабини. Про це переконливо свідчать навіть євангелісти: “А один із книжників спитав Його (Ісуса): “Котра заповідь ПЕРША З УСІХ?” Ісус відповів: “Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Госполь Бог — Бог єдиний!” і: “Люби Господа, Бога свого, усім сер-цем своїм, і всією душею, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї” (Марка, 12: 28—30) “І дивувались юдеї: “Як Він знає Писання (Тору), не вчившись?” (Івана, 7: 15).

Чи ж не цей канон в юдейській релігії вважається найголовнішим? Напис з цими словами віруючі юдеї в Ізраїлі щодня вийм-ють зі своїх скриньок, які містяться біля вхідних дверей, і перечитують перед тим, як увійти до свого помешкання. Ці слова можна легко знайти і в юдейській Торі, і в Старому заповіті християн: “Слухай Ізраїлю: Господь, Бог наш — Господь Один. І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею, і всією силою своєю! і ПИЛЬНО НАВЧИШ ЦЬОГО СИНІВ СВОЇХ!” (5М., 6: 4—5, 7).

Про те, що Ісус сам сповідував релігію юдейського зверхниц-тва по відношенню до інших нежидівських народів, можна знай-ти чимало доказів у євангеліях. Це ж він наказував у Ізраїлі своїм 12-ти учням-жидам: “На путь до язичників не ходіть,.. але йдіть радніш до овечок загинулих ДОМУ ІЗРАЇЛЕВОГО. А, ходячи, проповідуйте, що наблизилося Царство Небесне (Небесний Єрусалим)” (Матвія, 10: 5—7) або “місто святе — Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога... Мур воно мало великий, мало 12 брам, а на брамах 12 анголів... та імена написані 12-ти племен синів Ізраїлю” (Богосл., 21: 2, 12), “а вони царюватимуть вічні віки” (Богосл., 22: 5).

Коли після оздоровчого сеансу жиди-каліки, хронічні епілептики і дебіли “славили Бога Ізраїлевого” (Матвія, 15: 31), то Ісус, почувши це, не прагнув доводити їм, що треба славити “бога всіх народів”, а не “бога Ізраїлю”... Він добре знав, якому народу покровительствує його “отець”...

Ні бог євреїв Яхве, ні бог християн Ісус жодного разу не зробили найменшої доброї справи для інших неєврейських народів. Винятком є лише один випадок, який стався з Ісусом — неюдей-ці він допоміг лише тоді, коли вона визнала зверхництво жидів над усіма іншими народами:


“І ось одна хананеянка (грекиня (Марка, 7: 26)) заголосила до Ісуса: “Змилуйся наді мною, Господи, сину Давидів, — демон тяжко дочку мою мучить!” А Він їй не сказав ані слова. Тоді учні благали Його... А він відповів: “Я посланий тільки до овечок загинулих ДОМУ ІЗРАЇЛЕВОГО. Не годиться брати хліб у дітей і кидати щенятам!” Вона ж відказала: “Господи! Але і щенята їдять ті кришки, що падають зі столу їхніх панів. “І сказав їй Ісус: “О, жінко, ТВОЯ ВІРА ВЕЛИКА!” І тієї ж години дочка її видужала” (Матвія, 15: 21—28; Марка, 7: 24—29).

Яким це треба бути задуреним, щоб не зрозуміти з цього повідомлення, що Ісус повівся з іноземкою, як юдейський нацист-зверхник, як “достойний син свого народу”?..

І даремно ідеологи християнства намагаються змалювати Ісуса, “сина Давидового”, добрим, ніжним, люблячим і милосердним. Ось відомий вислів з його нагорної проповіді: “Горе вам, як усі лю-ди про вас говоритимуть добре!” (Луки, 6: 26). І коли до Ісуса звер-нувся один юдей: “Учителю (рабине) Добрий!”, Ісус же йому відказав: “Чого звеш мене добрим?” (Матвія, 19: 16—17). Для прикладу, можна нагадати випадок, коли “скромний” Ісус похуліганськи перевертав у жидівській синагозі прилавки з крамом (Матвія, 21: 12; Івана, 2: 15). Дивно, що євангелії не переказують реакцію жидівторговців на цей вчинок. Спробуйте, для прикладу, повторити подвиг Ісуса: переверніть в церкві прилавок з хрестиками та іконами...

Майже ніхто не звертає увагу на цікавий вислів євангелії від Івана, в якому викрито націю, що поширює Біблії серед інших на-родів світу (гоїв) і яка сьогодні активно поширює проповіді Ієшу-а-Ісуса, а через нього і свої шовіністичні ідеї:

І поголоска велика про Ісуса в народі була. Одні говорили: “Він добрий”, а інші казали: “Ні, — Він зводить з дороги народ”. Та відкрито про Нього ніхто не казав, — бо боялись ЮДЕЇВ” (Івана, 7: 12—13).

Але прийшов час відкрито поговорити про дії та “науку” цього юдейського нациста — “царя юдейського” (Луки, 23: 3). Уважний детальний аналіз усіх чотирьох євангелій: від Матвія, Марка, Луки і Івана дає повне право розвіяти міф про “вселюблячого” бо-га Ісуса. Надзвичайна жорстокість, егоїстичність і мстивість Ісуса проглядається вже в дрібницях. Ось як про це пише євангеліст:

“...Коли вони (Ісус з учнями) вийшли з Віфанії, Він ЗГОЛОДНІВ. (Це деколи траплялося з тим, хто за старими євангельськими легендами неодноразово годував багатотисячні натовпи хворих юдеїв, не сходячи з місця і навіть не затрачаючи найменших зу-силь). І, побачивши здалека фігове дерево, вкрите листям, Він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, — бо не пора на фіги була. І промовив Ісус до нього: “Щоб більше ніхто твого плоду не з’їв аж повіки!” А Його учні все те чули... А, проходячи вранці, побачили фігове дерево, УСОХЛЕ від кореня. І, згадавши, Петро говорить Ісусу: “Учителю, глянь — фігове дерево, що Ти прокляв, УСОХЛО!” Ісус відповів: “Майте віру Божу!..” (Марка, 11: 12—14, 20—22; Матвія, 21: 18—22).

