Лінгвоцид – робота на мовному фронті

Лінгвоцид. А ви чули про існування реєстру репресованих слів? Про вилучення лексики, притаманної лише українській мові? А про вилучення і заміну термінологічних словників?

А може, про максимальну “підгонку” української мови до російської?

Результат? Українці вважають ці дві мови схожими. А ті, які натягнули на себе російську ідентичність, захищають “язик”, що на теренах нашої країни є наслідком окупації і кривавого терору.

У цій збірці наведено офіційні матеріали про те, як українську нищили, принижаючи її статус перед мовою російською: доповідні, стенограми, постанови, накази. Як радянський режим посягнув на внутрішню будову мови, чого собі не дозволяв ні московський царат, ні поляки, ні румуни.

Так, при цараті частково заборонялося навчання і книговидання українською, спокушали інтелігенцію високими посадами за умови переходу на російську. Але лише радянська влада пішла “хірургічним” шляхом. Починаючи із 1930-х років впроваджувалась програма на максимальне зближення української мови з російською, знищення її, як окремого унікального мовного утворення. Вилучення питомих рис української лексики, фразеології, словотвору й граматичних форм.

Тут про реєстр репресованих слів. Ви собі таке уявляєте? Список українських слів, суворо заборонених для вживання в усіх видах ЗМІ. Ви тепер розумієте, чому українська не розвивалась? Бо все, що люди могли бачити, чути й читати, було російською. А той мізер, який дозволявся українською, був такою сухою, вичищеною мовою, щоб навіть українськомовним не хотілось це слухати.

І про термінологічні словники. Захисники російської часто намагаються тицьнути носом опонента, мовляв, що там ваша українська недорозвинена, назвіть хоч один термінологічний словник. Так от, таких словників було укладено десятки із різних галузей. Але радянська влада їх вилучила, офіційно оголосивши працю укладачів “шкідницькою”, спрямованою “на відрив української наукової термінології від термінології, вживаної в усіх культурних мовах, від термінології інтернаціональної (російської)”. Всі термінологічні слова замінили на кальки з російської мови.

“Робота на мовному фронті” – так вони це називали. Лінгвоцид – так це називається насправді.

І кожна доповідна про всі доробки українських мовознавців 20-х років містила оці штампи “національне шкідництво” і “спрямування на відрив від російської мови”. Українську, так би мовити стерилізували, де можна було, замінили. Мовознавців репресували.

Тому, російська мова на нашому прикладі має металевий присмак. Нам з цим жити. І лише усвідомлення цього спонукатиме змінити ставлення до української.