Українські паростки нового світопорядку

Минув місяць восьмирічної війни, яка триває століттями. Ми провадимо нашу НАРОДНУ ВІЙНУ. Наш герой – УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД. Ми стали молодою кровʼю європейського континенту. Ми безмежно і довічно вдячні нашим партнерам.

Але перемога – це припинення існування імперської московії в сьогоднішньому вигляді та знищення ідеології рашизму назавжди. Лише це буде гарантією незворотності війни на континенті.

Війна – це не лише протиборство військ, дипломатів, економік та інформаційних потоків. Це не лише протистояння народу українського, волелюбного, сповненого праведної люті, та рабського, ницого, просякнутого підступом і бездумною жорстокістю, колись не за правом названого «російським».

Кремлівське вторгнення в Україну – це зіткнення двох світоглядних вимірів. Один – де цінують людські життя, справедливість, волю, гідність, можливості до заможності та розкриття талантів, прагнення кожного до щастя. Інший – де віками панує сліпа радість від покори до «верхів» та насолода від тотального приниження, насильства і примусу «низів», де живуть покірні раби, що потребують царя-самодержця, де «верхи» вірять у власну вищість та стають героями, пославши на вірну смерть тисячі одноплемінників заради грабунку, нищення та упокорення всього світлого.

Як не прикро, але випробування жорстокістю війни витримали не всі уряди держав, які вважалися «хранителями» європейських цінностей. Що стало причиною – жадібність еліт, небажання втрати економічної вигоди, їх м’якотілість, страх перед ілюзією ядерної держави, – не так уже й важливо.

Не так важливо, проте важко зрозуміти, як уряд Угорщини забув, що кілька десятиліть тому московські танки душили людей на вулицях Будапешта. Важко зрозуміти уряд Франціїї, який уже після 2014 року постачав військові компоненти до московії. Дива винахідливості проявив уряд Ізраїлю, виділивши квоту в 5 тисяч місць для прийому етнічних євреїв із України. Маю сподівання, що тепер він знає, скільки його громадян потраплять на Новий рік до Умані, якщо її не спалить «улюбленець» народу, кегебістський кат путлер.

Важливо інше. Із закінченням нинішньої війни закінчиться і світовий устрій, що склався після Другої світової. ООН як риторична організація у справі забезпечення миру буде глибоко реформована (вигнання росії з Радбезу, скасування права вето). Ідеологічно та організаційно переформатується НАТО. Зараз на різних майданчиках обговорюються ідеї про нову безпекову архітектуру, гарантії миру та справедливого світопорядку. Маю деякі міркування про контури та принципи нового й реформування існуючого. Це:

1. Гарантії захисту. Їх мають отримати країни, які не лише декларують, а й практикують цінності справедливого миру, демонструють готовність і здатність їх відстоювати.
2. Інструменти впливу:

• політичні (підтримка демократичних/визвольних рухів);
• інформаційні (стратегічна комунікація, контрпропаганда, антифейкові центри);
• економічні (виявлення та блокування коштів диктаторів і корупціонерів);
• мілітарні, в т.ч. превентивного характеру (запобігання геноциду і терору).

Україна має ініціювати нову ціннісну ідеологію та архітектуру реформ світопорядку. Потрібно запросити наших воєнних партнерів на чолі із США та Великою Британією і наших вірних сусідів, які, не зрадивши власним національним цінностям, згуртувалися діями для підтримки України в боротьбі з рашизмом. Це потребує термінової ініціативи та рішення.