Це, до речі, найабсурдніше місце в усьому Новому заповіті: християнський “бог в людській подобі” не зміг визначити, яка по-ра року на дворі. І це той, кому християни вперто приписують творення всього сущого, укладу на Землі й у Всесвіті, хотів зірвати фіги в той час, коли “не пора на фіги була” і обдурився. Але
він достойно виправив помилку: як “бог”, наділений могутньою неземною силою, він прокляв дерево, яке жило за законами, встановленими Богом, так, що воно навіки висохло... Воістину влучно зауважив Павло: “Страшна річ — упасти в руки Бога Живого”(Євреям, 10: 31).

І сказав “люблячий бог” Ісус учням своїм:

  • “Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, — Я не мир принести прийшов, а МЕЧА! Я ж прийшов ПОРІЗНИТИ (посварити) сина з батьком, дочку з матір’ю, невістку із свекрухою... Бо Хто більше, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І, хто більше, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний! (Матвія, 10: 34—35, 37);
  • “Чи ви думаєте, що Я прийшов мир дати на землю? Ні, кажу вам, але ПОДІЛЕННЯ! Я прийшов ВОГОНЬ КИНУТИ НА ЗЕМЛЮ, — Я прагну, щоб він уже запалав!” (Луки, 12: 51, 49).

Що ж, бачимо двох юдейських “богів”: один затоплював Землю водою, а другий бажав її спалити.

“Кто не с нами, тот против нас!” — проголошували більшовики-комуністи, катуючи, ув’язнюючи і розстрілюючи мільйони людей лише протягом 70-ти років необмеженого панування. Але вони не були оригінальними — вони цей однозначний вислів запозичили з “науки” Ісуса: “ХТО НЕ ЗІ МНОЮ, ТОЙ ПРОТИ МЕНЕ!” (Матвія, 12: 30). Можна лише здогадуватися, скільки мільйонів люду знищили християни протягом майже двох тисяч років, поширюючи християн-ство в світі “вогнем і мечем”...

З’являються все нові й нові томи, в яких перераховуються усі злочини комуністичного “червоного” терору і німецького нацизму, але й досі ніхто не наважується порахувати усі злочини юдаїзму і християнства зокрема... Якщо ж зібрати всю пролиту кров тих людей, які були жорстоко знищені в часи насильного насадження злочинної, безмежної і дикої ДИКТАТУРИ ЮДЕЙСЬКОГО ХРИСТИЯНСТВА, то кількість цієї крові може перевершити місткість будь-якого моря. А методів нищення людей, вистачало і в обох “Заповітах”.

Звичайно, в Новому заповіті, зокрема в євангеліях, марно шукати відвертих вказівок, як винищувати нехристиянські народи, але в євангеліях можна знайти чимало “порад”, як розправлятися з вільнодумцями, “невірними”: топити з каменем на шиї, виколювати очі, відрубувати руки чи ноги. Інші методи покарання подані натяком у притчах. А, коли християнам-завойовникам треба було розправитися з тим чи іншим народом, країною, державою або містом, то вони завжди вправно послуговувалися наказами Старого заповіту, — ніхто ж його не відміняв. Та й сам Ісус твердив: “Легше небо і земля проминеться, аніж одна риса із Закону (Старого Заповіту) загине” (Луки, 16: 17)...

 

МЕТОДИ ПОКАРАННЯ В БІБЛІЇ: СТАРИЙ ЗАПОВІТ (заповіді Єгови-Саваофа)

 

1. Відрубування руки

“Коли чоловіки будуть сваритися один з одним, і підійде жінка одного (з них), щоб оберегти свого чоловіка від руки того, що б’є, ... і схопить за сором його, то ВІДРУБАЄШ РУКУ ЇЇ, — нехай не змилосердиться око твоє” (5М., 25: 11—12).

2. Побиття сорока ударами

“...Якщо вартий биття той несправедливий, то покладе його суддя,... сорока ударами буде бити його, не більше” (5М., 25: 2—3).

3. Повішання на дереві

“А коли на кому гріх смертного присуду, і БУДЕ ВІН УБИТИЙ, і ти повісиш його на дереві, то труп його не буде ночувати на дереві...” (5М., 21: 22—23).

4. Спалення на вогні

“А хто візьме жінку й матір її, — В ОГНІ СПАЛЯТЬ ЙОГО ТА ЇЇ, і не буде кровозмішання серед вас!” (3М., 20: 14).

“А священикова дочка, коли почне робити блуд... У ВОГНІ БУДЕ СПАЛЕНА(ЗМ., 21: 9).

5. Закидання камінням

“Коли хто матиме неслухняного й непокірного сина, що не слухається голосу батька чи голосу своєї матері,.. то батько та мати схоплять його, і приведуть його до старших міста та до брами... І всі люди міста ЗАКИДАЮТЬ ЙОГО КАМІННЯМ, — і він помре” (5М., 21: 18—19, 21).

6. Вбивство вістрям меча

“Коли ти приступиш до міста, щоб воювати з ним... і, якщо воно не замириться з тобою, і буде провадити з тобою війну, то обложиш його. І господь, Бог твій, дасть його в руку твою, а ти ПОВБИВАЄШ УСЮ ЧОЛОВІЧУ СТАТЬ ВІСТРЯМ МЕЧА(5М., 20: 10, 12—13).

7. Релігійне вбивство

“Коли почуєш про одне із своїх міст,... що вийшли люди, ка-жучи: “Ходімо ж, і служімо іншим Богам,... то КОНЧЕ ВИБИЙ МЕШКАНЦІВ ТОГО МІСТА ВІСТРЯМ МЕЧА, — віддай на закляття (знищення) його й усе, що в ньому, та худобу його вибий вістрям меча (5М., 13: 13—14, 16).

 

МЕТОДИ ПОКАРАННЯ В БІБЛІЇ: НОВИЙ ЗАПОВІТ (заповіді Ісуса Христоса)

 

1. Відрубування руки

“І коли рука твоя спокушає тебе, — ВІДІТНИ ЇЇ, краще тобі ввійти до життя (вічного) одноруким, ніж з обома руками ввійти до вогню невгасимого” (Марка, 9: 43; Матвія, 18: 8).

2. Відрубування ноги

“І коли нога твоя спокушає тебе, — ВІДІТНИ ЇЇ, краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до вогню невгасимого” (Марка, 9: 45; Матвія, 18: 8).

3. Виколювання очей

“І коли твоє око тебе спокушає, — ВИБЕРИ ЙОГО, краще то-бі ввійти до життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненому до гієни огненної” (Марка, 9: 47; Матвія, 18: 9).

4. Потоплення у воді

“Хто ж спокусить одне з цих малих (дітей), що вірують в мене, то краще було б такому, коли б жорно млинове на шию йому почепити, — і ЙОГО ПОТОПИТИ в морській глибині!” (Марка, 9: 42; Матвія, 18: 6).

