Приходить свято — зоряне, прекрасне, безмежжям світла і тепла!Величне, святим благословінням сонця, неба, землі, води й вогню воно співає!

Предивне і жадане споконвіку Купальське диво обіймає Київ! 

І вже хлюпочеться водичка тепла, і вправно веслами керують друзі. Ми радісно пливем на острів рідний, де люди сонячні чекають радо!

Ось він, зелений, світлий. ніжний острів! Яке казкове розмаїття квітів! І білі, й жовті,й сині, і рожеві — усе для славного вінка згодиться. І як багато тут дівчат чудових,усі заквітчані вінками щедро, усміхнені, натхненні, чарівні! Як гарно нам,усій родині нашій! Спілкується з ровесниками донька, а я милуюся, й собі плету віночок.

А потім ми, дівчата та жінки Марену прикрашаємо натхненно…

“Сьогодні Купала, і завтра Купала,
Рано-вранці сонце зійшло…
Рано-вранці та на мою ружечку червону…”

І водимо Кривого танця теж – спіралі галактичні предковічні, єднання всіх стихій – земних, небесних..

І славимо безмірне свято вічне в обряді славному від Зореслава. Летять слова, бринить сопілка дзвінко, палає вогнище священне наше, і хоровод , немов ріка, тече — повільно, плавно, лагідно… Велично.

А потім весело, кумедно, дзвінко дівчата йдуть Купалочка палити. А хлопці захищають! Але щвидко вже до Марени підбігають враз, і до води несуть її… Так добре, так весело усім! Ось і вогненне вже колесо летить у води літні… І ми купаємось… Яка ж теплінь! Яка вода! Мов молоко парне!

А ніч така тендітна,чарівна, вона нечутно душі відкриває, і трепетні слова течуть, і кожен розповідає, як прийшов сюди…А потім забриніла сяйвом дивним празоряна Тарасова бандура. Пісні… Такі всі рідні. Кожне слово відлунює у серці вогнецвітом. І разом славимо ми Диво-край, священну Україну лебедину…

А потім залунали щирі.дивні поезії слова… такі космічні, такі земні,і справжні… пречудові!

Вмить захотілось прочитати теж – про зоряне й земне кохання вічне, про шепотіння вітру, трав, і квітів… Співаю пісню про вінок купальський… І відчуваю,як глибинно, вільно приймають її душі всіх, хто чує…

Ось і світанок близько… Вже синіє ранкове небо… Йдемо радо,світло ми через острів, до Дніпра…О, диво! Привільне царство хмар! Рожеві, сині, молочно-білі. Філоетові…

І сонечко проміннячком своїм їх обіймає… Вмить я бачу диво! Над сонцем — хмари схожі неймовірно на мапу України! І проміння торкається до всіх її куточків! І спів пташиний славить Новий День!

Вертаємось щасливі, і у води теплезній біжимо…

Як славно нам! Яке чудове,світле, рідне свято!

Купальське свято славою бринить,
Тече рікою безміру ясного,
Співає небо на земних дорогах,
Співає святом світлим кожна мить.
І в серці кожнім — диво вогняне
Танцює, мріє у теплі досвітнім.
Ключем купальським відкриваю літо,
Ключем любові ти відкрий мене.

Теги:
Джерело: https://sribnovit.com/ridna-vira/svyato-kupala/
 

Медіа