Збірні числівники

Часто мовці не можуть дати собі ради з ними. Давайте ж розберемося. Для цього звернімося до авторитетного джерела — підручника "Сучасна українська мова" видатного мовознавця, професора Олександра Пономарева. Там він зазначає: "Збірні числівники творяться від основ кількісних числівників, що позначають цілі числа у межах двох десятків та числівника тридцять. Вони означають певну кількість предметів як сукупність, як одне ціле і доповнюють систему власне кількісних числівників синонімічними назвами.

До збірних числівників належить низка слів: двóє (двíйко), трóє (трíйко), чéтверо (четвíрко), п'ятеро (п'ятíрко), шéстеро, сéмеро, вóсьмеро, дéв'ятеро, дéсятеро, одинáдцятеро, дванáдцятеро, тринáдцятеро, чотирнáдцятеро, п'ятнáдцятеро, шістнáдцятеро, сімнáдцятеро, вісімнáдцятеро, дев'ятнáдцятеро, двáдцятеро, трáдцятеро. Крім них, до збірних можна віднести числівники обóє, обúдва, обúдві.

Зауважимо, що числівник обоє слід уживати у випадках, коли мова йде про чоловіка й жінку. Наведемо приклад:

Та вони не такі уже й різні.
Обоє приносять тепло.
Це саме від них в наших жилах
Закипає в морози кров.

Числівники двоє, троє, десятеро вживають, коли хочуть звернутися до людей.

"Якщо двоє людей розділяють один момент чи одне почуття, якщо вони обоє відчувають одне й те саме, тоді стає зрозуміло, що вони можуть створити прекрасні тривалі стосунки" (І. Ялом).

А ще в поєднанні з особовими займенниками:

Їх було троє, всього лиш троє,
Були гранати, шмайсери.
Вони не знали, що друг їх зрадив
Катам червоної Москви. (Українська повстанська пісня)

Й іменниками, що мають тільки множину: «Нащо тобі аж троє ножиць?» (розм.)

Зверніть увагу! Числівники чотири та багато в орудному відмінку мають тільки закінчення -ма — чотирма, багатьма, а не чотирьома, багатьома.

А числівники обидва, обидві, обоє в непрямих відмінках мають форми обох, обом, обома. Про це у своєму довідникові писала філолог Марія Блажко.