5. Відрубування вуха

“Ісус сказав учням: “Продайте свій одяг та й КУПІТЬ МЕЧА”. І сказали вони: “Господь, ось тут два мечі”. А він їм відказав: “Досить!” І коли один, що Юдою зветься, підійшов до Ісуса, щоб поцілувати (видати поцілунком) Його,... ті, що були з ним,... сказали: “Господи, чи мечем нам не вдарити?” І один із учнів рубонув раба первосвященикового, — та й відтяв йому праве вухо. Та Ісус сказав: “Лишіть, — уже досить!” (Луки, 22: 36, 38, 47, 49—51).

6. Спалення у вогні

“Коли хто перебувати не буде в Мені,... громадять їх і кладуть на вогонь, — і згорять” (Івана, 15: 6);

“А невірним, і чарівникам, і ідолянам,... — їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це — друга смерть! (Богослова, 21: 8).

7. Вбивство

“А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб я над ними царював, приведіть сюди, і на очах моїх повбивайте!” (Луки, 19: 27).

Саме ці методи покарання християнські попи використовували проти “невірних” і в Україні-Русі: виколювали очі, сікли мечами і спалювали на вогнищах волхвів, в селах топили з каменем на шиї ук-раїнок, вишукуючи віщих жінок, знахарок і народних цілителів. Виявилося, що Ісус не розумівся на травах і травами не лікував, тому вся народна медицина — знахарство і відунство було віднесене попами до негативного, шкідливого, “антибожого” ремесла...

Найбільш абсурдним прикладом використання християнського покарання, як “винагороди”, може служити рішення Московського Церковного Синоду: виколоти очі двом будівничим Бармі і Постнику за збудований у Москві Покровський собор (Храм Василя Блаженного). Московські архипопи вважали, що у винагороду за цей Храм будівничі отримали наперед “перепустку” до “Царства Божого”. Але щоб ніхто не спокусив їх і не зміг матеріально заохотити побудувати такий же або кращий храм, московські попи передбачливо викололи їм очі. Вони на ділі скористалися порадою-наказом Ісуса (Марка, 9: 47).

По суті, в Новому заповіті вміщені набагато суворіші і практично нездійсненні “заповіді”, виконання яких можливе було ли-ше в монастирях. Якщо в Старому заповіті заповідь “Не чини перелюбу!” (2М, 20: 14) не має чіткого правового окреслення чи тлумачення, то в Новому заповіті ця заповідь набула вже протиприродний і антилюдяний зміст:

“А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться з пожадливістю, той уже вчинив із нею ПЕРЕЛЮБ У СЕРЦІ СВОЇМ. Коли праве око твоє спокушає тебе, — ВИБЕРИ ЙОГО, і кинь від себе!..”(Матвія, 5: 28—29).

Хіба не зрозуміло, що виконання і дотримання цієї “заповіді” Ісуса призвело б до того, що по світу нині блукали б нікчемні залишки “справжніх” християн, осліплені, безрукі, безногі, неодружені, — “Це ті, хто не осквернився з жінками!” (Богослова, 14: 4). Бо як радить головний ідеолог християнства Павло:

“Добре б було чоловікові НЕ ДОТИКАТИСЯ ЖІНКИ. Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як я (неодружені)... Говорю неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як я (неодруженими). А коли розлучиться (жінка), хай зостанеться незаміжня...” (1Кор., 7: 1, 7—8, 11).

Звичайно, це привело б до того, що поступово повимирали б усі ті народи, в яких християнству вдалося перемогти і вкорінитися остаточно. А на землях вимерлих і генетично послаблених народів “яхвообраним” (жидам) поселятися простіше; вони легко називають себе іменами вимерлих народів чи націй. Результати такої “перемоги” християнства можемо спостерігати з кожним роком все частіше і яскравіше. На міжнародних космополітичних зібраннях збираються переважно жиди усіх країн і держав, видаючи себе за представників різних націй і народів. А як же інакше? Увесь “християнський” світ змирився з двома головними національними ідеями жидів, які поширюються через Біблію і християнство: всі люди є нащадками першожидів Адама і Єви, тобто є жидами і уся Земля подарована і обіцяна тільки жидам, а всіх, хто в цьому має сумнів або заперечує, жиди називають “антисемітами”...

Отже, бачимо, як жиди через християнство виховували у всіх нежидівських народів монастирський спосіб життя, притупляли природне бажання продовжувати свій рід, щоб розчистити Землю для себе. В останній главі християнської Біблії, в Апокаліпсисі од-нозначно говориться про те, що під час “страшного суду” Яхве-Ісус знищить всі народи, “що говорять про себе, ніби вони юдеї, та ними не є, але вони — ЗБОРИЩЕ САТАНИ” (Богослова, 2: 9), а спасе лише “144 тисячі від усіх племен Ізраїлевих синів” (Богослова, 7: 4). Навіть у світовій релігії — християнстві чітко проглядається головна ідея юдаїзму — СПАСІННЯ ТІЛЬКИ ДЛЯ ЖИДІВ...

То ж доки ця злочинна для інших народів книга буде називатися “святою”? Невже не зрозуміло, для кого вона “свята”?..

 

УЗАКОНЕНІ СВЯТА ГЕНОЦИДУ: КУЧКИ

КНИГА ЕСТЕР (ЕСФІР)

І: 1 І сталося за днів Ахашвероша, що царював від Індії аж до Ефіопії, в сто двадцяти семи округах.

3 Третього року свого царювання справив він гостину для всіх своїх князів...

10 Коли цареві стало весело від вина, він наказав 11 привести царицю Вашті перед цареве обличчя в короні царській, щоб показати народам та зверхникам її красу, бо була вона вродливого вигляду.

12 Та цариця Вашті відмовилася прийти за царським словом. І сильно розгнівався цар!

16 І порадив (мудрець) Мемухан царю:

19 “Нехай вийде царський наказ, що цар дасть царювання іншій, ліпшій від неї.

2: 2 Нехай пошукають для царя дівчат вродливих на вигляд, і нехай зберуть їх усіх до замку Сузи.

4 А та дівчина що буде найкраща в царських очах, буде царювати замість Вашті”. І була приємна ця порада для царя і він зробив так.

5 А в замку Сузи був один юдей Мордехай.

7 І він виховував Естер дочку свого дядька. А ця дівчина була хорошої постави та вродливого вигляду.

8 Коли збирали багато дівчат до замку Сузи, взята була й Естер до царського дому.

9 І була та дівчина хороша в його очах і мала ласку перед ним і він перевів її до найкращого місця в домі жінок.

10 Естер не виявила ні про народ свій ні про місце свого народження, бо Мордехай наказав їй, щоб цього вона не виявляла.

11 А кожного дня Мордехай ходив до гарему, щоб довідуватись, як живе Естер та що вона робить.

17 І цар покохав Естер понад усіх жінок, і вона мала прихильність та ласку перед його обличчям понад усіх дівчат, – і він поклав царську корону на її голову, і зробив її царицею замість Вашті.

3: 1 По цих подіях цар Ахашверош звеличив Гамана, аґаґ’янина, понад усіх князів, що були з ним.

2 А всі цареві раби, що були в палаці, падали на коліна та вклонялися Гаманові, бо так про нього наказав цар. А Мордехай не падав на коліна й не вклонявся.

5 І побачив Гаман, що Мордехай не падає на коліна й не вклоняється йому і переповнився лютістю.

8 І сказав Гаман до царя: “Є один народ, розпорошений в усіх округах твого царства, та закони їх різняться від законів усіх народів і законів царських вони не виконують, – і цареві не варто залишати їх”.

13 І були послані листи через гінців до всіх царських округ, щоб були повигублювані, побиті та понищені всі юдеї від молодого й аж до старого.

4: 1 А Мордехай довідався про все, що було зроблено.

3 І в кожній окрузі та місці, куди доходило слово царя були для юде-їв велика жалоба, і піст, і плач, і голосіння.

13 І сказав Мордехай передати Естері: “Не думай, що ти втечеш до царського дому одна з усіх юдеїв...

14 Бо якщо справді будеш ти мовчати цього часу, то полегшення та врятування прийде для юдеїв з іншого місця, а ти та дім твого батька погинете!”

5: 1 І вбрала Естер царські шати.

2 Як цар побачив царицю Естер, то знайшла вона ласку в очах його.

3 І сказав до неї цар: “Що тобі, царице Естер? І яке прохання твоє? Якщо побажаєш аж до половини царства, то буде дане тобі!”

6: 3 І відповіла цариця Естер: “Нехай буде дане мені життя моє на жадання моє, а народ мій – на прохання моє!

4 Бо продані ми, я та народ мій, на вигублення, на забій та на погибель”.

5 Тоді запитав цар: “Де той, що відважився чинити так?” 6 І сказала Естер “Ненависник та ворог – це злий Гаман!” 10 І повісили Гамана на шибениці.

8: 1 Того дня цар Ахашверош віддав цариці Естер дім Гамана, нена-висника юдеїв, а Мордехай став перед цареве обличчя, бо Естер виявила, хто він для неї.

2 І зняв цар свого персня, що забрав від Гамана, та й дав його Мор-дехаєві.

9 І було написане до юдеїв, і до намісників округ, 11 що цар дав право юдеям, які живуть у кожному місті, зібратися й

стати за своє життя, вигубити, забити та погубити всяке військо народу та округи, що ненавидять їх,

13 щоб юдеї були готові на той день помститися на своїх ворогах.

17 І в кожній окрузі та в кожному місті, куди досягає слово царя та закон його, була юдеям радість та веселість, бенкет та свято! І багато-хто з народів краю стали юдеями, бо на них напав страх перед юдеями.

9: 1 А дванадцятого місяця, – він місяць адар, – тринадцятого дня юдеї, запанували над ненависниками своїми.

5 І били юдеї всіх своїх ворогів, побиваючи мечем, і забиваючи та вигублюючи їх, і робили з своїми ворогами за своєю волею.

6 А в замку Сузи юдеї позабивали та повигублювали п’ять сотень чоловік

10 і десятьох синів Гамана.

15 І зібралися юдеї, що в Сузах, також чотирнадцятого дня, і вибили в Сузах три сотні чоловік.

16 А решта юдеїв, що жили по царських округах позабивали сімдесят п’ять тисяч.

17 І зробили цей день днем гостини та радості,

19 свята та днем посилання дарунків один одному.

20 А Мордехай описав ці події, і порозсилав листи до всіх юдеїв, 21 щоб вони постановили святкувати цей день кожного року.

26 Тому то й назвали ці дні: Пурім (від “пур” – жеребок).

28 А дні ці мають споминатися та святкуватися в кожному поколін-ні, у кожному роді, у кожній окрузі, у кожному місті.

10: 3 А юдеянин Мордехай був другий по царі Ахашвероші, і вели-кий для юдеїв, який шукав добра для народу свого.

 

БІБЛІЙНИЙ СЦЕНАРІЙ ГОЛОДОМОРУ

(Перша книга Мойсея: Буття, глави 41—47)

41: 39 І сказав фараон (жидові) Йосипу:

40 “Ти будеш (панувати) над моїм домом, а слів твоїх уст буде слуха-ти ввесь мій народ. Тільки троном я буду вищий від тебе” .

43 І поставив його (фараон) над усім єгипетським краєм...

47 Земля (єгипетська) СІМ РОКІВ ДОСТАТКУ РОДИЛА на повні жмені.

48 І зібрав Йосип усю їжу семи років, яка була в єгипетському краї, і вмістив їжу по містах.

49 І зібрав Йосип збіжжя дуже багато, як морський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа.

53 І скінчилися сім літ достатку, що були в єгипетськім краї.

54 І почали наставати роки голодні. І БУВ ГОЛОД в усьому єгипет-ськім краї, а ХЛІБ БУВ.

55 Але виголоднів увесь єгипетський край і народ почав кричати до фараона про хліб. А фараон сказав усьому Єгиптові: “Ідіть до Йосипа. Що він вам скаже, те й робіть”.

57 І прибували з усієї землі до Йосипа купувати поживи...

42: 6 А Йосип – він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули Йосипові брати (жиди)...

25 Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям (зерно голод-них єгиптян), а срібло їхнє вернули кожному назад, і дали їм по-живу на дорогу. І їм зроблено так.

47: 13 А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тяжкий. І виснажився єгипетський край. Зібрав Йосип усе срібло, яке було в єгипетському краї та краї ханаанському, за поживу, яку вони купували.

14 І Йосип вніс те срібло до фараонового дому.

15 І вичерпалося срібло в єгипетському краї та ханаанському. І при-був увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: “Дай же нам (нашого) хліба! Навіщо нам умирати..?” (15).

16 А Йосип сказав: “Дайте свою худобу, а я дам вам (вашого хліба) за вашу худобу, якщо вичерпалося срібло”.

17 І вони приводили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йосип хліба за коней. І за отари, і за череди худоби, І за ослів. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу.

18 І скінчився той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: “Нічого не залишилося перед нашим паном, – хіба що наше тіло і наша земля!

19 Навіщо ми маємо вмирати?.. КУПИ НАС І НАШУ ЗЕМЛЮ ЗА ХЛІБ. І будемо ми і наша земля РАБАМИ фараонові. А ти дай насіння, – і будемо жити, і не помремо, і земля не опустіє”.

20 А Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спродували кожен своє поле... І стала земля фараоновою.

23 І сказав Йосип до народу: “Оце купив я сьогодні вас і вашу землю. Ось вам насіння, – І засійте землю”.

25 А вони відказали: “Нехай же знайдемо милість в очах нашого пана, – і станемо РАБАМИ...

26 А Йосип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня...

В християнських церквах попи з рабинами брехливо назвали цей розділ Біблії “Як Йосип врятував Єгипет від голоду”. Справжня ж назва цього розділу мала б бути “Як Йосип виморював Єгипет голодом”.

 

БІБЛІЙНИЙ ГЕНОЦИД: ПАСХА

(Уривок з другої книги Мойсея: Вихід)

"Під геноцидом треба розуміти дії, які спрямовані на знищення, повністю або частково, якої-небудь національної, етнічної, расової або релігійної групи як такої" (Стаття 2 Конвенції про попередження злочинів геноциду та покарання за нього).

1: 1 А оце ймення Ізраїлевих синів, що прийшли з Яковом до Єгипту. Кожен із домом своїм прибули.

7 А Ізраїлеві сини плодилися сильно, і розмножувались, та й стали вони надзвичайно сильні. І наповнився ними той край.

8 І став над Єгиптом новий цар...

9 І сказав він до народу свого: "Ось народ ізраїлевих синів численніший і сильніший від нас!

10 ...Коли нам трапиться війна, то прилучиться й він до ворогів наших, — і буде воювати проти нас..."

12 Але що більше його гнобили, то більше він множився та більше ширився.

2: 11 І сталося за тих днів, і підріс Мойсей... І побачив він єгиптянина, що бив єврея з братів його.

12 Та й убив єгиптянина, і заховав його в пісок.

15 І почув фараон про цю справу, та й шукав, щоб убити Мойсея. І втік Мойсей від фараонового лиця...

3: 1 І Мойсей... прийшов до Хориву.

2 І явився йому Ангол Єгови у полум'ї огняному...

6 І сказав: "Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова!"

8 І Я зійшов, щоб визволити народ ізраїльський з єгипетської руки, та щоб вивести його... до Краю, що тече молоком та медом до місця ханаанеянина, і хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина".

15 І сказав ще Бог до Мойсея: "Отак скажи Ізраїлевим синам: Єгова, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова послав мене до вас. А оце Ім'я Моє навіки, і це пам'ять про Мене з роду в рід.

18 І прийдеш ти та старші ізраїлеві до єгипетського царя, та й скажете йому: "...Ми підемо в триденну дорогу в пустиню, і складемо жертви Єгові нашому!

19 І Я знаю, що єгипетський цар не дасть вам піти...

20 І Я витягну Свою руку, та й поб'ю Єгипет усіма чудами Моїми, що вчиню серед нього, а потому він відпустить вас.

21 І Я дам милість цьому (ізраїльському) народові в очах Єгипту,— і станеться, коли підете, не підете ви порожні!

22 Бо позичить (?) жінка від сусідки своєї... посуд срібний і посуд золотий та одежу,.. — і заберете здобич від Єгипту".

 БОЖІ ОЗНАКИ ДЛЯ МОЙСЕЯ

4: 1 І відповів Мойсей та й сказав: "Таж вони не повірять мені..." 9 Коли вони не повірять,.. то ти візьмеш води з Річки, і виллєш на суходіл. І переміниться та вода, що ти візьмеш із Річки, і

станеться кров'ю на суходолі".

21 І сказав Єгова до Мойсея: "...Я ожорсточу серце його, — і він не відпустить народу.

22 І ти скажеш фараонові: "Так сказав Єгова: Син Мій, Мій перворідний — то Ізраїль.

23 Коли ти відмовишся пустити його, то ось Я вб'ю твого сина перворідного".

7: 1 І сказав Єгова до Мойсея: "Я поставив тебе замість Бога для фараона...

З А Я вчиню запеклим фараонове серце...

4 І не послухає вас фараон, а Я покладу Свою руку на Єгипет, і виведу війська Свої, народ Мій, синів Ізраїлевих, з єгипетського краю великими присудами.

5 І пізнають єгиптяни, що Я Господь, коли простягну Свою руку на Єгипет..."

ПЕРША КАРА: ВОДА ПЕРЕМІНЕНА НА КРОВ

14 І сказав Єгова до Мойсея:

15 "Піди до фараона...

16 І скажеш йому: "Єгова, Бог євреїв, послав мене до тебе, кажучи: Відпусти Мій народ...

17 ...Ось я вдарю палицею, що в руці моїй, по воді,.. — і вона зміниться на кров!

18 А риба, що в Річці, погине. І засмердиться Річка, і попомучаться єгиптяни, щоб пити воду з Річки!

19 Скажи Ааронові: Візьми свою палицю, і простягни свою руку над водою єгиптян, над їхніми річками... і вони стануть кров'ю. І буде кров по всій єгипетській землі... "

20 І Мойсей та Аарон зробили так, як наказав був Єгова.

21 А риби, що в Річці, погинули. І засмерділася Річка, і не могли єгиптяни пити воду з Річки. І була кров у всім єгипетськім краї.

ДРУГА КАРА: ЖАБИ

25 І минуло сім день по тому, як Господь ударив річку.

8: 2 І простяг Аарон руку свою на єгипетські води, — і вийшла жабня, та й покрила єгипетську землю.

4 І покликав фараон Мойсея й Аарона, та й сказав: "Благайте Господа, і нехай виведе ці жаби від мене й від народу мого, а я відпущу народ той..."

9 І зробив Господь за словом Мойсея, — і погинули жаби з домів, і з подвір'їв, і з піль.

10 І збирали їх цілими купами, — і засмерділась земля!

ТРЕТЯ КАРА: ВОШІ

13 І простяг Аарон руку свою з палицею своєю, та й ударив земний порох, — і він стався вошами на людині й на скотині. У весь земний порох стався вошами в усьому єгипетському краї!

ЧЕТВЕРТА КАРА: РОЇ МУХ

20 І найшла численна мушня на дім фараона, і на дім рабів його, і на всю єгипетську землю. І нищилась земля через ті рої мух!

21 І кликнув фараон до Мойсея та до Аарона, говорячи: "Підіть, принесіть жертви вашому Богові в цьому краї!"

П'ЯТА КАРА: МОРОВИЦЯ НА ХУДОБУ

9: 1 І сказав Господь до Мойсея: "Увійди до фараона, і говори до нього: Так сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені!

2 Бо коли ти відмовишся відпустити...

З то ось Господня рука буде на худобі твоїй, що на полі, — на конях, на ослах, на верблюдах, на худобі великій і дрібній, — моровиця дуже тяжка.

4 І відділить Господь між худобою Ізраїля й між худобою Єгипту, і не загине нічого зо всього, що належить ізраїлевим синам".
6 І зробив Господь ту річ назавтра, — і вигинула вся єгипетська худоба, а з худоби Ізраїлевих синів не згинуло ані одне.

ШОСТА КАРА: ГНОЯКИ

8 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: "Візьміть собі повні ваші жмені сажі з печі, і нехай Мойсей кине її до неба на очах фараонових.

9 І стане вона курявою над усією єгипетською землею, а на людині й скотині стане гнояками, що кинуться прищами в усьому єгипетському краї".

10 І набрали вони сажі з печі, та й стали перед фараоновим лицем. І кинув її Мойсей до неба, і стали прищуваті гнояки, що кинулися на людині й на скотині.

11 ...Гнояк той був на чарівниках і на всіх єгиптянах.

СЬОМА КАРА: ГРАД

22 І сказав Єгова до Мойсея: "Простягни свою руку до неба, — і нехай буде град у всьому єгипетському краї на людину, і на худобу, і на всю польову траву в єгипетській землі!"

23 І простяг Мойсей палицю свою до неба, — і Єгова дав громи та град. І зійшов на землю огонь...

25 І повибивав той град у всім єгипетськім краї все, що на полі, — від людини аж до худоби! І всю польову рослинність побив той град, а кожне польове дерево поламав!

26 Тільки в землі Ґошен, де жили ізраїлеві сини, не було граду.

ВОСЬМА КАРА: САРАНА

10: 1 І сказав Єгова до Мойсея: "Увійди до фараона, бо Я зробив запеклим серце його та серце рабів його, щоб показати ці ознаки Мої серед нього.

12 Простягни свою руку на єгипетську землю сараною, і нехай вона найде на єгипетський край, і нехай поїсть усю земну траву, усе, що град позалишав".

13 Єгова навів східній вітер на землю,... і східній вітер наніс сарани!

14 І найшла сарана на всю єгипетську землю, і залягла в усім єгипетськім краї, дуже багато!

15 І покрила вона поверхню всієї землі, і потемніла земля! І поїла вона всю земну траву та ввесь плід дерева, що град позоставив. І не зосталось ніякої зелені ані на дереві, ані на польовій рослинності в усім єгипетськім краї!

20 Та Єгова учинив (!) запеклим фараонове серце, — і він знов не відпустив Ізраїлевих синів.

ДЕВ'ЯТА КАРА: ТЕМРЯВА

21 І сказав Єгова до Мойсея: "Простягни свою руку до неба, — і станеться темрява на єгипетській землі...

22 І простяг Мойсей свою руку до неба, — і сталася густа темрява по всій єгипетській землі три дні.

23 Не бачили один одного, і ніхто не вставав з свого місця три дні! А ізраїлевим синам було світло в їхніх садибах.

ЗАПОВІДЖЕННЯ ЗНИЩИТИ ПЕРВОРІДНЕ В ЄГИПТІ

11: 1 І сказав Господь до Мойсея: "Ще одну поразу наведу Я на фараона й на Єгипет. Потому він відпустить вас звідси.

2 Скажи ж у вуха народу, і нехай позичить кожен від свого ближнього, а кожна від своєї ближньої посуд срібний та посуд золотий",

4 І промовив Мойсей: "Так сказав Господь! Коло півночі Я вийду посеред Єгипту.

5 І помре кожен перворідний єгипетської землі від перворідного фараона,..до перворідного невільниці,.. і все перворідне з худоби.

7 А в усіх синів ізраїлевих — від людини й аж до худоби — навіть пес не висуне язика свого, щоб ви знали, що відділює Господь між Єгиптом і між Ізраїлем.

НАКАЗ ЄГОВИ ПРО ПАСХУ

12: 1 І сказав Єгова до Мойсея й до Аарона 3 "Скажіть усій ізраїльській громаді, говорячи: "У десятий день

цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня на дім.

6 І заколе його збір Ізраїлевої громади на смерканні.

7 І нехай візьмуть тієї крові, і нехай покроплять на обидва бокові одвірки, і на одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти його в них.

12 І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини.

13 І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, — і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згубної порази, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї.

14 І стане той день для вас пам'яткою, і будете святкувати його, як свято для Єгова на всі роди ваші! Як постанову вічну будете святкувати його!

МОЙСЕЇВ НАКАЗ ПРО ПАСХУ

26 Коли запитають вас ваші сини: "Що то за служба ваша?" 27 то відкажете: "Це жертва — Пасха для Єгови, що обминув

був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг".

28 І пішли й учинили сини Ізраїля, — як наказав був Єгова Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.

ДЕСЯТА КАРА: ВИГУБЛЕННЯ ПЕРВОРІДНИХ

29 І сталося в половині ночі, і вдарив Господь в єгипетськім краї кожного перворідного, від перворідного фараона,... аж до перворідного полоненого, що у в'язничному домі, і кожного перворідного від худоби.

30 І встав фараон уночі... та ввесь Єгипет. І знявся великий зойк в Єгипті, бо не було дому, щоб не було там померлого!...

33 І квапили єгиптяни народ той, щоб спішно відпустити їх...

35 І ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим, і позичили від єгиптян посуд срібний і посуд золотий та шати.

36 ...і вони позичили — і забрали (!) здобич від Єгипту.

ВИХІД ІЗРАЇЛЯ З ЄГИПТУ

37 І вирушили Ізраїлеві сини близько шести сот тисяч чоловіка піхоти, крім дітей,

38 а також багато різного і люду піднялися з ними, і дрібна худоба й велика худоба, маєток дуже великий.

41 І сталося саме того дня, — вийшли всі Господні війська (Civ'ot Jehova — війська Єгови, тобто Ізраїль) з єгипетського краю.

ПОСТАНОВА ПРО ПАСХУ

43 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: "Це постанова про Пасху: жоден чужинець не буде їсти її.

44 А кожен раб людський, куплений за срібло, коли обріжеш його, тоді він буде їсти її.

45 Приходько та наймит не буде їсти її.

47 Уся громада Ізраїлева буде справляти її.

48 А копи буде мешкати з тобою приходько, і схоче справляти Пасху Господові, то нехай буде обрізаний в нього кожен чоловічої статі, а тоді він приступить справляти її, і він буде, як народжений в Краї. А кожен необрізаний не буде їсти її.

51 І сталося того саме дня, — вивів Господь Ізраїлевих синів з єгипетського краю за їхніми (військовими) відділами.

УСЕ ПЕРВОРІДНЕ – ДЛЯ ГОСПОДА

13: 14 І станеться, коли завтра запитає тебе син твій, говорячи: Що то? то відповіси йому:

15 ...Господь повбивав усіх перворідних в єгипетськім краї, від перворідного людського й аж до перворідного худоби. Тому то я приношу в жертву Господові все чоловічої статі, що розкриває утробу, а кожного перворідного синів своїх викупляю.

18 ...І вийшли Ізраїлеві сини з єгипетського краю озброєні.

ВДЯЧНА МОЙСЕЕВА ПІСНЯ

15: 1 Тоді заспівав Мойсей та ізраїлеві сини оцю пісню Господові:

2 Це мій Бог, — і прославлю Його, Він Бог батька мого, — і звеличу Його!

3 Господь — МУЖ ВІЙНИ, Єгова — Йому Ймення!

14 Почули народи — і тремтіли...

18 і Господь зацарює навіки віків!"

БОГ ІЗРАЇЛІВ — БОГ ЄВРЕЇВ

Біблійна статистика:  
Бог євреїв – 6 разів, “Тому так промовляє Бог Саваот,
Бог Ізраїлів...” (Єрем., 9: 14).
Бог Ізраїлів – 105 разів, “І вони споглядали
на ІзраїлевогоБога” (2М., 24: 10).
Саваот – 270 разів  
Бог Саваот – 26 разів, “Ізраїль – племено Його спадку,Господь Саваот – Його Ймення!”(Єр.,10:16).
Єгова - 3 рази Господь - Муж війни, Єгова - Йому ймення!
Бог батьків ваших - 7 разів  
Бог Авраама - 13 разів І сказав Бог до Мойсея: “Отак скажи Ізраїлевим синам:
Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама,
Бог Ісака й Бог Якова послав мене до вас.
А оце Ім’я моє навіки, і це
память про Мене з Роду в рід.
Бог Ісаака - 6 разів  
юдей–юдейський – 81 раз,  
єврей–єврейський – 27 разів,  
Ізраїль – 842 рази,  
ізраїлевий (-їлів) – 1722 рази  ...і прийдеш ти та старші Ізраїлеві до
 єгипетського царя, та й скажете
 йому: Господь, Бог євреїв стрівся був
нам” (2М., 3: 15, 18).

 

ЮДЕЙСЬКИЙ НАЦИЗМ або повне знищення 33 народів

(Книга Ісуса Навина)

1: 1 По смерті Мойсея, сказав Господь до Ісуса, сина Навинового:

2 Мойсей, раб Мій, помер. А тепер уставай, перейди цей Йордан ти та ввесь народ цей до того Краю, що Я даю їм, Ізраїлевим синам.

3 Кожне місце, що стопа ноги вашої ступить на ньому, Я дав вам...

5 Не встоїть ніхто перед тобою...

12 А Рувимовому й Ґадовому та половині племени Манасіїного Ісус сказав:

14 Ваші жінки, діти ваші та ваша худоба зостануться... по той бік Йордану, а ви перейдете озброєні.., усі сильні військові..,

15 аж поки Господь не дасть відпочинку вашим братам.., і посядуть і вони той Край, що Господь, Бог ваш, дає їм.

16 А вони відповіли Ісусові: Усе, що накажеш нам, ми зробимо...

18 Кожен, хто буде неслухняний наказам твоїм... нехай буде вбитий.

5: 2 Того часу сказав Господь до Ісуса: Нароби собі камінних ножів, і пообрізуй Ізраїлевих синів знову, другий раз.

3 І наробив собі Ісус камінних ножів, та й пообрізував Ізраїлевих синів...

5 Бо був обрізаний увесь народ, що виходив, а всього народу, що народився в пустині в дорозі по виході з Єгипту, не обрізували.

6 Бо сорок літ ходили Ізраїлеві сини в пустині, аж поки не вигинув увесь той народ, ті вояки, що вийшли були з Єгипту...

6: 1 А Єрихон замкнувся... зо страху перед Ізраїлевими синами...

16 ...Ісус сказав до народу: Закричіть, бо Господь віддав вам це місто!

20 Як закричав народ гучним криком, то впав мур.., а народ увійшов до міста...

21 І зробили вони закляттям усе, що в місті, від чоловіка й аж до жінки, від юнака й аж до старого, і аж до вола, і штуки дрібної худоби, і осла, усе знищили вістрям меча.

24 А місто та все, що в ньому, спалили огнем. Тільки срібло та золото, і речі мідяні та залізні дали до скарбниці Господнього дому.
27 І був Господь з Ісусом, а слава його розійшлася по всім Краї.

8: 1 І сказав Господь до Ісуса: Не бійся й не лякайся, візьми з собою ввесь військовий люд.., піди на Ай.

2 І зробиш Аєві, і цареві його, як ти зробив Єрихонові та цареві його, тільки здобич його та худобу його заберете собі.

24 І сталося, як покінчив Ізраїль забивати всіх айських мешканців на полі, у пустині, що гнали їх по ній, і попадали вони від вістря меча аж до останнього, то вернувся ввесь Ізраїль до Аю, і перебили його вістрям меча.

25 І було всіх, що впали того дня, від чоловіка й аж до жінки, дванадцять тисяч, усі айські мешканці.

26 А Ісус не опускав своєї руки, що витягнув зо списом, аж поки не вчинив закляттям усіх айських мешканців.

27 Тільки худобу та здобич того міста позабирав собі Ізраїль...

28 І спалив Ісус Ай, і поклав його вічною руїною, пусткою, і так є аж до цього дня.

29 А айського царя повісив на дереві...

9: 1 І сталося, коли це почули всі царі, що по той бік Йордану..: хіттеянин, і амореянин, ханаанеянин, періззеянин, хіввеянин і євусеянин,

2 то вони зібралися разом, щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля.

10: 8 І сказав Господь до Ісуса: Не бійся їх, бо Я віддав їх у твою руку, ніхто з них не встоїть перед тобою.

9 І прибув до них Ісус зненацька...

10 І Господь навів на них замішання перед Ізраїлем, і побив їх великою поразкою...

11 І сталося, коли вони втікали перед Ізраїлем.., то Господь кидав на них із неба велике каміння і вони вмирали. Тих, що повмирали від градового каміння, було більше від тих, що Ізраїлеві сини повбивали мечем.

23 ...І вивели до нього з печери п'ятьох царів: царя єрусалимського, царя хевронського, царя ярмутського, царя лахіського, царя еґлонського.

26 А Ісус бив їх, і повбивав їх, і повісив їх на п'ятьох деревах. І висіли вони на тих деревах аж до вечора.

27 І сталося на час заходу сонця, Ісус наказав, і поздіймали їх із дерев, і повкидали їх до печери, де вони були поховалися, і понакладали велике каміння на отвір печери, де воно аж до цього дня.

28 А Маккеду Ісус здобув того дня, і побив вістрям меча її та царя її, учинив закляттям їх та кожну особу, хто був у ній, не позоставив жодного врятованого в ній. І зробив він її цареві те саме, що зробив був цареві єрихонському.

29 А Ісус та ввесь Ізраїль... воював проти Лівни.

30 І дав Господь в Ізраїлеву руку також її та царя її, і він побив вістрям меча її та кожну особу, що в ній, не позоставив жодного врятованого в ній. І зробив він цареві її, як зробив був цареві єрихонському.

32 І дав Господь в Ізраїлеву руку Лахіш..., і побив вістрям меча його та кожну особу, що в ньому...

33 Тоді прийшов ґезерський цар Горам допомогти Лахішу, та Ісус побив його й народ його, так що не позоставив жодного в ньому.

34 І перейшов Ісус та ввесь Ізраїль... до Еґлону...

35 І здобули його.., і побили його вістрям меча, а кожну особу, що в ньому...

36 І пішов Ісус та ввесь Ізраїль... до Хеврону...

37 І здобув його, і побив вістрям меча його та царя його, і всі міста його, і кожну особу, що в ньому, не позоставив жодного врятованого...

38 І вернувся Ісус та ввесь Ізраїль... до Девіру, і воював із ним.

39 І він здобув його, і царя його, і всі міста його, і повбивали їх вістрям меча, та й зробив закляттям кожну душу, що в ньому, не позоставив жодного врятованого...

40 І побив Ісус увесь Край... і всіх їхніх царів, не зоставив жодного врятованого, а кожну особу зробив закляттям, як наказав був Господь, Бог Ізраїлів.

11: 5 І змовилися всі ці царі, і прийшли.., щоб воювати з Ізраїлем.

6 І сказав Господь до Ісуса: Не бійся їх, бо Я покладу їх усіх трупами перед Ізраїлем; їхнім коням попідрізуєш жили ніг, а їхні колесниці попалиш в огні.

8 І дав їх Господь в Ізраїлеву руку, і вони повбивали їх... так, що не зоставили їм жодного врятованого.

9 І зробив їм Ісус, як сказав йому Господь: їхнім коням попідрізував жили, а їхні колесниці попалив у вогні.

10 І вернувся Ісус і здобув Хацор, а його царя вбив мечем, бо Хацор... був головою всіх тих царств.

11 І повбивали вістрям меча кожну особу, що в ньому, зробили їх закляттям, не позосталася жодна душа, а Хацора спалив огнем.

12 А всі царські міста та всіх їхніх царів Ісус здобув, та й

13 то... Господь, Бог ваш, більш не гнатиме ці народи перед повбивав їх вістрям меча, зробив їх закляттям... вами, і вони стануть для вас пасткою, та батогом на ваші боки, та

14 А всю здобич тих міст та худобу Ізраїлеві сини забрали собі; терням на ваші очі, аж поки ви не вигинете...
тільки кожну людину побили вістрям меча, аж поки вони не вигубили

15 ...Наведе Господь на вас усе слово зле, аж поки Він вигубить їх, не позоставили жодної душі. вас...

23 ...І Ісус дав його Ізраїлеві на спадок...

12: 1 А оце царі того Краю, яких побили Ізраїлеві сини, і посіли їхній Край...

2 Сигон, цар аморейський,

4 ...царя башанського...

9 цар єрихонський один, цар гайський, один,

10 цар єрусалимський один, цар хевронський один,

11 цар ярмутський один, цар лахіський один,

12 цар єґлонський один, цар ґезерський один,

13 цар девірський один, цар ґедерський один,

14 цар хоремський один, цар арадський один,

15 цар лівенський один, цар адулламський один,

16 цар маккедський один, цар бет-елський один,

17 цар таппуахський один, цар хеферський один,

18 цар афекський один, цар шаронський один,

19 цар мадонський один, цар хацорський один,

20 цар шімронський один, цар ахшафський один,

21 цар таанахський один, цар меґіддівський один,

22 цар кедеський один, цар йокнеамський один,

23 цар дорський один, цар ґоїмський один,

24 цар тірцький один. Усіх царів тридцять і один (насправді, за простими підрахунками — 33 народи!).

23: 1 ...Ісус постарів, увійшов у літа, 2 то покликав Ісус усього Ізраїля, його старших, і голів його, і суддів його, і урядників його, та й сказав до них: Я постарів...

3 А ви бачили все, що зробив був Господь, Бог ваш, усім цим людям для вас, бо Господь, Бог ваш, Він Той воюючий для вас!

9 І вигнав Господь перед вами народи великі та сильні, а ви не встояв ніхто перед вами аж до цього дня.

12 Бо якщо справді будете ви відвертатися й приліпитеся до решти цих народів позосталих із вами, і будете свататися з ними, і будете змішуватися з ними, а вони з вами,

 

 

 

Теги:

Схожі статті

  • 16.06.2016
    4179

    З біографії великого мислителя, українського письменника Івана Франка відомо, що він, поруч, з

    ...
  • 03.03.2016
    5304

    Існує багато праць про залишки історії в Біблії. Значна література. Нічого дивного, що такі

    ...